25 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 260/4110/24 пров. № А/857/26117/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Запотічний І.І.,
суддів Глушко І.В., Довга О.І.
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року (головуючий суддя Дору Ю.Ю. ухвалене у м.Ужгороді, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін) у справі № 260/4110/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
24 червня 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач), у якому просив: визнати поважним пропуск строку звернення до відповідача для отримання за його матір'ю нарахованої, але не виплаченої пенсії та відновити даний строк. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови листом за вих. №2834-2710/К- 02/8-0700/24 від 15.05.2024 р., у здійсненні нарахування та виплату суми пенсії ОСОБА_1 , що належала його матері ОСОБА_2 і залишилася недоотриманою у зв'язку з її смертю; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити нарахування та виплату суми пенсії ОСОБА_1 , що належала його матері ОСОБА_2 і залишилась недоотриманою у зв'язку з її смертю.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги покликаються на те, що початок перебігу строку звернення до суду слід пов'язувати з датою отримання листа-відповіді, листа-роз'яснення від органу Пенсійного фонду України на запит особи про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку.
Зазначає, що ним особисто, як сином померлого пенсіонера для отримання допомоги на поховання були подані відповідні документи до відповідача, який не повідомив про факт не отримання його матір'ю при житті нарахованих і не виплачених сум пенсійного забюезпечення. Вивчивши документи матері були знайдені виконавчі листи, які не були реалізовані. Просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 у справі № 260/4327/21 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у здійсненні перерахунку ОСОБА_2 пенсії з 01 квітня 2019 року відповідно до статей 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на підставі наданої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ХР16741 для перерахунку пенсії з урахуванням оновленого грошового забезпечення ОСОБА_2 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийняти, видану ІНФОРМАЦІЯ_1 довідку №ХР16741 та здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01 квітня 2019 року відповідно до статей 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на підставі наданої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ХР16741 для перерахунку пенсії з урахуванням грошового забезпечення ОСОБА_2 , з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набрало чинності 29.12.2021 та було пред'явлено до виконання.
Різниця в пенсії за минулий час за період з 01.04.2019 по 31.01.2022 в сумі 244702,01 грн. облікована в електронній пенсійній справі.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 04.04.2023 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 10 квітня 1970 року ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 .
В подальшому, 07.05.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою щодо виплати йому неотриманої суми пенсії його матір'ю у відповідності до положення ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Листом від 15.05.2024 року №2834-2710/К-02/8-0700/24 відповідач відмовив позивачу у виплаті недоотриманої пенсії в разі смерті пенсіонера з посиланням на статтю 379 КАС України.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивача відсутнє право на одержання сум пенсії, що підлягали виплаті його матері згідно судового рішення від 29.11.2021 року у справі № 260/4327/21, у порядку передбаченому статтею 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» без оформлення спадщини, виходячи з такого.
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до частини першої - другої статті 52 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону №1058-ІV) сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
Нормами статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ передбачено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Аналізуючи наведену норму права, колегія суддів зазначає, що недоодержані за життя суми пенсії пенсіонера з числа військовослужбовців не включаються до складу спадщини і виплачуються: членам сім'ї померлого пенсіонера, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника; батькам померлого пенсіонера, дружині (чоловіку) померлого пенсіонера та членам сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, навіть якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Отже, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Порядок № 3-1).
Згідно пункту 2.26 Порядку №3-1 для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки з померлим пенсіонером, документ, що посвідчує особу заявника.
Непрацездатними членами сім'ї, зазначеними у частині другій статті 36 Закону, подаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера.
Члени сім'ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.
Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв'язку з відсутністю членів сім'ї або в разі не звернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.
Статтею 1227 Цивільного кодексу України установлено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Відтак, згідно з наведеним, суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, а батьки і дружина (чоловік) мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Таке саме право мають також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що позивач недотримався умов, які визначені ст. 61 Закону № 2262 та Порядком № 3-1, оскільки звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою щодо виплати йому неотриманої суми пенсії його матір'ю у відповідності до положення ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» тільки 07.05.2024 року, тобто після спливу шести місяців після смерті матері.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що без оформлення спадщини, у позивача не виникає права на одержання пенсії, що підлягали виплаті його матері згідно рішення суду від 29.11.2021 року у справі № 260/4327/21, у порядку передбаченому статтею 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Покликання позивача на те, що ним не пропущено строк звернення до суду, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки позивачем, як суду першої, так і апеляційної інстанції не надано доказів того, що він своєчасно скористався своїм правом на звернення до органів ПФУ за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера без оформлення спадщини та з поважних причин пропустив строк звернення з відповідною заявою до відповідача.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року у справі № 260/4110/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді І. В. Глушко
О. І. Довга