П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/26539/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2024 року (суддя Хлімоненкова М.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 02.10.2024) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,-
08.08.2024 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову від 21.05.2024 ВП №75082720, винесену старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Величком Романом про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 1 543 706,06 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування поданої скарги зазначається, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позовної заяви про те, що державний виконавець, перед тим як прийняти оскаржену постанову, не перевірив факт отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, що, на думку апелянта, є достатньою підставою для скасування як протиправної постанови про стягнення виконавчого збору через процедурні порушення.
Одночасно апелянт наполягає на протиправності постанови про відкриття провадження щодо стягнення з позивача виконавчого збору через порушення термінів відкриття виконавчого провадження щодо стягнення витрат на проведення виконавчих дій, що є окремою підставою для її скасування.
Відповідач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження з повідомленням учасників справи відповідно до статті 287 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 08.07.2013 Приморським районним судом м. Одеси був виданий виконавчий лист №522/5636/13-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ «РАФ-ПЛЮС» на користь ПАТ «ВТБ Банк» в особі відділення «Одеська регіональна дирекція ПАТ «ВТБ Банк» заборгованості за кредитом №13.26.-12/07-СК від 27.11.2007, що склала 1 932 383,42 доларів США, що за курсом НБУ складає 15 445 540,67 грн, що включає в себе заборгованість за кредитом - 1 859 520,88 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом - 72 862,54 доларів США.
29.07.2013 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №39094845 із виконання вищезазначеного виконавчого листа.
14.08.2015 головним державним виконавцем Іванютою І.М. було винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП №39094845 із боржника - ОСОБА_1 у розмірі 1 543 706,06 грн.
26.03.2021 у виконавчому провадженні №39094845 державним виконавцем Берегових В.С. була винесена постанова про зміну (доповнення) реєстраційних даних, якою внесені зміни до автоматизованої системи виконавчого провадження в частині адреси боржника, а саме замість АДРЕСА_1 зазначено: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05.04.2024 у справі №522/5636/13-ц замінено стягувача ТОВ «ГОТСПІД УКРАЇНА» у виконавчому провадженні №39095230 щодо виконання рішення Приморського районного суду міста Одеси від 04 червня 2013 року у справі №522/5636/13 на його правонаступника ТОВ «СТАР-МЕТ».
17.05.2024 старшим державним виконавцем Величком Р.С. у ВП №39094845 було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу ТОВ «СТАР-МЕТ» за його заявою на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
21.05.2024 старшим державним виконавцем Величком Р.С. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №75082720 із виконання постанови №39094845, винесеної 14.08.2015 відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України про стягнення із ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 1 543 706,06 грн.
Також 21.05.2024 у ВП №75082720 старшим державним виконавцем Величком Р.С. були винесені постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про арешт майна боржника.
Вважаючи постанову старшого державного виконавця Величка Р.С. від 21.05.2024 ВП №75082720 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 1 543 706,06 грн. протиправною, останній звернувся до суду з даним адміністративним позовом про її скасування.
Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, виходячи із змісту та обґрунтування позову виснував, що Шаталовим І.В. фактично оскаржується постанова про відкриття виконавчого провадження №75082720 від 21.05.2024 із виконання постанови №39094845 від 14.08.2015 про стягнення із ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 1543706,06 грн.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд дійшов висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження №75082720 від 21.05.2024 винесена старшим державним виконавцем Величком Р.С. на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.
Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції колегія суддів насамперед звертає увагу, що доводи позовної заяви ОСОБА_1 , як і доводи його апеляційної скарги гуртуються виключно на протиправності постанови державного виконавця від 21.05.2024 ВП №75082720 про стягнення виконавчого збору у розмірі 1 543 706,06 грн.
У зв'язку із чим колегія суддів зазначає, що державним виконавцем Величком Р.С. в рамках ВП №75082720 не приймалося постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 1 543 706,06 грн.
Як свідчать матеріали справи, постанову про стягнення виконавчого збору із боржника - ОСОБА_1 у розмірі 1 543 706,06 грн. було прийнято 14.08.2015 головним державним виконавцем Іванютою І.М. у виконавчому провадженні №39094845.
21.05.2024 виконавцем Величком Р.С. ухвалено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №75082720, із виконання постанови №39094845 від 14.08.2015 про стягнення із ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 1543706,06 грн.
Отож, як вірно встановив суд першої інстанції, предметом спору в даній справі є законність постанови старшого державного виконавця Величка Р.С. від 21.05.2024 про відкриття виконавчого провадження ВП №75082720.
Так, частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу статей 1, 5 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Законом №1403-VIII визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).
Згідно зі статтею 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII установлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагород.
Як свідчать матеріали справи та не спростовується сторонами, оспорювана у даної справі постанова про відкриття виконавчого провадження №75082720 від 21.05.2024 винесена на виконання постанови від 14.08.2015 ВП №39094845 про стягнення із ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 1 543 706,06 грн.
Станом на час відкриття державним виконавцем ВП №39094845 та винесення постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №39094845 умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначав Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1991 року №606-XIV (далі - Закон №606-XIV у останній редакції).
За змістом частин першої та другої статті 25 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення (частина перша статті 27 Закону №606-XIV).
Згідно з частиною першою статті 28 Закону №606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред'явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання (частина третя статті 28 Закону №606-XIV).
Відповідно до частин шостої, восьмої статті 28 Закону №606-XIV у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47 (за письмовою заявою стягувача), пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.
Постанова про стягнення виконавчого збору надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена до суду в десятиденний строк.
Закон №606-XIV втратив чинність 05 жовтня 2016 року у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про виконавче провадження» 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до пункту 6 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.
Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону (пункт 7 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII).
З матеріалів справи вбачається, що 17.05.2024 виконавцем у ВП №39094845 прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу за його заявою (а.с. 18, 19).
Пунктом 3 згаданої постанови ухвалено вивести в окреме виконавче провадження постанову про стягнення виконавчого збору.
За приписами частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа), 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Враховуючи, що виконавче провадження №39094845 закінчено за заявою стягувача, по якому виконавчий збір стягнуто не було, а також те, що постанова у виконавчому проваджені №39094845 від 14.08.2015 року про стягнення виконавчого збору не скасовано та/чи нечинною не визнано, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування постанови ВП №75082720 від 21.05.2024 року про відкриття виконавчого провадження.
Доводи апеляційної скарги про те, що боржник не отримував постанову про відкриття виконавчого провадження №39094845 від 14.08.2015 року жодним чином не впливають на законність постанови виконавця від 21.05.2024 року про відкриття виконавчого провадження №75082720 і не слугують підставою для її скасування.
При цьому, позивачем/апелянтом не надано суду жодного доказу на підтвердження його доводів про процедурні порушення виконавця щодо відкриття ВП №75082720.
Доводи позивача про те, що виконавцем порушено терміни відкриття виконавчого провадження щодо стягнення витрат на проведення виконавчих дій є помилковими, оскільки, як зазначено судом вище, предметом спору даної справи є постанова про відкриття виконавчого провадження від 21.05.2024 №75082720, а не постанова №39094845 від 14.08.2015 про стягнення із ОСОБА_1 виконавчого збору.
В даному випадку постанова про стягнення виконавчого збору №39094845 від 14.08.2015, в розумінні статті 3 Закону №1404-VIII, є виконавчим документом, на підставі якого виконавець розпочинає примусове виконання рішення шляхом прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документу (частини перша, п'ята статті 26 Закону №1404-VIII).
Винесення постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі належного виконавчого документу є обов'язком виконавця.
Ураховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №75082720 від 21.05.2024 винесена старшим державним виконавцем Величком Р.С. на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.
Підстав для її скасування позивачем належними доказами не доведено, а судом не встановлено.
Колегія суддів змушена констатувати, що позивачем невірно визначено предмет спору, оскільки наведені ним обґрунтування вимог можуть свідчити виключно про незаконність постанови виконавця від 14.08.2015 ВП №39094845, та які не є належними для скасування постанови ВП №75082720 від 21.05.2024.
Між тим законність дій виконавця, вчинених у ВП №39094845, як і прийняття 14.08.2015 постанови про стягнення виконавчого збору судом не перевірялися, оскільки не є предметом спору у даній справі.
Резюмуючи вищевикладене колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанцій було порушено норми матеріального права. Суд правильно та повно з'ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку відповідно до норм матеріального та процесуального права.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 287, 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення учаснику справи судового рішення.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя М.П.Коваль
Суддя Ю.В.Осіпов