апеляційне провадження №22-ц/824/1111/2025
справа №364/107/24
24 лютого 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Верланова С.М., Соколової В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою адвоката Пилипенка Олександра Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Володарського районного суду Київської області від 10 квітня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Ткаченка О.В.,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
У лютому 2024 року ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ УКРАЇНА" звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову вказує, що ТОВ "АВЕНТУС Україна" та відповідачка 28 жовтня 2021 року уклали електронний договір №4986617 про надання споживчого кредиту.
За умовами кредитного договору сума кредиту складає 15 000,00 гривень. Строк кредиту 10 днів. Дата повернення кредиту 07 листопада 2021 року.
ТОВ "АВЕНТУС Україна" свої зобов'язання перед відповідачкою за укладеним кредитним договором виконало та надало кредит у сумі 15 000,00 гривень шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідачки № НОМЕР_1 .
06 листопада 2021 року ОСОБА_1 здійснила оплату на рахунок кредитора у розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 2 137,50 грн, у зв'язку із цим у відповідності до пункту 1.4 та пункту 4.2 кредитного договору відбулося продовження строку кредиту ще на 10 днів (до 16 листопада 2021 року) із стандартною процентною ставкою 1,90% в день.
17 січня 2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК ФІНТРАСТ УКРАЇНА» укладено договір факторингу № 17.01/23-Ф, згідно умов якого клієнт відступив фактору право грошової вимоги за кредитним договором.
Вказує, що відповідачка зобов'язання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого на дату звернення до суду має заборгованість у розмірі 15 000,00 грн - тіло кредиту та 27 645,00 грн - нараховані проценти, а всього 42 645,00 грн.
Посилаючись на частину 2 статті 625 ЦК України вказує, що у зв'язку із невиконанням грошового зобов'язання із відповідачки підлягають стягненню 3% річних у розмірі 2 492,10 гривень (за період з 28 лютого 2022 року по 09 лютого 2024 року), та інфляційні втрати за цей період у розмірі 11 130,36 гривень.
Зазначає, що у зв'язку із зверненням до суду із позовом позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 гривень.
Мотивуючи наведеним, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» суму заборгованості в розмірі 42 645,00 грн, інфляційні витрати - 11 130,36 грн, три відсотки річних - 2 492,10 грн. Стягнути судові витрати.
Рішенням Володарського районного суду Київської області від 10 квітня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» заборгованість у розмірі 42 645,00 гривень, інфляційні витрати - 11 130,36 гривень, три відсотки річних 2 492,10 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» судові витрати у справі за сплату судового збору у розмірі 2 422,40 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 гривень.
Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Пилипенком О.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи.
Вказує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що відповідачкою особисто укладався договір №4986617 від 28 жовтня 2021 року з кредитором та ознайомлення з усіма його умовами.
Надані позивачем докази (договір) не містять підпису позичальника, відтак позивачем не доведено того, що під час підписання анкети-заяви відповідачка була ознайомлена саме з цими умовами та правилами надання послуг.
З посиланням на статтю 513 ЦК України вказує, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання.
Разом з цим, договори про відступлення права вимоги вчинені в іншій письмовій формі, ніж кредитні договори, які вчинені в електронній формі.
06 листопада 2021 року відповідачка здійснила оплату на рахунок Кредитора в розмірі 2 137,50 грн, отже ця сума підлягає зарахуванню як в тіло кредиту, так і нараховані відсотки. Тобто, на 06 листопада 2021 року тіло кредиту зменшилося до 13 147,50 грн. Отже, всі послідуючі відсотки мають нараховуватися саме цю суму.
Звертає увагу, що за умовами договору №4986617 від 28 жовтня 2021 року, такий укладений на строк до 07 листопада 2021 року та автоматично продовжений до 16 листопада 2021 року.
Одразу після закінчення строку, на який наданий кредит від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», на адресу відповідачки почали надходити дзвінки з вимогою повернення боргу по договору №4986617 від 28 жовтня 2021 року. Саме 16 листопада 2021 року відбулося припинення договору, а відповідно і нарахування відсотків на залишок боргу, що складає 13 147,50 грн - тіло кредиту та 5 415,00 грн нарахованих відсотків.
Не погоджується із розрахунком 3% річних та інфляційних втрат, вказуючи, що такі розраховані на основі тіла кредиту в сумі 15 000,00 грн, хоча мало бути 13 147,50 грн та з урахуванням нарахованих відсотків, в тому числі поза строками (після 16 листопада 2021 року).
Судом не надано будь-якої правової оцінки змісту договору позики та договору факторингу, приналежності їх до відповідачки. Судом не установлювалося через які електронні ресурси підписували кредитні угоди та правила надання грошових коштів.
Суд першої інстанції не перевірив наданий позивачем розрахунок та не зменшив його до вірного значення.
Посилається на неспівмірність стягнутих витрат на професійну правничу допомогу, оскільки представнику позивача не довелось їздити в судові засідання, чи вживати додаткові заходи під час розгляду цієї малозначної справи.
Мотивуючи наведеним, просить суд рішення Володарського районного суду Київської області від 10 квітня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
30 травня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив представника ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ УКРАЇНА" - Крюкової М.В., на апеляційну скаргу.
Посилається на необґрунтованість апеляційної скарги.
Вказує, що на підтвердження укладання Договору про надання споживчого кредиту з ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» позивачем надано електронний доказ в паперовій формі, який підписано шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «M225312», який відповідно до вимог чинного законодавства власноручно введений відповідачкою для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідачка ознайомилась та погодилась з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі Кредитний договір.
Звертає увагу, що відповідачкою на підтвердження укладення кредитного договору здійснено платежі - оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом, що підтверджується карткою обліку договору, що була надана до позову.
Оскільки ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може.
Таким чином, грошові кошти в межах кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідачка вказала особисто в заяві на отримання кредиту, що підтверджується копією довідки платіжного провайдера.
Нарахування процентів за користування кредитними коштами, виданими в рамках Кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов Кредитного договору.
Щодо зарахування коштів, здійснених відповідачкою, з посиланням на статтю 534 ЦК України вказує, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Нараховані відсотки не носять штрафного характеру, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.
Вказує, що позивачем документально підтверджено витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, відтак у суду відсутні підстави для відмови у їх стягненні.
Зазначає, що попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 8 000,00 гривень.
Мотивуючи наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Володарського районного суду Київської області від 10 квітня 2024 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 гривень.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції зробив висновок про доведеність позивачем порушення відповідачкою договірних зобов'язань за укладеним кредитним договором.
Суд зазначив, що будь-яких доказів на спростування встановлених судом обставин матеріали справи не містять.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції стягнув судові витрати з посиланням на вимоги статті 141 ЦПК України.
З матеріалів справи убачається, що 28 жовтня 2021 року між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" укладено електронний договір № 4986617 про надання споживчого кредиту (а.с.16-20).
Відповідно до пункту 1.1 договору укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або мобільний додаток.
Згідно з пунктом 1.3 договору сума кредиту складає 15 000,00 грн.
Пунктом 1.4 договору передбачено, що строк кредиту становить 10 днів. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в Розділі 4 цього договору.
Відповідно до пункту 1.5 договору стандартна процентна ставка становить 1,90% в день.
Згідно пункту 1.5.2. знижена процентна ставка складає 1,425% в день та застосовується, якщо споживач у межах строку визначеного в пункті 1.4 Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк.
Відповідно до пунктів 1.6 - 1.8.2 Кредитного договору мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою 57108,96% річних; за зниженою ставкою 12834,56% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою 17850,00 грн; за зниженою ставкою 17 137,50 грн.
Відповідно до пункту 2.1. договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту.
Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами згідно п. 2.1. Договору (пункт 2.4 договору).
Згідно пункту 3.1. Договору нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".
Згідно з пунктами 4.3.1 - 4.4 Кредитного договору сторони домовились, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до пунктів 4.2.2 - 4.2.4 Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.
Згідно пункту 4.3.2 споживач дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в пункті 4.3.1 Договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у Споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою Споживача у порядку, передбаченому пунктом 4.2 Договору.
Згідно пункту 4.4 вказаний в цьому розділі порядок внесення змін до Договору щодо продовження строку кредиту, Сторони вважають таким, що вчинений в письмовій формі, оскільки воля Сторін передбачена в пункті 4.2 Договору виражена за допомогою технічного засобу зв'язку, а в пункті 4.3 Договору - письмово цим Договором, що відповідає вимогам, встановленим статтею 207 ЦК України до письмової форми правочину.
Відповідно до пунктів 4.2, 4.2.1 - 4.2.2, 4.2.4 Кредитного договору порядок продовження строку кредиту за ініціативою Споживача (далі - пролонгація): споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до пп.4.2.2. Договору. Пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Споживачем. Якщо Споживач здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, Споживач зобов'язаний повідомити про це Товариство в один із вказаних нижче способів: перед здійсненням платежу здійснити в Особистому кабінеті дії, що направлені на часткове повернення заборгованості за кредитом, а саме натиснути в Особистому кабінеті в Розділі "Мої кредити" клавішу "внести платіж" в меню "Часткове погашення кредиту"; або протягом 24 годин з моменту внесення платежу направити на поштову скриньку Товариства info@creditplus.ua (в тому числі з використанням сервісу направлення повідомлень Товариству, що розміщений на Веб-сайті в Розділі "Зворотній зв'язок" вибравши категорію звернення "Часткове погашення без пролонгації") повідомлення про необхідність зарахування такого платежу в часткове погашення заборгованості за кредитом, з обов'язковою вказівкою в такому повідомлені номеру та дати цього Договору та суми здійсненого платежу. В іншому разі здійснений Споживачем платіж буде розцінений Товариством як пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом. У випадку акцептування Товариством пропозиції (оферти) Споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення Споживачем дій, зазначених в пункті 4.2.2 цього пункту Договору, та нова дата повернення кредиту відображається в Особистому кабінеті.
Згідно пункту 5.4 Договору споживач зобов'язався у встановлений Договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штраф та пеню (у разі наявності) та інші платежі, передбачені Договором.
За підпунктами 1, 3, 8 пункту 5.1 Кредитного договору Товариство має право: вимагати від Споживача повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов'язань, встановлених Договором; 3) укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Споживача; у випадку допущення Споживачем прострочення виконання зобов'язань за цим Договором передавати інформацію про прострочену заборгованість близьким родичам, зокрема інформацію про розмір простроченої заборгованості (розмір кредиту, проценти за користування кредитом, розмір комісії та інших платежів, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту), розмір неустойки та інших платежів, що стягуються при невиконанні зобов'язання за цим Договором або відповідно до законодавства.
Згідно пункту 10.6 Кредитного договору цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі Сторони Товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами копіювання, в Особистий кабінет Споживача для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Споживача, що відтворений шляхом використання Споживачем одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється Споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ITC Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.
28 жовтня 2021 року о 14 год. 52 хв. 43 сек. ОСОБА_1 підписано електронним підписом - одноразовим ідентифікатором "М225312" Таблицю обчислення загальної вартості кредиту за договором № 4986617 від 28 жовтня 2021 року (а.с. 21), паспорт споживчого кредиту (а.с. 69-71), які містять умови кредиту, процентні ставки.
Листом генерального директора ТОВ "ФК "Контрактовий Дім" від 20 січня 2023 року вих. № 2353 на адресу ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" повідомлено про успішність наступної операції згідно з договором з ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" № 087/20-П від 08 липня 2020 року: 1011363253 на суму 15 000 грн 28 жовтня 2021 року о 14 год. 53 хв., номер замовлення 24184723 номер картки: НОМЕР_2 прийнято (а.с. 30-32).
Згідно картки обліку Договору від 28 жовтня 2021 року відповідачка 06 листопада 2021 року здійснила часткову оплату процентів у розмірі 2137,50 грн, 19 листопада 2021 року здійснила часткову оплату процентів у розмірі 3 705,00 грн (а.с.74-85).
17 січня 2023 року між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ УКРАЇНА" укладено Договір факторингу №17.01/23-Ф, згідно умов якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором, у тому числі стосовно відповідачки ОСОБА_1 (а.с.64-68, 25).
Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" повідомило відповідачку шляхом направлення повідомлення на електронну пошту lesya000@meta.ua, зазначену при укладенні кредитного договору (а.с.22).
Відтак, ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ УКРАЇНА" набула права грошової вимоги до відповідачки в сумі 42645,00 грн, з яких: 15 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 27 645,00 грн - заборгованість по відсотках (а.с.25).
У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За положеннями статті 627 ЦК України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
За положеннями частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частиною 1 статті 13 Закону України "Про споживче кредитування" зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Статтею 3 Закону України "Про електронну комерцію" (тут і далі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Частина 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з частинами 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За правилами частини 1 статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".
Відповідно до частини 3 статті 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 ЦК України).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина 1 статті 640 ЦК України).
Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена (частини 1, 3 статті 641 ЦК України).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції (стаття 642 ЦК України).
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір про надання фінансового кредиту підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором М225312, що свідчить про укладання між сторонами 28 жовтня 2021 року правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.
Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів укладення кредитного договору є безпідставними та такими, що суперечать фактичним обставинам справи з огляду на таке.
З матеріалів справи убачається та не заперечується відповідачкою факт періодичного погашення процентів, які нараховувалися товариством.
Колегія суддів уважає таку поведінку відповідачки суперечливою, оскільки у разі внесення коштів на погашення нарахованих відсотків, відповідачка такими діями визнала факт укладення кредитного договору та необхідність виконання його умов. Очевидно, що дії відповідачки, щодо заперечень про підписання кредитного договору, суперечать її попередній поведінці.
Щодо доводів апеляційної скарги про неправомірне зарахування сплачених коштів на погашення процентів, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до пункту 6.3.1 договору про надання споживчого кредиту №4986617 у першу чергу здійснюються платежі з повернення простроченої суми кредиту та прострочені проценти за користування кредитом. Якщо коштів, що направляються для погашення заборгованості передбаченої даною чергою, недостатньої для її повного погашення, погашення повинно здійснюватись у такій черговості: 1) прострочені зобов'язання по процентам; 2) прострочені зобов'язання по кредиту.
З матеріалів справи убачається, що сплачених відповідачкою коштів 06 листопада 2021 року та 19 листопада 2021 року недостатньо для їх повного погашення, отже, сплачені відповідачкою кошти правомірно та згідно умов укладеного договору зараховані на погашення зобов'язань по процентами.
З огляду на наведене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині.
Щодо доводів про неправильне нарахування 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, в силу вимог частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 05 липня 2019 року у справі №905/600/18 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Із змісту позовної заяви убачається, що позивачем здійснено обрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з 28 лютого 2022 року по 09 лютого 2024 року.
Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина 1 статті 14 ЦК України).
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Зокрема, Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23) зробив висновок, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
Задовольнивши вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 28 лютого 2022 року по 09 лютого 2024 року, суд першої інстанції не звернув уваги на положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким установлено, що положення статті 625 ЦК України до грошових зобов'язань застосовуються лише до початку дії воєнного стану.
Таким чином, відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача 3% у розмірі 2 492,10 гривень та інфляційних втрат у розмірі 2 174,90 гривень.
Доводи апеляційної скарги в частині заперечень щодо договору факторингу апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.
Частинами 1, 3 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У частині 2 статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свій обов'язок новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині порушення процедури відступлення права вимоги до відповідачки з огляду на таке.
Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010).
Установлено, що 17 січня 2023 року між ТОВ "АВЕНТУС Україна" та ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ УКРАЇНА" укладено Договір факторингу №17.01/23-Ф, згідно умов якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитними договорами, у тому числі стосовно відповідачки ОСОБА_1 , про що повідомлено відповідачку, шляхом направлення електронного листа на зазначену відповідачкою електронну адресу.
Даних про визнання правочину недійсним, його розірвання або припинення в іншій спосіб матеріали справи не містять. Отже, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги в частині заперечень щодо укладеного договору факторингу.
До відзиву на апеляційну скаргу представником позивача подано клопотання про витребування доказів.
В обґрунтування поданого клопотання вказує, що інформацію щодо підтвердження належності відповідачці банківської картки, на яку перераховано кредитні кошти, має вирішальне значення, ураховуючи заперечення відповідачки, викладені в апеляційній скарзі.
Вказує, що подане клопотання не подавалось до суду першої інстанції, оскільки відповідачка у суді першої інстанції не заперечувала факту отримання кредиту за укладеним договором.
Мотивуючи наведеним, просить поновити строк на подачу клопотання про витребування доказів. Витребувати у АТ КБ "ПриватБанк" інформацію щодо підтвердження факту зарахування коштів 28 жовтня 2021 року на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , банком-емітентом якої є АТ КБ "ПриватБанк", у сумі 15 000,00 гривень від ТОВ "АВЕНТУС Україна".
Вирішуючи питання за вказаним клопотанням, колегія суддів висновує таке.
Відповідно до частини 1 статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах 2 та 3 статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Частина 2 статті 83 ЦПК України встановлює обов'язок позивача, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, подати докази разом з поданням позовної заяви.
Додавши до відзиву на апеляційну скаргу клопотання про витребування доказів, представник позивача не навів доказів на підтвердження неможливості подати таке клопотання суду першої інстанції, а також про поновлення строку на подання клопотання не просив. Наведене є підставою для залишення без задоволення поданого позивачем клопотання.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 гривень, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Визначення договору про надання правничої допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правничої допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договору про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Водночас, згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
10 липня 2023 року між ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ Україна" та адвокатом Столітнім М.М. укладено договір про надання правничої допомоги №10/07-2023, предметом якого є надання юридичної допомоги клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Згідно пункту 4.3 договору за надання правової допомоги відповідно до умов договору клієнт авансовано сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі або у процентному відношенні залежно від ціни позову, відповідно до домовленості сторін та згідно Рекомендацій щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару. Крім цього, сторони можуть домовитись про додатковий гонорар (премію), якщо для клієнта прийнято позитивне рішення.
Факт наданих послуг підтверджується звітом про надання правничої допомоги (а.с. 39-40).
Згідно даних рахунку на оплату замовлення №2237/09/02 від 09 лютого 2024 року надано такі послуги:
- збір та аналіз доказів і документів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором№4986617 між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ОСОБА_1 / 3 години / 3 000,00 гривень;
- складення позовної заяви у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №4986617 між ТОВ "АВЕНТУС Україна" та ОСОБА_1 / 5 годин / 5 000,00 гривень;
- подання до Володарського районного суду Київської області позовної заяви / 2 години / 2 000,00 гривень (а.с. 73).
09 лютого 2024 року адвокатом Столітнім М.М. та ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ УКРАЇНА" підписано звіт про надання правової допомоги на суму 10 000,00 гривень (а.с. 87).
На підтвердження факту оплати послуг з правничої допомоги матеріали справи містять платіжної інструкції №3526 від 13 лютого 2024 року на суму 10 000,00 гривень (а.с. 89).
Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги в частині завищеного розміру витрат на професійну правничу допомогу з огляду на таке.
У справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19 Верховний Суд зробив висновок, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Заявивши про судові витрати у розмірі 10 000,00 гривень, позивачем включено у виконану роботу такі послуги як збір та аналіз доказів і документів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості, а також подання до Володарського районного суду Київської області позовної заяви, вартість яких визначена у 5 000,00 гривень.
Разом з цим, колегія суддів уважає необґрунтованими вимоги щодо відшкодування витрат на правову допомогу адвоката, яка пролягає у зборі та аналізі доказів і документів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості та подання позовної заяви до суду, оскільки такі за своєю природою охоплюються поняттям складання позовної заяви.
Ураховуючи принципи співмірності, обґрунтованості та справедливості, колегія суддів уважає, що стягнутий розмір витрат на професійну правничу допомогу за обставин цієї справи є завищений, відтак з урахуванням вказаних принципів, колегія суддів робить висновок, що обґрунтований розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 5 000,00 гривень.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За результатами розгляду справи у суді апеляційної інстанції убачається, що вимоги позову задоволено на 75% від заявлених позовних вимог.
Отже, ураховуючи положення статті 141 ЦПК України щодо пропорційності відшкодування судових витрат рішення Володарського районного суду Київської області в частині розподілу судових витрат слід змінити, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 з 10 000,00 гривень до 3 750,00 гривень.
Відповідно до підпункту в пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до абзацу 1 частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо)..
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача вказав, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції становить 8 000,00 гривень.
Відповідно до даних звіту про надання правничої допомоги від 28 травня 2024 року убачається, що адвокат Крюкова М.В. надала, а ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ УКРАЇНА" прийняла правничу допомогу - правову експертизу документів та складання відзиву на апеляційну скаргу у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 / 4 години / 8 000,00 гривень. Із змісту звіту убачається, що такий складено на виконання договору про надання правової допомоги від 07 липня 2022 року.
У пункті 134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зазначено "визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу".
Разом з цим, матеріали цивільної справи не містять договору про надання правничої допомоги, на який посилаються ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ УКРАЇНА" та адвокат Крюкова М.В. у поданому звіті. Отже, колегія суддів позбавлена можливості перевірити умови оплати, визначений договором №07/07-2022 про надання правової допомоги від 07 липня 2022 року.
За таких обставин, колегія суддів уважає, що у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції належить відмовити, за їх недоведеністю.
Установлено, що вимоги апеляційної скарги задоволено на 25%, отже, з ТОВ ФК "ФІНТРАСТ УКРАЇНА" на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, слід стягнути 908,25 гривень.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу адвоката Пилипенко Олександра Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Рішення Володарського районного суду Київської області від 10 квітня 2024 року в частині стягнення трьох відсотків річних у розмірі 2 492,10 гривень та інфляційних втрат у розмірі 11 130,36 гривень скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення, такого змісту.
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНТРАСТ УКРАЇНА" до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних у розмірі 2 492,10 гривень та інфляційних втрат у розмірі 11 130,36 гривень - відмовити.
Рішення Володарського районного суду Київської області від 10 квітня 2024 року в частині розподілу судових витрат змінити, зменшити розмір судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНТРАСТ УКРАЇНА" з 2 422,40 гривень до 1 816,80 гривень, а також зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу з 10 000,00 гривень до 3 750,00 гривень.
В іншій частині рішення Володарського районного суду Київської області від 10 квітня 2024 року залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНТРАСТ УКРАЇНА" на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, 908,25 гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крімвипадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді С.М. Верланов
В.В. Соколова