апеляційне провадження №22-ц/824/1061/2025
справа №761/40849/23
24 лютого 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Верланова С.М., Соколової В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "УНІВЕРСАЛ БАНК" на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 лютого 2024 року, ухваленого під головуванням судді Притули Н.Г.,
у справі за позовом Акціонерного товариства "УНІВЕРСАЛ БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
У листопаді 2023 року до суду звернулось АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором у розмірі 40 474,26 грн.
Позивач вказує, що АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" запущено новий проєкт monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Особливістю проєкту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Умови обслуговування рахунків опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення.
Вимоги обґрунтовує тим, що 15 лютого 2019 року відповідачем у мобільному додатку підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 15 лютого 2019 року.
Згідно із цим договором відповідачу надано кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку в розмірі 35 000 грн.
Проте позичальник допустив порушення у строках здійснення платежів, у зв'язку із чим банк відповідно до умов договору визнав кредит за формою "на вимогу".
Вказує, що станом на 28 серпня 2023 року заборгованість складається із:
- 40 474,26 грн - заборгованості за тілом кредиту.
Мотивуючи наведеним, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" заборгованість за договором про надання банківських послуг у розмірі 40 474,26 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 08 лютого 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з ухваленим рішенням, АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити.
Посилається на те, що відповідач підписав анкету-заяву, отже погодився і був ознайомлений із Умовами та Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, які у сукупності складають Договір про надання банківських послуг, у тому числі із пунктом 8.1 Тарифів щодо процентної ставки, пені та комісії.
Зазначає, що суд першої інстанції не дослідив механізму отримання банківських послуг проєкту "Monobank".
Вказує, що виконавши всі необхідні дії для реєстрації у мобільному застосунку, відповідач тим самим ознайомився з Умовами. Договір укладено в електронній формі, а тому відсутність підпису на паперовому екземплярі Умов обслуговування рахунків фізичної особи, Тарифах за карткою, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорті споживчого кредиту не свідчить про відсутність погоджених умов договору.
Зазначає, що сума заборгованості складається із коштів кредитного ліміту та коштів ліміту розстрочки покупок частинами. Своїми діями (поповнення рахунку) відповідач тим самим визнавав наявність зобов'язань.
Вказує, що висновки суду першої інстанції про те, що у справі відсутні докази погодження між сторонами всіх суттєвих умов договору та належної інформації про підстави та розмір відповідальності позичальника за прострочення виконання зобов'язання, не доведення банком, що саме ці, а не будь-які інші Умови та Правила розумів відповідач під час укладання договору, є передчасними, помилковими та такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах Закону України "Про електронну комерцію"
Посилається на припис частини 3 статті 82 ЦК України в частині того, що існують підстави уважати, що Умови та правила надання позивачем банківських послуг, розміщені в публічному доступі в мережі Інтернет, та посилання на сайт позивача, розміщене в анкеті-заяві клієнтів банку, є загальновідомими.
Вказує, що у суду є безперешкодний доступ до актуальних Умов та правил, розміщених в публічному доступі на сайті банку.
Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційної інстанції рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 лютого 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження передачі відповідачу кредитних коштів, доказів передачі відповідачу банківської карти та належних в розумінні закону доказів щодо наявності у відповідача заборгованості.
Суд зазначив, що із наданих суду Умов та правил обслуговування в Банку неможливо установити, що саме ці умови та правила доведені банком до відома відповідача, та вказав, що такі умови та правила надано в редакції пізнішій від дати виникнення кредитних відносин.
Суд вказав, що із наданих суду Умов та правил обслуговування в Банку убачається, що такі набрали чинності 27 листопаді 2021 році, тоді як анкету-заяву підписано відповідачем 15 лютого 2019 року.
Окрім того, суд вказав про відсутність в матеріалах справи первинних документів, на підставі яких можливо визначити розмір заборгованості за кредитом.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та вказує про таке.
Установлено, що 15 лютого 2019 року між ОСОБА_1 та АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг (monobank), відповідно до умов якого АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» відкрив поточний рахунок у гривні на його ім'я із встановленням кредитного ліміту на суму, вказану у додатку, відповідно до умов договору та наведених нижче умов.
Проставлянням власноруч свого підпису під цією анкетою-заявою ОСОБА_1 :
- погоджується із тим, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтверджує і зобов'язується виконувати його умови;
- підписанням цього договору підтверджує, що він ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього, він беззастережно погоджується з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погоджується, з тим, що про зміни доступного розміру дозволеного кредитного ліміту банк повідомляє її шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток;
- просить вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналогу (в тому числі його електронний/електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в банку. Засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем НОМЕР_1, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Також визнає, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтверджує, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного/електронного цифрового підпису;
- підтверджує, що ця анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку і карткою із зразком його підпису (а.с.10).
В анкеті-заяві ОСОБА_1 просить Банк відкрити поточний рахунок на його ім'я у гривні.
До матеріалів справи долучено Умови і правила обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank, затверджений Протоколом Правління №46 від 24 листопада 2021 року, яка набирає чинності з 27 листопада 2021 року (а.с. 11-23), додаток із визначенням тарифів Чорної картки monobank (а.с.24-25), паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank (а.с.26-28).
Згідно даних розрахунку заборгованості за договором №б/н від 15 лютого 2019 року, укладеного між Універсал Банк та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 22 серпня 2023 року заборгованість клієнта складає: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 40 474,26 грн; загальний залишок заборгованості за відсотками - 0,00 грн; заборгованість за пенею - 0,00 грн; судовий збір - 0,00 грн; заборгованість за порушення грошового зобов'язання - 0,00 грн; а всього - 40 474,26 грн (а.с.6-9). Розрахунок містить інформацію за період з 17.08.2020 року по 22.08.2023 року.
Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11, частини 2 статті 509 ЦК України підставами виникнення зобов'язань є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту), яка має бути повною і безумовною (статті 640-642 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010).
На підтвердження факту укладення кредитного договору позивачем надано суду копію анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 15 лютого 2019 року, яка містить власноручні підписи представника банку та позичальника зі світлокопіями паспорту та РНОКПП ОСОБА_1 , а також печатку Monobank ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», що свідчить про дотримання сторонами письмової форми кредитного договору.
Згідно частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні регламентовані Законом України «Про електронну комерцію», який визначає порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, а також права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно статті 3 цього Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин 3-6,8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Таким чином, судом першої інстанції правильно установлено факт укладення сторонами кредитного договору в електронній формі, відтак доводи апеляційної скарги в частині не дослідження судом порядку укладення кредитного договору є безпідставними.
У цій справі позивачем доведено факт укладення кредитного договору із ОСОБА_1 шляхом підписання позичальником анкети-заяви до договору про надання банківських послуг 15 лютого 2019 року.
Із посиланням на Закон України «Про електронну комерцію» Банк (позивач) вказує, що оскільки кредитний договір підписано в електронній формі, істотні умови договору, у тому числі процентна ставка за користування кредитом, із позичальником також погоджено в електронній формі.
На підтвердження узгодженням сторонами істотних умов кредитного договору Банком надано витяг з Умов і правил обслуговування в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" при наданні банківських послуг щодо продуктів (monobank | Universal Bank), які набрали чинності з 27 листопада 2021 року. При цьому, надані суду Умови і правила не вказують на погодженнями сторонами істотних умов кредитного договору, які було запропоновано позичальнику в 2019 році при підписанні кредитного договору, а лише відображають актуальні Умови надання позивачем банківських послуг станом на 27 листопада 2021 року.
Судом першої інстанції вказано, що в матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких можливо установити та перевірити видачу банком відповідачу кредитних коштів, користування відповідачем кредитними коштами та внесення відповідачем грошових коштів на погашення кредитної заборгованості, тобто позивачем не доведено факту утворення та розміру заборгованості за кредитним договором.
Зі змісту анкети-заяви убачається, що відповідач просить установити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку, проте відомостей про те, що такою сумою кредитних коштів з урахуванням особливостей проєкту monobank є саме 35 000 грн, згідно доводів позову, банком не надано.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що із наданих позивачем до суду документів не є можливим установити факт передачі ОСОБА_1 кредитних коштів за Договором від 15 лютого 2019 року, а також вказані документи у їх сукупності також не підтверджують факт отримання відповідачем коштів на підставі анкети-заяви та наявність і розмір у нього заборгованості перед позивачем.
Отже, розрахунок заборгованості, Умови і правила в редакції від листопада 2021 року, додаток із визначенням тарифів Чорної картки monobank, паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживачів, не відображаються інформації про наявність і розмір кредитної заборгованості відповідача перед позивачем.
Варто зауважити, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пунктів 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №75 від 04 липня 2018 року, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.
Отже, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20.
Розрахунок заборгованості, на який посилається банк, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу.
Інших доказів на підтвердження існування заборгованості Банком суду не надано, а тому позивач не довів належними та допустимими доказами наявність заборгованості, яка заявлена до стягнення.
Доводи апеляційної скарги в частині загальнодоступності інформації про умови надання банком банківських послуг та щодо витребування додаткових доказів за ініціативою суду апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.
За приписами частин 1, 2 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 3 статі 12, частина 1 статті 81 ЦПК України).
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина 7 статті 81 ЦПК України).
Згідно приписів частини 1 статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
З аналізу наведених норм убачається, що під час цивільного судочинства сторони процесу наділені правом, а не обов'язком вільно розпоряджаються своїми матеріальними і процесуальними правами, зокрема, представляти чи не представляти доказ.
У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (статті 12, 13 ЦПК України).
Про наведене вказав Верховний Суд у постанові від 02 червня 2022 року у справі №602/1455/20.
Апеляційний суд звертає увагу, що позивачем у справі є юридична особа, основною діяльністю якої є надання банківських послуг. Тобто ініціатором судового процесу є особа, яка за специфікою своєї професійної діяльності має у розпорядженні всі необхідні документи на підтвердження доводів позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором. Проте банк при зверненні до суду із позовом, вільно користуючись процесуальними права (у тому числі щодо подання доказів до суду), надав Умови та Правила обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг в редакції, чинній з 27 листопада 2021 року, тоді як кредитні відносини із відповідачем виникли в лютому 2019 року.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що, на думку позивача, Умови та правила надання банківських послуг АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», розміщені в мережі Інтернет, є загальновідомими обставинами згідно частини 3 статі 82 ЦПК України апеляційний суд відхиляє та зауважує, що такі умови та правила, хоча є доступною необмеженій кількості користувачів мережі Інтернет з огляду на їх розміщення на вебсайті банку, проте мають мінливий характер та за своєю суттю є об'ємною інформацією, що не дає підстав уважати, що така інформація має ознаки загальновідомої обставини.
Згідно частини 3 статті 82 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Колегія суддів зазначає, що загальновідомі обставини не потребують доказування, оскільки об'єктивність їх існування є очевидна.
Отже, Умови і правила обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank не можуть визнаватися загальновідомою обставиною.
Із наданих позивачем до суду документів не є можливим установити факт передачі відповідачу кредитних коштів за Договором від 15 лютого 2019 року, а також вказані документи у їх сукупності не підтверджують наявність у відповідача заборгованості перед позивачем.
З огляду на недоведення банком позовних вимог, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.
Враховуючи викладене, апеляційний суд робить висновок про залишення без задоволення апеляційної скарги АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та залишення рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 лютого 2024 року без змін.
Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УНІВЕРСАЛ БАНК" залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді С.М. Верланов
В.В. Соколова