Київський апеляційний суд
24 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції з використанням підсистеми "Електронний суд" матеріали судового провадження щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Синельниково Дніпропетровської області,
громадянина України, що зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 , судимого:
1) вироком Люботинського міського суду Харківської області
від 26.12.2012 за ч.3 ст.185, ст.304 КК України на 4 роки 6 місяців
позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування
покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки;
2) вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.11.2015
за ч.3 ст.185 КК України на підставі ст.71 КК України на 4 роки 7 місяців
позбавлення волі;
3) вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 09.03.2016
за ч.3 ст.185 КК України на підставі ст.71 КК України на 5 років
позбавлення волі;
4) вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області
від 17.06.2021 за ч.3 ст.185 КК України на 4 роки позбавлення волі;
5) вироком Люботинського міського суду Харківської області
від 18.11.2021 за ч.3 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі,
який засуджений вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 20.01.2023 за ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України на 4 роки 3 місяці позбавлення волі,
за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2024 року,
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.05.2024 задоволено подання начальника Державної установи "Білоцерківська виправна колонія (№ 35)", щодо засудженого ОСОБА_6 встановлено адміністративний нагляд терміном 1 рік 6 місяців та застосовано такі обмеження:
- прибувати 4 рази на місяць до співробітників територіального органу Національної поліції, який проводить реєстраційну відмітку (дні тижня і години визначаються органом Національної поліції);
- заборона виїзду за межі населеного пункту, в якому проживає, в службових і особистих справах без дозволу органу Національної поліції;
- заборона відвідування кафе, барів, ресторанів та інших громадських місць, де здійснюється продаж спиртних напоїв на розлив;
- заборона виходу з будинку (квартири) з 2200 години до 0600 години наступного дня.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, засуджений подав апеляційну скаргу, зі змісту якої вбачається, що він просить ухвалу суду змінити, скасувавши застосовані до нього обмеження прибувати 4 рази на місяць до співробітників територіального органу Національної поліції, який проводить реєстраційну відмітку, та заборону виїзду за межі населеного пункту, де проживає, в службових і особистих справах без дозволу органу Національної поліції.
Як вважає ОСОБА_6 , поклавши на нього ці обмеження, суд не врахував, що у нього є шість неповнолітніх дітей, які потребують допомоги та підтримки, позбавив можливості офіційно працевлаштуватись, а також не взяв до уваги, що за місцем його проживання ведуться інтенсивні бойові дії, що може вплинути на пересування з метою забезпечення безпеки.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду законною, обґрунтованою і вмотивованою; провівши судові дебати, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Як встановив суд, ОСОБА_6 , засуджений вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 20.01.2023 за ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України на 4 роки 3 місяці позбавлення волі, з 08.09.2023 відбуває покарання в Державній установі "Білоцерківська виправна колонія (№ 35)".
Задовольняючи подання начальника установи, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_6 характеризується негативно, до роботи відноситься незадовільно, за порушення установленого порядку відбування покарання має 8 стягнень, з яких 5 разів був поміщений до дисциплінарного ізолятора, заохочень не мав. А тому, за висновком суду, засуджений на шлях виправлення не став і на нього поширюється дія Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, що звільнилися з місць позбавлення волі".
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Згідно з ст.ст.1, 2 Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, що звільнилися з місць позбавлення волі" адміністративний нагляд - це система тимчасових примусових профілактичних заходів спостереження і контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі, що здійснюються органами Національної поліції.
Адміністративний нагляд встановлюється з метою запобігання вчиненню кримінальних правопорушень окремими особами, звільненими з місць позбавлення волі, і здійснення виховного впливу на них.
Згідно з п."б" ст.3 цього Закону адміністративний нагляд встановлюється щодо повнолітніх осіб, засуджених до позбавлення волі за тяжкі, особливо тяжкі злочини або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо під час відбування покарання їх поведінка свідчила, що вони вперто не бажають стати на шлях виправлення і залишаються небезпечними для суспільства.
Згідно з ст.6 цього Закону адміністративний нагляд встановлюється у визначеному статтею 5 цього Закону порядку терміном від одного року до двох років і не може перевищувати термінів, передбачених законом для погашення або зняття судимості.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_6 6 разів засуджувався за вчинення умисних тяжких злочинів, з яких 5 разів - до покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально.
З 08.09.2023 відбував покарання в Державній установі "Білоцерківська виправна колонія (№ 35)", за час відбування покарання характеризується негативно. Загалом до ОСОБА_6 8 разів застосовувались заходи стягнення, 7 з яких не зняті та не погашені в установленому законом порядку, у тому числі він 5 разів був поміщений до дисциплінарного ізолятора. Порушення полягали у дрібному хуліганстві, створенні конфліктної ситуації та лайці, невиконання робіт з благоустрою, палінні у невідведеному для цього місці, зберіганні заборонених для користування засудженими речей. Заходи заохочення до ОСОБА_6 не застосовувалися.
На підприємстві установи засуджений не працевлаштований, бажання працювати не виявив. Підтримує взаємовідносини із засудженими негативної спрямованості, на критику реагує агресивно. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний. Не дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи, свідомо не виконує передбачені законом вимоги персоналу установи, ухиляється від виконання робіт з благоустрою, так як не бачить суспільної необхідності у їх виконанні. ОСОБА_6 не готовий змінювати своє життя після звільнення, не виконує заходи індивідуального плану соціально-виховної роботи, не бере участі у програмах, заходах, має негативне ставлення до участі в програмах, не усвідомлює, що саме необхідно змінювати, байдуже ставиться до свого майбутнього, має позитивні плани на майбутнє, але не розуміє, яким чином їх втілити.
Розглядаючи подання начальника Державної установи "Білоцерківська виправна колонія (№ 35)", суд першої інстанції з достатньою повнотою перевірив документи, які свідчать про поведінку засудженого протягом усього часу відбування покарання, і належним чином мотивував в ухвалі свої висновки про те, що ОСОБА_6 вперто не бажає стати на шлях виправлення і залишається небезпечним для суспільства, у зв'язку з чим потребує контролю з боку органу поліції та застосування обмежень з метою запобігання вчиненню кримінальних правопорушень і здійснення на нього виховного впливу.
Доводи в апеляційній скарзі, що застосовані обмеження позбавляють ОСОБА_6 можливості офіційно працевлаштуватись, надумані, зважаючи на те, що він не володіє жодними професійними навичками, не має професійної кваліфікації і не мав бажання працювати в установі відбування покарань. Дані про те, що ОСОБА_6 , який систематично відбуває покарання, хоча б колись був працевлаштований, відсутні. Не надав засуджений і докази на підтвердження наявності у нього неповнолітніх дітей. Ніяким чином не можуть вплинути ці обмеження і на забезпечення безпеки, оскільки будь-яка людина має право вживати заходи для самозбереження.
Отже, ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і вмотивованою, і підстав для задоволення апеляційної скарги засудженого колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2024 року про встановлення щодо засудженого ОСОБА_6 адміністративного нагляду та застосування обмежень залишити без змін, а апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3