Головуючий у суді першої інстанції: Ішуніна Л.М.
21 лютого 2025 року місто Київ
Справа № 760/1100/21
Провадження № 22-ц/824/7875/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
вирішуючи питання про відкриття провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 09 травня 2023 року у справі за ОСОБА_2 про перегляд судового наказу від 11 березня 2021 року за нововиявленими обставинами у справі за заявою ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 ,-
Ухвалою Солом'янського районного суду від 09 травня 2023 року заяву ОСОБА_2 про перегляд судового наказу від 11 березня 2021 року за нововиявленими обставинами у справі за заявою ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 визнано неподаною і повернуто позивачеві.
Не погоджуючись з рішенням 03 лютого 2025 року, в порядку ст. 355 ЦПК України, через засоби поштового зв'язку представник ОСОБА_1 - адвокат ПащенкоВ.М. подав апеляційну скаргу
Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про те, що апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою не може бути відкрите з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
За змістом статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
В той же час пунктами 1, 2 частини другої статті 358 ЦПК України визначено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; та пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Результат аналізу вказаної процесуальної норми дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто, законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку. Тобто, строк, передбачений частиною другою статті 358 ЦПК України, є присічним і поновленню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктами 1,2 частини другої статті 358 ЦПК України.
Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 серпня 2020 року у справі № 523/1781/16-ц, від 18 листопада 2020 року у справі № 493/1858/16-ц, від 30 червня 2021 року у справі № 613/1166/15-ц, від 01 грудня 2021 року у справі № 171/506/15, від 23 листопада 2022 року у справі № 754/2141/19, від 30 листопада 2022 року у справі № 761/30419/19, від 30 січня 2023 року у справі № 761/21976/21, від 15 лютого 2023 року у справі № 208/805/20, від 24 квітня 2023 року у справі № 755/19216/18, від 05 квітня 2023 року у справі № 465/3861/16-ц.
У разі подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, особа, яка подає скаргу має довести, а апеляційний суд перевірити наявність випадків передбачених пунктами 1-2 вказаної норми (постанова Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 296/3261/17).
Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, ЄСПЛ визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
При цьому, складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).
Аналогічний правовий висновок виклав Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону України «Про доступ до удових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
З матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Солом'янського районного суду міста Києва з заявою про перегляд судового наказу від 11 березня 2021 року за нововиявленими обставинами у справі за заявою ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 .
Ухвалою Солом'янського районного суду міста від 28 грудня 2021 року ОСОБА_2 про перегляд судового наказу від 11 березня 2021 року за нововиявленими обставинами у справі за заявою ОСОБА_4 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 залишено без руху.
Копію ухвали про залишення заяви без руху заявнику двічі було надіслано на поштову адресу, зазначену нею в заяві, проте вказані поштові відправлення були повернуті на адресу Солом'янського районного суду міста Києва з відміткою поштової служби «за закінченням терміну зберігання».
Крім того, 21 липня 2022 року копію вказаної ухвали було надіслано на електронну пошту заявника, зазначену у заяві, однак заявниця недоліки не усунула.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно ч. 1 ст. 122 ЦПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч. 1 ст. 123 ЦПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»)
Відповідно до приписів ч. 1 статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ч.2 ст.358 ЦПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; та пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Згідно з ч. 1 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Виходячи з наведеної норми слід дійти висновку, що сплив річного строку з дня складення повного тексту рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
І лише у двох випадках апеляційним судом може бути прийнята апеляційна скарга, яка подана поза межами річного строку.
Колегія суддів відмічає, що ОСОБА_1 , яка є заявником у справі зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Крім того, на обставини непереборної сили особа, яка подає апеляційну скаргу, не посилається.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо при цьому не завдається шкоди самій суті права і переслідується легітимна мета за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами вимоги щодо строків оскарження судових рішень.
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм в тому числі і процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначав, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства, які призначені для належного відправлення правосуддя та забезпечення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України (заява № 19164/04) від 21 жовтня 2010 року, пункт 47).
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03) 03 квітня 2008 року, вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (пункт 41 рішення).
Оскільки, з дня складення постановлення ухвали районним суду минуло більше одного року та восьми місяців, ОСОБА_1 , провадженням у її справі не цікавилась, доказів на підтвердження виникнення обставин непереборної сили, що стали перешкодою для подання апеляційної скарги, апелянтом не надано, тому наявні передбачені ч. 2 ст. 358 ЦПК України підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 358 ЦПК України, суд,-
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 09 травня 2023 року у справі за ОСОБА_2 про перегляд судового наказу від 11 березня 2021 року за нововиявленими обставинами у справі за заявою ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна