апеляційне провадження №22-ц/824/3394/2025
справа №362/1956/22
12 лютого 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Верланова С.М., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2024 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Лебідь-Гавенко Г.М.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовомОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ спільного майна подружжя, -
встановив:
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про поділ спільного майна подружжя, у якому просить суд:
- здійснити поділ та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 2/3 частки житлового будинку загальною площею 207 кв.м, по АДРЕСА_1 ;
- здійснити поділ земельної ділянки 0,138 га, в АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності пропорційно частці у вартості будівлі;
- визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , транспортний засіб: тип седан - В Nissan Sentra, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2014 року, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_2 , придбаний у липні 2020 року, оскільки має посвідчення водія з категорією "В";
- визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , електротовари на загальну суму 30 809,31 гривень, придбані позивачем згідно договору про надання споживчого кредиту №85028711627 від 14 листопада 2011 року на суму 15 223,39 гривень та згідно договору про надання споживчого кредиту №85038711627 від 28 березня 2012 року на суму 15 585,92 гривень;
- визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 1/3 частки житлового будинку загальною площею 207 кв.м. по АДРЕСА_1 ;
- визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на земельну ділянку пропорційно частці у вартості будівлі, в АДРЕСА_2 ;
- визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , транспортний засіб Toyota Salvador Caentano;
- визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , транспортний засіб Mersedes-Benz Sprinter 211 CDI;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю грошової компенсації вартості частин вищевказаних транспортних засобів у сумі 90 500,00 гривень;
- визнати за ОСОБА_2 телевізор Samsung UE-48HU8500 за ціною 26 745,00 гривень придбаний відповідачем згідно договору про надання споживчого кредиту №2009439540 від 27 вересня 2014 року.
24 вересня 2024 року ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову.
В обґрунтування поданої заяви вказує, що предметом позову є, зокрема, поділ житлового будинку загальною площею 207 кв.м по АДРЕСА_1 та земельної ділянки 0,138 га в АДРЕСА_1 .
Вказує, що за час розгляду справи про поділ майна подружжя вказаний житловий будинок із надвірними будівлями та земельною ділянкою можуть бути відчужені без відома позивачки третім особам, оскільки документи на будинок оформлені на ОСОБА_2 .
З телефонної розмови із відповідачем 22 вересня 2024 року позивачці стало відомо про те, що відповідач виїхав за межі України та чи має повертатись чіткої відповіді не надав.
У позивачки є підстави уважати, що будинок із надвірними будівлями, земельна ділянка, на якій знаходиться будинок та які є спільною сумісною власністю позивачки та відповідача, без згоди позивачки можуть бути відчужені, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Мотивуючи наведеним, просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 площею 207 кв.м, житловою 68,7 кв.м, з надвірними будівлями та земельною ділянкою кадастровий номер: 221455800:01:011:0089, площею 0,138 га, що на праві власності належать ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , із забороною їх відчуження та внесення у відповідний реєстр відомостей про накладення арешту.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2024 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погодившись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи; не доведення обставин, що мають значення для справи, які суд уважав встановленими.
Зазначає, що майно, набуте під час перебування у шлюбі, а саме: будинок площею 207 кв.м з надвірними будівлями та земельною ділянкою площею 0,138 га, на якій знаходиться будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; транспортні засоби Nissan Sentra, д.н.з. НОМЕР_1 , Mercedes-Benz Sprinter 211 CDI, д.н.з. НОМЕР_3 , Toyota Salvador Caentano, д.н.з. НОМЕР_4 , електротовари на загальну суму 57 554,31 гривень, є об'єктом спільної сумісної власності, реєстрація майна лише на ім'я одного з подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності.
Зазначає, що у зв'язку із відмовою у задоволенні заяви про забезпечення позову ухвалою від 11 серпня 2022 року з урахуванням вимог ухвали позивачка з метою не порушення права ОСОБА_3 на вільне пересування на автомобілях вдруге звернулась до суду із заявою про забезпечення позову щодо забезпечення позову саме шляхом заборони відчуження спірного будинку з надвірними будівлями та земельною ділянкою.
Вказує, що вимоги відповідача про переїзд із будинку порушують як права позивачки, оскільки будинок є спільним майном подружжя, так і права дітей у розмінні статті 8 Закону України "Про охорону дитинства".
Звертає увагу, що ОСОБА_2 у розмовах неодноразово повідомляв позивачку про те, що він продасть будинок, або подарує його.
Уважає, що відмова ОСОБА_2 у реєстрації місця проживання дітей у спірному будинку додатково свідчить про намір відчужити зазначений будинок.
В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції взяв до уваги лише інтереси ОСОБА_2 , не врахувавши інтереси позивачки та спільних із відповідачем дітей.
Уважає безпідставним посилання суду першої інстанції на положення статті 154 ЦПК України, оскільки арешт на заборону відчуження спірного будинку, який є спільною сумісною власністю в розумінні частини 2 статті 331 ЦК України та частини 1 статті 60 СК України, не несе жодних збитків та не позбавляє ОСОБА_2 права володіння та користування ним.
Мотивуючи наведеним, просить суд ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2024 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги забезпечення позову шляхом заборони відчуження будинку з надвірними будівлями площею 207 кв.м, житловою 68,7 кв.м та земельної ділянки кадастровий номер: 3221455800:01:011:0089, площею: 0,138 га розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належать ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до виконання рішення у справі №362/1956/22, яким закінчиться розгляд справи по суті.
Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Подала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Волощук В.В., заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Волощука В.В., розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовивши у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 до заяви про забезпечення позову не надано жодних доказів, які б свідчили про намір ОСОБА_2 або підготовчі дії відповідача щодо відчуження нерухомого майна, (оголошення на сайтах, тощо).
Суд зазначив, що до заяви про забезпечення позову не приєднано жодних доказів щодо наміру відповідача ухилитися від виконання судового рішення, враховуючи предмет позову.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає про таке.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
При цьому заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 статті 150 ЦПК України).
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.
Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.
Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
З матеріалів справи установлено, що ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, предметом пред'явленого позову, зокрема, є житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,138 га, в АДРЕСА_1 .
Відповідно до даних відомостей Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №345198133 від 04 вересня 2023 року убачається, що житловий будинок АДРЕСА_3 належить ОСОБА_2 (а.с. 17-18).
Постановою державного виконавця Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Таратутенко Л.В. ВП №71081419 від 22 червня 2023 року накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2 (а.с. 26-27).
Постановою заступника начальника відділу Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Скрід Ю.М. ВП №71081419 скасовано заходи примусового виконання, застосовані при примусовому виконанні виконавчого листа №362/1109/22 виданого 25 січня 2023 року Васильківським міськрайонним судом Київської області.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.
Вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21.
З матеріалів справи установлено, що предметом спору є, зокрема, житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,138 га, в АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи подану заяву про забезпечення позову, позивачка зазначала, що має обґрунтовані підстави уважати, що відповідач може відчужити зазначене майно без згоди позивачки.
Ураховуючи предмет спору та характер правовідносин, колегія суддів уважає помилковими висновками суду першої інстанції щодо недоведеності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки у разі відчуження спірного будинку та земельної ділянки змусить прикладати додаткові зусилля позивачки для виконання можливого рішення суду у цій справі.
Окрім цього, колегія судді уважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги в частині того, що суд першої інстанції помилково зробив висновки про необґрунтованість та невмотивованість поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Вимога суду першої інстанції надання доказів щодо очевидних речей (право відповідача у будь-який момент відчужити спірне майно) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
За установлених обставин, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги в частині наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне майно, ураховуючи предмет спору.
При цьому, апеляційний суд не убачає підстав для задоволення заяви в частині заборони відчуження спірного майна та внесення у відповідний реєстр відомостей про накладення арешту з огляду на таке.
Арешт майна - накладення заборони розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженні майном.
Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним.
Апеляційний суд звертає увагу, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову, проте одночасне застосування є помилковим.
З урахуванням підстав та змісту позову, надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересам сторін, апеляційний суд уважає обґрунтованим вжиття заходів забезпечення позову саме шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно.
Щодо вимоги про внесення у відповідний реєстр відомостей про накладення арешту колегія суддів вказує, що така не підлягає задоволенню, оскільки вказане фактично є виконанням судового рішення і до компетенції суду не відноситься.
З огляду на викладене, вимоги апеляційної скарги задовольняються частково.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2024 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову скасувати на ухвалити нове судове рішення такого змісту.
Накласти арешт на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 площею 207 кв.м, житловою 68,7 кв.м, з надвірними будівлями та земельною ділянкою кадастровий номер: 221455800:01:011:0089, площею 0,138 га, що на праві власності належать ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 24 лютого 2025 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді С.М. Верланов
В.В. Соколова