справа №757/42014/24-к Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1 апеляційне провадження №11-сс/824/613/2025 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
11 лютого 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
адвоката: ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 вересня 2024 року щодо арешту майна у кримінальному провадженні №42023000000000288 від 24 лютого 2023 року,-
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 вересня 2024 року клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна - задоволено.
Накладено арешт із забороною відчуження та розпорядження на транспортний засіб RENAULT MEGANE, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, власник майна ОСОБА_8 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження; ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про арешт майна залишити без задоволення.
Уважає, що ухвала слідчого судді є незаконною та такою, що постановлена без дослідження всіх необхідних матеріалів.
У мотивування скарги зазначає, що він є добросовісним набувачем арештованого автомобіля RENAULT MEGANE, д.н.з. НОМЕР_1 , та гроші, за які він його придбав, не мають жодного відношення до кримінальних правопорушень, пов'язаних з легалізацією.
Вказує, що зазначений автомобіль був придбаний ним 28 жовтня 2023 року відповідно до договору купівлі-продажу №09/10/2023 ПА за 580 000 грн.
Посилається на те, що згідно довідок про доходи його сім'ї, у 2022 та 2023 роках ОСОБА_8 та його дружина ОСОБА_9 отримали сукупний дохід у сумі 1 331 768,78 грн, що в рази більше вартості арештованого авто, та дана сума доходу дозволяла придбати автомобіль RENAULT MEGANE, д.н.з. НОМЕР_1 , на законних підставах, без вчинення будь-яких кримінальних правопорушень.
Також зазначає, що він працює з ОСОБА_10 в одній установі - Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Житомирській області та його службовий кабінет знаходиться на другому поверсі установи, а ОСОБА_10 - на четвертому, при цьому зауважує, що вони працюють у різних підрозділах даного сервісного центру та про вчинення ОСОБА_10 кримінальних правопорушень ОСОБА_8 не відомо.
Уважає, що будь-якого відношення до придбання автомобіля RENAULT MEGANE, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_10 не має та грошей на покупку в останнього він не позичав.
Як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження посилається на те, що завірену копію ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 вересня 2024 року він отримав 13 листопада 2024 року у м. Житомир за місцем своєї роботи від старшого слідчого в ОВС ГУ НПУ ОСОБА_11 .
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення адвоката ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 , який підтримав подану апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_6 , який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно статей 7, 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02 червня 2016 року кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.
Учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до вимог пункту 3 частини другої статті 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 частини третьої статті 395 КПК України якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
За змістом частини першої статті 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Відповідно до вимог частини другої статті 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
До поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження належать об'єктивні обставини, що перешкодили поданню апеляційної скарги у визначені законом строки.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання про арешт майна розглянуто у відсутності власника майна.
Згідно матеріалів судової справи копія ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 вересня 2024 року власнику майна та/або його захиснику не направлялась.
Як зазначає апелянт, завірену копію ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 вересня 2024 року він отримав 13 листопада 2024 року у м. Житомир за місцем своєї роботи від старшого слідчого в ОВС ГУ НПУ ОСОБА_11 .
Вказані обставини щодо отримання копії оскаржуваної ухвали слідчого судді 13 листопада 2024 року підтверджуються відповідними доказами, долученими до апеляційної скарги.
З апеляційною скаргою ОСОБА_8 звернулася 18 листопада 2024 року.
З урахуванням наведеного, строк на апеляційне оскарження апелянтом не пропущено, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Як убачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва прокурорів відділу Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023000000000288 від 24 лютого 2023 року за частиною четвертою статті 190, частиною п'ятою статті 361, частиною третьою статті 362, частиною першою статті 366 КК України.
У даному кримінальному провадженні досліджуються обставини, за яких група осіб, діючи умисно, за попередньою змовою, маючи на меті отримання грошових коштів за виконання протиправних дій, на протязі тривалого часу здійснюють кримінальні правопорушення, пов'язані з отриманням, розширенням, скасуванням ліцензій від Державної служби України з безпеки на транспорті, у тому числі шляхом використання електронно-обчислювальної техніки, а саме електронно-цифрових підписів третіх осіб, а також укладання фіктивних договорів з обслуговування транспортних засобів з ознаками підробки.
Досудовим розслідуванням установлено, що зазначена група осіб вчиняє ряд умисних тяжких злочинів, пов'язаних із видачою свідоцтв про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів у регіональних сервісних центрах Головного сервісного центру МВС або ж територіальних сервісних центрах регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС, що кожного разу, як наслідок, призводить до несанкціонованих дій з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах, вчинених особою, яка має право доступу до неї, шляхом зловживання службовими особами цих сервісних центрів своїм службовим становищем, а також службового підроблення на користь третіх осіб за відповідну грошову винагороду.
Органом досудового розслідування встановлено ряд осіб, причетних до вчинення цих злочинів, які поєднанні між собою спільною метою в отриманні прибутку від незаконної діяльності.
Крім того, в ході розслідування отримані відомості, які вказують на ознаки легалізації (відмивання) доходів від шахрайської діяльності в діях ОСОБА_10 та пов'язаних з ним осіб, які полягають у придбанні нерухомості, транспортних засобів та інвестування у власний бізнес.
Зокрема встановлено факт придбання ОСОБА_10 31 жовтня 2023 року автомобіля RENAULT MEGANE, д.н.з. НОМЕР_1 , право власності на який зареєстровано на ОСОБА_8 .
Транспортні засоби, які мають ознаки того, що їх придбано за кошти, здобуті у тому числі злочинним шляхом, внаслідок вчинення протиправних дій, пов'язаних з виданням свідоцтв про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів у регіональних сервісних центрах Головного сервісного центру МВС або ж територіальних сервісних центрах регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС, зокрема щодо яких відсутнє підтвердження легального походження, фактично належать ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), проте право власності на них оформлено на третіх осіб, у тому числі на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ).
Постановою старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України від 16 вересня 2024 року транспортний засіб RENAULT MEGANE, д.н.з. НОМЕР_1 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №42023000000000288 від 24 лютого 2023 року.
18 вересня 2024 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про накладення арешту на речові докази у кримінальному провадженні №42023000000000288 від 24 лютого 2023 року у вигляді транспортного засобу RENAULT MEGANE, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ).
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 вересня 2024 року клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна - задоволено.
Накладено арешт із забороною відчуження та розпорядження на транспортний засіб RENAULT MEGANE, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З таким висновком слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до частини п'ятої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
За змістом частини десятої статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Як установлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту із забороною відчуження та розпорядження на транспортний засіб RENAULT MEGANE, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з тих підстав, що є достатня вірогідність того, що вказаний транспортний засіб набуто внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, тому він може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, необхідний для забезпечення його збереження як речового доказу, запобігання можливості приховування, знищення доказу злочинної діяльності, а також має суттєве значення для розслідування кримінального провадження, а отже відповідає критеріям, передбаченим статтею 98 КПК України.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищезазначене майно з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування такого виду забезпечення кримінального провадження як арешт майна може призвести до його пошкодження, псування, знищення чи відчуження.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою забезпечення збереження речового доказу до постановлення у кримінальному провадженні кінцевого рішення.
Таким чином, колегія суддів уважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого частиною першою статті 170 КПК України.
Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Зважаючи на викладене та встановлені під час здійснення досудового розслідування обставини, не заслуговують на увагу суду доводи скаржника про те, що він працює з ОСОБА_10 в одній установі - Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Житомирській області та його службовий кабінет знаходиться на другому поверсі установи, а ОСОБА_10 - на четвертому, при цьому зауважує, що вони працюють у різних підрозділах даного сервісного центру та про вчинення ОСОБА_10 кримінальних правопорушень ОСОБА_8 не відомо; будь-якого відношення до придбання автомобіля RENAULT MEGANE, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_10 не має та грошей на покупку в останнього він не позичав, оскільки такі доводи на даному етапі досудового розслідування є передчасними та такими, що не спростовують висновки слідчого судді про наявність підстав для накладення арешту.
Перевірка наведених апелянтом обставин, збір доказів на їх підтвердження або спростування і є метою проведення подальшого досудового розслідування у кримінальному провадженні №42023000000000288 від 24 лютого 2023 року.
Аргументи скаржника, що він є добросовісним набувачем арештованого автомобіля RENAULT MEGANE, д.н.з. НОМЕР_1 , та гроші, за які він його придбав, не мають жодного відношення до кримінальних правопорушень, пов'язаних з легалізацією; зазначений автомобіль був придбаний ним 28 жовтня 2023 року відповідно до договору купівлі-продажу №09/10/2023 ПА за 580 000 грн, а також що згідно довідок про доходи його сім'ї, у 2022 та 2023 роках ОСОБА_8 та його дружина ОСОБА_9 отримали сукупний дохід у сумі 1 331 768,78 грн, що в рази більше вартості арештованого авто, та дана сума доходу дозволяла придбати автомобіль RENAULT MEGANE, д.н.з. НОМЕР_1 , на законних підставах, без вчинення будь-яких кримінальних правопорушень, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Доводи апелянта, що автомобіль марки RENAULT MEGANE, д.н.з. НОМЕР_1 , не може бути речовим доказом у даному кримінальному провадженні, оскільки такий транспортний засіб не відповідає вимогам статті 98 КПК України, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні містять сукупність підстав та розумних підозр уважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вилучений транспортний засіб отриманий внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а отже відповідає ознакам речових доказів, зазначеним у статті 98 КПК України, що згідно частини третьої статті 173 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень статей 170, 172-173 КПК України.
Ухвала слідчого судді відповідає вимогам частини п'ятої статті 173, статті 372 КПК України та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 вересня 2024 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4