24 лютого 2025 року м. Київ № 320/60745/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,
до Київського окружного адміністративного суду засобами підсистеми «Електронний суд» звернулася ОСОБА_1 із позовом до Міністерства оборони України, в якій просить суд:
визнати противоправним і скасувати наказ директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 07.11.2024 №461 про призначення підполковника юстиції ОСОБА_1 , начальника юридичної групи - помічника начальника управління з правової роботи Управління відчуження та утилізації надлишкового військового майна - офіцером відділу утилізації ракет і боєприпасів Управління відчуження та утилізації надлишкового військового майна, ВОС-0201003;
зобов'язати Міністерство оборони України в особі Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України поновити ОСОБА_1 на посаді начальника юридичної групи - помічника начальника управління з правової роботи Управління відчуження та утилізації надлишкового військового майна, ВОС-8503002, тарифний розряд 37.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що з 1996 року проходить військову службу. Перебувала на посаді начальника юридичної групи - помічника начальника управління з правової роботи Управління відчуження та утилізації надлишкового військового майна Міністерства оборони України.
Наказом Директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 07.11.2024 № 461 ОСОБА_1 переміщено на нижчу посаду офіцером відділу утилізації ракет і боєприпасів Управління. Проте, в Управлінні не проводилось будь-яких організаційних заходів (посада начальника юридичної групи - помічника начальника управління з правової роботи Управління не скорочувалась, строк перебування позивачки на даній посаді не вийшов). Переміщення позивачки не пов'язане з виконанням застосованого щодо неї дисциплінарного стягнення. На момент видачі наказу в розпорядженні управління позивачкою були подані підтверджуючі необхідність догляду за батьком документи, процесуальні документи з цивільної справи Шевченківського районного суду м. Києва (справа № 761/18679/24) як і документи про перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в період з 28.10.2024 по 15.11.2024.
Таким чином наказ Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 07.11.2024 № 461 щодо переміщення ОСОБА_1 з посади начальника юридичної групи - помічника начальника управління з правової роботи Управління на нижчу посаду офіцера відділу утилізації ракет і боєприпасів Управління, є незаконним та підлягає скасуванню. Просить суд задовольнити позов.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов представник відповідача вказує, за приписами Положення № 1153/2008 атестування військовослужбовців проводиться для забезпечення правильного добору, розстановки, виховання і вдосконалення підготовки військових кадрів шляхом об'єктивного оцінювання професійного рівня, ділових та моральних якостей кожного військовослужбовця, відповідності їх посаді, визначення перспективи службового використання, створення резерву кандидатів для просування по службі (пункт 176). Процес атестування військовослужбовців передбачає проведення комплексного та періодичного оцінювання (пункт 177). Порядок та строки проведення атестування військовослужбовців визначаються Міністерством оборони України (пункт 179). Атестування військовослужбовців в особливий період проводиться в порядку, визначеному Міністерством оборони України. У разі подання документів щодо подальшого службового використання, нагородження чи присвоєння чергових військових звань військовослужбовцям, які займають посади, передбачені штатами воєнного часу, на них складаються службові характеристики в порядку, визначеному Міністерством оборони України. Для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення (пункт 257).
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що атестування військовослужбовців в особливий період проводиться в порядку, визначеному Міністерством оборони України, при цьому для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців.
За обставинами справи, на підставі пункту 257 Положення № 1153/2008, абзацу третього пункту 7.7, абзацу тринадцятого пункту 7.14 Інструкції № 170 на позивачку було складено відповідну службову характеристику з висновком і рішенням уповноважених посадових осіб щодо доцільності її призначення на нижчу посаду, що передбачає її попереднє звільнення із займаної посади.
Враховуючи вищевикладене, маючи необхідність у провадженні фахового юридичного супроводження діяльності Управління, начальником управління було прийнято рішення щодо переміщення підполковника ОСОБА_1 на іншу вакантну посаду з меншим рівнем відповідальності та обсягом роботи. Для цього було відпрацьовано службову характеристику на підполковника ОСОБА_1 та План переміщення осіб офіцерського складу номенклатури директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 31.10.2024 року №220/54/2651. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
Позивач у відповіді на відзив вказує, що призначення військовослужбовця на нижчі посади і його переміщення в особливий період може мати місце у випадках, передбачених підпунктом 3 пункту 82, пунктами 83 і 94 Положення №1153/2008, перелік яких є вичерпним, і лише за основною або спорідненою спеціальністю. Висновок службової характеристики не відповідає пункту 14.24 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра Оборони України від 10.04.2009 №170.
Її переміщення в Управлінні, як особи, що має вищу юридичну освіту з посади начальника юридичної групи - помічника начальника Управління з правової роботи (ВОС-8503002) на посаду офіцера відділу утилізації ракет і боєприпасів (ВОС-0201003) здійснено всупереч пункту 83 Положення №1153/2008, посада, на яку її переміщено потребує швидше технічних навичок і знань, а не знань в галузі права.
Вважає, доводи відповідача безпідставними, так як позиція останнього заснована на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства. Просить суд задовольнити позов.
В запереченнях на відповідь представник відповідача зазначає, що наказ директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 07.11.2024 № 461 (по особовому складу) в частині звільнення від займаної посади начальника юридичної групи - помічника начальника управління з правової роботи Управління відчуження та утилізації надлишкового військового майна підполковника ОСОБА_1 та призначення її на посаду офіцера відділу утилізації ракет і боєприпасів цього ж Управління, прийнятий у межах повноважень та у спосіб, що передбачений спеціальним законодавством України щодо проходження військової служби громадянами України в умовах дії на території України правового режиму воєнного стану та відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже є законним і обґрунтованим. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходить військову службу в Збройних Силах України.
З 20 липня 2023 року підполковник юстиції ОСОБА_1 перебуває на посаді начальника юридичної групи - помічника начальника управління з правової роботи Управління відчуження та утилізації надлишкового військового майна Міністерства оборони.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
07 жовтня 2024 року складено службову характеристику на підполковника юстиції ОСОБА_1
31 жовтня 2024 року директором Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України ОСОБА_3 затверджено погоджений заступником Міністра оборони України ОСОБА_4 План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури призначення директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України.
Наказом директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 07 листопада 2024 року №461 підполковника юстиції ОСОБА_1 , начальника юридичної групи - помічника начальника управління з правової роботи Управління відчуження та утилізації надлишкового військового майна Міністерства оборони призначено офіцером відділу утилізації ракет і боєприпасів управління відчуження та утилізації надлишкового військового майна, ВОС - 0201003.
Вважаючи наказ директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 07 листопада 2024 року №461 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивачка звернулася до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовою основою військової служби в Збройних Силах України є Конституція України, Закон України «Про Збройні Сили України», Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», інші закони України, прийняті відповідно них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, серед яких Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 19 травня 2009 року № 438/16454 (далі - Інструкція № 170).
Згідно із частиною четвертою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» порядок проходження військової служби, прав та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджується Президентом України, та іншими нормативно- правовими актами.
Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулювання питань, пов'язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі регулюється визначний Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
Відповідно до пункту 1 Положення №1153/2008, дане Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.
Згідно з пункту 12 Положення, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 82 Положення, призначення військовослужбовців на посади здійснюється:
1) на вищі посади - у порядку просування по службі;
2) на рівнозначні посади: у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; у разі проведення заміни у місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з установленим строком військової служби); для набуття практичного досвіду управлінської діяльності в органах військового управління різного рівня або для більш доцільного використання за фахом чи досвідом роботи - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України, зокрема на особисте прохання військовослужбовця; за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії; за сімейними обставинами - на особисте прохання; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей - на підставі висновку атестування; у зв'язку з перебуванням із близькими особами у відносинах прямої організаційної та правової залежності; у разі скасування військовослужбовцю допуску до державної таємниці - на посаду, що не передбачає такого допуску, - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України; вагітних військовослужбовців-жінок за їх клопотанням відповідно до медичного висновку - на посади з меншим обсягом роботи, а також військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до трьох років, за їх клопотанням у разі неможливості виконання ними обов'язків на займаних посадах; у разі проведення заміни у військових частинах (підрозділах), які виконують завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій, у тому числі в районах проведення антитерористичних операцій; у разі відсутності можливості поновлення на попередній посаді у зв'язку з незаконним звільненням або переміщенням по службі - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України;
3) на нижчі посади: у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії; з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей - на підставі висновку атестування; за віком або сімейними обставинами - на особисте прохання; у зв'язку з перебуванням із близькими особами у відносинах прямої організаційної та правової залежності - у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; у порядку виконання накладеного дисциплінарного стягнення - відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України; у разі скасування військовослужбовцю допуску до державної таємниці - на посаду, що не передбачає такого допуску, - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України, у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; вагітних військовослужбовців-жінок за їх клопотанням відповідно до медичного висновку - на посади з меншим обсягом роботи, а також військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до трьох років, за їх клопотанням у разі неможливості виконання ними обов'язків на займаних посадах та за відсутності рівнозначних посад; за ініціативою військовослужбовця (крім військовослужбовців, які займають посади, за якими передбачені первинні військові звання офіцерського, сержантського і старшинського складу) на нижчу на один ступінь посаду на підставі рішення посадової особи відповідно до номенклатури посад;
4) у зв'язку із зарахуванням на навчання до вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти із звільненням з посади, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання;
5) у зв'язку із закінченням строку перебування на посаді;
6) у зв'язку зі звільненням або призначенням на посади, передбаченими штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану;
7) у зв'язку зі звільненням осіб сержантського і старшинського складу, які займали посади офіцерського складу;
8) у зв'язку з призначенням на посади, що можуть бути заміщені військовослужбовцями, які під час проходження військової служби були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, - на особисте прохання за рішенням посадової особи, до повноважень якої належить призначення на посади відповідно до переліку посад, що можуть бути заміщені такими військовослужбовцями, який визначається Міністерством оборони України;
9) у разі запровадження нового військового звання.
Посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачено вище військове звання, ніж за займаною посадою, а за умови рівних військових звань - більший посадовий оклад (тарифний розряд).
Призначення військовослужбовців на інші посади також здійснюється у випадках, передбачених пунктами 102 і 104 цього Положення.
Приписами абзацу другого підпункту 6 пункту 82 Положення № 1153/2008 визначено, що призначення військовослужбовців на посади здійснюється на нижчі посади у зв'язку із призначенням на посади, передбаченими штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану.
Абзацом другим пункту 257 Положення №1153/2008 визначено, що для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього положення (що містить вичерпний перелік обставин).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 введено воєнний стан (в подальшому указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану України» продовжено ведення воєнного стану, який і триває по сьогодні).
Таким чином, починаючи з 24 лютого 2022 року та по дату винесення спірного наказу та розгляду цієї справи в Україні триває воєнний стан, період дії якого, відповідно до Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про оборону України», є особливим періодом.
З веденням в Україні правового режиму воєнного стану чисельність Збройних Сил України збільшено. Міністерство оборони України, Збройні Сили України, а також Державна служба спеціального транспорту переведені на організацію і штати воєнного часу.
Згідно з частинами п'ятою, сьомою статті 6 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військові посади, передбачені штатами воєнного часу, при переведенні Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати воєнного часу підлягають заміщенню резервістами або іншими військовозобов'язаними в порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, а в Службі безпеки України та Службі зовнішньої розвідки України - в порядку, визначеному їх керівниками.
На час прийняття наказу, так і на час подання адміністративного позову в цій справі, відсутні письмові докази наявності обмежень, що підпадає під визначений перелік випадків, визначених пунктом 112 Положення № 1153/2008.
Водночас, згідно з абзацом 5 пункту 4.11 розділу IV Інструкції № 170 підставами для видання наказів по особовому складу про призначення і переміщення військовослужбовців в умовах особливого періоду - є документи, визначені пунктом 1.5 розділу І цієї Інструкції.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1.5 розділу І Інструкції № 170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об'єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад.
Таким чином, складовою частиною переміщення військовослужбовців є їх попереднє звільнення із посад.
Згідно абзацу п'ятого пункту 4.11 Інструкції № 170, підставами для видання наказів по особовому складу про призначення і переміщення військовослужбовців є, зокрема, на нижчі посади в умовах особливого періоду - документи, визначені пунктом 1.5 розділу І цієї Інструкції. План переміщення військовослужбовців підписується командиром військової частини й надсилається до служб персоналу вищого органу військового управління за підпорядкованістю.
За обставинами справи, на підставі службової характеристики, у відповідності до підпункту 1 пункту 1.5, абзацу п'ятого пункту 4.11. Інструкції № 170, пункту 1, абзацу одинадцятого пункту 2 Розділу Х, посадовими особами Управління відчуження та утилізації надлишкового військового майна було підготовлено і надіслано до служби персоналу вищого органу військового управління за підпорядкованістю (Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України) План переміщення та службову характеристику на підполковника юстиції ОСОБА_1 з клопотаннями про призначення позивачку на посаду офіцера відділу утилізації ракет і боєприпасів Управління відчуження та утилізації надлишкового військового майна, яке було реалізоване оскаржуваним наказом.
Так, службова характеристика (у особливий період (період правового режиму воєнного стану) готується замість періодичного оцінювання в процесі атестування) і План переміщення військовослужбовців, які були реалізовані оскаржуваним наказом № 461, видані у повній відповідності з нормами Положення № 1153/2008 та Інструкції № 170, а відтак оскаржуваний наказ № 461, є законними та обґрунтованими, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Відповідно до абзацу другого пункту 257 Положення № 1153/2008, для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.
Пунктом 112 Положення №1153/2008 встановлено, що військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов'язаній із керівництвом підлеглими особами.
Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків:
неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії;
неможливість проживання членів сім'ї військовослужбовця за станом здоров'я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують;
потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім'ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.
Суд звертає увагу на те, що пункт 112 Положення №1153/2008 стосується переміщення військовослужбовця на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої. Позивача у справі призначено на посаду офіцера відділу утилізації ракет і боєприпасів Управління відчуження та утилізації надлишкового військового майна у тому ж самому управлінні в якому вона проходила службу на посаді начальника юридичної групи - помічника начальника управління з правової роботи.
Слід також зазначити, що відповідно до пункту 4.13 розділу ІV Інструкції № 170 в особливий період військовослужбовці за набутим досвідом служби можуть призначатися на посади передбачені штатом воєнного часу, за новою спеціальністю без проведення відповідної підготовки (перепідготовки). Така підготовка (перепідготовка) проводиться після призначення військовослужбовця на посаду за новою спеціальністю і виконання завдань за призначенням.
Зазначене спростовує доводи позивача про неможливість призначення її на посаду офіцера відділу утилізації ракет і боєприпасів Управління без проведення відповідної підготовки (перепідготовки).
Так, у своїй позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що 14.05.2024 її батько, ОСОБА_2 , отримав висновок від 14.05.2024 № 333 «Про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» КНП «Клінічна лікарня «ПСИХІАТРІЯ». Відповідно у підполковника ОСОБА_1 14.05.2024 виникла правова підстава для звільнення з військової служби відповідно до абзацу 3 підпункт «г» пункт 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у відповідній редакції Закону), а саме - «у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я».
Проте, як зазначає представник відповідача, а позивач не спростовує, від позивача у період з 14.05.2024 по 18.05.2024 до Управління рапорт про її звільнення з військової служби у зв'язку із здійсненням постійного догляду за батьком (разом з підтверджуючими документами) не надходив. Разом з тим, відповідно до наказу начальника Управління відчуження та утилізації надлишкового військового майна (по стройовій частині) від 14.05.2024 № 57, підполковник юстиції ОСОБА_1 , у той період часу, була звільнена від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою.
Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
Суд погоджується із висновком відповідача, що підстава для звільнення з військової служби є правом військовослужбовця, а не обов'язком командира (начальника).
З матеріалів справи вбачається, що позивач не подала у встановленому порядку рапорт про звільнення з військової служби та підтверджуючі документи у зв'язку зі звільненням від виконання службових обов'язків через хворобу.
Щодо зауважень позивачки про прийняття спірного наказу під час перебування її на стаціонарному лікуванні, суд зазначає наступне.
За приписами абзацу першого пункту 12 Положення № 1153/2008 зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Відповідно до пункту 1 Розділу Х Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 15 вересня 2022 року № 280 (зі змінами) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2022 р. за № 1407/38743 (далі-Інструкція №280) накази по особовому складу є основними документами, які встановлюють, змінюють або припиняють правові відносини військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу. Вони видаються посадовими особами, яким Положенням надано право присвоєння, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення (поновлення) контракту та військової служби тощо на підставі відповідних документів, установлених Міноборони. Витяги з наказів по особовому складу надсилаються до служб персоналу підпорядкованих органів управління, військових частин, установ, з яких вибувають військовослужбовці та які комплектуються. Накази по особовому складу та витяги із них розсилаються протягом семи днів після їх видання.
Отже, витяг із наказу директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 07.11.2024 № 461 (по особовому складу) у відповідності до Інструкції №280 був надісланий до Управління відчуження та утилізації надлишкового військового майна для реалізації у встановленому порядку.
Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 року № 40 затверджено Інструкцію з діловодства у Збройних Силах України (далі-Інструкція №40).
За приписами підпункту 1.1 розділу 1. Загальні положення ця Інструкція встановлює загальні вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами, створеними в паперовій та електронній формі в Апараті Головнокомандувача Збройних Сил України, Генеральному штабі Збройних Сил України, командуваннях видів, родів військ (сил) Збройних Сил України, органах військового управління, штабах угруповань військ (сил), військових частинах (установах) Збройних Сил України (далі - військові частини, установи), включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік, зберігання і контроль за виконанням.
У відповідності до підпункту 2.2.5 пункту 2.5 та підпункту 2.3.4 пункту 2.3 розділу 2 Інструкції № 40, та на підставі наказу директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 07.11.2024 № 461 (по особовому складу) в подальшому, після прибуття позивачки із лікування, пунктом 3 наказу начальника Управління відчуження та утилізації надлишкового військового майна (по стройовій частині) від 18.11.2024 № 150 було оголошено про здачу позивачем посади.
У подальшому, відповідно до рапорту позивача №57/р від 18.11.2024 пункту 4 наказу начальника Управління відчуження та утилізації надлишкового військового майна (по стройовій частині) від 18.11.2024 № 150 визначено вважати підполковника ОСОБА_1 такою, що з 18.11.2024 справи та посаду офіцера відділу утилізації ракет і боєприпасів Управління відчуження та утилізації надлишкового військового майна прийняла і приступила до виконання службових обов'язків на посадою. Встановлено посадовий оклад, надбавку за особливості проходження служби та щомісячну премію.
Отже, реалізація наказу директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 07.11.2024 № 461 (по особовому складу) в частині звільнення позивача із посади та призначення на посаду було проведено 18.11.2024 після прибуття позивача із лікування.
Враховуючи вимоги вищезазначених нормативно правових актів наказ директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 07.11.2024 № 461 (по особовому складу) в частині звільнення від займаної посади начальника юридичної групи - помічника начальника управління з правової роботи Управління відчуження та утилізації надлишкового військового майна підполковника ОСОБА_1 та призначення її на посаду офіцера відділу утилізації ракет і боєприпасів цього ж Управління, прийнятий у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, Інструкцією №280 та Інструкцією №170, в умовах дії на території України правового режиму воєнного стану та відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже є законним і обґрунтованим.
При цьому суд звертає увагу на те, що прийняття зазначених кадрових рішень в інтересах Збройних Сил України, є дискреційним повноваженнями відповідача.
Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № К(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права, що і було здійснено відповідачем 1 в законний спосіб при виданні пункту 1 оскаржуваного наказу від 08 травня 2023 року № 975.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з вимогами статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Шевченко А.В.