25 лютого 2025 року Київ № 320/23096/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві).
Просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо пільгового обчислення середньомісячного заробітку позивача відповідно до вимог частини другої статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії з визначенням середньомісячного фактичного заробітку для обчислення пенсії за роботу на територіях радіоактивного забруднення за період із 01.11.1986 по 31.10.1987 відповідно до вимог частини другої статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 29.03.2024.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком, та з 29.03.2024 має право на перерахунок і виплату пенсії відповідно до частини другої статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із визначенням середньомісячного фактичного заробітку для обчислення пенсії за роботу на територіях радіоактивного забруднення за період із 01.11.1986 по 31.10.1987, проте відповідач безпідставно обмежив в реалізації вказаного права.
Ухвалою суду від 03.06.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Відповідач проти позову заперечував, надіслав відзив на позовну заяву разом із копіями матеріалів пенсійної справи позивача, відповідно до якого просили суд у задоволенні позову відмовити. Стверджували відсутність правових підстав для перерахунку пенсії у запропонований позивачем спосіб, обґрунтовуючи наступним.
Обчислення пенсій відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснюється на підставі довідок про заробітну плату, які відповідно до статті 15 указаного Закону видаються установами та організаціями на підставі первинних документів (особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату). Підставою для проведення розрахунку заробітної плати за роботу в зоні відчуження являються первинні документи про нараховану заробітну плату та фактичну тривалість роботи безпосередньо в зоні відчуження. Видача довідок про заробітну плату проводиться підприємствами відповідно до первинних документів про період участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за нормативними документами того часу. Зокрема, у 1986 році за: постановою ЦК КПРС, Президії ВР СРСР та ВЦРПС від 07.05.1986 № 524-156; розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23.05.1986 № 964-рс; постановою Ради Міністрів СРСР від 23.05.1986 № 1031-рс; постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 № 665-195 (постановою УРСР від 10.06.1986 № 207-7).
Постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23.02.2024 № 185 (далі - Постанова № 185) установлено, що з 01.03.2024 перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796, а саме 3764,40 х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 = 7994,47 грн. Розрахунок заробітної плати: Зп = 7994,47 грн. х (226,80549 : 118) = 15366,01 грн., де: 226,80549 - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць; 118 - кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи після оптимізації. Коефіцієнт заробітної плати - 1,92208 (226,80549 : 118). Отже, відсутні підстави для застосування частини другої статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Крім того зазначили, що із заявою про перерахунок пенсії на підставі частини другої статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач не звертався, а лист від 24.04.2024 № 16497-14844/С-02/8-2600/24, яким надано роз'яснення, - не є актом індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, оскільки не породжує будь-яких правових наслідків для гр. ОСОБА_2 (уточнення, саме так зазначено у відзиві).
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за віком, що підтверджено матеріалами пенсійної справи.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС у 1986 році (категорія 2).
Із матеріалів справи слідує, що відповідно до довідки № 118-К позивач у період із 01.07.1986 по 28.02.1989 був зайнятий на роботах, пов'язаних з ліквідацією аварії на ЧАЕС та отримав за цей період заробітну плату згідно з довідкою про заробітну плату від 05.10.2004 № 271.
Позивач звернувся до відповідача із заявою (зареєстрована відповідачем 03.04.2024 за вх. № 14844/С-2600-24) щодо перерахунку та виплати пенсії за віком на підставі частини другої статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із визначенням середньомісячного фактичного заробітку для обчислення пенсії за роботу на територіях радіоактивного забруднення за період із 01.11.1986 по 31.10.1987.
Разом із тим, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 24.04.2024 № 16497-14844/С-02/8-2600/24 повідомило позивача про відмову у здійсненні перерахунку пенсії на підставі частини другої статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зазначили, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком, розмір якої обчислено відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (робота під час ліквідації аварії на ЧАЕС за списком № 1). Пенсію обчислено з урахуванням заробітної плати, визначеної за періоди роботи з 01.06.1986 по 31.05.1991 та з 01.07.2000 по 30.06.2008, тож обчислити розмір заробітної плати для обчислення пенсії на умовах, викладених у зверненні позивача, - підстави відсутні.
У випадку незгоди з прийнятим за розглядом звернення рішення, роз'яснено право про оскарження його до суду у встановленому законодавством порядку.
Уважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходив із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, визначення соціального захисту потерпілого населення встановлено Законом України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII).
Відповідно до частини третьої статті 55 Закону № 796-XII призначення та виплата пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
Статтею 57 Закону № 796-XII передбачено, що обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
У разі обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1058-IV за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.
Частиною другою статті 27 Закону № 1058-IV передбачено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно по раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
За нормами статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000 становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 незалежно від перерв.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону, заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01.07.2000 враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
У разі подання застрахованою особою для обчислення розміру пенсії даних про заробітну плату (дохід) за період до 01.01.1992 при визначені коефіцієнта заробітної плати (доходу) середня заробітна плата за рік (квартал) у відповідному періоді вважається щомісячною середньою заробітною платою (доходом) в України, з якої сплачено страхові внески, відповідного року (кварталу).
Із аналізу наведених норм законодавства вбачається наявність у застрахованої особи права обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлено загальним Законом № 1058-IV або спеціальним, тобто Законом № 796-XII.
Таким чином, у позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 2), наявне право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлено загальним Законом № 1058-IV або спеціальним Законом № 796-XII.
Пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону: України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, встановлено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровко виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
Судом установлено, що відповідачем відмовлено у перерахунку пенсії позивача на підставі довідки від 05.10.2004 № 118-К виданої ВАТ «Вишгороденергобудтранс», відповідно до якої позивач у період із 01.07.1986 по 28.02.1989 був зайнятий на роботах, пов'язаних з ліквідацією аварії на ЧАЕС та отримав за цей період заробітну плату згідно з довідкою про заробітну плату від 05.10.2004 № 271. Недостовірність даних у поданих позивачем документах судом не встановлена, а відповідачем не доведено. Факти трудової діяльності позивача підтверджені трудовою книжкою.
Із листа відповідача від 24.04.2024 № 16497-14844/С-02/8-2600/24 убачається, що пенсію позивачу обчислено з урахуванням заробітної плати, визначеної за періоди роботи з 01.06.1986 по 31.05.1991, та з 01.07.2000 по 30.06.2008.
Втім, відповідно до статті 15 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII), умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом № 796-XII або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Як зазначалось вище, за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності Законом № 1058-IV, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
За нормами Закону № 796-XII, обчислення середньомісячного заробітку провадиться згідно із Законом № 1058-IV.
У разі обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1058-IV за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.
Якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення не менше 30 календарних днів у двох місяцях, - середньомісячний заробіток визначається за будь-які фактично відпрацьовані 30 календарних днів роботи.
При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчого, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності Законом № 1058-IV до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Із урахуванням викладеного, суд доходить висновку про наявність у позивача права на перерахунок пенсії з урахуванням середньомісячного фактичного заробітку на території радіоактивного забруднення за період з 01.11.1986 по 31.10.1987.
За вказаних обставин, відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії, відповідач діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства.
Разом із тим не знайшли свого підтвердження викладені у відзиві доводи щодо неподання відповідачем відповідної заяви про перерахунок пенсії, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії від 29.03.2024, така заява була прийнята відповідачем і зареєстрована 03.04.2024 за вх. № 14844/С-2600-24, що підтверджено листом відповідача від 24.04.2024 № 16497-14844/С-02/8-2600/24, яким фактично відмовлено у перерахунку пенсії, із роз'ясненням про право на оскарження такого рішення в судовому порядку.
Таким чином, доводи відповідача про те, що цей лист не є актом індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень по відношенню до позивача, є безпідставними та необґрунтованими.
При цьому, суд зазначає, що у позовній заяві позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо перерахунку пенсії, із приводу чого суд зазначає таке.
За правилами статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із метою ефективного захисту прав позивача суд уважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене у листі від 24.04.2024 № 16497-14844/С-02/8-2600/24, про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 із застосуванням пільгового обчислення середньомісячного заробітку відповідно до вимог частини другої статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
При цьому, суд звертає увагу, що за наявності рішення суб'єкта владних повноважень, яке визнане судом протиправним, оскаржувані дії поглинаються скасуванням прийнятого рішення, оскільки суб'єктом владних повноважень проявлено активну поведінку, а саме прийнято рішення про відмову позивачу у перерахунку пенсії.
Щодо позовної вимоги зобов'язального характеру, суд вказує на таке.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
За нормами частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Із урахуванням тієї обставини, що рішення (дії, бездіяльність) відповідача у цій справі не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко регламентований законодавчо, у цьому випадку задоволення позову шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Із метою ефективного захисту прав позивача, суд уважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з визначенням середньомісячного фактичного заробітку для обчислення пенсії за роботу на територіях радіоактивного забруднення за період із 01.11.1986 по 31.10.1987 відповідно до вимог частини другої статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 29.03.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
За наведеного, суд доходить висновку про задоволення позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене у листі від 24.04.2024 № 16497-14844/С-02/8-2600/24 про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 із застосуванням пільгового обчислення середньомісячного заробітку відповідно до вимог частини другої статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) перерахунок та виплату пенсії з визначенням середньомісячного фактичного заробітку для обчислення пенсії за роботу на територіях радіоактивного забруднення за період із 01.11.1986 по 31.10.1987 відповідно до вимог частини другої статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 29.03.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.