25 лютого 2025 року № 320/6734/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 законного представника ОСОБА_2 до Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 законного представника ОСОБА_2 (далі - позивач) до Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення від 11.11.2019 прийняте начальником 4-го відіпс впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Жуляни) капітаном ОСОБА_3 , про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який не досяг 16-річного віку відносно ОСОБА_2 у супроводі матері ОСОБА_1 .
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_2 протиправно відмовлено в перетинанні державного кордону у супроводі матері ОСОБА_1 , оскільки не було пред'явлено нотаріально посвідчення другого з батьків.
Вказує, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , батьком ОСОБА_2 , розірвано згідно рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.06.2018 у справі № 369/2510/18.
А 20.05.2019 Святошинською районною в м. Києві державною адміністрацією було прийнято розпорядження № 339 про затвердження висновку служби у справах сімей та дітьми про затвердження місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 для її тимчасового виїзду за межі України.
На думку позивача вказані документи є підставою для виїзду за кордон та були надані відповідачу під час перетину державного кордону.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.08.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Відповідач відзиву на подав до суду не подав.
Відповідачем подано клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини другої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Подане клопотання обґрунтоване тим, що відповідачем було проведено службове розслідування, за результатами якого підтверджено факт безпідставного винесення рішення про відмову у перетині державного кордону ОСОБА_2 .
Таким чином, на думку відповідача, оскаржувані порушення були виправлені добровільно самим відповідачем в повному обсязі.
Згідно з пункту 8 частиною другою статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Судом встановлено, що згідно поданого відповідачем висновку про службове розслідування від 21.11.2019 за результатами службового розслідування встановлено факт безпідставного винесення рішення про відмову в перетинанні державного кордону ОСОБА_2 .
Водночас, за результатами службового розслідування відповідачем не скасовано оскаржуване позивачем у даній справі рішення від 11.11.2019 прийняте начальником 4-го відіпс впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Жуляни) капітаном ОСОБА_3 , про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який не досяг 16-річного віку відносно ОСОБА_2 у супроводі матері ОСОБА_1 .
Отже відсутні підстави вважати, що оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень.
З урахуванням наведеного суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини другої статті 238 КАС України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 31.10.2019 ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько ОСОБА_4 , мати ОСОБА_5 .
Згідно свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 від 06.09.2019 між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладено шлюб, прізвище дружини після шлюбу ОСОБА_7 .
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_3 від 10.10.2019.
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання від 22.10.2019, виданою Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної в місті Києві державною адміністрацією, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .
20.05.2019 Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією було прийнято розпорядження № 339 (далі - Розпорядження № 339), згідно якого затверджено висновок служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про підтвердження місця проживання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із матір'ю, громадянкою ОСОБА_5 , для її тимчасового виїзду за межі України.
Розпорядження № 339 прийнято на підставі висновку служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 26.04.2019 про підтвердження місця проживання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для її тимчасового виїзду за межі України, заяву громадянки ОСОБА_5 (далі - заявник), документи, передбачені пунктом 721 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини», та інші документи, зібрані службою у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, встановлено, що дитина проживає разом із заявником за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час прийняття Розпорядження № 339 Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація керувалась Законом України «Про місцеві державні адміністрації», частиною другою статті 19, частиною п'ятою етапі 157 Сімейного кодексу України, пунктом 721 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866, відповідно до протоколу № 6 від 07.05.2019 засідання комісії з питань захисту прав дитини Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, беручи до уваги відсутність інформації про наявність рішення суду про визначення місця проживання дитини з іншим із батьків або відкриття провадження у справі щодо визначення місця проживання дитини, у Святошинській районній в місті Києві державній адміністрації.
11.11.2019 при перетині державного кордону на пропускному пункті «Жуляни» (Київ) ОСОБА_2 у супроводі матері ОСОБА_1 , останньою було надано розпорядження Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації № 339 від 20.05.2019 про затвердження висновку служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про підтвердження місця проживання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для її тимчасового виїзду за межі України, яким було затверджено висновок служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про підтвердження місця проживання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із матір'ю, громадянкою ОСОБА_5 для її тимчасового виїзду за межі України.
11.11.2019 начальником 4-го відіпс впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Жуляни) капітаном ОСОБА_3 було прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який не досяг 16-річного віку відносно ОСОБА_2 у супроводі матері ОСОБА_1 .
Рішення прийнято на підставі абзацу третьої статі 313 Цивільного кодексу України, Правил перетину державного кордону громадянами України з причин того, що під час здійснення прикордонного контролю не було пред'явлено нотаріально-посвідченої згоди другого з батьків.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження визначає Закон України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 № 661-IV (далі - Закон № 661-IV).
Згідно статті 1 Закону № 661-IV на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.
Відповідно до ст. 19 Закону № 661-IV на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються, зокрема, покладаються обов'язки здійснення прикордонного контролю і пропуску в установленому порядку осіб, транспортних засобів, вантажів в разі наявності належно оформлених документів, організація запобігання злочинам та адміністративним правопорушенням.
А відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 Закону № 661-IV, органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов'язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право перевіряти в осіб, які прямують через державний кордон України, документи на право в'їзду в Україну або виїзду з України, робити в них відповідні відмітки і у випадках, передбачених законодавством, тимчасово їх затримувати або вилучати, шляхом опитування осіб з'ясовувати підстави перетинання державного кордону України, не пропускати через державний кордон України осіб без дійсних документів на право його перетинання.
Згідно положень частини першої статті 6 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 № 1710-VI (далі - Закон № 1710-VI) перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.
Пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами (частина третя статті 6 Закону № 1710-VI).
Згідно положень частини першої статті 7 Закону № 1710-VI паспортні та інші документи громадян України, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.
Особливості прикордонного контролю окремих категорій осіб визначаються положеннями статті 23 Закону № 1710-VI, згідно частини шостої якої прикордонний контроль та пропуск через державний кордон громадян України, які не досягли 16 років, здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, з урахуванням вимог частини третьої статті 313 Цивільного кодексу України.
Стосовно перетинання кордону неповнолітніми, суд також бере до уваги, що згідно статті 32 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-ІІІ (далі - Закон № 2402-ІІІ) на державу покладено обов'язок щодо вжиття заходів для боротьби з незаконним переміщенням, вивезенням та неповерненням дітей з-за кордону, їх викраденням, торгівлею та контрабандою ними. Зокрема такий обов'язок на кордоні виконує Державна прикордонна служба України.
Положеннями ст. 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-ХІІ ратифіковано Конвенцію про права дитини від 20.11.1989 у відповідності до якої в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду. Держави-учасниці вживають заходів для боротьби з незаконним переміщенням і неповерненням дітей із-за кордону. Тобто, з урахуванням наведеного, питання що відносяться до перетину кордону дитиною підлягають посиленому контролю з боку держави, зокрема Державної прикордонної служби.
Порядок перетину державного кордону громадянами України здійснюється у відповідності до Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 (далі - Правила № 57).
Згідно з підпунктом 3 пункту 4 Правил № 57 виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється, зокрема, без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі тимчасового виїзду з України на строк до одного місяця під час пред'явлення рішення суду або органу опіки та піклування (районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі його утворення), сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади) або їх копій, засвідчених нотаріально чи органом, який їх видав, у якому визначено (підтверджено) місце проживання дитини з одним із батьків, який має намір виїзду з дитиною або який уповноважив на це нотаріально посвідченою згодою інших осіб.
Аналіз встановлених обставин справи та наведених вище норм законодавства України, дає підстави суду дійти висновку, що відповідачем 11.11.2019 в аеропорту «Київ» (Жуляни) Розпорядженням № 339 було протиправно відмовлено ОСОБА_1 та її дочці ОСОБА_2 у виїзді за кордон, з огляду на приписи підпункту 3 пункту 4 Правил № 57 та Розпорядження № 339 від 20.05.2019 Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації.
Вказана позиція також підтверджується висновком про службове розслідування від 21.11.2019, складеним відповідачем за результатами службового розслідування, яким встановлено факт безпідставного винесення рішення про відмову в перетинанні державного кордону ОСОБА_2 .
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні. Інших доказів понесених судових витрат, станом на час прийняття рішення, матеріали справи не містять.
Керуючись статями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення від 11.11.2019 прийняте начальником 4-го відіпс впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Жуляни) капітаном ОСОБА_3 , про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який не досяг 16-річного віку відносно ОСОБА_2 у супроводі матері ОСОБА_1 .
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.