25 лютого 2025 року № 320/2252/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача на користь держави в особі Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут 98842,47 гривень витрати, пов'язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі.
В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що відповідач з 22.07.2017 по 21.12.2021 проходив навчання та військову службу у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут, але 21.12.2021 контракт був достроково розірваний та відповідача відраховано з навчального закладу наказом у зв'язку із небажанням останнього продовжувати навчання. З огляду на вказане, останній зобов'язаний, відповідно до норм чинного законодавства та умов контракту, відшкодувати витрати, пов'язані з фактичним його утриманням.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2022 відкрито провадження в адміністративній справі.
Відповідач відзив на позовну заяву подав, хоча про розгляд справи відповідача було повідомлено належним чином, зокрема, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0113302026520 ухвалу про відкриття провадження у справі від 23.09.2022 відповідачем було отримано 08.10.2022.
Вказана ухвала від 23.09.2022 була надіслана відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 , яка була надана за запит суду відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області.
Згідно з частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Таким чином, суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Відповідно до наказу начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації № 150 від 26.07.2017 солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 зараховано з 26.07.2017 до списків особового складу інституту.
26.07.2017 між Військовим інститутом телекомунікацій та інформатизації та ОСОБА_1 підписаний контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних силах України курсантами вищого військового навчального закладу.
Відповідно до п.1 вказаного вище Контракту курсант солдат ОСОБА_1 зобов'язувався, зокрема, відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), для проходження військової служби на посадах офіцерського складу, в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу.
24.12.2021 наказом начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації № 260 ОСОБА_1 відраховано з інституту у зв'язку з достроковим розірванням контракту через небажання продовжувати навчання.
У зв'язку із викладеним, у відповідача виник обов'язок відшкодувати витрати пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.
Судом встановлено, що 24.12.2021 ОСОБА_1 був підписаний лист ознайомлення, відповідно до якого відповідач зобов'язувався в добровільному порядку до 01.12.2024 сплатити 98 842,47 грн. витрат, пов'язаних з його утриманням у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації.
Матеріали справи містять: розрахунок витрат відповідача на утримання у вищому навчальному закладі від 24.12.2021; довідку-розрахунок від 23.12.2021 про вартість фактичних витрат пов'язаних з харчуванням відповідача, довідку-розрахунок від 24.12.2021 про вартість фактичних витрат пов'язаних з утриманням відповідача, розрахунок фактичних витрат на грошове забезпечення від 24.12.2021; рахунок фактичних витрат за медичне забезпечення відповідача від 24.12.2021; довідка про фактичні витрати відповідача за споживання комунальних послуг від 24.12.2021.
Однак відповідачем у визначений строк заборгованість за утримання у вищому навальному закладів у розмірі 98 842,47 грн. не сплачено.
У зв'язку з несплатою відповідачем у добровільному порядку заборгованості за утримання у вищому навальному закладів, позивач і звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову служб» (далі - Закон №2232-XII) до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).
Згідно з частиною 3 статті 24 Закону №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
В силу вимог частин 1, 2 статті 25 Закону №2232-XII підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад'юнктів і докторантів.
Підготовка громадян України, прийнятих на військову службу за контрактом, може здійснюватися у вищих військових навчальних закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки. Порядок та умови направлення, проходження військової служби громадянами України під час такої підготовки визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок проведення підготовки громадян України для проходження військової служби на посадах осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу встановлюється Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, спільно з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Згідно з частиною 5 статті 25 Закону №2232-XII з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами третім і шостим частини другої статті 23 цього Закону.
Приписами частини 7 статті 25 Закону №2232-XII передбачено, що курсанти з числа військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, після зарахування до вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладають новий контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону.
Відповідно до частини 10 статті 25 Закону №2232-XII курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Як вбачається з витягу з наказу начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації № 260 від 24.12.2021 ОСОБА_1 відраховано з інституту у зв'язку з достроковим розірванням контракту через небажання продовжувати навчання та звільнений з військової служби у запас за пунктом "ж" у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.
Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі визначає Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 (далі - Порядок № 964).
Відповідно до пунктів 3 - 4 Порядку № 964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою. Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.
Згідно з пунктом 7 Порядку № 964 у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок відшкодування фактичних видатків взято із зведеного розрахунку витрат на утримання у вищому навчальному закладі, які підлягають відшкодуванню курсантом ОСОБА_1 , що становить: 98 842,47 грн., з них харчове забезпечення 39 38,58 грн., речове забезпечення 8 555,94 грн., грошове забезпечення 35 139,83 грн., медичне забезпечення 1 704,47 грн., комунальні послуги 14 403,59 грн.
Про обізнаність відповідача у необхідності відшкодування витрат на утримання у вищому військовому навчальному закладі свідчить наявний в матеріалах справи лист ознайомлення від 24.12.2021 підписаний особисто ОСОБА_1 .
Більш того, підписавши контракт про проходження військової служби (навчання), відповідач ознайомився із законами та іншими нормативно-правовими актами України, які регулюють порядок проходження військової служби (навчання) і добровільно взяв на себе зобов'язання, проходити військову службу (навчання) у вищому навчальному закладі відповідно до вимог визначених законодавством, що регулює порядок проходження військової служби та підписаним ним контрактом.
Тобто, відповідач, всупереч вимог ст. 526 ЦК України порушив умови контракту та відповідно ст. 623 ЦК України повинен відшкодувати позивачу завдані збитки.
Станом на час розгляду справи відповідачем самостійно не відшкодовано вказану суму витрат та не надано суду доказів, що спростовують викладені в позовній заяві обставини.
Суд вважає за необхідне також зазначити, що підписуючи Контракт про навчання, відповідач надав згоду відповідно до пункту 1 Контракту відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням у Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут.
Враховуючи те, що витрати, пов'язані з утриманням ОСОБА_1 у Військового інституту телекомунікацій та інформатизації у сумі 98 842,47 грн. відповідачем не відшкодовано, та те, що заборгованість у вказаному розмірі підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2021 у справі № 480/3784/20.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Враховуючи, що позивач є суб'єктом владних повноважень, не поніс судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави в особі Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут (01011, м. Київ, вул. Московська, буд. 45/1; код ЄДРПОУ 24978555) 98 842,47 грн. (дев'яносто вісім тисяч вісімсот сорок дві гривні 47 копійок) витрат, пов'язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.