24 лютого 2025 року справа №640/13336/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.
Суть спору: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Національної гвардії України (також далі відповідач, ГУ НГУ), в якому позивач просить суд:
1) визнати протиправним і скасувати наказ Командувача Національної гвардії України від 06.11.2020 № 222 (по особовому складу) про зарахування полковника ОСОБА_1 у розпорядження Командувача Національної гвардії України;
2) визнати протиправним і скасувати наказ Командувача Національної гвардії України від 19.03.2021 № 46 (по особовому складу) про припинення (розірвання) контракту та звільнення полковника ОСОБА_1 з військової служби у запас за підпунктом «б» пункту 2 частини 5 (за станом здоров'я) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
3) визнати протиправним і скасувати наказ Командувача Національної гвардії України від 30.04.2021 № 91 (по стройовій частині) про припинення (розірвання) контракту про проходження військової служби у Національній гвардії України та виключення із списків особового складу ГУ НГУ та всіх видів забезпечення полковника ОСОБА_1 ;
4) поновити полковника ОСОБА_1 на військовій службі на попередній або на іншій, не нижчій ніж попередня, посаді;
5) перерахувати позивачу вислугу років як у календарному, так і пільговому обчисленні, враховуючи дату поновлення на службі;
6) виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, яке він недоотримав внаслідок незаконного звільнення з 30.04.2021 по дату фактичного поновлення на військовій службі;
7) поновити позивачу виплату надбавки за службу в умовах режимних обмежень з 19.11.2020 по дату фактичного поновлення на військовій службі;
8) виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно;
9) перерахувати та доплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, враховуючи дату фактичного поновлення на військовій службі;
10) враховуючи поновлення позивачу виплати надбавки за службу в умовах режимних обмежень з 19.11.2020, виписати та видати новий грошовий атестат та довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення для перерахунку призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
11) виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 10 ненаданих діб під час чергових відпусток за 2018, 2019, 2020 роки;
12) притягнути до відповідальності у відповідності до Закону України «Про звернення» посадових осіб ГУ НГУ, винних у ненаданні позивачу відповіді на його звернення;
13) притягнути до дисциплінарної відповідальності посадових осіб відповідача, винних у незаконному звільненні ОСОБА_1 з військової служби;
14) відшкодувати позивачу 50 000,00 грн моральної шкоди.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує, що наказ Командувача Національної гвардії України від 06.11.2020 № 222 (по особовому складу) про зарахування полковника ОСОБА_1 у розпорядження Командувача Національної гвардії України прийнято з порушенням вимог законодавства, оскільки:
- до проведення організаційно-штатних заходів (до 07.09.2020) та під час проведення таких (07.09.2020 - 06.11.2020) позивачу не було повідомлено та не було проведено жодної бесіди щодо проведення в ГУ НГУ організаційно-штатних заходів, не було запропоновано жодної посади (рівнозначної, нижчої посади, нижчої посади більше ніж на один ступінь), не було пропозиції звільнитися з військової служби у встановленому порядку (у разі відсутності згоди призначення на нижчі посади більше ніж на один ступінь), також не повідомлено про наміри зарахування ОСОБА_1 у розпорядження Командувача Національної гвардії України для дальшого вирішення питання щодо його службового використання;
- не було виконано доручення Командувача Національної гвардії України від 07.09.2020 № 273, а саме, до 16:00 годин 07.09.2020 позивача не ознайомлено під підпис із наказом Командувача Національної гвардії України від 07.09.2020 № 389 дск про організаційно-штатні зміни, не доведено під підпис повідомлення про скорочення посади, яку обіймав позивач, не проведено з ним бесіди з приводу організаційно-штатних змін та подальшого його службового використання;
- у розпорядження Командувача Національної гвардії України зараховано ОСОБА_1 під час перебування останнього у відпустці;
- із наказом Командувача Національної гвардії України від 06.11.2020 № 222 позивача не ознайомлено.
ОСОБА_1 наголошує, що ГУ НГУ при призначенні позивача на військові посади не дотримано вимог законодавства, оскільки не було проведено жодних заходів (атестування, щорічне комплексне оцінювання, складання службових характеристик, заслуховування на вищій атестаційній комісії ГУ НГУ), які дали б можливість порівняти досвід служби позивача, рівень його професійної компетентності, особисті якості і досягнення з іншими військовослужбовцями ГУ НГУ, яким надано перевагу та призначено на рівнозначні або вищі посади. Також у ГУ НГУ не розроблені характеристики посад, що є одним із критеріїв відповідності займаній посаді та є обов'язковими при прийнятті кадрових рішень.
Позивач наголошує, що наказом Командувача Національної гвардії України по стройовій частині від 23.11.2020 № 245 визначено, що ОСОБА_1 з 19.11.2020 здав справи і склав обов'язки заступника начальника управління кадрової роботи. Водночас, починаючи з 19.11.2020 відповідачем, у порушення вимог п. 1 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 № 200, зменшено грошове забезпечення ОСОБА_1 , яке останній отримував за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення), а саме, припинено виплату надбавки за службу в умовах режимних обмежень. Таке зменшення грошового забезпечення також вплинуло на розмір пенсії при звільненні.
Водночас накази Командувача Національної гвардії України від 19.03.2021 № 46 (по особовому складу) та від 30.04.2021 № 91 (по стройовій частині) про припинення (розірвання) контракту з ОСОБА_1 , на думку останнього, є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки:
- у порушення вимог законодавства перша бесіда із позивачем, як військовослужбовцем, який звільняється, проведена 23.02.2021, тобто за три тижні (замість двох місяців) до звільнення, а друга бесіда - 17.03.2021, тобто за день до звільнення. Під час цих бесід позивач висловлював бажання продовжувати проходження військової служби, при цьому йому не було доведено ані дату, на яку планувалося звільнення, ані розрахунок вислуги років;
- наказ Командувача Національної гвардії України від 19.03.2021 № 46 про припинення (розірвання) контракту з ОСОБА_1 видано під час перебування останнього в другій частині чергової відпустки за 2021 рік з 19.03.2021 по 23.04.2021;
- маючи право на звільнення з військової служби у зв?язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, позивача без урахування його думки звільнено з військової служби за станом здоров'я;
- відповідачем залишено поза увагою бажання позивача продовжувати військову службу та встановлену законодавством можливість продовжувати військову службу незважаючи на висновок військово-лікарської комісії.
Зважаючи на протиправність звільнення ОСОБА_1 з військової служби, позивач просить поновити його на службі, виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу та перерахувати йому вислугу років як у календарному, так і пільговому обчисленні, ураховуючи дату поновлення на службі.
Позивач стверджує, що в порушення вимог п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі Положення № 1153/2008), на день виключення зі списків особового складу ГУ НГУ ОСОБА_1 не був забезпечений грошовим забезпеченням (грошова компенсація за невикористанні дні додаткової відпустки, як учасник бойових дій; премія за особистий внесок у загальні результати служби за квітень місяць 2021 року; одноразова грошова допомога при звільненні зі служби) та не був забезпечений речовим забезпеченням (грошова компенсація вартості за неотримане речове майно) та не надавав згоди про виключення його зі списків особового складу до проведення усіх необхідних розрахунків.
На переконання позивача, відповідачем, у порушення вимог ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до тривалості відпусток ОСОБА_1 за 2018, 2019, 2020 роки не враховувався час, необхідний для проїзду в межах України до місця проведення відпусток та назад, а тому тривалість таких відпусток була зменшена до 41 доби (у 2020 році до 43 діб) замість 45 діб.
Позивач стверджує, що ГУ НГУ в порушення вимог законодавства не розглянуто звернення ОСОБА_1 (рапорт від 15.02.2021) та не надано відповіді на нього.
Також ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що під час перебування в розпорядженні Командувача Національної гвардії України (06.11.2020 - 19.03.2021) знаходився в душевних стражданнях та приниженні, тривозі, занепокоєнні, розчаруванні та відчутті несправедливості унаслідок порушення своїх прав, бездіяльності та незаконних дій посадових осіб ГУ НГУ (умови служби, не проведення бесід щодо подальшого службового використання, зарахування в розпорядження, звільнення з військової служби); тривала невизначеність, приниження честі та гідності суттєво вплинуло на здоров?я позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.2021 (суддя Мамедова Ю.Т.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).
12.08.2021 до Окружного адміністративного суду міста Києва від ГУ НГУ надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній стверджує, що в межах спірних правовідносин діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.
Відповідач стверджує, що позивачем набуто право на пенсію за вислугу років, а тому, керуючись п. 239 Положення № 1153/2008, обов'язку щодо попередження про звільнення з військової служби не виникло. Крім того, у зв'язку з перебуванням у щорічній основній відпустці з 2020 рік ОСОБА_1 проінформовано про скорочення його посади засобами поштового зв'язку.
При цьому у зв'язку із зарахуванням ОСОБА_1 у розпорядження Командувача Національної гвардії України, позивачу припинено доступ до державної таємниці, в умовах режимних обмежень позивач не працював, а тому відсутні правові підстави для виплати останньому надбавки за службу в умовах режимних обмежень.
Відповідач звертає увагу суду на те, що для надання часу для проїзду військовослужбовець у рапорті про надання щорічної основної відпустки зазначає адресу, за якою проводитиметься відпустка, вид транспорту, обраний для слідування у відпустку, та тривалість часу для проїзду до місця проведення відпустки в межах України та у зворотному напрямку, який потрібен з огляду на віддаленість місця проведення відпустки. Розрахунок часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, здійснюється з огляду на віддаленість і тривалість проїзду до місця проведення відпустки та у зворотному напрямку, вид транспорту (розклад його руху), обраний військовослужбовцем (але не більше двох діб в один кінець), а також з урахуванням пропозиції військовослужбовця. Водночас позивач не звертався з відповідними рапортами про надання йому додаткових діб відпустки на компенсацію проїзду у дорозі у 2018, 2019, 2020 роках та у своєму рапорті щодо надання щорічної основної відпустки додаткові дні для проїзду не вказував.
ГУ НГУ наголошує, що відповідно до наданого позивачем свідоцтва про хворобу від 09.03.2021 № 22 ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час, а тому наказом Командувача Національної гвардії України від 19.03.2021 № 46 о/с було звільнено з військової служби у запас за пп. «б» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Водночас довідкою ГУ НГУ від 11.08.2021 № 107 підтверджується факт виплати позивачу належних йому грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, премії та одноразової грошової допомоги при звільненні.
Відповідач стверджує, що рапорт ОСОБА_1 від 15.02.2021 належним чином розглянуто та надано відповідь (проведено усні бесіди).
Також ГУ НГУ зауважує, що позивачем не зазначені обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена. Крім того не надано суду жодного доказу на підтвердження факту завдання йому моральної шкоди. При цьому сам лише факт неприйняття рішення щодо проходження служби позивачем, на переконання відповідача, не може слугувати виключною підставою для стягнення моральних збитків.
10.11.2021 до Окружного адміністративного суду міста Києва позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву, де ним зазначено про те, що зміст відзиву на позовну заяву не спростовує доводів ОСОБА_1 .
Відповідно до розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.05.2022 № 317 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» адміністративну справу № 640/13336/21 розподілено на суддю Качура І.А.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.05.2022 (суддя Качур І.А.) прийнято справу № 640/13336/21 до провадження судді Качура І.А. та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2022 (суддя Качур І.А.) відмовлено у задоволенні клопотання ГУ НГУ про вихід із спрощеного позовного провадження та розгляд справи № 640/13336/21 за правилами загального позовного провадження.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті «Голос України» № 254 та набрав чинності 15.12.2022.
16.07.2024 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 13.12.2023 № 03-19/37039/23 «Про скерування за належністю справи» надійшли матеріали адміністративної справи № 640/13336/21.
16.07.2024 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2024 прийнято адміністративну справу № 640/13336/21 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
09.01.2019 між ОСОБА_1 та Міністерством внутрішніх справ України в особі Командувача Національної гвардії України укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб офіцерського складу. Згідно з п. 3 вказаного контракту такий контракт є строковим та укладено відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін - до досягнення граничного віку перебування на військовій службі.
06.11.2020 наказом Командувача Національної гвардії України № 222 о/с, на підставі наказу Командувача Національної гвардії України від 07.09.2020 № 389 ДСК та у зв'язку із скороченням штатної посади, заступника начальника управління кадрової роботи ГУ НГУ полковника ОСОБА_1 звільнено з посади та зараховано у розпорядження Командувача Національної гвардії України до вирішення питання щодо дальшого його використання.
Наказом Командувача Національної гвардії України від 23.11.2020 № 245 вирішено уважати полковника ОСОБА_1 таким, що 19.11.2020 здав справи та склав обов'язки заступника начальника управління кадрової роботи ГУ НГУ; на час перебування у розпорядженні Командувача Національної гвардії України полковника ОСОБА_1 зобов'язано виконувати розпорядження та завдання директора департаменту професійної підготовки або особи, яка виконує його обов'язки.
15.02.2021 позивач звернувся до Командувача Національної гвардії України з рапортом, в якому повідомив, що з 06.11.2020 перебуває в розпорядженні Командувача Національної гвардії України, чим порушено п. 117 Положення № 1153/2008, а тому просив привести вказану ситуацію у відповідність до норм чинного законодавства України.
23.02.2021 Командувачем Національної гвардії України проведено з ОСОБА_1 бесіду з приводу звільнення з військової служби в зв'язку з організаційно-штатними змінами та відсутністю можливості щодо розміщення на посадах офіцерського складу в межах ГУ НГУ, НГУ та неможливість його використання на службі.
Разом з тим, відповідно до свідоцтва про хворобу від 09.03.2021 № 22, складеного Госпітальною військово-лікарською комісією Центрального госпіталю МВС України, ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час.
17.03.2021 заступником командувача Національної гвардії України проведено з ОСОБА_1 бесіду з приводу звільнення з військової служби, відсутність можливості щодо розміщення на посадах офіцерського складу в межах ГУ НГУ, НГУ та неможливість його використання на військовій службі.
На підставі свідоцтва про хворобу від 09.03.2021 № 22 наказом Командувача Національної гвардії України від 19.03.2021 № 46 о/с «По особовому складу» вирішено припинити (розірвати) контракт та звільнити з військової служби ОСОБА_1 за пп. «б» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я).
Наказом Командувача Національної гвардії України від 30.04.2021 № 91 (по стройовій частині) вирішено припинити (розірвати) контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України та виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу ГУ НГУ та всіх видів забезпечення 30.04.2021.
Уважаючи накази Командувача Національної гвардії України від 06.11.2020 № 222, від 19.03.2021 № 46, від 30.04.2021 № 91, невиплату надбавки за службу в умовах режимних обмежень з 19.11.2020, грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, компенсації за 10 ненаданих діб під час чергових відпусток за 2018, 2019, 2020 роки, нерозгляд рапорту від 15.02.2021 протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України регулюються Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII), який визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (ч. 4 ст. 2 Закону № 2232-XII).
Положенням № 1153/2008 визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі. Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.
При цьому статтею 3 Указу Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 поширено дію Положення № 1153/2008 на військовослужбовців Національної гвардії України.
Відповідно до пп. 1 п. 81 Положення № 1153/2008 призначення на посади здійснюється, зокрема, військовослужбовців, які проходять військову службу (крім військовослужбовців строкової військової служби) - Міністром оборони України та посадовими особами відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців (далі - номенклатура посад), яка затверджується Міністром оборони України.
Згідно з п. 82 Положення № 1153/2008 призначення військовослужбовців на посади здійснюється:
1) на вищі посади - у порядку просування по службі;
2) на рівнозначні посади, зокрема: у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;
3) на нижчі посади, зокрема: у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;
4) у зв'язку із зарахуванням на навчання до вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти із звільненням з посади, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання;
5) у зв'язку із закінченням строку перебування на посаді;
6) у зв'язку зі звільненням або призначенням на посади, передбаченими штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану;
7) у зв'язку зі звільненням осіб сержантського і старшинського складу, які займали посади офіцерського складу.
8) у зв'язку з призначенням на посади, що можуть бути заміщені військовослужбовцями, які під час проходження військової служби були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, - на особисте прохання за рішенням посадової особи, до повноважень якої належить призначення на посади відповідно до переліку посад, що можуть бути заміщені такими військовослужбовцями, який визначається Міністерством оборони України.
За п. 83 Положення № 1153/2008 військовослужбовці призначаються на посади і переміщуються по службі за основною або спорідненою спеціальністю з урахуванням досвіду служби, рівня їх професійної компетентності, особистих якостей і досягнень та відповідності характеристикам посад, визначених Міністерством оборони України. У разі коли є потреба призначення військовослужбовців на посади за новою спеціальністю, їх призначенню на ці посади має передувати відповідна підготовка (перепідготовка). Для доукомплектування Збройних Сил України в умовах особливого періоду військовослужбовці можуть призначатися на посади, передбачені штатами воєнного часу, за новою спеціальністю з урахуванням набутого досвіду.
Підпунктом 1 п. 116 Положення № 1153/2008 передбачено, що зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається, зокрема, в разі розформування (реформування) військової частини або скорочення штатних посад, якщо до кінця встановленого строку проведення цих заходів не вирішено питання щодо дальшого службового використання вивільнених військовослужбовців.
Військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади.
Військовослужбовці, які зараховані в розпорядження відповідно до підпунктів 1 - 12-1 цього пункту, продовжують проходити військову службу згідно з цим Положенням, виконуючи обов'язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають.
Час перебування військовослужбовців на лікуванні, в основній або додатковій відпустці виключається із загального періоду перебування у розпорядженні відповідних командирів (начальників).
Військовослужбовець, якого звільнено з посади, вважається таким, що перебуває у розпорядженні відповідного командира (начальника) військової частини, у списках якої він перебуває, з дня, що настає за днем звільнення, та до дня, з якого він приступив до виконання обов'язків за новою військовою посадою, на яку його призначено (до дня зарахування у розпорядження посадової особи, яка має право призначення на посаду).
Відповідно до п. 117 Положення № 1153/2008 призначення на посади військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), проводиться в якомога коротший строк, але не пізніше ніж через два місяці з дня звільнення з попередньої посади, за винятком випадків, передбачених підпунктами 12 - 16 пункту 116 цього Положення.
Згідно з п. 118 Положення № 1153/2008 під час проведення організаційно-штатних заходів, унаслідок яких передбачається скорочення посад військовослужбовців, до кадрового органу номенклатури призначення не пізніше ніж за два місяці до встановлених строків проведення таких заходів подається список військовослужбовців, які вивільняються, з пропозиціями щодо їх дальшого службового використання.
У разі неможливості призначення військовослужбовців, які вивільняються, на рівнозначні посади вони:
- призначаються на нижчі посади (не більш як на один ступінь чи за їх згодою більше ніж на один ступінь);
- зараховуються у розпорядження відповідного командира (начальника) згідно з підпунктом 1 пункту 116 цього Положення;
- звільняються з військової служби у встановленому порядку (у разі відсутності згоди призначення на нижчі посади більше ніж на один ступінь або відсутності згоди переміщення на посади у випадках, визначених абзацами третім - п'ятим пункту 112 цього Положення).
Отже, у випадку проведення організаційно-штатних заходів, унаслідок яких передбачається скорочення посад військовослужбовців, та в разі неможливості призначення військовослужбовців, які вивільняються, на рівнозначні посади вони можуть, зокрема, зараховуватися у розпорядження відповідного командира (начальника) згідно з пп. 1 п. 116 Положення № 1153/2008.
Як вже зазначалось вище судом 06.11.2020 наказом Командувача Національної гвардії України № 222 о/с, на підставі наказу Командувача Національної гвардії України «Про організаційно-штатні зміни» від 07.09.2020 № 389 ДСК та у зв'язку із скороченням штатної посади, заступника начальника управління кадрової роботи ГУ НГУ полковника ОСОБА_1 звільнено з посади та зараховано у розпорядження Командувача Національної гвардії України до вирішення питання щодо дальшого його використання.
Суд звертає увагу, що правомірність наказу Командувача Національної гвардії України «Про організаційно-штатні зміни» від 07.09.2020 № 389 ДСК позивачем не ставиться під сумнів.
Крім того, у зв'язку із проведенням організаційних заходів у ГУ НГУ та переходом на новий штат Командувачем Національної гвардії України видано доручення від 07.09.2020 № 273, яким зобов'язано керівника апарату командувача - секретаря військової ради, начальників управлінь, окремих відділів та служб ГУ НГУ: до 16:00 07.09.2020 ознайомити підлеглий особовий склад під підпис з наказом від 07.09.2020 № 389 ДСК, довести під підпис повідомлення про скорочення посади, провести бесіди з підлеглим особовим складом з приводу проведення організаційно-штатних змін та дальшого службового використання; пропозиції щодо подальшого використання особового складу подати рапортом до 15:00 07.09.2020.
Водночас доводи ОСОБА_1 щодо протиправності наказу Командувача Національної гвардії України 06.11.2020 № 222 о/с суд оцінює критично, виходячи з наступного.
Так позивач стверджує, що до проведення організаційно-штатних заходів (до 07.09.2020) та під час проведення таких (07.09.2020 - 06.11.2020) позивачу не було повідомлено та не було проведено жодної бесіди щодо проведення в ГУ НГУ організаційно-штатних заходів, не було запропоновано жодної посади (рівнозначної, нижчої посади, нижчої посади більше ніж на один ступінь), не було пропозиції звільнитися з військової служби у встановленому порядку (у разі відсутності згоди призначення на нижчі посади більше ніж на один ступінь), також не повідомлено про наміри зарахування ОСОБА_1 у розпорядження Командувача Національної гвардії України для дальшого вирішення питання щодо його службового використання; не було виконано доручення Командувача Національної гвардії України від 07.09.2020 № 273, а саме, до 16:00 годин 07.09.2020 позивача не ознайомлено під підпис із наказом Командувача Національної гвардії України від 07.09.2020 № 389 дск про організаційно-штатні зміни, не доведено під підпис повідомлення про скорочення посади, яку обіймав позивач, не проведено з ним бесіди з приводу організаційно-штатних змін та подальшого його службового використання.
Водночас з матеріалів справи (т. 1 а.с. 39 - 45) вбачається, що в період з 07.09.2020 по 10.11.2020 позивач був увільнений від виконання службових обов'язків у зв'язку з перебуванням у відпустці, а також у зв'язку із захворюванням.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що в ГУ НГУ була відсутня можливість у період з 07.09.2020 - 10.11.2020 повідомити позивача під підпис щодо проведення в ГУ НГУ організаційно-штатних заходів. Разом з тим 08.09.2020 відповідачем надіслано позивачу засобами поштового зв'язку письмове повідомлення про скорочення його посади у відповідності до наказу Командувача Національної гвардії України «Про організаційно-штатні зміни» від 07.09.2020 № 389 ДСК, однак таке повідомлення не було вручене ОСОБА_1 з підстав закінчення терміну зберігання.
Крім того суд звертає увагу, що чинним законодавством не забороняється зараховувати у розпорядження Командувача Національної гвардії України (за наявності певних правових підстав) військовослужбовців під час їх перебування у відпустці.
Водночас інші доводи ОСОБА_1 (ГУ НГУ при призначенні позивача на військові посади не було проведено жодних заходів (атестування, щорічне комплексне оцінювання, складання службових характеристик, заслуховування на вищій атестаційній комісії ГУ НГУ), які дали б можливість порівняти досвід служби позивача, рівень його професійної компетентності, особисті якості і досягнення з іншими військовослужбовцями ГУ НГУ, яким надано перевагу та призначено на рівнозначні або вищі посади; у ГУ НГУ не розроблені характеристики посад, що є одним із критеріїв відповідності займаній посаді та є обов'язковими при прийнятті кадрових рішень) не є належним і достатнім доказом протиправності наказу Командувача Національної гвардії України 06.11.2020 № 222 о/с.
Ураховуючи зазначене, правові підстави для визнання протиправним і скасування наказу Командувача Національної гвардії України 06.11.2020 № 222 о/с відсутні.
Щодо невиплати позивачу надбавки за службу в умовах режимних обмежень з 19.11.2020 суд зазначає наступне.
Як вже встановлено судом, наказом Командувача Національної гвардії України від 23.11.2020 № 245 вирішено уважати полковника ОСОБА_1 таким, що 19.11.2020 здав справи та склав обов'язки заступника начальника управління кадрової роботи ГУ НГУ.
При цьому наказом Командувача Національної гвардії України від 03.12.2020 № 147 рсо припинено з 19.11.2020 ОСОБА_1 за посадою заступника начальника управління кадрової роботи ГУ НГУ, який зарахований у розпорядження Командувача Національної гвардії України у зв'язку із скороченням штатної посади, доступ до державної таємниці та виплату раніше встановленої надбавки до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про державну таємницю» від 21.01.1994 № 3855-XII у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 414 затверджено Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці (далі Положення № 414), згідно з п. 1 якого це Положення визначає види, розміри і порядок надання компенсації працівникам органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів прокуратури, інших державних органів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю.
Пунктом 2 Положення № 414 передбачено, що особам, які працюють в умовах режимних обмежень, крім працівників режимно-секретних органів, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), заробітної плати (у разі визначення законом її розміру) залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «цілком таємно», - 15 відсотків.
За п.п. 5, 6 Положення № 414 такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов'язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.
Персональний склад осіб, які працюють в умовах режимних обмежень, та розмір надбавки визначаються керівником відповідного органу законодавчої, виконавчої та судової влади, органу прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, де працюють ці особи.
Надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), заробітної плати (у разі визначення законом її розміру) виплачується лише за наявності дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, наданого відповідно до законодавства про державну таємницю.
Водночас відповідно до п.п. 1, 3 розділу XVIIІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 № 200 (далі Інструкція № 200), надбавка за службу в умовах режимних обмежень (далі - надбавка), виплачується військовослужбовцям, які постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю.
Надбавка виплачується в порядку та розмірах, установлених Положенням № 414.
Надбавки, визначені пунктами 1, 2 цього розділу, виплачуються військовослужбовцям на підставі наказів командира військової частини, у яких зазначається їх розмір, а командирові (начальнику) - на підставі наказу командира (начальника) вищого рівня.
Також суд звертає увагу на те, що наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок № 260), згідно з п. 1 якого цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Цей Порядок розроблено відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і «Про донорство крові та її компонентів» та постанов Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей», від 15.06.1994 № 414 «Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці», від 11.08.1995 № 648 «Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах», від 22.12.1995 № 1037 «Про надбавки до посадових окладів осіб, зайнятих на шифрувальній роботі», від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Дія цього Порядку (крім розділів II, V, VI, IX, XII, XVI-XXIV) поширюється на військовослужбовців, умови виплати грошового забезпечення для яких встановлено іншими нормативно-правовими актами.
Питання виплати надбавки військовослужбовцям, які працюють в умовах режимних обмежень, регулюються розділом ХІ Порядку № 260.
Так відповідно до п. 1 розділу ХІ Порядку № 260 військовослужбовцям, яким надано доступ до державної таємниці та які виконують службові обов'язки в умовах режимних обмежень у зв'язку з роботою, що передбачає доступ до державної таємниці відповідно до функціональних обов'язків, займаються розробкою, виготовленням, обліком, зберіганням і використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв секретної інформації, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом охорони державної таємниці, виплачується надбавка до посадових окладів.
За п. 4 розділу ХІ Порядку № 260 надбавка військовослужбовцям, які працюють в умовах режимних обмежень, виплачується із дня вступу до виконання обов'язків за посадами, але не раніше дня отримання допуску до державної таємниці за номенклатурою посад та дня підписання наказу про призначення, у тому числі й у разі тимчасового виконання обов'язків за посадами, до яких вони допущені.
Виплата військовослужбовцям надбавки припиняється із дня:
- наступного за днем звільнення від виконання обов'язків за посадою чи вступу до тимчасового виконання обов'язків за посадою, за якою виплату надбавки не встановлено;
- припинення доступу до матеріальних носіїв секретної інформації;
- закінчення науково-дослідних і науково-конструкторських робіт.
Шляхом логічного аналізу викладених вище норм суд дійшов висновку, що надбавка за службу в умовах режимних обмежень виплачується особам, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, водночас у випадку звільнення від виконання обов'язків за посадою чи вступу до тимчасового виконання обов'язків за посадою, за якою виплату надбавки не встановлено, та/або припинення доступу до матеріальних носіїв секретної інформації виплата такої надбавки припиняється.
Разом з тим, відповідно до п. 10 розділу І Інструкції № 200 за військовослужбовцями, зарахованими в розпорядження відповідних командирів (начальників) військових частин, за період перебування в розпорядженні зберігається право на отримання грошового забезпечення за останньою штатною посадою, яку вони обіймали, з урахуванням пункту 1 розділу XXV цієї Інструкції.
Так згідно з п. 1 розділу XXV Інструкції № 200 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, звільненим від посад, які вони обіймають (у тому числі у зв'язку з переходом військової частини на новий штат, частковою зміною штату), із дня, наступного за днем звільнення від обійманих посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення).
Грошове забезпечення в цьому випадку обчислюється з урахуванням окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) та премії.
Після закінчення двох місяців безперервного перебування військовослужбовців у розпорядженні грошове забезпечення за останньою основною посадою, яку вони обіймали до зарахування в розпорядження, виплачується тільки за рішенням командувача Національної гвардії України.
Клопотання про продовження строків виплати грошового забезпечення подаються за підпорядкованістю командирами військових частин, у розпорядженні яких вони перебувають.
Після закінчення перших двох місяців (та у разі неприйняття відповідних рішень щодо продовження виплати грошового забезпечення) військовослужбовцям виплачуються тільки оклади за військовими званнями.
За п. 2 розділу XXV Інструкції № 200 днем звільнення військовослужбовця з посади, яку він обіймає, вважається день закінчення здавання справ і складання обов'язків за посадою в межах строків, установлених Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, наказами Міністерства внутрішніх справ України та командувача Національної гвардії України.
Водночас відповідно до п. 5 розділу XXV Інструкції № 200 під час визначення права на одержання грошового забезпечення у передбачені в пункті 1 цього розділу строки перебування військовослужбовців у розпорядженні не зараховується час їх перебування на лікуванні, в основній або додатковій відпустці, а також час тимчасового виконання обов'язків за вакантною посадою, перебування під вартою (цілодобовим домашнім арештом).
Отже, вказаними вище нормами встановлено, що особам офіцерського складу, які проходять військову службу за контрактом, звільненим від посад, які вони обіймають (у тому числі у зв'язку з переходом військової частини на новий штат, частковою зміною штату), із дня закінчення здавання справ і складання обов'язків за посадою, протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення), а саме, з урахуванням окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) та премії.
З наявних у матеріалах справи інформаційної довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 від 05.01.2021 № 2 (т. 1 а.с. 47) та довідки ГУ НГУ про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, що подається для призначення пенсії, від 30.04.2021 № 57 вбачається, що ГУ НГУ, у порушення вимог п. 1 розділу XXV Інструкції № 200, не виплачувало ОСОБА_1 з 19.11.2020 (дата здачі позивачем справ та складення обов'язків заступника начальника управління кадрової роботи ГУ НГУ) протягом двох місяців грошове забезпечення, яке останній отримував за штатною посадою на день звільнення з посади, а саме, не виплачувалась надбавка за службу в умовах режимних обмежень.
Ураховуючи зазначене, з метою захисту порушених прав позивача необхідним є зобов'язання ГУ НГУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за службу в умовах режимних обмежень, яка підлягала виплаті з 19.11.2020 протягом двох місяців без урахування часу перебування на лікуванні, в основній або додатковій відпустці.
При цьому позовні вимоги щодо видачі ОСОБА_1 у зв'язку з поновленням виплати надбавки за службу в умовах режимних обмежень нового грошового атестату та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення для перерахунку призначення пенсії є передчасними, оскільки за отриманням відповідних документів позивач не звертався, водночас відповідної відмови ГУ НГУ в наданні таких документів ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
Щодо позовних вимог у частині звільнення позивача з військової служби суд зазначає наступне.
Відповідно до пп. «б» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації), зокрема, за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби.
Згідно з п. 240 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які визнані непридатними до військової служби за станом здоров'я, підлягають звільненню з військової служби за станом здоров'я, крім військовослужбовців, визнаних військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (за винятком розумових, сенсорних, психологічних вад та інших захворювань, визначених Міністерством оборони України), які виявили бажання проходити військову службу та стосовно яких прийнято рішення про залишення на військовій службі за контрактом. Військовослужбовці, які були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, та яким згідно з прийнятими рішеннями дозволено проходити військову службу за контрактом на визначених посадах, можуть бути звільнені з військової служби до закінчення строку контракту в порядку, визначеному пунктом 35 цього Положення.
Після отримання військовою частиною відповідного висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність військовослужбовця до військової служби за станом здоров'я документи про його звільнення з військової служби оформлюються та надсилаються посадовій особі, яка видає наказ про звільнення негайно.
Рішення про дальше проходження військової служби військовослужбовцями, яких визнано обмежено придатними до проходження військової служби в мирний час, приймає посадова особа, до чиєї номенклатури призначення належить посада, яку займає військовослужбовець, на підставі відповідних клопотань. Після прийняття рішення про продовження проходження військової служби зазначені військовослужбовці можуть бути звільнені з військової служби на загальних підставах.
Відповідно до п. 236 Положення № 1153/2008 з військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, перед їх звільненням проводиться бесіда з питань звільнення.
Як вже встановлено вище судом, відповідно до свідоцтва про хворобу від 09.03.2021 № 22, складеного Госпітальною військово-лікарською комісією Центрального госпіталю МВС України, ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час.
17.03.2021 заступником командувача Національної гвардії України проведено з ОСОБА_1 бесіду з приводу звільнення з військової служби, відсутність можливості щодо розміщення на посадах офіцерського складу в межах ГУ НГУ, НГУ та неможливість його використання на військовій службі
Ураховуючи зазначене, а також зважаючи на відсутність рішення про залишення на військовій службі за контрактом, відповідачем правомірно на підставі вказаного свідоцтва про хворобу вирішено припинити (розірвати) контракт та звільнити з військової служби ОСОБА_1 за пп. «б» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII (за станом здоров'я).
Водночас посилання ОСОБА_1 на те, що відповідачем протиправно не проведено бесіду з позивачем за дві місяці до звільнення, є необґрунтованими, оскільки такої вимоги при звільненні військовослужбовця за станом здоров'я не встановлено.
При цьому безпідставними є твердження позивача про його звільнення під час перебування у відпустці (з 19.03.2021 по 23.04.2021), оскільки згідно з наказом Командувача Національної гвардії України від 30.04.2021 № 91 саме 30.04.2021 вирішено припинити (розірвати) контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України та виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу ГУ НГУ та всіх видів забезпечення. Натомість видача 19.03.2021 наказу Командувача Національної гвардії України № 46 о/с «По особовому складу» про припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби не є порушенням вимог законодавства.
Щодо доводів позивача про те, що маючи право на звільнення з військової служби у зв?язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, позивача без урахування його думки звільнено з військової служби за станом здоров'я, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 241 Положення № 1153/2008 військовослужбовці за наявності кількох підстав, передбачених пунктами "б", "в", "д" частини третьої, підпунктами "б", "в", "г" пункту 1, підпунктами "а", "б" пункту 2 частини четвертої, підпунктами "а", "б", "в", "ґ", "к" пункту 1, підпунктами "а", "б", "в", "ґ" пункту 2, підпунктами "а", "б" пункту 3 частини п'ятої, підпунктами "а", "б", "в" пункту 1, підпунктами "а", "б", "г" пункту 2, підпунктами "а", "б" пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", для звільнення можуть обрати за бажанням одну з них.
Водночас законодавством не встановлено право військовослужбовця обирати за бажанням підставу для звільнення між пп. «б» (за станом здоров'я) та пп. «г» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII.
Ураховуючи вищезазначене, правові підстави для визнання протиправними та скасування наказів Командувача Національної гвардії України від 19.03.2021 № 46 (по особовому складу) та від 30.04.2021 № 91 (по стройовій частині) відсутні.
При цьому, зважаючи на те, що позовні вимоги про поновлення ОСОБА_1 на військовій службі, перерахунок вислуги років, виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, перерахунок і доплату одноразової грошової допомоги є похідними від вимог про визнання протиправними та скасування наказів Командувача Національної гвардії України від 19.03.2021 № 46 та від 30.04.2021 № 91, а тому також не підлягають задоволенню.
Щодо невиплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 242 Положення № 1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що позивачем не зазначено, а з матеріалів справи не вбачається, за яке саме неотримане речове майно ОСОБА_1 просить виплатити йому грошову компенсацію, позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.
Водночас згідно з довідкою ГУ НГУ від 11.08.2021 № 107 ОСОБА_1 було нараховано та виплачено: грошову компенсацію в сумі 93 777,83 грн за невикористані 70 днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2017-2021 роки; премію за квітень 2021 року в сумі 11 726,00 грн; одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 683 238,50 грн.
Щодо невиплати позивачу грошової компенсації за 10 ненаданих діб під час чергових відпусток за 2018, 2019, 2020 роки суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII), у редакції Закону від 22.05.2018 № 2442-VIII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
Сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 у період 2018 - 2020 роки мав вислугу понад 20 календарних років, а тому мав право на щорічну основну відпустку тривалістю 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад.
З наявних у матеріалах справи копій наказів Командувача Національної гвардії України (т. 1 а.с. 50 - 54) вбачається, що в 2018, 2019 та 2020 роках ОСОБА_1 щороку було надано по 45 календарних днів відпустки.
Суд звертає увагу, що позивачем не надано жодних доказів того, що ОСОБА_1 у 2018 - 2020 роках звертався до відповідача з відповідними заявами (рапортами) щодо надання йому часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад.
Ураховуючи зазначене, твердження позивача про зменшення ГУ НГУ тривалості відпусток ОСОБА_1 у 2018 - 2020 роках до 41 доби є необґрунтованими.
Щодо позовних вимог у частині притягнення до відповідальності у відповідності до Закону України «Про звернення» посадових осіб ГУ НГУ, винних у ненаданні позивачу відповіді на його звернення, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що в рапорті від 15.02.2021, адресованому Командувачу Національної гвардії України, позивачем порушувалось питання щодо недотримання вимог п. 117 Положення № 1153/2008, а саме, про його перебування у розпорядженні командира більше ніж два місяці з дня звільнення з попередньої посади.
Ураховуючи те, що станом на час розгляду цієї справи позивач звільнений з військової служби, законність чого встановлена судом, а нормами КАС України не уповноважено суд притягувати до відповідальності посадових осіб суб'єктів владних повноважень, винних у ненаданні відповіді на звернення громадянина, позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення на його користь з ГУ НГУ 50 000,00 грн завданої моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до положень ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та непов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У п. 5 цієї ж постанови зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Однак, як встановлено судом, позивачем не доведено, що ненарахування та невиплата йому надбавки за службу в умовах режимних обмежень, яка підлягала виплаті з 19.11.2020 протягом двох місяців, заподіяло моральну шкоду, а саме не надано жодних належних доказів того, в чому полягає моральна шкода, якими обставинами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров'я тощо), наявності причинно-наслідкового зв'язку між рішенням відповідача та заподіянням їй шкоди, з яких міркувань вона виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо.
Водночас, з урахуванням наведеного вище, суд зазначає, що сам по собі факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №804/6922/16.
За наведених обставин та усталеного правового врегулювання, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди слід відмовити за відсутністю підстав.
Відповідно до п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Інші доводи сторін не спростовують висновків, викладених судом у цьому рішенні.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Доказів понесення позивачем судових витрат суду не надано.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати Головне управління Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за службу в умовах режимних обмежень, яка підлягала виплаті йому з 19.11.2020 протягом двох місяців без урахування часу перебування на лікуванні, в основній або додатковій відпустці.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.