про повернення позовної заяви
25 лютого 2025 року Київ № 320/39084/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Скрипка І.М., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,
приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» звернулось 18.06.2024 через підсистему «Електронний суд» до Київського окружного адміністративного суду з позовом (у зв'язку з надмірним навантаженням зареєстрований в суді 17.08.2024, автоматизований розподіл здійснено 19.08.2024) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Просили визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича від 31.05.2024 ВП № 75191057 про стягнення виконавчого збору у розмірі 32 184 089, 52 грн.
У зв'язку з невідповідністю позовної заяви вимогам процесуального закону, керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалою від 30.08.2024 позовну заяву залишив без руху з наданням позивачеві десятиденного строку для усунення її недоліків. В ухвалі судом зазначені недоліки позовної заяви та запропоновані способи їх усунення шляхом подання до суду: всіх належним чином засвідчених копій доданих до позовної заяви документів згідно з переліком додатків (в одному примірнику лише для суду); оригіналу документа про доплату 27252,00 грн. судового збору; заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині ухвали.
03.09.2024 від представника відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення на відкриття провадження у справі (зареєстровані 04.09.2024). Відповідно заперечень зазначили, що постанова головного державного виконавця Відділу про стягнення виконавчого збору від 31.05.2024 № 75191057 була виготовлена 31.05.2024 в АСВП та направлена позивачу (боржнику у виконавчому провадженні) до електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС. Наявність у боржника постанови про відкриття виконавчого провадження з ідентифікатором доступу давало можливість останньому ознайомлюватись онлайн з матеріалами виконавчого провадження. Про постанову про відкриття виконавчого провадження позивачу було відомо, що підтверджується рішенням у справі № 580/5756/24, де ПрАТ «Черкаське Хімволокно» звернулось до суду із позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про визнання протиправною та скасування постанови в частині пункту 3 постанови про відкриття виконавчого провадження від 31.05.2024 ВП №75191057, яким передбачено стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 32 184 089, 52 грн. Разом із тим, у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду від 18.06.2024 в обґрунтування поважності причини пропуску із зверненням до суду вказує, що постанову про стягнення виконавчого збору від 31.05.2024 ВП №75191057 було направлено відповідачем через систему «Електронний суд», а тому позивач дізнався про її існування лише в наступний робочий день, а саме 03.06.2024.
23.09.2024 від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків з відповідними додатками, у якій просили поновити пропущений строк звернення до суду.
Заява про поновлення строку мотивована наступним.
31.05.2024 головним державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 31.05.2024 ВП № 75191057 у розмірі 32 184 089,52 грн., яку було надіслано позивачу відповідачем через підсистему «Електронний суд» о 20 год. 45 хв. 31.05.2024, а тому із урахування встановленого позивачем неповного робочого тижня з 4 робочими днями: понеділок, вівторок, середа, четвер. Зазначено, що позивач дізнався про спірну постанову в наступний робочий день, а саме 03.06.2024.
06.06.2024 позивачем з метою врегулювання спору у позасудовому порядку засобами електронного зв'язку на адресу відповідача було направлено вимогу про скасування стягнення виконавчого збору (вих. № 593 від 06.06.2024). У цій вимозі позивачем повідомлено відповідача, що предметом спору у справі № 925/636/23, на підставі рішення у якій було видано виконавчий документ, що перебуває на виконанні у відповідача, було стягнення заборгованості за спожитий природний газ, що утворилась з 01.06.2021 за договором постачання природного газу від 01.06.2021 № 8380-НГТ-36, укладеного між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» за період червень-грудень 2021 року, та січень-травень 2022 року. Також відповідача було повідомлено, що заборгованість стягується відповідно до наказу Господарського суду Черкаської області, виданого 24.05.2024 у справі № 925/636/23, підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», а тому у відповідності до пункту 6 частини п'ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір за виконавчими документами про стягнення такої заборгованості не стягується.
Як зазначено у заяві, незважаючи на вжиті позивачем заходи врегулювання спору у позасудовому порядку, такі заходи не призвели до очікуваного результату, скасування оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору не відбулось, тому позивач звернувся з позовом до суду про її оскарження. Стверджують, що державним виконавцем було проігноровано вимогу позивача, та як наслідок, не скасовано протиправну, на думку заявника, постанову про стягнення виконавчого збору.
Крім того зазначено, що триваюче порушення припиняється лише у випадку: усунення стану, з якого об'єктивно існує певний обов'язок у суб'єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов'язку відповідним суб'єктом.
На переконання позивача, у зв'язку з триваючим, на його думку, правопорушенням, початок перебігу строку на оскарження постанови автоматично відкладається.
Зазначено, що позивач, як об'єкт критичної інфраструктури, є єдиним джерелом опалення і гарячої води для приблизно 150 тисяч мешканців м. Черкаси, та численних промислових і комерційних об'єктів, підприємство якого у відповідності до Закону України «Про критичну інфраструктуру» віднесено до життєво важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України.
Посилались також на введення в Україні воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, що унеможливило підготувати відповідний позов у строк, передбачений Кодексом адміністративного судочинства України, з причин, які не залежать від відповідача.
До заяви про поновлення строку долучені додатки до позовної заяви в паперовій формі, надано докази доплати судового збору. Крім того, додатково долучено докази доплати судового збору із засвідченням платіжної інструкції представником банку.
17.09.2024 через підсистему «Електронний суд» до суду від позивача також надійшла заява (зареєстрована 08.10.2024) про відкриття провадження, у якій просили поновити строк звернення до суду.
06.09.2024 через підсистему «Електронний суд» до суду від позивача також надійшли додаткові пояснення (зареєстровані 17.12.2024) до заперечень на відкриття провадження у справі.
Дослідивши заяву про поновлення строку звернення до суду та викладені в ній доводи, судом не встановлено поважних причин пропуску десятиденного строку, визначеного статтею 287 Кодексу, а повідомлені у заяві обставини суд не визнає поважними причинами пропуску вказаного строку.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із частиною першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Суддя зазначає, що початок перебігу строку звернення до суду у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Тому при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Як стверджує представник позивача і це підтверджено поясненнями відповідача, що надійшли через підсистему «Електронний суд», про наявність спірної постанови позивач мав можливість дізнатися 31.05.2024 або 03.06.2024 (перший робочий день), шляхом отримання її засобами електронного зв'язку 31.05.2024 через підсистему «Електронний суд», що позивачем не заперечується.
До суду із цим позовом позивач звернувся через підсистему «Електронний суд» 18.06.2024, пропустивши при цьому десятиденний строк звернення до суду, передбачений частиною другою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, який сплинув 13.06.2024.
Суд уважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій, є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
На обґрунтування пропуску строку звернення до суду посилались також на введення воєнного стану, обмежений робочий тиждень підприємства та на положення пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», за яким на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Згідно із частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Однак норми Закону України «Про виконавче провадження» не визначають строків звернення до суду у спірному випадку.
У цьому випадку строк звернення до суду визначений Кодексом адміністративного судочинства України.
Щодо окремих доводів, які на думку позивача є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, суд зазначає таке.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, строк дії якого в подальшому продовжено і по цей час.
Проте зміст пояснень представника не містить інформації про наявність дійсних істотних перешкод чи труднощів позивача для своєчасного подання позовної заяви до суду в межах встановлених законом строків, які б були об'єктивними та не залежали від волевиявлення сторони. Також, представником позивача не надано суду жодних доказів про неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк саме внаслідок запровадженого воєнного стану, а введення обмеженого робочого тижня позивача є виключною ініціативою керівництва позивача і не впливають на поважність причин пропуску строку звернення до суду, як і віднесення підприємства позивача до сектору переліку об'єктів критичної інфраструктури.
Суд констатує, що саме по собі введення воєнного стану не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду і не може бути підставою для поновлення пропущеного строку.
Суд констатує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2022 у справі № 990/115/22, зазначила, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки, у зв'язку із запровадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків.
Крім того, суд зазначає, що позивач не був позбавлений можливості подати позовну заяву через підсистему «Електронний суд» або засобами поштового зв'язку, або нарочно безпосередньо до суду, із урахуванням того, що Київський окружний адміністративний суд із початку введення воєнного стану не припиняв своєї діяльності, не застосовував обмежений робочий тиждень тощо.
Також позивач не був обмежений у праві на звернення до Черкаського окружного адміністративного суду за місцезнаходженням позивача.
У той же час із ЄДРСР судом установлено, що позивач у межах спірного виконавчого провадження оскаржував до Черкаського окружного адміністративного суду постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 75191057.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 17.06.2024, залишеної без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2024 у справі № 580/5756/24 відмовлено у відкритті провадження.
Решта доводів позивача не спростовує висновків суду.
При цьому не є слушними доводи позивача щодо використання процедури досудового порядку врегулювання спору, які позивач пов'язує із поважними причинами пропуску строку звернення до суду, оскільки у цих правовідносинах така процедура не є обов'язковою, а строк звернення до суду чітко регламентований спеціальною нормою статті 287 Кодексу, та становить десять днів.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть уважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, суд не вбачає в повідомлених представником позивача обставинах, підстав для визнання поважними причини пропуску десятиденного строку звернення до суду.
Частиною другою статті 123 Кодексу передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, із повідомлених у заяві обставин, судом не встановлено поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Згідно з резолютивною частиною ухвали про залишення позовної заяви без руху позивача було попереджено судом, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та повернута заявнику.
Відповідно до пунктів 1 та 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, а також у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Із урахуванням викладеного, позовна заява підлягає поверненню.
Оскільки позовна заява з додатками у паперовому вигляді до суду не подавалась, а сформована в підсистемі «Електронний суд», суд обмежується лише процесуальним рішенням про її повернення.
Керуючись статтями 123, 169, 243, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позовну заяву приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» - повернути позивачеві без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Скрипка І.М.