20 лютого 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 676/5199/24
Провадження № 22-ц/820/218/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Грох Л.М., Ярмолюка О.І,
секретаря: Чебан О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитпромінвест» та ОСОБА_1 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 11 листопада 2024 року (суддя Горгулько Н.А.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитпромінвест» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитпромінвест» (далі - ТОВ «Кредитпромінвест») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
ТОВ «Кредитпромінвест» зазначило, що 09 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є гроші» (далі - ТОВ «ФК «Є гроші») і ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір позики «Яскравий Big» №3464712971-3358324, за умовами якого ТОВ «ФК «Є гроші» відповідач отримав грошові кошти в сумі 30000 грн. строком на 360 днів під 2,50%. У свою чергу, ОСОБА_1 зобов'язався повернути позику та сплатити проценти за користування коштами, а у разі прострочення виконання зобов'язання сплатити пеню. За договором про надання фінансових послуг факторингу №2024-05-7Г від 23 травня 2024 року ТОВ «ФК «Є гроші» відступило позивачеві право вимоги за кредитний договором. ОСОБА_1 не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим на час переходу права вимоги до нового кредитора виникла заборгованість у розмірі 147750 грн., яка складається з 30000 грн. тіла кредиту, 102750 грн. процентів і 15000 грн. пені.
Із урахуванням викладеного, ТОВ «Кредитпромінвест» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 147750 грн. заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 11 листопада 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитпромінвест» заборгованість за договором позики №3464712971-3358324 від 09.03.2024, яка станом на 24.07.2024 становить 132750 грн., з яких: 30000 грн. заборгованість у вигляді тіла кредиту та 102750 грн. заборгованість у вигляді відсотків за користування коштами.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитпромінвест» 2124 грн. 28 коп. судових витрат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не виконав зобов'язання за кредитним договором, а тому з нього на користь нового кредитора - ТОВ «Кредитпромінвест» слід стягнути неповернутий кредит і нараховані проценти. Оскільки відповідно до закону у період дії воєнного стану позичальники звільняються від обов'язку сплати на користь кредитодавця неустойки, то заборгованість у виді пені не підлягає стягненню.
В апеляційній скарзі ТОВ «Кредитпромінвест», посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду в частині відмовлених позовних вимог про стягнення заборгованості у вигляді пені скасувати та ухвалити в цій частині рішення яким задовольнити позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 15000 грн. заборгованості у вигляді пені.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що чинне законодавство надає право кредитодавцю у період дії в Україні воєнного стану нараховувати неустойку (пеню) за несвоєчасне виконання боржником зобов'язання за кредитним договором, а тому суд неправомірно відмовив у цій стягненні пені на користь позивача.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження отримання ним кредитних коштів, а саме, не надав доказів належності платіжної картки відповідачу, не надав виписки банківської установи по картковому рахунку. В матеріалах справи відсутні докази укладення кредитного договору в електронному вигляді, також відсутні докази належності електронного підпису відповідачу. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт переходу до нього права вимоги за договором позики «Яскравий Big» №3464712971-3358324 від 09.03.2024 року. Також, на думку апелянта, проведений позивачем розрахунок заборгованості не відповідає нормам закону та долученому позивачем договору позики, а нарахований розмір відсотків є явно несправедливим.
Відзивів на апеляційні скарги від учасників справи не надходили.
В судове засідання учасники по справі не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, за довідкою про доставку електронного документу, судові повістки, доставлені учасникам по справі 30.12.2024 та 31.12.2024 року. Від представника ТОВ «Кредитпромінвест» надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Згідно з частиною 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що 09 березня 2024 року між ТОВ «ФК «Є гроші» і ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір, за умовами якого ТОВ «ФК «Є гроші» надало ОСОБА_1 грошові кошти у позику в сумі 30000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності шляхом перерахування їх на картковий рахунок НОМЕР_1 . У свою чергу, ОСОБА_1 зобов'язався повернути позику, сплатити проценти та комісії, визначені цим договором, у строки згідно графіку платежів (пункт 2.1 кредитного договору).
Пунктами 2.2, 2.2.1 кредитного договору встановлено, що строк кредитування (строк позики) складає 360 календарних днів, позика має бути повернута у повному обсязі у термін до 03 березня 2025 року включно та складається з пільгового періоду з 09 березня 2024 року до 07 квітня 2024 року (30 календарних днів), та поточного періоду з 08 квітня 2024 року по 30 березня 2025 року (330 календарних днів).
Із пунктів 2.3, 2.3.1 кредитного договору слідує, що за користування позикою позичальник сплачує проценти за фіксованою процентною ставкою, яка складає 2,5% на день від залишку суми позики. Позика надається на умовах « Програми лояльності», а тому надано додаткове зменшення процентної ставки згідно п2.3 на період від дати видачі позики до дати першого обов'язкового платежу на 60%, тобто застосована процентна ставка на період з 09.03.2024 року по 07.04.2024 складає 1% на день.
В силу пункту 5.2 кредитного договору у разі прострочення виконання цього договору позичальник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення з першого дня прострочення.
23 травня 2024 року між ТОВ «ФК «Є гроші» та ТОВ «Кредитпромінвест» укладено договір про надання фінансових послуг факторингу №2024-05-7Г, за умовами якого ТОВ «ФК «Є гроші» за плату відступило позивачеві своє право грошової вимоги до боржників за цілим рядом договорів, у тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.
Станом на 24.07.2024 року ТОВ «Кредитпромінвест» нарахувало ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 147750 грн., із яких 30000 грн. - тіло кредиту, 102750 грн. - проценти, 15000 грн. - пеня.
Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п. 3 ч. 1ст. 3 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду ( ч. 1ст. 638 ЦК України).
Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
За правилом ч. 1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
З аналізу статей 205-207 ЦК України, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4ст. 11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5ст. 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22), від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження 61-6066св23) та інших.
Так, з матеріалів справи вбачається, що Договір позики «Яскравий Big» №3464712971-3358324 від 09.03.2023 року містить електронний підпис відповідача із одноразовим ідентифікатором В83273, який було надано позичальнику для підписання договору та підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами.
У вищевказаному договорі наявна інформація про умови кредитування, зокрема порядок та умови надання кредиту, строк дії договору, процентна ставка за користування кредитом та порядок повернення кредиту (графік платежів), який є невід'ємною частиною Договору позики.
Умови зазначеного договору позики є чіткими та зрозумілими, що виключає можливість їх неоднозначного трактування сторонами.
Отже, наведене свідчить, що відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Відтак колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що кредитний договір між сторонами є укладеним та позичальник ознайомлений з його умовами.
Таким чином, апеляційний суд вважає безпідставними та відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , в яких відповідачем заперечується факт підписання та ознайомлення його з умовами кредитування.
За змістом пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Частиною першою статті 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Як вбачається із матеріалів справи 23 травня 2024 року між ТОВ «ФК «Є гроші» та ТОВ «Кредитпромінвест» укладено договір про надання фінансових послуг факторингу №2024-05-7Г, за умовами якого ТОВ «ФК «Є гроші» за плату відступило позивачеві своє право грошової вимоги до боржників за цілим рядом договорів, у тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором, що підтверджується додатку №1 до Договору факторингу №2024-05-7Г від 23.05.2024 року, актом прийому-передачі Прав Вимоги згідно Договору факторингу.
З огляду на зазначене, враховуючи презумпцію правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в цій частині підлягають відхиленню.
В силу положень статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Невід'ємною частиною укладеного Договору є додатки: правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредиті), паспорт споживчого кредиту, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (графік платежів за договором) відповідно до методики національного банку України.
Відповідно до умов Кредитного договору, Кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 30000 грн.; строк кредитування - 360 днів; знижена ставка - 1% в день на період лояльності; та фіксована % ставка 2,50 % від залишку суми позики. Позика має бути повернута у повному обсязі у термін до 03 березня 2025 року .
Відповідно до частини 4 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Із розрахунку заборгованості станом на 24.07.2024 року ТОВ «Кредитпромінвест» нарахувало ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 147750 грн., із яких 30000 грн. - тіло кредиту, 102750 грн. - проценти, 15000 грн. - пеня.
Тобто, позивач вимагає повернення споживчого кредиту, однак доказів того, що ним така вимога направлялася відповідачу і вона отримана ним, матеріали справи не містять.
З огляду на зазначене, підстав для повернення споживчого кредиту, строк сплати яких ще не сплив не вбачається.
Позивач вправі вимагати здійснення відповідачем платежів за період прострочення виконання ним своїх зобов'язань згідно з графіком платежів.
За графіком платежів за період з 09.03.2024 року по 24.07.2024 року ОСОБА_1 повинен сплатити в рахунок погашення кредиту в загальному розмірі 78 350,00 грн. (а.с.41-42).
Суд першої інстанції визначаючи розмір заборгованості за кредитом на зазначене уваги не звернув, дійшов помилкового висновку щодо повернення споживчого кредиту із заборгованістю станом на 24.07.2024 року в розмірі 132750 грн., у зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитом станом на 24 07.2024 року в розмірі 78350 грн.
Водночас суд правомірно керувався тим, що вимоги ТОВ «Кредитпромінвест» у частині стягнення з відповідача 15000 грн. пені не підлягають задоволенню.
Так, відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (див. постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).
Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.
Оскільки пеня за кредитним договором нарахована за період з 23 травня по 24 липня 2024 року, то ОСОБА_1 звільняється від обов'язку її сплати на користь ТОВ «Кредитпромінвест».
Доводи апеляційної скарги про ненадання позивачем первинних фінансових документів на підтвердження факту видачі кредиту, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме, довідкою від 23.07.2024 року ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про перерахування позики на платіжну картку НОМЕР_1 .
Колегія суддів вважає зазначені докази належними та такими, що підтверджують факт перерахування позичальнику на вказаний ним рахунок кредитних коштів.
Крім цього, апеляційний суд вважає, що боржник маючи доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, мав можливість в якості доказу надати суду довідку з банку про неналежність йому вищезгаданої картки, або виписку зі свого рахунку на підтвердження надходження чи не надходження коштів від кредитора на виконання умов укладеного договору, його розміру, а також на підтвердження виконання своїх зобов'язань за даним договором та внесення коштів на погашення заборгованості.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що розмір відсотків за несвоєчасно виконані зобов'язання за кожен день прострочення, є несправедливим у розумінні ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» (далі- Закон), суперечить принципам розумності та добросовісності та є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Відповідно до статті 551 ЦК України, на яку посилається апелянт, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.
Таким чином, як норма Закону, зокрема, п .5 ч. 3 ст. 18 так і положення статті 551 ЦК України мають місце щодо застосування до вимог про нарахування неустойки (пені, штрафу), а не до умов Договору про плату за користування кредитом.
Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається із матеріалів справи, при зверненні до суду з позовом ТОВ «Кредитпромінвест» сплатило судовий збір в розмірі 3028 грн., за апеляційну скаргу ним сплачено судовий збір в розмірі 3633,60 грн., ОСОБА_1 сплатив при подачі апеляційної скарги судовий збір в розмірі 3633,60 грн.
При зверненні з позовом про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 147750,00 грн., позов задоволено частково стягнено заборгованість в розмірі 78350 грн., тобто позов задоволено на 53,03%.
Отже, враховуючи пропорційність задоволення позову, часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , відмови у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Кредитпромінвест», шляхом взаємозаліку з ТОВ «Кредитпромінвест» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 100,95 грн.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитпромінвест» залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 11 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове.
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитпромінвест» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитпромінвест» заборгованість за договором позики «Яскравий Big» №3464712971-3358324 від 09 березня 2024 року за період з 09.03.2024 року по 24.07.2024 року в розмірі 78350 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитпромінвест» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 100,95 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25 лютого 2025 року.
Судді: Т.О. Янчук
Л.М. Грох
О.І. Ярмолюк