18 лютого 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 682/680/24
Провадження № 22-ц/820/254/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,
секретаря: Шевчук Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРТА ДЕНТ» на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 листопада 2024 року (суддя Мотонок Т.Я.) за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРТА ДЕНТ» про відшкодування завданої майнової шкоди,
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРТА ДЕНТ» ( далі ТОВ «Варта Дент») про відшкодування майнової шкоди за неналежне надання медичних послуг.
В обґрунтування доводів позовної заяви зазначено, що у липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до стоматологічної клініки ТОВ «ВАРТА ДЕНТ» для отримання послуг щодо зняття брекетів, встановлених йому за рік до цього в цій же клініці для вирівнювання прикусу, та заміни тимчасових коронок, які він носив впродовж вказаного року на постійній основі. Попередньо він погодив з лікарями ТОВ «ВАРТА ДЕНТ» необхідність здійснення відповідних процедур, та сплатив вартість відповідних стоматологічних послуг з виготовлення та встановлення постійних коронок у сумі 64425 грн. 07 липня 2023 року лікарі ТОВ «ВАРТА ДЕНТ», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зняли із зубів позивача брекет-системи та зробили зліпки, необхідні для виготовлення постійних коронок. Встановлення постійних коронок обіцяли здійснити 15.07.2023 року, проте дату переносили декілька разів. 29 липня 2023 року під час встановлення постійних коронок з?ясувалось, що бурги зубів з цими коронками взагалі не контактують один з одним (зуби не змикаються як слід). Коронки двічі повертали до лабораторії, проте і на третій раз 11.08.2023 року спроба встановлення коронок виявилась невдалою: зуби з цими коронками не контактували один з одним як слід, прикус був неправильним. Вказане, підтверджується перепискою у месенджері Viber, та відповідними фото зубів ОСОБА_1 із коронками, які йому намагались встановити у ТОВ «ВАРТА ДЕНТ». Між тим, весь цей місяць, доки тривало виготовлення коронок і спроби їх встановити, ОСОБА_1 вимушений був ходити без тимчасових коронок. Позивач більше не міг чекати, доки будуть зроблені коронки, і звернувся до іншої стоматологічної клініки, яка встановила йому інші коронки.
Відповідач відмовився повертати позивачу кошти, сплачені за виготовлення цирконієвих коронок вартістю 59500 грн., які через неналежну якість не змогли протягом розумного строку встановити йому.
ОСОБА_1 запропонували повернути лише 20000 грн. за умови, що ним буде підписано відповідний акт надання послуг і він більше не буде мати до них претензій. Проте, за надання неякісних стоматологічних послуг ОСОБА_1 сплатив ТОВ «ВАРТА ДЕНТ» втричі більшу суму - 64425 грн., з яких, 59500 грн. - це вартість коронок, які так йому й не підійшли та робіт з їх встановлення (решта - вартість операцій зі зняття брекет-системи, шліфування і полірування зубів після неї, встановлення незнімного ретейнера та деякі інші послуги, які були фактично надані і тому претензій щодо повернення коштів за ці послуги позивач не має).
За таких обставин, позивач просив суд: стягнути із ТОВ «ВАРТА ДЕНТ» на його користь 59500 грн. в якості відшкодування майнової шкоди та судові витрати.
Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 листопада 2024 року позов задоволено.
Стягнуто із ТОВ «ВАРТА ДЕНТ» на користь ОСОБА_1 59500 грн. в якості відшкодування завданої майнової шкоди.
Стягнуто із ТОВ «ВАРТА ДЕНТ» на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Стягнуто із ТОВ «ВАРТА ДЕНТ» на користь ОСОБА_1 30000 грн. витрати на правову допомогу.
На думку суду першої інстанції, по суті спору, між сторонами існували договірні правовідносини щодо протезування зубів, що підтверджується належними та допустимими доказами. Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення із відповідача на користь позивача майнової шкоди в розмірі 59500 грн., яка полягає у стягненні витрат, понесених позивачем з виготовлення цирконієвих коронок, які не були встановлені позивачу, через неналежне надання стоматологічних послуг.
В апеляційній скарзі ТОВ «ВАРТА ДЕНТ», посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що доводи позивача про те, що йому було завдано шкоду не відповідають дійсності, оскільки лікарі ТОВ «ВАРТА ДЕНТ» навпаки аби не нашкодити здоров'ю позивача хотіли довести до ідеалу роботу щодо встановлення постійних коронок у зв'язку з чим коронки і відправлялись на доопрацювання для відповідної корекції, однак позивач за власним бажанням відмовився продовжувати подальше лікування та забрав виготовлені для нього індивідуальні коронки. Матеріали справи не містять доказів, що наданими відповідачем стоматологічними послугами позивачу завдано шкоду. Крім того, в матеріалах справи наявний висновок від 15.01.2024 року складений Департаментом охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради за результатами клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичних обслуговування ОСОБА_1 в умовах ТОВ «ВАРТА ДЕНТ», в якому зазначається, що медична допомога ведеться у відповідності до вимог чинного законодавства, що спростовує твердження позивача про неякісне надання стоматологічних послуг. Також зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач, обираючи спосіб захисту своїх прав в рамках Закону України «Про захист прав споживачів», у своїй заяві не визначив які саме його права як споживача порушені відповідно до ст.21 вказаного Закону. Апелянт заперечує щодо стягнення з нього на користь позивача 30000 грн. витрат на правничу допомогу, оскільки заявлені витрати значно завищені, та враховуючи рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, ціну позову, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не погоджується із доводами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що обставини справи, викладені в апеляційній скарзі не повністю відповідають дійсності, позивача не попереджали про те, що замовлені та оплачені ним коронки можуть йому не підійти, також відповідач не заперечував проти відмови позивача від подальшого лікування, а коронки були забрані позивачем вже після встановлення коронок у іншому стоматологічному кабінеті, з метою доведення в подальшому, що коронки виготовлені відповідачем були неякісні. Просив стягнути з апелянта понесені ним витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 10 000 грн.
В судове засідання учасники по справі не з'явилися про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Судом встановлено, що ТОВ «ВАРТА ДЕНТ», згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, здійснює діяльність, в тому числі, із стоматологічної практики, виробництва медичних і стоматологічних інструментів та матеріалів (а.с. 26, 119 т.1).
Листуванням в додатку «Rakuten Viber» підтверджуються та не заперечуються сторонами по справі наступні обставини: в червні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «ВАРТА ДЕНТ» з метою отримання стоматологічних послуг.
07 липня 2023 у позивача була запланована консультація із лікарями ТОВ «ВАРТА ДЕНТ», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 224, 225 т.1).
ОСОБА_1 було проведено оплату стоматологічних послуг двома платежами: 07.07.2023 (45000 грн.) та 08.07.2023 (19425 грн.), що підтверджується квитанціями № 071Р-ЕММР-299Р-К73К та № 0ТХ7-8МХ0-4В4Х-3ЕСР (а.с. 28, 29 т.1).
Згідно Акта надання послуг № 00006436 від 07.07.2023 року, вартість виготовлених коронок складає 59500 грн. (а.с. 43 т.1).
Згідно повідомлень представника ТОВ «ВАРТА ДЕНТ», коронки виготовляються орієнтовно за тиждень, проте 13.07.2023 представники відповідача повідомили позивачу про перенесення дати встановлення постійних коронок на 20.07.2023, бо коронки ще не були готові. 19.07.2023 знову у вказаний спосіб повідомили про перенесення дати встановлення, тепер вже на 26.07.2023. Але оскільки і до цієї дати вони не були готові, то перенесли запис на 29.07.2023 року.
29 липня 2023 року, під час встановлення ОСОБА_1 отриманих ТОВ «ВАРТА ДЕНТ» постійних коронок з?ясувалось, що вони не підходять позивачу, тому ці коронки були відправлені назад до лабораторії.
08 та 11 серпня 2023 року було здійснено другу та третю спроби встановити відповідні коронки, але вони обидві виявилась невдалими (а.с. 30-41, 45-57 т.1).
Із Виписки з медичної картки ОСОБА_1 вбачається, що останньому було рекомендовано провести лабораторну корекцію коронок, від якої пацієнт відмовився. Коронки пацієнт пізніше забрав. Від продовження отримання послуг від відповідача пацієнт відмовився (а.с. 183-184 т.1).
Оскільки коронки позивачу не були встановлені, він та його представник звернулись до ТОВ «ВАРТА ДЕНТ» із заявою про розірвання договору та відшкодування збитків, в якій просили відшкодувати збитки у сумі 59500 грн., що дорівнює вартості коронок, які не були встановлені ОСОБА_1 (а.с. 60-61, 62, 63 т.1)
Представники відповідача погодились повернути позивачу грошові кошти в сумі 20000 грн., про що просили заповнити відповідну заяву (а.с. 42, 44 т.1).
ОСОБА_1 та його представник звертались зі скаргами щодо надання відповідачем неякісних стоматологічних послуг до Держпродспоживслужби, Департаменту охорони здоров?я Київської міської державної адміністрації та Міністерства охорони здоров?я (а.с. 66-67, 68-70, 75-76, 79-80 т.1).
За інформацією Держпродспоживслужби від 18.12.2023, листом Мінекономіки від 13.11.2023 рішення про здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням ТОВ «ВАРТА ДЕНТ» законодавства про захист прав споживачів за скаргою ОСОБА_1 не було прийнято (а.с. 72, 74 т.1).
Департаментом охорони здоров?я Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у листі від 07.11.2023 повідомлено, що для проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги ОСОБА_1 ним було направлено лист від 07.11.2023 до ТОВ «ВАРТА ДЕНТ» щодо надання завірених належним чином копій медичної документації стосовно зазначеного випадку. Однак, відповідач запитувані документи не надав. Тому проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування виявилось неможливим. Оскільки ТОВ «ВАРТА ДЕНТ» не відноситься до сфери управління та не підпорядкована Департаменту охорони здоров?я м. Києва, то важелів впливу на зазначений заклад у Департаменту охорони здоров?я м. Києва немає (а.с. 77, 78 т.1).
Листом від 17.01.2024 Департамент охорони здоров?я м. Києва повідомив про те, що ним проведено клініко-експертну оцінку якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування ОСОБА_1 в умовах ТОВ «ВАРТА ДЕНТ» за результатами якої підготовлено висновок від 15.01.2024 (копія додається).
Відповідно до висновку Департаменту охорони здоров'я м.Київа від 15.01.2024 року, проведеного за результатами проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування ОСОБА_1 в умовах ТОВ «ВАРТА ДЕНТ» встановлено, що: 1. Медична допомога ведеться у відповідності до вимог чинного законодавства. 2. Медична документація ведеться з порушенням. Лікар-ортодонт повинен був заповнювати медичну картку ортодонтичного пацієнта форми 043-1/0 відповідно до наказу МО України від 29.05.2013 року № 435. Клінічні протоколи за спеціальностями терапевтична стоматологія, хірургічна стоматологія, ортопедична стоматологія, ортодонтологія, які повинні були бути затвердженими в ТОВ «ВАРТА ДЕНТ» не надані комісії, тому неможливо стверджувати чи спростувати правильність проведеного терапевтичного, хірургічного, ортодонтичного і ортопедичного лікування (а.с. 79, 81-82, 83-85 т.1).
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У справі, що переглядається, предметом спору є відшкодування майнової шкоди за неналежне надання медичних послуг.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо
(VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Однією з підстав виникнення зобов'язання є договір (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Договір як універсальний регулятор приватних відносин покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов'язків.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що: «…у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право, - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».
Медична послуга - це сукупність необхідних, достатніх, добросовісних, доцільних професійних дій медичного працівника (виконавця), спрямованих на задоволення потреб пацієнта (замовника, споживача послуг). Ненадання або неналежне надання медичної допомоги може мати своїм наслідком каліцтво, інше ушкодження здоров'я, заподіяння майнової чи моральної шкоди, у результаті чого у дію вступатиме механізм делікту.
Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 906 ЦК України).
З урахуванням принципу розумності, очевидно, що виконавець медичних послуг зобов'язаний здійснювати ведення відповідної медичної документації про лікування. Така документація має містити, зокрема, інформацію, зібрану в результаті попередніх розмов із пацієнтом, досліджень або консультацій, інформацію про згоду пацієнта й інформацію, що стосується послуг, які надаються. Виконавець зобов'язаний, отримавши розумну вимогу, надати пацієнтові, а якщо пацієнт перебуває у стані, який не дає йому змоги висловити свою волю, - особі чи організації, уповноваженій приймати рішення на користь пацієнта, доступ до документації; і якщо це розумно, відповідати на запитання щодо змісту документації. Якщо пацієнту завдано шкоди і він стверджує, що це є результатом того, що відповідальна особа не виконала обов'язок виявити професіоналізм і турботливість, то невиконання обов'язку проявити професіоналізм і турботливість, а також причинний зв'язок між цим порушенням і шкодою, що настає, презюмуються.
Слід зазначити, що у випадку, якщо між сторонами не укладено правочину у письмовій формі, одна зі сторін заперечує факт його укладання, то сторона, яка прагне довести факт вчинення правочину (угоди), може це зробити за допомогою письмових доказів, засобів аудіо-, відеозапису та інших доказів. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків (див. постанову Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 306/3189/14-ц).
За загальними правилами доказування, визначеними статями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З огляду на зазначене, колегія суддів звертає увагу на специфіку тягаря доказування у справах щодо надання медичних послуг. Мають пред'являтися пропорційні вимоги до ступеня деталізації обставин справи, які надаються пацієнтами. Від пацієнтів не можна очікувати та вимагати точного володіння медичними знаннями. Вони не мають точного розуміння процесів лікування та необхідної кваліфікації для аналізу та надання обставин справи, що становлять предмет спору. З метою належної участі в цивільному процесі сторона не повинна мати професійні медичні знання. У зв'язку з цим сторона процесу, яка є пацієнтом, має право обмежитися доповіддю, що дасть змогу припустити про порушення зі сторони обслуговуючого персоналу в силу наслідків, що настали для пацієнта. Тому, з урахуванням принципу розумності, пацієнту, який звернувся до суду за захистом порушених прав, що полягають у завданні шкоди здоров'ю, слід тільки вказати на порушення, а далі тягар доказування покладається на медичну установу чи на лікаря. При цьому вказане не призводить до порушення принципу диспозитивності судового процесу, а навпаки слугує для забезпечення процесуальної рівності сторін.
У справі, що переглядається, звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 (пацієнт) вказував на те, що відповідальні особи ТОВ «ВАРТА ДЕНТ» за встановлення постійних цирконієвих коронок не виконали обов'язок виявити професіоналізм і турботливість. З часу зняття брекетів та тимчасових коронок пройшло більше місяця. Весь цей час, доки тривала корекція постійних коронок і спроби їх встановити, ОСОБА_1 вимушений був ходити без тимчасових коронок. Прикус, який цілий рік вирівнювали і який мав бути зафіксований постійними коронками, почав знову викривлятися, у зв'язку з чим виникла необхідність звернення до іншого спеціаліста та встановлення вже в нього у найкоротші терміни постійних коронок, що свідчить про завдання йому майнової шкоди.
На підтвердження своїх вимог ОСОБА_1 подав до суду листуванням в додатку «Rakuten Viber» між пацієнтом та відповідачем, виписку з медичної картки ОСОБА_1 , з якої вбачається, що останньому було рекомендовано провести лабораторну корекцію коронок, від якої пацієнт відмовився. Коронки пацієнт пізніше забрав. Від продовження отримання послуг від відповідача пацієнт відмовився.
У свою чергу, відповідач не спростував факт надання ним неякісних стоматологічних послуг позивачу, а просто заперечував що такі послуги є якісними, цирконієві коронки направлялися на доопрацювання, аби не нашкодити здоров'ю позивача.
Встановивши зазначені обставини у їх сукупності, дослідивши надані сторонами докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «ВАРТА ДЕНТ» на користь пацієнта майнової шкоди, яка полягає у стягненні витрат, сплачених ним на виготовлення цирконієвих коронок у розмірі 59500 грн.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом норм матеріального права підлягають відхиленню, оскільки спростовуються встановленими обставинами по справі.
Щодо витрат на правову допомогу у суді першої інстанції
Судові витрати складають судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, потрібних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта - шоста статті 137 ЦПК України).
Суд першої інстанції, стягуючи витрати на правову допомогу позивачу, виходив із підтвердження позивачем заявленого розміру понесених витрат на правничу допомогу,складності судової справи, оцінюючи співмірність витрат зі складністю цієї справи та ціною позову, наявністю заяви відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, дійшов правильного висновку щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 30 000 грн., замість 54 000 грн., які позивач просив стягнути у суді першої інстанції.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу понесених позивачем у суді апеляційної інстанції
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу представником ОСОБА_1 - адвокатом Даниленко Є.М. зазначено, про стягнення з ТОВ «ВАРТА ДЕНТ» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 10000 грн. Копія відзиву і долучених до нього документів направлена представником ОСОБА_1 - адвокатом Даниленко Є.М., що підтверджено квитанцією та описом вкладення у лист з оголошеною цінністю Укрпошта від 23.01.2025 року.
До відзиву на апеляційну скаргу представником позивача - адвокатом Даниленко Є.М. на підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу було долучено:
- копію додаткової угоди №1 від 15 січня 2025 року до договору «0\09 про надання правової допомоги від 20.09.2023 року» з якої вбачається що сторони домовилися за ознайомлення(аналіз) апеляційної скарги та підготовку відзиву на цю апеляційну скаргу ОСОБА_1 сплачує гонорар у розмірі 10000 грн.;
- копію ордера на надання правничої (правової) допомоги від 15 січня 2025 року;
- копію платіжної інструкції №62ВА-ХХ67-КННА-Т74Т від 20.01.2025 року на суму 10000 грн.;
- докази направлення відзиву і долучених до нього документів учасникам справи.
Заперечень щодо стягнення витрат на правову допомогу заявлених позивачем ТОВ «Варта Дент» не подало (частина п'ята, шоста статті 137 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (див. додаткову ухвалу Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Проаналізувавши долучені до матеріалів справи та подані на підтвердження факту понесення ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу документи, колегія суддів вважає, що відображена у наданих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом Даниленко Є.М. роботи (наданих послуг) відповідає критерію розумності та часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, отже, заявлені витрати в розмірі 10000 грн. підлягають відшкодуванню з ТОВ «ВАРТА ДЕНТ» на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРТА ДЕНТ» залишити без задоволення.
Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 листопада 2024 року залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРТА ДЕНТ» на користь ОСОБА_1 10000 грн. витрат на правову допомогу у апеляційному суді.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 24 лютого 2025 року.
Судді Т.О. Янчук
Л.М. Грох
О.І. Ярмолюк