Справа № 521/2874/25
Номер провадження:1-кс/521/835/25
21 лютого 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Малиновського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю:
секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
підозрюваного ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Малиновської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Білицьке, Добропільскої міської громади, Покровського району, Донецької області, громадянина України, українця за національністю, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без визначеного фактичного місця проживання, раніше не судимого,
підозрюваного в кримінальному провадженні за № 12025162470000271, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.02.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
Слідчий слідчого відділення відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області лейтенант поліції ОСОБА_6 , звернулась до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що, Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався в установленому законом порядку, а на момент вчинення кримінального правопорушення - Указом Президента України від 14.01.2025 № 26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 4220-ІХ від 15.01.2025, строк дії воєнного стану продовжено строком на 90 діб.
Встановлено, що 20.02.2025, приблизно о 01 годині 25 хвилин, ОСОБА_4 перебував біля ресторану «Lviv Croissants», який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів, буд.17а, який на праві власності належить потерпілому ОСОБА_7 . У цей час, у ОСОБА_4 раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме цінних речей, які знаходяться в ресторані.
Надалі, в той же час та в тому ж місці, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, переслідуючи корисливі мотиви, з метою особистого збагачення, впевнившись у тому, що за ним ніхто не спостерігає, та його злочинні дії залишаються непомітними для потерпілого та сторонніх осіб і носять таємний характер, шляхом відкриття розсувного вікна задля видачі замовлень, яке на той час не було зачинене на замок, заліз через вказане вікно у приміщення, тим самим проникнув всередину закладу, де побачив в приміщенні на барній стійці посттермінал марки «Maple Touch», вартістю 29 100 грн. 00 коп. та планшент марки «Samsung» моделі «Galaxy Tab A SM-T580» серійний номер - R52K20TMCHR, вартістю 3 400 грн. 00 коп., які взяв до рук та поклав в металевий смітник на колесах вартістю 3 770 грн. 00 коп., який був розташований під барною стійкою, надалі, останній взяв грошові кошти у сумі 1 890 грн. 00 коп., що знаходились в касовій скриньці під посттерерміналом, тим самим ними заволодів. Надалі, взявши до рук металевий смітник з вищезазначеним майном, останній виліз через те саме вікно.
Після чого, ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на свій власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_7 матеріальний збиток на загальну суму 38 160 гривень 00 копійок.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням в інше приміщення, в умовах воєнного стану.
Вина підозрюваного ОСОБА_4 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, зокрема: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 , протоколом огляду місця події за адресою: м. Одеса, вул. Героїв Крут, буд. 8Б, протоколом затримання ОСОБА_4 , протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , записами з камер відеоспостереження, та іншими зібраними у кримінальному провадженні доказами у своїй сукупності.
У зазначеному випадку метою застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 є забезпечення виконання ним як підозрюваним, а в майбутньому, вірогідно, й обвинуваченим, покладених на нього ст. 42 Кримінального процесуального кодексу процесуальних обов'язків, а саме: прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а також запобігти спробам:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду;
- вчинити інше кримінальне правопорушення;
Відповідно до вимог ст. ст. 177 та ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний не виконає покладенні на нього процесуальні обов'язки, а також для запобігання його спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, незаконно впливати на потерпілого, свідка; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи міру покарання у разі визнання його винуватим у скоєні вказаного злочину проти власності, може вчиняти дії направлені на уникнення від кримінальної відповідальності, шляхом переховування від органу досудового розслідування та суду, оскільки відповідно до ст. 12 КК України вказаний злочин відноситься до категорії тяжких кримінальних правопорушень, за який передбачено покарання на строк від 5 до 8 років позбавлення волі.
Вказане свідчить про наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, у ОСОБА_4 на даний час відсутнє будь-яке джерело доходу, останній ніде не працює та не навчається, відсутні міцні соціальні зв'язки, останній не одружений, дітей на утриманні не має, відсутнє постійне місце мешкання. Взявши до уваги вищевикладене, можна дійти висновку, що у разі обрання до ОСОБА_4 запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі, не забезпечить виконання ним як підозрюваним, а в майбутньому, вірогідно, й обвинуваченим, покладених на нього ст. 42 КПК України процесуальних обов'язків.
Враховуючи вищевикладене у слідства є підстави вважати, що у випадку обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, останній може та матиме змогу вчиняти інші злочини.
Вказане свідчить про наявність ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Тому, проаналізувавши всі наявні ризики, а також те, при яких обставинах ОСОБА_4 вчинив вказаний злочин проти власності, при цьому нехтуючи людськими цінностями, та маючи на меті лише своє збагачення за рахунок чужого майна, дає органу досудового розслідування підстави вважати, що саме на обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заслуговує підозрюваний ОСОБА_4 .
Також при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слід врахувати такі обставини:
- ОСОБА_4 не являється інвалідом, особою, яка постраждала від наслідків катастрофи на Чорнобилькій АЕС, не страждає будь-якими тяжкими захворюваннями;
- ОСОБА_4 самостійно не утримує недієздатних або обмежено дієздатних осіб, малолітніх дітей;
- ОСОБА_4 є повнолітньою, дієздатною, працездатною особою, не похилого віку;
- будь-які можливості для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності або кримінального покарання на даній стадії кримінального провадження не встановлені.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі строком понад три роки.
Таким чином, є всі законні підстави для взяття під варту ОСОБА_4 , як особи, що наразі підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Відповідно до положень ч. 5 ч. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину розмір застави визначається у розмірі від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У випадку застосування альтернативного запобіжного заходу, визначити необхідність виконання ним наступних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема: прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками, іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення.
При вирішенні питання, щодо обрання запобіжного заходу також враховано, що у практиці ЄСПЛ визначено, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення особою тяжкого злочину на початковому етапі розслідування виправдовує тримання під вартою. Хоча, поряд з цим Суд неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою (рішення у справі «Єчус проти Литви»).
Також у своїх рішеннях ЄСПЛ звертає увагу на те, що тяжкість злочину, вчиненого особою, та ризик його ухилення від слідства залишаються єдиними підставами для відмови суду у задоволенні клопотань про звільнення. При цьому, згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, які мають бути чітко сформульовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року у справі «Яблонський проти Польщі», від 23 вересня 1998 року у справі «I.A. проти Франції», від 04 жовтня 2001 року у справі «Іловецький проти Польщі»).
Все вищевикладене в сукупності свідчить, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного та обмеження його конституційних прав, у нашому випадку, є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.
Прокурор підтримав клопотання в повному обсязі, вважає мету і підстави затримання обґрунтованими.
Захисник заперечував щодо клопотання прокурора, просив застосувати інший запобіжний захід не пов'язаного з триманням під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав захисника.
Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого необхідно задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ст.198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду. Тобто, у положеннях даної статті наголошується на тому, що у разі застосування до підозрюваного запобіжного заходу, вина особи не є ще доказаною. Відповідно до положень ч.1 ст.94 КПК України слідчий суддя, суд під час здійснення кримінального провадження, й зокрема під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу оцінюють докази з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності. Відповідно до ч.1 ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Під час обрання запобіжного заходу суд не повинен досліджувати питання доведеності вини підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Крім того, слідчий суддя в ухвалі про застосування запобіжного заходу не повинен обґрунтовувати вину особи, оскільки на вимогу п.1ч.1 ст.178 КПК України він лише оцінює вагомість доказів, або їх достатність, переконливість. У такому випадку, слідчий суддя, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, встановлює достатньо чи недостатньо доказів, наданих стороною обвинувачення щоб вважати, що особа вчинила кримінальне правопорушення. Досліджувати сутність доказів, викладених у клопотанні про застосування запобіжних заходів, або сутність доказів наданих стороною захисту, слідчий суддя не повинен. Фактично слідчий суддя перевіряє кількісну складову, а не якісну.
Слідчий суддя вважає, що застосування запобіжного заходу для підозрюваного ОСОБА_4 , у вигляді тримання під вартою, буде достатнім, необхідним для належної поведінки підозрюваного і таким, що зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу під час розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Оцінюючи ризики, на які посилається слідчий у своєму клопотанні, слідчий суддя вважає доведеними ризик переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покарання за який передбачено у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
На наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється), вказує той факт, що у ОСОБА_4 на даний час відсутнє будь-яке джерело доходу, останній ніде не працює та не навчається, відсутні міцні соціальні зв'язки, останній не одружений, дітей на утриманні не має, відсутнє постійне місце мешкання.
Так, ризик переховування від органу досудового розслідування та суду підтверджується обставинами які встановлені в судовому засіданні, та яким слідчий суддя надає оцінку з урахуванням вимог ст. 178 КПК України, а саме вік підозрюваного - 23 роки та стан здоров'я підозрюваного - відсутність скарг; майновий стан підозрюваного.
Слідчий суддя вважає, що застосування запобіжного заходу для підозрюваного ОСОБА_4 буде достатнім, необхідним для належної поведінки підозрюваного і таким, що зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу під час розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено.
Обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст. 183 КПК України - судом не встановлено.
Вирішуючи питання щодо застосування запобіжних заходів не пов'язаних з триманням під вартою суд вважає, що вони не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Відповідно до ч.3 ст. 5 Конвенції звільнення особи може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання, проте сторона захисту не надала таких гарантій.
Враховуючи положення ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України з урахуванням ч.4 ст. 182 КПК України.
Визначаючи розмір застави слідчий суддя враховує вимоги ч.4 ст. 182 КПК України. При встановлені розміру застави слідчий суддя враховує обставин кримінального правопорушення - розмір шкоди у заподіянні якої підозрюється ОСОБА_4 , майновий стан підозрюваного, який офіційно не працевлаштований, та доведені ризики, які передбачені ст. 177 КПК України. При цьому розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Таким чином, достатнім розміром застави для ОСОБА_4 , з урахуванням відомостей щодо матеріальних збитків, які викладені вище, який буде гарантувати виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України є 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При встановлені процесуальних обов'язків, які необхідно покласти на підозрюваного, слідчий суддя бере до уваги ч.5 ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40, 131, 132, 176-178, 183, 193, 194 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Малиновської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування, а саме до 20.04.2025 року
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, у розмірі 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн., яку дозволити внести на депозитний рахунок, призначення платежу - застава за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу. Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) не відлучатися за межі Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду,
2) утримуватися від спілкування зі свідками, іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінальних правопорушень,
3) здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон;
4) повідомляти суд, прокурора або слідчого про зміну свого місця проживання та роботи.
Роз'яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1