Справа № 521/2873/25
Номер провадження:1-кс/521/834/25
21 лютого 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Малиновського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю:
секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
підозрюваного ОСОБА_4
законного представника ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
психолога ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 , погоджене з прокурором Малиновської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Одеси, з середньою освітою, не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 24.05.2023 Київським районним судом міста Одеси за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, відповідно до ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, та встановлено іспитовий термін - 1 рік;
- 31.07.2024 Малиновським районним судом міста Одеси за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік
підозрюваного в кримінальному провадженні за № 12025163470000164, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.02.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -
Слідчий слідчого відділення відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області старший лейтенант поліції ОСОБА_8 , звернулась до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що, 20.02.2024 приблизно о 13 годині 40 хвилин, більш точного часу в ході проведення досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рухаючись по вул. Житомирській в м. Одесі, побачив потерпілу ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка йшла біля Первинного центру медико-санітарної служби № 16, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Житомирська 2, та у якої при собі знаходилась жіноча сумка чорного кольору.
В цей же час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, при цьому останній визначив в якості предмета свого злочинного посягання належну ОСОБА_9 жіночу сумку чорного кольору, в якій знаходилися: 3000 (три тисячі) гривень, три банківські картки банків: «Приват банк», «Ощадбанк» та «Укрсіббанк», документи та медична картка на ім'я ОСОБА_9 , а також мобільний телефон марки «Redmi 11 Note» в корпусі бірюзового кольору, вартістю 7000 гривень, в чохлі чорного кольору.
Так, реалізуючи свій злочинний умисел, керуючись корисливим мотивом, 20.02.2024 приблизно о 13 годині 40 хвилин, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_4 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи прямий умисел, направлений на протиправне відкрите викрадення чужого майна, із корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, діючи в умовах воєнного стану, раптово підбіг до потерпілої ОСОБА_9 та почав висмикувати належну їй жіночу сумку чорного кольору, однак остання почала чинити супротив, не віддаючи належну їй сумку.
Натомість ОСОБА_4 , прагнучи довести свій злочинний умисел до кінця, використовуючи свою фізичну перевагу, діючи умисно, повторно, із корисливих спонукань, відштовхнув потерпілу, від чого остання впала на землю та в результаті отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому великого бугора правого плеча та пошкодження бокової зв'язки правого коліна, та, ОСОБА_4 , подолавши опір потерпілої ОСОБА_9 , вирвав у неї належну їй сумку чорного кольору та з місця вчинення кримінального правопорушення зник.
Так, ОСОБА_4 своїми умисними злочинними діями спричинив майнову шкоду потерпілій ОСОБА_9 на загальну суму 10 500 гривень.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, в умовах воєнного стану.
Підозра ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події, протоколом затримання ОСОБА_4 , протоколами допитів свідків та потерпілого, протоколами проведення пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками, протоколами огляду предметів, а також іншими матеріалами у їх сукупності.
20.02.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
21.02.2025 ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Крім обґрунтованої підозри висунутої ОСОБА_4 до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу містить посилання про існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливості ОСОБА_4 переховуватися від органів досудового розслідування та суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, що ОСОБА_4 без застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може вчиняти спроби переховуватись від органів досудового розслідування та суду, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, свідчить наступне:
1. Вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення.
2. Тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, у скоєнні якого він обґрунтовано підозрюється.
Про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, що ОСОБА_4 без застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може вчиняти спроби впливати на свідка, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України.
Про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що ОСОБА_4 без застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може вчинити інше кримінальне правопорушення, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України свідчить наступне:
1. Ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
У зв'язку із тим, що не всі речові докази, на даний момент органом досудового розслідування встановлені, ОСОБА_4 безпосередньо або через інших осіб може знищити їх або змінити на свою користь, вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 побоюючись покарання (у вигляді позбавлення волі) може впливати на показання свідків, з якими безпосередньо контактував при організації незаконного перетину державного кордону, знає їх у обличчя, особисті данні осіб та засоби зв'язку із ними вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі «Ілійков проти Болгарії», Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість» передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Згідно рішень Європейського суду з прав людини, допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків (рішення у справах «Смірнов проти Росії» від 24 липня 2003 року; «Вемгофф проти Німеччини» від 27 червня 1968 року; «Штегмюллер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Мацнеттер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Летельєр проти Франції» від 26 червня 1991 року та ін.
При цьому враховується, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам. Так, особисте зобов'язання не може бути застосовано у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчинених злочинів та наслідкам, які були завдані вчиненням злочинів. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
Сукупність даних фактів свідчить про те, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення відносно інших осіб, чим вплинути на їх показання, а саме під час ознайомлення із додатками до матеріалів клопотання, в протоколах наявні анкетні дані свідків, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. За таких обставин, зазначені в клопотанні ризики є належно обґрунтованими.
При цьому, прошу суд оцінити суворість можливого покарання ОСОБА_4 та визнати за реальну небезпеку можливість його ухилення від правосуддя у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Окрім того, Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Прокурор підтримав клопотання в повному обсязі, вважає мету і підстави затримання обґрунтованими.
Захисник заперечував щодо клопотання прокурора, зазначив, що ОСОБА_4 має намір відшкодувати матеріальну шкоду потерпілій. Зазначив, що підозрюваний не має намір впливати на свідків. Має міцні соціальні зв'язки. Просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав захисника.
Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого необхідно задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ст.198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду. Тобто, у положеннях даної статті наголошується на тому, що у разі застосування до підозрюваного запобіжного заходу, вина особи не є ще доказаною. Відповідно до положень ч.1 ст.94 КПК України слідчий суддя, суд під час здійснення кримінального провадження, й зокрема під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу оцінюють докази з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності. Відповідно до ч.1 ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Під час обрання запобіжного заходу суд не повинен досліджувати питання доведеності вини підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Крім того, слідчий суддя в ухвалі про застосування запобіжного заходу не повинен обґрунтовувати вину особи, оскільки на вимогу п.1ч.1 ст.178 КПК України він лише оцінює вагомість доказів, або їх достатність, переконливість. У такому випадку, слідчий суддя, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, встановлює достатньо чи недостатньо доказів, наданих стороною обвинувачення щоб вважати, що особа вчинила кримінальне правопорушення. Досліджувати сутність доказів, викладених у клопотанні про застосування запобіжних заходів, або сутність доказів наданих стороною захисту, слідчий суддя не повинен. Фактично слідчий суддя перевіряє кількісну складову, а не якісну.
Слідчий суддя вважає, що застосування запобіжного заходу для підозрюваного ОСОБА_4 , у вигляді тримання під вартою, буде достатнім, необхідним для належної поведінки підозрюваного і таким, що зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу під час розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Оцінюючи ризики, на які посилається слідчий у своєму клопотанні, слідчий суддя вважає доведеними ризик переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покарання за який передбачено у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Крім того, підозрюваний ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, зможе впливати на свідків, схиляючи їх до викривлення показань, тобто існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється), вказує той факт, що сукупність даних фактів свідчить про те, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення відносно інших осіб, чим вплинути на їх показання, а саме під час ознайомлення із додатками до матеріалів клопотання, в протоколах наявні анкетні дані свідків, а також підозрюваний ОСОБА_4 неодружений, офіційно не працевлаштований, раніше судимий.
Так, ризик переховування від органу досудового розслідування та суду підтверджується обставинами які встановлені в судовому засіданні, та яким слідчий суддя надає оцінку з урахуванням вимог ст. 178 КПК України, а саме вік підозрюваного - 17 років та стан здоров'я підозрюваного - відсутність скарг; майновий стан підозрюваного.
Слідчий суддя вважає, що застосування запобіжного заходу для підозрюваного ОСОБА_4 буде достатнім, необхідним для належної поведінки підозрюваного і таким, що зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу під час розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено.
Обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст. 183 КПК України - судом не встановлено.
Вирішуючи питання щодо застосування запобіжних заходів не пов'язаних з триманням під вартою суд вважає, що вони не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Відповідно до ч.3 ст. 5 Конвенції звільнення особи може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання, проте сторона захисту не надала таких гарантій.
Враховуючи положення ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України з урахуванням ч.4 ст. 182 КПК України.
Визначаючи розмір застави слідчий суддя враховує вимоги ч.4 ст. 182 КПК України. При встановлені розміру застави слідчий суддя враховує обставин кримінального правопорушення - розмір шкоди у заподіянні якої підозрюється ОСОБА_4 , майновий стан підозрюваного, який офіційно не працевлаштований, та доведені ризики, які передбачені ст. 177 КПК України. При цьому розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Таким чином, достатнім розміром застави для ОСОБА_4 , з урахуванням відомостей щодо матеріальних збитків, які викладені вище, який буде гарантувати виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України є 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При встановлені процесуальних обов'язків, які необхідно покласти на підозрюваного, слідчий суддя бере до уваги ч.5 ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40, 131, 132, 176-178, 183, 193, 194 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 , погоджене з прокурором Малиновської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування, а саме до 20.04.2025 року
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, у розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн., яку дозволити внести на депозитний рахунок, призначення платежу - застава за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу. Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) не відлучатися за межі Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду,
2) утримуватися від спілкування зі свідками, іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінальних правопорушень,
3) здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон;
4) повідомляти суд, прокурора або слідчого про зміну свого місця проживання та роботи.
Роз'яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1