Справа №569/20448/24
Провадження №2/568/118/25
25 лютого 2025 р. м.Радивилів
Радивилівський районний суд Рівненської області
суддя Сільман А.О.
секретар судового засідання Саган В.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу
за позовом ТОВ "Юніт-Капітал"
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 14.02.2022 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 617015646.
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
31.12.2021 року сторони факторингу уклали додаткову угоду № 32, якою продовжили строк дії договору до 31.12.2024 року.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року ТОВ «Таліон Плюс» отримало право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 22569,80 грн.
30.10.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01.
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 30.10.2023 року до договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 року, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 24041,60 грн.
04.09.2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №0409/24 відповідно до якого ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 0409/24 від 04.09.2024 року від ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 24041,60 грн.
Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» суму заборгованості за кредитним договором №617015646 від 14.02.2022 року в сумі 24041,60 грн., з яких 22000 грн. тіло кредиту, 2041,60 грн. відсотків; судовий збір в сумі 2 422, 40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.
Ухвалою від 10.12.2024 р. позовну заяву прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою від 11.02.2025 р. судове засідання відкладено.
В судове засідання сторони не з'явились. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується оголошенням на офіційному сайті Судова влада та довідкою про доставку електронного листа про виклик до суду.
Разом з тим, в прохальній частині позовної заяви позивач просив розглянути справу без участі його представника.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, правом на подання відзиву не скористався.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання учасників справи, не перешкоджає розгляду справи по суті.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, суд враховує наступне.
Судом встановлено, що 14.02.2022 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №617015646 за яким кредитодавець - ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» зобов'язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі кредитного ліміту на суму 22 000 грн. на умовах зворотності, строковості, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом (п. 2.1 Договору).
Відповідач підписав кредитний договір з використанням електронного підпису.
Згідно п. 7.1 Договору, сторони дійшли згоди, що сума кредиту має бути повернута не пізніше дисконтного періоду кредитування 16.03.2022 р., а саме не пізніше ніж через 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником.
Відповідно до Дата повернення кредиту, що вказана у п. 7.1 Договору, переноситься, а вказаний строк кредитування продовжується при настанні наступних відкладальних обставин:
- у разі продовження позичальником дисконтного періоду кредитування, зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту кожен раз переноситься на нову дату закінчення дисконтного періоду кредитування, вирахувану відповідно до правил Договору (п. 7.2);
- у разі якщо позичальник продовжує користуватись кредитом після закінчення Дисконтного періоду кредитування, зобов'язання щодо поверення основної суми кредиту переноситься на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знов відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду (п. 7.2.2).
Відповідно до п. 8.3 Договору, якщо позичальник не скористався умовами заменшення витрат та загальної вартості кредиту за Договором на умовах ч. 8.5, то зобов'язання позичальника по сплаті процентів за весь строк Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 766,50 % річних, що на день укладення Договору становить 2,10 % в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожен день користування ним.
Зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 1087,70 % річних, що на день укладення Договору становить 2,98 % в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним (п. 8.4).
Крім того, 14.02.2022 р. між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту "Смарт" до Договору №617015646 від 14.02.2022 р. (а.с. 22-24).
На виконання умов договру ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» перерахувало на рахунок відповідача гршові кошті в сумі 22000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 14.02.2022 р. та листом АТ "Таскомбанк" від 08.08.2024 р. (а.с. 74-76).
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» договір факторингу №28/1118-01 відповідно до якого, клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, на умовах, визначених цим договором.
Під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (п.1.3 договору факторингу).
У пункті 1.5 договору факторингу зазначено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма реєстру прав вимоги наведена в додатку №1 до цього договору.
Пунктом 4.1 договору встановлено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку.
Додатковими угодами № 19 від 28.11.2019 року, № 23 від 31.12.2020 року, № 27 від 31.12.2021 року, № 31 від 31.12.2022 р., № 32 від 31.12.2023 р. до Договору факторингу від 28.11.2018 р. строк дії договору факторингу №28/1118-01 продовжено до 31.12.2024 р. (а.с. 78-91).
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» відступило право вимоги до боржника ОСОБА_1 по Договору №617015646 від 14.02.2022 р. в загальній сумі 22569,80 грн. (а.с. 92-94).
В матеріаліх справи міститься довідка №617015646/ФК від 09.09.2024 р., в якій зазначено, що ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» підтверджує, що на підставі Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 р., 05.05.2022 р. здійснено відступлення права вимоги ТОВ "Таліон Плюс" за кредитним договором №617015646 від 14.02.2022 р. укладеного з ОСОБА_1 (а.с. 140).
30.10.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01 (а.с. 95-100).
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 30.10.2023 року до договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 року, право вимоги до боржника ОСОБА_1 по договору №№617015646 від 14.02.2022 р. в сумі 2041,60 грн. перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (а.с. 104-106).
04.09.2024 р. між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №0409/24, відповідно до якого ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право вимоги до відповідача за кредитним договором ( а.с. 108-114).
З реєстру боржників до Договору факторингу від 04.09.2024 р. вбачається, що право вимоги ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» до боржника ОСОБА_1 по договору №№617015646 від 14.02.2022 р. в загальній сумі 2041,60 грн. перейшло до ТОВ «Юніт Капітал» (а.с. 118-120).
Сторонами договору факторингу підписано акт прийому-передачі реєстру Боржників за Договором факторингу №0409/24 від 24.09.2024 р. (а.с. 121).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір, паспорт споживчого кредиту укладені дистанційно, в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі.
Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у товариства виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов'язання повернути кредит зі сплатою відсотків у визначений договором строк.
Встановлено, що прийняті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало належним чином, надававши відповідачу кредиті кошти в сумі 22000 грн..
Будь-яких заперечень щодо факту отримання коштів, користування наданими кредитними коштами, тобто, існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора, ОСОБА_1 суду не надав. Крім того, здійснював часткове погашення заборгованості, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором, наданим позивачем.
В матеріалах справи відсутні докази щодо належного виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу (ч. 1 ст. 10781 ЦК України).
Відповідно до долучених до справи договорів факторингу, сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, визначили межі, зміст прав, які перейшли до нового кредитора, порядок передачі документів новому кредитору, що підтверджують права вимоги до боржника.
Вказані договори факторингу підтверджують належний перехід прав вимоги до ОСОБА_1 від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал».
Згідно з частиною першоюстатті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зістаттею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що навиконання кредитного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відповідачу кредиті кошти в сумі 22000 грн..
Однак, в порушення норм чинного законодавства та умов договору, відповідач свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, кредитні кошти у визначений договором строк не повернув, а відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 22000 грн. тіла кредиту є обгрунтованою та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача відсотків, суд враховує наступне.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У відповідності достатті 536 ЦК Україниза користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до п. 8.3 Договору, якщо позичальник не скористався умовами заменшення витрат та загальної вартості кредиту за Договором на умовах ч. 8.5, то зобов'язання позичальника по сплаті процентів за весь строк Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 766,50 % річних, що на день укладення Договору становить 2,10 % в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожен день користування ним.
Зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 1087,70 % річних, що на день укладення Договору становить 2,98 % в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним (п. 8.4).
Як вбачається з умов кредитного договору від 14.02.2022 року його укладено до 16.03.2022 року. Водночас, пунктом 7.2 договору передбачено пролонгацію строку кредиту не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.
Отже, після спливу 30 днів погодженого строку кредиту відбувалась пролонгація строку кредиту, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду, тобто по 14.06.2022 року включно.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості по відсоткам в сумі 2041,60 грн. до її складу увійшла заборгованість за процентами за користування кредитними коштами в сумі 569,80 грн, які розраховані за період з 14.02.2022 р. по 05.05.2022 р. та в сумі 1471,8 грн. за період з 06.05.2022 р. по 13.06.2022 р.
Здійснивши розрахунок відсотків, враховуючи здійснену відповідачем часткову оплату відсотків, суд зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем за вказаний позивачем період становить 2088,6 грн., проте враховуючи межі позовних вимог, суд дійшов висновку про обгрунтованість стягнення 2041,6 грн. відсотків.
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Згідно статті 141 ЦПК України судовий збір слід покласти на відповідача.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).
Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої та другоїстатті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). У даній категорії справ заявник повинен довести сам факт надання послуг, а не їх оплату.
Відповідно достатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписамистатті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договором про надання правової допомоги.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписамистатті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Установлено, що в позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн..
На підтвердження наданих послуг, представником позивача долучено: договір про надання правничої допомоги №09/09/24-02 від 09.09.2024 р., акт прийому-передачі наданих послуг, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, довіреність на представництво інтересів
Як вбачається із матеріалів справи, 09.09.2024 р. між Адвокатським бюро «Тараненко і партнери» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» укладено договір про надання правової допомоги № 09/09/24-02 (а.с. 127-129).
Умовами договору передбачено, що клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1).
Відповідно до п 3.3 договору про надання правової допомоги гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги.
Відповідно до п.3.4. після належного виконання доручення адвокатське бюро надає клієнту акт прийому-передачі наданих послуг.
Додатком № 1 до Договору сторони узгодили вартість послуг.
Додатковою угодою № 14 до Договору від 09.09.2024 р. передбачено, що клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надати юридичну допомогу по захисту його прав та інтересів з питань по справам про стягнення заборгованост , зокрема, до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 14.02.2022 р. (а.с. 132).
Згідно акту прийому-передачі наданих послуг від 09.09.2024 року клієнту- ТОВ «Юніт Капітал» Адвокатським бюро «Тараненко і партнери» надані юридичні послуги: складання позовної заяви витрачено 2 год., вартість послуги 5000 грн., вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості виртачено 1 год., вартість послуги 500 грн., надання усної консультації стосовно складання позовної заяви ТОВ «Юніт Капітал» до боржника ОСОБА_1 , витрачено 1 год., вартість послуги 500 грн. (а.с. 134).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24).
Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.
Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов'язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.
Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат в суді першої інстанції, судом встановлено, що зазначені позивачем витрати на правничу допомога адвоката, які включають послуги: вивчення матеріалів справи та надання усної консультації стосовно складання позовної заяви, не відповідають критерію неминучості витрат сторони у судовій справі, оскільки саме по собі вивчення матеріалів справи, надання усної консультації стосовно складання позовної заяви, не належать до представництва та захисту прав клієнта у суді та охоплюються (є складовою) підготовкою та поданням позовної заяви, що заявлені як окремі послуги, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.
Крім того, суд зауважує, що саме лише вивчення матеріалів справи та надання усної консультації не потягло за собою будь-яких процесуальних дій адвоката, не відповідає критерію неминучості та реальності адвокатських витрат, а тому в задоволенні стягнення цих витрат в сумі 1000 грн., слід відмовити.
З огляду на зазначене, врахувавши характер та обсяг виконаної адвокатським об'єднанням роботи, принципу співмірності і розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та виходячи з конкретних обставин справи, її складності та пропорційності розміру задоволених вимог, суд дійшов висновку про обгрунтованість стягнення з відповідача на користь позивача 5000 грн. витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд
Позов ТОВ "Юніт-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовільнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за договором кредитної лінії в сумі 24041,6 грн., яка складається: 22000 грн. тіло кредиту, 2041,60 грн. відсотків за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» 2422,40 грн. судового збору та 5000 грн. витрат на правничу допомогу.
Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт-Капітал" (01024, м.Київ, вул. Рогнідинська, буд.4 А офіс 10, ЄДРПОУ 43541163)
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Повний текст складено 25.02.2025 р.
Суддя А.О. Сільман