Справа № 373/23/25
Номер провадження 2/373/294/25
(заочне)
24 лютого 2025 року м. Переяслав
Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Керекези Я.І., за участю секретаря судових засідань Ткалі І.М., розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 373/23/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Представник позивача звернувся з позовом до суду і просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача, як правонаступника ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», заборгованість за договором позики від 24 серпня 2021 № 75125388 в розмірі 15447 грн. 50 коп., що складається з 5000 грн. 00 коп. заборгованості за тілом кредиту, 10447 грн. 50 коп. заборгованості по процентах. Також просить стягнути сплачений судовий збір в розмірі 2422 грн 40 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3500 гривень 00 коп.
Посилається на те, що 24 серпня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем був укладений електронний Договір позики № 75125388 на суму 5000 гривень. Кредитодавцем виконано умови кредитного договору, кошти надані шляхом перерахування на банківську карту. Разом з тим, відповідачем належним чином умови кредитного договору не виконувалися, внаслідок чого утворилася зазначена заборгованість. Згідно Договору факторингу № 2112 від 21 грудня 2021 року право вимоги за Кредитним договором перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління активами», а 31 березня 2023 року за договором факторингу № 310323ФМ - від останнього до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ». Відповідач заборгованість за Кредитним договором в добровільному порядку не сплатив, що стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.
Представником позивача до суду подано клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження.
Ухвалою від 08 січня 2025 року відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін по справі (а.с.116). За клопотанням представник позивача витребувано інформацію від АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 120)
Ухвалою від 28 січня 2025 року справу було призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін по справі (а.с.130).
29 січня 2025 року до суду на виконання ухвали від 08 січня 2025 року від АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» направлено відповідну інформацію.
В судове засідання представник позивача не з'явився, направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідач ОСОБА_1 до суду не з'явилася, про день і час розгляду справи повідомлена належним чином на підставі п.4 ч. 8 ст128 ЦПК України. Відзиву на позов, будь-яких заяв чи клопотань не подала.
Суд ухвалив проводити заочний розгляд справи та вирішити її на підставі наявних доказів.
Судом встановлено наступне.
24 серпня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем був укладений електронний Договір позики № 75125388, відповідно до якого відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 5000 грн 00 коп. строком на 15 днів ( а.с.21-46).
Позивач виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, надавши відповідачу кредит у вищезазначеному розмірі (а.с. 50, 51, 135).
Відповідачем умови Кредитного договору не виконувалися, внаслідок чого станом на 07 грудня 2021 року утворилася заборгованість в розмірі 15447 грн 50 коп., в тому числі заборгованість за тілом кредиту - 5000 грн 00 коп., заборгованість за відсотками - 10447 грн 50 коп. (а.с.9-14). Розмір заборгованості є сталим з 07 грудня 2021 року.
На підставі Договору факторингу № 2112 від 21 грудня 2021 року право вимоги за вищезазначеним Кредитним договором перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (а.с.53-73).
На підставі Договору факторингу № 310323-ФМ від 31 березня 2023 року право вимоги за вищезазначеним Кредитним договором перейшло від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (а.с.74-93).
Також представником позивача до позовної заяви на підтвердження факту понесення позивачем витрат на правову допомогу подано наступні докази: копію Договору про надання правової допомоги № 01-11/24 від 01 листопада 2024 року (а.с.95-101); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер (а.с.108, 109); акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги та витяг з акту приймання-передачі наданої правничої допомоги (а.с. 103-106); копію платіжної інструкції № 579930930.1 від 18 грудня 2024 року (а.с.107).
Суд приймає до уваги подані позивачем докази, на підставі яких встановлені обставини справи, та вважає їх належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність достатньою для встановлення обставин, що мають значення для справи.
Зважаючи на те, що правовідносини між сторонами по справі виникли з договірних правовідносин, то до них слід застосувати положення Цивільного кодексу України щодо загальних положень про договір та зобов'язання, позику, кредитний договір, договір факторингу, відступлення прави вимоги.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст.514 ЦК України).
Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч.1 ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. (ч. 2 ст. 1081 ЦК України).
Договір позики був особисто підписаний відповідачем електронним підписом (одноразовий ідентифікатор) 24 серпня 2021 року.
На картку АТ «КБ «ПРИВАТ БАНК», емітовану на ім'я ОСОБА_1 , 24 серпня 2021 року було зараховано 5000 гривень.
Відповідно до п.2.3 Договору позики року строк кредиту 15 днів.
Згідно п.5.2 договору позики позичальник обізнаний про порядок та строки продовження/пролонгації строку користування коштами (обмежено 90 календарними днями).
Розмір відсотків за користування кредитом зафіксовано у п. 2.3 договору позики (1.99%).
Нарахування відсотків за понадстрокове користування також обмежено 90 календарними днями (п.6.5-6.9 Правил надання коштів у позику). В даному випадку цей строк становить по 07 грудня 2021 року.
Розмір заборгованості, який позивач просить стягнути позивач з відповідача, є сталим з 07 грудня 2021 року (строк закінчення пролонгації договору та можливості нарахування відсотків), і саме такий розмір заборгованості було передано за договорами факторингу.
У відповідності до п. 5.6 договору позики, у разі, зокрема, відступлення права вимоги за цим договором, позикодавець повідомляє позичальника про цю обставину на електронну адресу останнього або шляхом розміщення інформації в особистому кабінеті позичальника на сайті MYCREDIT.
Така інформація була розміщення на сайті MYCREDIT (а.с. 47-49).
Отже, судом встановлено наступне. Відповідачем підписано договір позики та отримано на банківську карту 5000 гривень. У встановлений договором строк борг не повернуто. Відсотки нараховані у відповідності до вимог договору позики за період, що не перевищує 90 днів. Право вимоги до відповідача передано у відповідності до умов договору позики на підставі договорів факторингу, боржника про це повідомлено у передбачений договором позики спосіб. Таким чином, ОСОБА_1 належним чином не виконувалися зобов'язання за договором позики, що призвело до виникнення заборгованості у вищезазначеному розмірі, який вирахуваний у відповідності до умов договору.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимог про стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн 00 коп., слід зазначити наступне.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1)на професійну правничу допомогу;
2)пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3)пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4)пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Представником позивача було надано документи, що підтверджують обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість.
Дані послуги були оплачені позивачем 18 грудня 2024 року, на підтвердження чого подано платіжну інструкцію.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
З правових позицій Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, у розумінні положень частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судовий збір на витрати на правничу допомогу.
Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст. 512-514, 610-612, 625, 1048, 1050, 1054, 1077, 1078, 1081 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 19, 80, 81, 141, 211, 263-265, 268, 273, 274-279, 280-289, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за Договором позики від 24 серпня 2021 № 75125388 в розмірі 15447 (п'ятнадцять тисяч чотириста сорок сім) гривень 50 коп., що складається з 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості за тілом кредиту, 10447 (десять тисяч чотириста сорок сім) грн. 50 коп. заборгованості по процентах.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», адреса місцезнаходження: м. Ірпінь, вул.Стельмаха Михайла, 9А, офіс 204; код ЄДРПОУ 43311346;
відповідач - ОСОБА_1 , зареєстрована по АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя: Я. І. Керекеза