Справа № 372/6407/24
Провадження № 2-462/25
(ЗАОЧНЕ)
19 лютого 2025 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Потабенко Л.В.
при секретарі Денисенко Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В листопаді 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 27.06.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 27.06.2024-100001547. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит в розмірі 6500 грн. строком на 98 днів. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконало в повному обсязі, тоді як відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 16 965,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6 500,00 грн., відсотках в розмірі 6825,00 грн., додаткової комісії в розмірі 975,00 грн. та неустойки у розмірі 2 665,00 грн. Вказану заборгованість, а також понесені судові витрати позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.
Ухвалою суду від 02.12.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» у судове засідання не з'явився, проте у своєму клопотанні до суду позивач просив справу розглянути без участі його представника.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання за зареєстрованим місцем проживання. Враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, судом проведено заочний розгляд справи.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо за положеннями ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) від 27 червня 2024 року ТОВ «Споживчий центр» пропонує укласти кредитний договір, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), що розміщена на сайті Кредитодавця, заявки сформованої на сайті Кредитодавця після ідентифікації Позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення Кредитодавцем та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформованої на сайті Кредитодавця, та підписаної Позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого Позичальником в СМС-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.
Як вбачається з заявки від 27.06.2024 року, сума кредиту складає 6 500 грн.; строк кредитування - 98 днів; 4. Дата повернення (виплати) кредиту - 02/10/2024; 5. Період користування Кредитом - кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту (надалі - "черговий період"); 6. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку договору не передбачена. 7. Процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 4 чергових періодів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 8. Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 9. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 1.49% = (9490/6500)/98 ? 100%. 10. Проценти (економічна сутність - плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді. 11. Комісія, пов'язана з наданням Кредиту (надалі- "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 325 грн. Комісія за надання нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів. 12. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі - "Комісія за обслуговування", "Комісія") - 325 грн. у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов'язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов'язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит. Неустойка: 65 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
До матеріалів справи долучено копію підтвердження укладення кредитного договору від 27 червня 2024 року.
Згідно з копією паспорта споживчого кредиту, відповідача повідомлено про основні умови кредитування з використанням кредиту на суму 6 500 грн., зокрема, типу кредиту, суму ліміту, строку кредитування, процентної ставки, типу процентної ставки; орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача, повернення кредиту та про наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором.
Відповідно до копії квитанції №2481609039 про електронний переказ коштів від 27 червня 2024 року відповідачу було перераховано 6 500 грн. на відповідний номер карти.
Згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 27.06.2024-100001547 від 27.06.2024 року, заборгованість ОСОБА_1 складає із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6500 грн., по процентам в розмірі 6825 грн. додаткової комісії у розмірі 975,00 грн. та неустойки у розмірі 2 665,00 грн.
Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із ст.ст. 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами частини 2 статті 1054 та частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно із ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами ).
Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді ( статті 205, 207 Кодексу ).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
У ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з п.2 ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ч.ч.7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки ст. 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20, який є обов'язковим для врахування судом відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України
Згідно ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України.
Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов'язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики за електронним договором є обов'язковим.
Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
При цьому у відповідності до ч. 3 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
При цьому принцип юридичної сили електронного правочину найбільш повно відображається у вимогах щодо форми правочину. Це підтверджується закріпленими на рівні міжнародних документів правовими нормами: ч. 1 ст. 8 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про використання електронних повідомлень у міжнародних договорах - повідомлення або договір не можуть бути позбавлені дійсності або позовної сили лише на тій підставі, що вони складені у формі електронного повідомлення; стаття 5 Типового закону про електронну торгівлю Комісії Організації Об'єднаних Націй з права міжнародної торгівлі - інформація не може бути позбавлена юридичної сили, дійсності або позовного захисту лише на тій підставі, що вона складена у формі повідомлення даних. Аналогічна норма міститься й у частині першій статті 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг": юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 31.08.2022 у справі №280/4456/20, від 09.02.2023 у справі №640/7029/19, від 09.06.2023 у справі №280/4461/20.
Отже, відповідач шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора, отриманого від позикодавця, прийняв публічну пропозицію (оферту) та підписав договір від 27.06.2024 року (здійснив акцепт пропозиції), тобто договір вважається укладеним у відповідності до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідачем не спростовано жодними належними та допустими доказами факт укладення ним вказаного вище кредитного договору та отримання кредитних коштів.
Факт перерахування відповідачу коштів в розмірі у вказаному розмірі на виконання умов договору підтверджується копією квитанції LIQPAY №2481609039 від 27 червня 2024 року о 14:53, що відповідає часу підписання електронним підписом підтвердження укладення кредитного договору та пропозиції про укладення кредитного договору (оферти ).
Оскільки судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, суму отриманих від позивача грошових коштів не повернув, тому сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6 500 грн. підлягає стягненню з нього на користь позивача.
Відповідно до умов укладеного між сторонами договору сторони погодили процентну ставку, яка є фіксованою незмінною у розмірі 1,5% за 1 день користування Кредитом та яка застосовується протягом всього строку, на який надано Кредит.
Як вбачається з довідки - розрахунку про стан заборгованості відповідача за кредитним договором № 27.06.2024-100001547 від 27.06.2024року, проценти по кредиту нараховані відповідачеві за період з 27 червня 2024 року по 02 жовтня 2024 року, тобто в межах строку дії кредитного договору. Таким чином підписавши кредитний договір і паспорт кредиту відповідач погодився із встановленим розміром відсотків за користування кредитом.
Із вказаного вбачається, що у кредитному договорі визначено конкретний паспорт кредиту та конкретні умови кредитування, з якими відповідача було ознайомлено, про що свідчить його особистий підпис у договорі та паспорті кредиту.
Отже, зміст паспорта кредиту за конкретних обставин справи може бути доказом укладення договору і в разі доведеності укладення кредитного договору умови, які зазначені в ньому, містить умови кредитного договору у відповідній частині, яка акцептована споживачем.
Встановлення того, чи є паспорт кредитування складовою кредитного договору, залежить від фактичних обставин справи, зокрема від того, чи акцептував споживач пропозицію оферента, яка міститься в паспорті споживчого кредитування. У разі встановлення, що споживач прийняв позитивне рішення та погодився на укладення кредитного договору відповідно до запропонованих кредитором умов (або на умовах, індивідуально визначених/деталізованих сторонами), про що свідчать як письмові докази, так і дії споживача, тоді обґрунтованим є висновок про те, що паспорт споживчого кредитування є складовою договору кредиту.
Отже, паспорт споживчого кредиту з врахуванням обставин кожної судової справи може бути доказом на підтвердження погодження сторонами умов кредитування, а також містити умови кредитного договору в частині, яка схвалена позичальником.
Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 478/300/19 зауважив, що під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі, приймання майна для використання, реалізація інших прав та обов'язків відповідно до укладеного правочину.
Таким чином, наданий позивачем розрахунок суми нарахованих процентів за кредитним договором не можна вважати недопустимим і недостатнім доказом підтвердження нарахування таких процентів.
З урахуванням наведених обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по процентам в сумі 6825 грн. 00 коп. та неустойка в сумі 2665 грн. 00 коп.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів"в редакції, що діяла на час укладення кредитного договору, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 зроблено висновок про те, що банк не міг стягувати плату за управління кредитом, адже такі дії не є банківською послугою, яку замовив позичальник.
Враховуючи те, що кредит надавався відповідачу на споживчі потреби, а Товариство не мало права встановлювати плату за дії, які вчиняє на власну користь, адже отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами, то така умова договору є нікчемною та не потребує визнання недійсною. Тому позовні вимоги про стягнення з відповідача комісії пов'язаної з наданням кредиту є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
За таких обставин суд дійшов висновку про недоведеність заявлених позовних вимог в частині стягнення заборгованості за комісією. Тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
В порядку ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн., які сплачені позивачем при зверненні з даним позовом до суду.
Керуючись ст.ст. 536, 629,1054, 1056-1 ЦК України,263-265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) заборгованість за кредитним договором № 27.06.2024-100001547 від 27.06.2024 року в розмірі 15 990 гривень 00 копійок., з яких 6 500 гривень - основний борг, 6 825 гривень 00 копійок - проценти, 2 665 гривень 00 копійок - неустойка.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) судовий збір в сумі 2 422 гривень 40 копійок.
В решті частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя