Справа № 372/6684/24
Провадження № 2-541/25
24 лютого 2025 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Тиханського О.Б.,
за участю секретаря Клименко В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
12 грудня 2024 року через підсистему «Електронний суд» представник ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 4315258 від 20.01.2024 у розмірі 102200 грн. 00 грн., з яких: 14600 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом; 80300 грн. 00 коп. - сума заборгованості за відсотками; 7300 грн. 00 коп. - заборгованість за штрафами та понесені судові витрати у розмірі 2422 грн. 40 грн. та 10000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.
Обґрунтовуючи заявлені по справі позовні вимоги представник позивача зазначив, що 20.01.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено (в електронному вигляді) договір № 4315282 по надання коштів на умовах споживчого кредиту , відповідно до умов якого, відповідач отримав кредит у розмірі 14600 грн. 00 коп, строком на 360 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ КБ «ПриватБанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування.
26.08.2024 р. між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Укрглобал-Фінанс» укладено Договір факторингу № 26/08/2024, у відповідності до умов якого право вимоги за договором № 4315282 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 20.01.2024 року перейшло то ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс».
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №26/08/24 від 26.08.2024 ТВ «Фінансова компанія «Укрглобал-Фінанс» набуло права вимоги до відповідача в сумі 102200 грн., яка складається з: суми кредиту 14600 грн., штрафних санкцій 7300 грн., заборгованості за процентами 80300 грн.
16.01.2025 року представником відповідача надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Так, відповідач з 08.08.2022 перебуває на військовій службі в Збройних силах України, тому відповідно ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» штрафні санкції, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Крім того, зазначає, що між позивачем та відповідачем не було укладено договору в письмовій формі, так як відповідач не підписував даний договір.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 16 грудня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі. Розгляд справи у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадженням з повідомленням (викликом ) сторін.
16.01.2025 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
24.02.2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про зменшення/збільшення розміру позовних вимог, в якій зазначає, що у позивача не було відомостей про статус відповідача, який є військовослужбовцем, а тому не знали про наявність у нього пільг. В зв'язку просять стягнути заборгованість по тілу кредиту, яка ставить 14600 грн. 00 коп.
Щодо заяви представника позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Згідно ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Оскільки вказана цивільна справа розглядається в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання закінчено 16.01.2025 року, клопотання про поновлення пропущеного строку не надходило, суд вважає за необхідне відмовити у прийняті заяву про зменшення розміру позовних вимог, а справу розглядати в межах первісних вимог.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує і просить з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог стягнути з відповідача заборгованість по тілу кредиту.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Заперечує щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, наявні в ній докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 , 20 січня 2024 року укладено договір № 4315282 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 14600 грн. 00 коп., строком кредитування 360 днів, на умовах строковості, зворотності, платності.
Відповідно умов кредитного договору, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Стандартна процентна ставка становить 2,50 % за кожен день користування кредитом та застосовується а межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк кредитування 99923,40 % річних /(п. 1.5.1 договору). Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 146000 грн. 00 коп. (п.1.6.1 договору). Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби. (п. 1.8 договору)
Згідно п. 2.1 договору, товариство надає кредит у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .
Суму кредиту (його частину) Товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 20.01.2024 та 21.01.202
Згідно п. 9.7.1 договору, він укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку товариства електронним підписом, що створений шляхом накладення на договір аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, в особистий кабінет/мобільний застосунок «Credit7» для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству в ІКС Товариства/зазначений в цьому договорі. Введення клієнтом одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору, створює підпис клієнта на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно п. п.5 - 7 ч. 1ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» терміни вживаються в такому значенні: електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів
Згідно ч. 13ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Вказаний договір № 4315282 про надання коштів на умовах споживчого кредиту підписаний відповідачем електронним підписом 71758 (20.01.2024 23:15:29).
До матеріалів позовної заяви представник позивача приєднав копію паспорту споживчого кредиту, таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (додаток №1 до договору), інформаційне повідомлення (додаток № 2 до договору) та правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна», які відповідно п.9.12 договору є невід'ємною частиною цього договору.
Таким чином, відповідач був ознайомлений з контактними даними кредитодавця, умовами кредитування, інформацією щодо реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту, порядком повернення кредиту, що підтверджується поміткою про електронний підпис.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Позивач свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, про що зазначив у своєму позові.
Відповідно до ст.509ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.11ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту, а згідно до ст.530ЦК України - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.611ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч. 1 ст.626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст.627ЦК України відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання за договором виконало належним чином, перерахувавши 20.01.2024 23:17:08 кредитні кошти в сумі 14600 грн. 00 коп., банк-еквайр - АТ «ПУМБ», призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_3 , що підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейтек Україна» вих. 20240828-2223 від 28.08.2024 та випискою за договором № б/н за період 20.01.2024- 25.01.2024.
В свою чергу відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти разом з процентами вчасно не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість.
26.08.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» уклали договір факторингу № 26/08/24.
Відповідно до пункту 2.1 договору факторингу, клієнт відступає (передає фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором.
Загальний розмір заборгованостей складає 99234554 грн. 31 коп., згідно з реєстром боржників, які складаються сторонами в паперовому вигляді та у формі електронного документа (п.2.2 договору факторингу)
Права вимоги відступаються (передаються) в розмірі заборгованостей, що зазначений у п. 2.2. цього договору на дату відступлення(п.3.1.1 договору факторингу)
Право вимоги переходить до фактора з моменту підписання цього договору та надходження суми фінансування у повному обсязі на рахунок клієнта, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей за кредитними договорами Разом з правами вимоги фактору переходять всі інші пов'язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та передбачені цим договором (п.3.1.3 договору факторингу)
Згідно п.4.1, п. 4.2 договору факторингу, сторони домовилися, що фінансування (ціна договору) складає 1922638 грн. 19 коп. Фактор сплачує клієнту фінансування, шляхом перерахування клієнту грошових коштів у сумі, що зазначена у пункті 4.1 цього договору , на рахунок клієнта, вказаного в розділі 14 цього договору, протягом 5 робочих днів з моменту підписання сторонами цього договору.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 26/08/24, клієнт передав, а фактор прийняв на умовах, визначених договором, наступні права вимоги: боржник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; номер кредитного договору 4315282; дата кредитного договору 20.01.2024; дата закінчення договору 14.01.2025; термін на який отримано кредит 360; сума кредиту 14600 грн.; розмір стандартної процентної ставки у % (в день) 2,5; заборгованість за сумою кредиту 14600 грн.; штрафні санкції/пеня 7300 грн.; заборгованість по нарахованим процентам 80300 грн.; сума загальної заборгованості 102200 грн.; кількість днів прострочення 190.
Згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 1261 від 26.08.2024, ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» перерахувало на користь ТОВ «Лінеура Україна» 1922638 грн. 19 коп., призначення платежу: сплата згідно договору факторингу № 26/08/24 від 26.08.2024 року без ПДВ.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Згідно з пунктом першим частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до статті 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким відступається.
Договору відступлення права вимоги притаманні такі ознаки: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним чи безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом є надання фінансової послуги за плату; 2) мета полягає у наданні фактором й отриманні клієнтом фінансової послуги; 3) зобов'язання, в якому клієнт відступає право вимоги, може бути тільки грошовим; 4) такий договір має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 5) укладається тільки у письмовій формі та має містити визначені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» умови.
Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18.
Правочин який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. При цьому, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші умови договору притаманні як договору відступлення права вимоги, так і договору факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні і підстави вважати такий правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги.
Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (стаття 1079 Цивільного кодексу України).
За частиною першою статті 4 Закону про фінансові послуги фінансовими вважаються такі послуги: торгівля валютними цінностями; залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; фінансовий лізинг; надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; надання гарантій; фінансові платіжні послуги; у сфері страхування; діяльність у системі накопичувального пенсійного забезпечення; професійна діяльність на ринках капіталу; факторинг; банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність». Отже, факторинг є фінансовою послугою.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) (провадження № 12-42гс22).
Зазначений договір факторингу № 26/08/24 містить умови, які передбачають передання грошових коштів новим кредитором у розпорядження кредитору за плату, тобто його умови передбачають отримання прибутку, правовідносини сторін за цим правочином є відносинами у сфері факторингу.
Крім того, на момент укладення договору факторингу № 26/08/24, у ТОВ «ФК «Укрглобал Фінанс» була наявна ліцензія на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг факторингу.
Зважаючи на закріплену статтею 204 ЦК і не спростовану при вирішенні цієї справи в порядку статті 215 ЦК презумпцію правомірності укладеного між сторонами договору факторингу, такий договір у розумінні статей 11, 509 ЦК є належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов'язків сторін.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача ОСОБА_1 по договору №4315282 від 20.01.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, станом на 26.08.2024 становить 102200 грн. 00 коп., яка складається з: 14600 грн. 00 коп. тіла кредиту, 80300 грн. 00 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом, 7300 грн. 00 коп. штрафу.
Станом на день розгляду справи, заборгованість відповідачем сплачена не була, ОСОБА_1 свої договірні зобов'язання не виконує належним чином та не дотримується терміну повернення наданого йому кредиту. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні, а тому суд дійшов висновку, щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми тіла кредиту у розмірі 14600 грн. 00 коп.
Щодо обґрунтованості посилань відповідача на те, що оскільки він є військовослужбовцем, а тому нарахування відсотків є неправомірним, суд зауважує наступне.
Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
З копії військового квитка серії НОМЕР_4 вбачається, що 08.08.2022 на підставі указу ПУ від 24.02.2022 р. № 64/2022 ОСОБА_1 призваний у Збройні сили України та перебуває на військовій службі дотепер. Таким чином, на нього також поширюється дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, заборгованість за відсотками нараховувалась з 20.01.2024 по 26.08.2024 року, тобто у період під час якого на відповідача ОСОБА_1 діяли положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Враховуючи вищевикладене, відсотки за період з 20.01.2024 року по 26.08.2024 року, вказані у розрахунку позивача, у розмірі 80300 грн. 00 коп., а також штрафні санкції у розмірі 7300 грн. 00 коп., не підлягають стягненню з відповідача.
Щодо доводу відповідача про відсутність у позивача оригіналів письмових доказів і як наслідок не доведення позовних вимог.
Суд не приймає вказаний довід відповідача, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1ст. 81 ЦПК України).
Частиною першою статті тринадцять ЦПК України, передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази,які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення . Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. ст.76, 89 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів;показаннями свідків. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групі доказів).
Згідно ч. 1-3 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.
Відповідно до ч. 5 ст. 43 ЦПК України, документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Положеннями п. 25 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, визначено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо), пов'язані з розглядом справ у суді, можуть подаватися до суду в електронній формі виключно з використанням підсистеми «Електронний суд», якщо інше не визначено процесуальним законодавством чи цим Положенням.
Надані позивачем докази, подані до суду у визначений законом спосіб, суд визнає їх належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.
В свою чергу, відповідач не надав суду докази на підтвердження належного виконання ним зобов'язань та спростування суми заборгованості перед позивачем та позовних вимог взагалі.
Таким чином у сукупності досліджених матеріалів суд вважає, що позивачем доведений факт наявності спірних правовідносин, їх повного виконання фінансовою установою та ухилення від виконання відповідачем.
Аналізуючи встановлені на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті викладених вище норм законодавства, вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача за договором № 4315282 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 20.01.2024, приймаючи до уваги, що в ході розгляду справи знайшли підтвердження факти укладення такого договору із дотриманням вимог законодавства щодо порядку його укладення, змісту та форми таких договорів, а також підтверджено факт набуття позивачем, як новим кредитором, прав вимоги первісного кредитора до відповідача за вказаним кредитним договором, та підтверджено отримання відповідачем кредиту за означеним кредитним договором на платіжну картку, яким відповідач користувався, однак не повернув, що зумовило виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в наведеному в позові розмірі, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для часткового задоволення позову.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено на 14,29 % від заявленої суми, тому з відповідача на користь товариства підлягає стягненню судовий збір у розмірі 346,16 грн.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд згідно статті 137 ЦПК України, зважаючи на предмет позову, його ціну, зміст позовної заяви, докази долучені до неї, виходячи з обсягу реальних та фактично наданих послуг справі, враховуючи кількість судових засідань та їх проведення без участі представника позивача (за його заявою), вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн. є завищеними, які не відповідають критерію розумності, неспівмірні із виконаною роботою, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи матиме надмірний характер.
За таких обставин, суд визнає доведеним понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу частково від заявленої суми, зокрема на суму 1000 грн., як таку, що є співмірною із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для позивача та яка є найбільш справедливою, виходячи з конкретних обставин справи.
Таким чином, судові витрати, які складаються з оплати витрат на професійну правничу допомогу, визнаних судом обґрунтованими на суму 1000 грн. (підтверджені документально: договором про надання юридичних послуг №02/08/2024 від 02.08.2024 року; актом приймання-передачі наданих послуг №7 до договору № 02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02.08.2024; витягом з реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг № 7 до договору № 02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02.08.2024) та судового збору в розмірі 346, 16 грн., відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, слід покласти на відповідача в зв'язку із частковим задоволенням позову.
Керуючись ст.ст 509, 514, 516, 525, 526, 527, 610, 611, 626, 627. 1054, 1077, 1078, 1080 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 95, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279-284, 352, 354, 355 ЦПК України, ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрглобал-Фінанс», код ЄДРПОУ 41915308 заборгованість за договором № 4315282 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 20.01.2024 р. станом на 26.08.2024 року, у розмірі 14600 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрглобал-Фінанс», код ЄДРПОУ 41915308 судові витрати у розмірі 346 грн. 16 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрглобал-Фінанс», код ЄДРПОУ 41915308 витрати на правову допомогу у розмірі 1000 грн. 00 коп.
В задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.Б. Тиханський