Справа № 367/13369/24
Провадження №2-о/367/145/2025
Іменем України
11 лютого 2025 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Шестопалової Я.В.,
при секретарі судових засідань Пронченко О.С.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ірпінська міська рада Бучанського району Київської області про встановлення факту родинних відносин зі спадкодовцем,-
встановив:
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з заявою, заінтересована особа: Ірпінська міська рада Бучанського району Київської області про встановлення факту родинних відносин зі спадкодовцем, мотивуючи наступним.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати заявника ОСОБА_2 , про що Ірпінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено відповідний актовий запис № 142.
Після смерті спадкодавця відкрилась спадщина до складу якої увійшли квартира АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,0914 га, кадастровий номер 3210900000:01:131:0011, що розташована за вищевказаною адресою.
За життя спадкодавець не розпорядилась своїм майном на випадок смерті та не склала заповіту. Спадкоємцем першої черги за законом до майна померлої ОСОБА_2 є її син ОСОБА_1 . Інші спадкоємці відсутні.
У встановлений законом шестимісячний строк після смерті ОСОБА_2 , як спадкоємець першої черги за законом заявник звернувся до приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Запісочної Оксани Анатоліївни де 01 листопада 2023 року була заведена спадкова справа №56/2023.
При оформленні спадкових прав до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері, 07 лютого 2024 року приватний нотаріус Запісочна О.А. листом за № 52/02-14 роз'яснила заявнику, що видати свідоцтво про право на спадщину до майна померлої ОСОБА_2 неможливо через відсутність документів, що підтверджують факт родинних відносин спадкодавця із заявником як матері та сина, а саме документів, що підтверджують зміну прізвища спадкодавця при реєстрації шлюбу.
Даним листом приватний нотаріус Запісочна О.А. рекомендувала звернутися до Ірпінського міського суду Київської області за вирішенням питання встановлення родинних відносин зі спадкодавцем в судовому порядку.
Таким чином, через відсутність документів, що підтверджують факт родинних відносин спадкодавця із заявником як матері та сина, для оформлення своїх спадкових прав та отримання відповідних свідоцтв про право на спадщину, яка залишилася після померлої ОСОБА_2 , у її єдиного спадкоємця за законом першої черги, у заявника виникла необхідність у судовому порядку встановити факт родинних відносин, а саме: факт того, що ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Тому, просив суд встановити факт родинних відносин, що ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2024 року головуючим суддею визначено Шестопалову Я.В.та матеріали передані для розгляду.
Ухвалою судді від 27 грудня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено проводити розгляд справи в порядку окремого провадження. Призначено справу до судового розгляду. Одночасно витребувано у приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Запісочної Оксани Анатоліївни належним чином завірену копію спадкової справи, заведену до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 .
11 лютого 2025 року судом отримано від приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Запісочної Оксани Анатоліївни на виконання ухвали судді належним чином завірену копію спадкової справи № 56/2023 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 .
В судове засідання заявник та його представник не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином. Представник заявника Свириденко В.М. направила досуду заяву, в якій просила розгляд справи проводити за відсутності заявника та його представника, вимоги заяви повністю підтримала та просила їх задовольнити.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. До суду представник Ірпінської міської ради Бабакова М.В. направила заяву, в якій просила розгляд справи проводити за відсутності представника заінтересованої особи .
За вказаних обставин, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутністю учасників справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.
В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, у відповідності до вищезазначеної норми, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
З огляду на зазначене суд не вбачає перешкод у судовому розгляді справи.
Суд, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.
Згідно із ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У відповідності до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями ч.1 ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Частиною 1 ст. 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України - суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі - постанови Пленуму) із змінами та доповненнями від 25.05.1998, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
За умовами п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення факту родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.
Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується паспортом громадянина України з безконтактним електронним носієм у формі ID - картки № НОМЕР_1 , виданим 13.11.2019 року органом 3215.
Згідно свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 від 06 грудня 2023 року батьками заявника задокументовані: ОСОБА_3 - батько, ОСОБА_2 - мати.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати заявника ОСОБА_2 про що Ірпінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено відповідний актовий запис № 142.
Згідно спадкової справи № 56/2023, остання була заведена приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Запісочною Оксаною Анатоліївною 01.11.2023 року до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 на підставі заяви ОСОБА_1 .
Інших спадкоємців, які б звернулися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, спадкова справа не містить.
07 лютого 2024 року за № 52/02-14 приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Запісочною Оксаною Анатоліївною винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке належало ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії, слугувало те, що спадкоємцем ОСОБА_1 не було подано документів, що підтверджують факт родинних відносин спадкодавця із заявником як матері та сина, а саме документів, що підтверджують зміну прізвища спадкодавця при реєстрації шлюбу.
Звертаючись до суду з вказаною заявою, заявник просив встановити факт родинних стосунків між ним та померлою, оскільки померла доводилась йому рідною матір'ю.
Відповідно ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Факт родинних відносин між фізичними особами (п. 1 ч. 1 ст. 256 ЦПК) встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника: право на спадщину, право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, одержання компенсації тощо.
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, в разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Тобто, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 15 квітня 2020 року справі № 302/991/19, провадження № 61-1128св20.
Як встановлено судом, на час розгляду даної цивільної справи, інших спадкоємців, які б звернулися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, спадкова справа не містить.
Так, з наявного в матеріалах справи та із спадкової справи №56/2023, вбачається, що 31 березня 1973 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, після реєстрації якого дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_5 », про що виконавчим комітетом Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області 31 березня 1973 року складено актовий запис про реєстрацію шлюбу № 17.
02 вересня 1976 року вищевказаний шлюб було розірвано, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького районного управління юстиції у Вінницькій області складено актовий запис № 163 після реєстрації якого дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_6 ».
30 вересня 1977 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ірпінського міського управління юстиції Київської області було складено актовий запис № 250 про укладення шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 після реєстрації якого ОСОБА_2 обрала прізвище « ОСОБА_8 »
Перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , спадкодавець змінила прізвище « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_5 », про шо відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ірпінського міського управління юстиції Київської області було складено актовий запис за №11.
Оскільки мати заявника не змінила прізвище після розлучення з ОСОБА_3 на дошлюбне прізвище і одружилася повторно з ОСОБА_7 за прізвищем « ОСОБА_5 », виникли розбіжності у документах, що підтверджують родинні відносини між ними як матері та сина.
З метою встановлення родинних відносин, 09 серпня 2024 року до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області було зроблено адвокатський запит за № 09/08/24 щодо отримання інформації про документування спадкодавця в паспортах громадянина СРСР зразка 1974 року та паспортах громадянина України зразка 1994 року.
Листом за № 8010.14-27868/80.3-24 від 21 червня 2024 року, Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області повідомило, що за даними картотек заяв про видачу паспорта громадянина СРСР зразка 1974 року та заяв про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року, які передані територіальними органами ДМС України на централізоване зберігання до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, виявлено наступні заяви: заяву про видачу паспорта громадянина СРСР зразка 1974 року на ім'я ОСОБА_9 (рос. мова), ІНФОРМАЦІЯ_7 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 06.10.1977 року Ірпінським РВВС в Київській області; заяву про видачу паспорта громадянина СРСР зразка 1974 року на ім'я ОСОБА_10 (рос. мова), ІНФОРМАЦІЯ_7 , паспорт серії НОМЕР_4 . виданий 24.04.1986 року Ірпінським РВВС в Київській області; заяву про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий 08.10.1998 року Ірпінським МВТУ МВС України.
За інформацією вищевказаних заяв та виданих на ім'я ОСОБА_2 в 1977, 1986 та 1994 роках паспортів вбачається, що після розірвання 02 вересня 1976 року шлюбу з ОСОБА_3 ОСОБА_2 не змінювала прізвище на « ОСОБА_6 », яке вона обрала після розлучення, і 30 вересня 1977 року уклала шлюб із ОСОБА_7 за прізвищем « ОСОБА_5 ».
Після реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 06.10.1977 року вона отримала паспорт громадянина СРСР зразка 1974 року на прізвище « ОСОБА_8 .
Однак, 17 квітня 1986 року мати заявника змінила прізвище на « ОСОБА_5 » і згідно заяви про видачу паспорта громадянина СРСР зразка 1974 року від 21 квітня 1986 та заяви від 07 жовтня 1998 року про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року отримувала паспорти на ім'я « ОСОБА_5 ».
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 після розлучення з чоловіком та батьком заявника обрала дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 », проте не відновила його у встановленому порядку, а була документована за шлюбним прізвищем « ОСОБА_5 », а тому у заявника виникла необхідність у встановленні родинних відносин між ними в судовому порядку.
У постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 638/15738/17 (провадження № 61-15921св19) зроблено висновок про те, що до заяви про встановлення факту родинних відносин, в якій зазначається мета, з якою заявник просить встановити цей факт, можуть додаватися не тільки такі письмові докази, як свідоцтва про народження, шлюб, смерть, актові записи про народження та смерть. Доказами, які підтверджують наявність цього юридичного факту також можуть бути: акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб. Крім того, судами підлягають врахуванню довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану. Також мають враховуватися показання свідків, яким достовірно відомо про стосунки померлого із заявником. Цей перелік не є вичерпним.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 11 лютого 2022 року у справі № 947/22756/19 сформульовано висновки про те, що доказами, що підтверджують факт родинних відносин, можуть бути документи, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником. Зважаючи на викладене, необґрунтованими є доводи заявника про можливість підтвердження факту родинних відносин виключно письмовими доказами, оскільки такі обставини відповідно до норм процесуального права можуть бути встановлені і на підставі інших доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування і в своїй сукупності доводять обставини, на які посилається сторона.
У справі № 947/22756/19 визнаючи подані позивачем письмові докази (свідоцтва про шлюб, свідоцтво про народження, свідоцтва про смерть, свідоцтво про право на спадщину після смерті, фотографії, на яких зображені члени родини позивача декількох поколінь, відеозаписи зі святкування сімейних подій, показання свідків достатніми та достовірними доказами, суд надав їм оцінку в їх сукупності, які в своєму взаємозв'язку згідно з практикою ЄСПЛ щодо урахуванням принципу "балансу вірогідностей" підтверджують правдивість обставин, на які посилався позивач на обґрунтування своїх позовних вимог, а тому суди дійшли правильних висновків про доведеність родинних відносин між позивачем та померлою особою.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) та в постанові від 21.06.2023 року у справі № 916/3027/21.
В своїй постанові від 21.06.2023 року у справі № 916/3027/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Поняття «родинність» розглядається як родинні зв'язки між людьми, що ґрунтуються на походженні однієї особи від іншої чи кількох осіб від спільного пращура; кровний зв'язок осіб, що походять один від одного чи від спільного пращура. Родинна лінія може бути прямою чи боковою та поділяється на висхідну та низхідну. При прямій лінії родинність ґрунтується на походженні однієї особи від другої.
Оскільки виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, заявник вірно звернувся в суд із заявою про встановлення цих фактів, розгляд яких здійснюється за правилами окремого провадження.
Враховуючи вищенаведене, з урахуванням принципу "балансу вірогідностей", що підтверджують правдивість обставин, на які посилався заявник на обґрунтування своїх вимог, доказами, що знаходяться в матеріалах справи та обставинами встановленими під час розгляду даної цивільної справи, суд приходить до висновку про доведеність родинних відносин між заявником та померлою ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України - у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (суд ураховує роз'яснення Верховного Суду «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»: "суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії свідоцтва про право на спадщину").
Виникнення особистих, майнових прав громадян, їх зміну і припинення закон пов'язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто з юридичними фактами, які підтверджуються різними свідоцтвами, довідками та іншими документами, що видаються громадянам в адміністративному порядку. Не завжди заінтересована особа має можливість довести документально, що той чи інший факт мав місце (неможливість поновлення втраченого документа або виправлення наявних у ньому помилок тощо), тому допускається судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника.
Юридичні факти - це обставини чи життєві факти, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.
При вирішенні питання про встановлення факту родинних відносин, суд виходить з фактичних, встановлених в судовому засіданні обставин. Суд враховує, що законодавчо питання врегульовано положеннями Цивільного кодексу України щодо сприяння у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для підтвердження такого факту. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи, що Законом не передбачено порядку встановлення факту родинних відносин та іншого способу у заявника немає, зважаючи на неможливість оформлення заявником спадщини після смерті матері без встановлення факту родинних відносин, суд вважає заяву обґрунтованою та доведеною.
Статтею 129 1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України - судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України (суд ураховує також роз'яснення Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" - рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання).
При вирішенні питання розподілу між сторонами судових витрат, суд враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 297 ЦПК України при ухваленні судом рішення в справах окремого провадження - судові витрати не відшкодовуються.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. ст. 2, 4, 10-13, 18, 19, 76, 77, 81, 89, 256, 259, 263-265, 293, 294, 297, 315, 316, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, постановою Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд, -
вирішив:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ірпінська міська рада Бучанського району Київської області про встановлення факту родинних відносин зі спадкодовцем - задовольнити.
Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 РНОКПП: НОМЕР_6 , є рідним сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Судові витрати віднести за рахунок заявника.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Суддя: Я.В. Шестопалова