"25" лютого 2025 р. Справа № 363/6683/24
25 лютого 2025 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Рукас О.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 188-28 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До Вишгородського районного суду Київської надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-28 КУпАП.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею було призначено суддю Рукас О.В.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 193338 від 10.12.2024 року вбачається, що 10 грудня 2024 року ОСОБА_1 , будучи посадовою особою, а саме займаючи посаду заступника начальника Служби відновлення у Київській області, не виконав законну вимогу (припис) працівника поліції № 487 від 02.12.2024 року стосовно встановлення дорожніх знаків 5.76 з табличками 7.2.1 на автомобільній дорозі Р-69, 23 кілометр + 300 метрів, сполученням Київ-Чернігів, чим порушив вимоги ДСТУ 3587:2022, чим порушив п. 1.5 ПДР України.
Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 188-28 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся шляхом направлення SMS-повідомлення про дату, час і місце судового засідання на його номер телефону, що був вказаний у матеріалах справи про адміністративне правопорушення. Про причини неявки у судове засідання ОСОБА_1 не повідомив, будь-яких заяв, клопотань, у тому числі про відкладення судового розгляду, від нього не надходило.
Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини встановлено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У Постанові ВП ВС від 12.01.2023 року у справі № 9901/278/21 було встановлено, що реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Враховуючи ті обставини, що ОСОБА_1 надсилалися SMS-повідомлення про дату, час і місце судового засідання, що були доставлені на його номер телефону, який був вказаний у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, зважаючи на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 своїм підписом засвідчив, що його повідомлено про те, що розгляд справи буде здійснюватися Вишгородським районним судом Київської області за викликом, то з урахуванням обов'язку сторін з розумним інтервалом часу самостійно цікавитися провадженням у їх справи, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та обов'язками, зважаючи на те, що суд обмежений принципами розумних строків, належної правової процедури, строками розгляду справи та накладення адміністративного стягнення, то суд доходить до висновку, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи.
Оскільки ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового розгляду справи про адміністративне правопорушення, клопотань про відкладення судового розгляду суду не надав, а справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 188-28 КУпАП, відповідно до ч. 3 ст. 268 КУпАП не належать до переліку справ, що розглядаються за обов'язкової присутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності, то суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зазначені обставини встановлюються у відповідності до ст. 279 КУпАП, зокрема, шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
При цьому відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (в межах даної справи такий обов'язок покладено на посадових осіб органів Національної поліції).
Суд не збирає доказів з власної ініціативи, не редагує та не змінює формулу правової кваліфікації, суті пред'явленого обвинувачення у вчиненні правопорушення, а лише здійснює оцінку наданих уповноваженим органом влади (посадовою особою) доказів на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності для встановлення обставин і фактів вчинення конкретною особою конкретного адміністративного правопорушення. В протиправному випадку це призведе до перебирання судом на себе повноважень сторони обвинувачення, що є несумісним з його призначенням в межах провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Отже, головний обов'язок зі збирання та надання суду доказів на підтвердження вчинення певною особою адміністративного правопорушення покладається на орган влади (посадову особу), що уповноважені на складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Зі змісту ст. 284 КУпАП вбачається, що одним з можливих наслідків розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
При цьому суд звертає увагу, що винесення постанови про накладення адміністративного стягнення є одним з найсуворіших наслідків вирішення справи про адміністративне правопорушення, оскільки внаслідок накладення стягнення особа зазнає негативних наслідків особистого, майнового чи організаційного характеру, що безумовно призводить до втручання у сферу її особистих прав, свобод та законних інтересів. Внаслідок цього рішення суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності має бути достатнім чином обґрунтованим для забезпечення правомірності та пропорційності втручання у сферу особистих прав особи, якого вона зазнає внаслідок накладення на неї стягнення.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути правомірним результатом розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення, якщо судом у встановленому законодавством порядку шляхом дослідження належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів буде встановлено факт вчинення діяння, що відповідно до чинного законодавства містить ознаки складу адміністративного правопорушення, а також вину особи у вчиненні такого діяння.
У ч. 1 ст. 188-28 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції щодо усунення порушень правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Аналіз складу вказаного правопорушення дає можливість зробити висновок, що його об'єктивна сторона передбачає обов'язкову наявність законної вимоги (припису) посадової особи Національної поліції щодо усунення виявлених порушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Законність вимоги (припису) посадової особи передбачає, що така вимога походить від належної посадової особи, яка відповідно до положень законодавства уповноважена на видачу таких вимог; вимога адресована належній фізичні та/або юридичній особі, яка відповідно до положень законодавства зобов'язана здійснити усунення виявлених порушень та виконати вимогу; вимога містить правомірну вказівку на необхідність усунення виявлених порушень, що передбачає необхідність обґрунтованого підтвердження виявленого порушення та його суті. Відсутність будь-якої з цих ознак виключає законність вимоги посадової особи, а відповідно виключає можливість притягнення особи до відповідальності за невиконання такої вимоги.
Судом встановлено, що 02.12.2024 року старшим інспектором відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції у Київській області ДПП майором поліції ОСОБА_2 видано вимогу (припис) № 487 про усунення порушень у сфері безпеки дорожнього руху. Вказана вимога адресована заступникові начальника з експлуатаційного утримання Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області ОСОБА_1 та містить вказівку на необхідність встановлення протягом 7-ми днів дорожнього знаку 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень ПДР» з разом з табличкою до дорожнього знаку 7.2.1 «Зона дії» на автомобільній дорозі Р-69, сполученням Київ-Вишгород-Десна-Чернігів, 23 кілометр + 300 метрів (лівий проїзд, 2 км. зона дії 7.2.1).
Вказана вимога направлена Управлінням патрульної поліції Департаменту патрульної поліції на електронну пошту Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області 02.12.2024 року. Таким чином, строк для усунення виявлених порушень у сфері безпеки дорожнього руху сплив 09.12.2024 року.
З акту обстеження ділянки автомобільної дороги Р-69 сполученням «Київ-Вишгород-Десна-Чернігів», 23 кілометр + 300 метрів, складеного 10.12.2024 року та схеми місця події до нього, вбачається, що 10.12.2024 року об 11 год. 45 хв. уповноваженими особами органу Національної поліції було проведено обстеження вказаної ділянки автомобільної дороги, де відповідно до вимоги № 487 від 02.12.2024 року мали були встановлені відповідні дорожні знаки. За результатами обстеження встановлено, що положення вимоги № 487 від 02.12.2024 року в цій частині виконані не були.
Таким чином, з досліджених матеріалів справи судом встановлено, що посадовою особою уповноваженого підрозділу органу Національної поліції було видано вимогу (припис) про усунення порушень у сфері безпеки дорожнього руху. Вказана вимога (припис) містить належну вказівку на необхідність усунення виявлених порушень державних стандартів у сфері безпеки дорожнього руху шляхом встановлення відповідних дорожніх знаків. Так само судом встановлено, що протягом встановленого посадовою особу строку ця вимога (припис) не була виконана, що підтверджено результатами обстеження ділянки автомобільної дороги.
У той же час, судом встановлено, що вказана вимога була адресована ОСОБА_1 , який зазначається як заступник начальника з експлуатаційного утримання Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області. Однак при цьому до протоколу не долучено жодного належного, допустимого та достовірного доказу на підтвердження тих обставин, що саме Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області є відповідальною за забезпечення безпеки дорожнього руху на вказаній ділянці дороги, у тому числі шляхом встановлення відповідних дорожніх знаків на виконання вимог державних стандартів. Так само до протоколу не долучено жодного доказу на підтвердження того, що саме начальник, заступник начальника з експлуатаційного утримання цієї служби є відповідальним за цей напрямок роботи, а в його посадові чи службові обов'язки входить питання належного утримання вказаної ділянки автомобільної дороги, у тому числі організація встановлення дорожніх знаків відповідно до вимог державних стандартів.
На додаток до цього, до протоколу не додано жодного документа на підтвердження того, що саме ОСОБА_1 на момент винесення вимоги № 487 від 02.12.2024 року займав посаду заступника начальника з експлуатаційного утримання Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області і що саме на нього, як заступника начальника, було покладено обов'язок забезпечення утримання вказаної ділянки дороги та відповідно усунення виявлених порушень у сфері безпеки дорожнього руху.
Таким чином, органом влади (посадовою особою), уповноваженим на збирання доказів в межах даної справи, не надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження того, що вимога (припис) про усунення виявлених порушень у сфері безпеки дорожнього руху була адресована належній посадовій особі, тобто фізичній особі, яка відповідно до своїх посадових чи службових обов'язків є відповідальною за забезпечення безпеки дорожнього руху на відповідній ділянці автомобільної дороги, що, у свою чергу, входить до переліку повноважень відповідного органу публічної влади.
Долучений до матеріалів справи DVD-R диск, на якому міститься файл з відеозаписом « ОСОБА_1 ст. 188-28» тривалістю 08 хв. 05 сек., не спростовує вищевикладених висновків суду. На вказаному відеозаписі зафіксовано процедуру ознайомлення ОСОБА_1 зі складеним протоколом, протягом якої ОСОБА_1 не надав жодних пояснень, зауважень чи заперечень щодо обставин та фактів, викладених у протоколі. За таких умов суд позбавлений можливості вважати, що ОСОБА_1 однозначно погодився з усіма обставинами, що викладені у протоколі.
Постановою суду від 23.12.2024 року матеріали даної справи направлялися уповноваженому органу влади для усунення виявлених недоліків з вказівкою на необхідність підтвердження посадових чи службових обов'язків ОСОБА_1 . Однак після дооформлення вказаний недолік справи про адміністративне правопорушення уповноваженим органом влади (посадовою особою) не був усунутий.
Таким чином, з наявних матеріалів справи суд не може зробити категоричний та однозначний висновок, що саме ОСОБА_1 мав обов'язок з виконання вимоги (припису) № 487 від 02.12.2024 року, а відповідно не виконавши його вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 188-28 КУпАП.
Відповідно до Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а вина особи має бути доведена у встановленому законодавством порядку з дотриманням провідних принципів права.
У зв'язку з цим суд звертає увагу, що відповідно до ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч.2 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
У Постанові ККС ВС від 21.02.2018 року у справі № 701/613/16-к було зроблено висновок, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Суд звертає увагу, що відомості у протоколі про адміністративне правопорушення щодо невиконанням ОСОБА_1 законної вимоги посадової особи уповноваженого підрозділу Національної поліції щодо усунення порушень у сфері безпеки дорожнього руху, є за своєю сутністю висуненням обвинувачення, що здійснюється органом (посадовою особою), уповноваженою на складення протоколу про адміністративне правопорушення. Тому таке обвинувачення поза розумним сумнівом має бути підтверджено або спростовано у судовому засіданні шляхом дослідження всіх наданих належних, допустимих та достовірних доказів. При цьому доведення цього факту поза розумним сумнівом буде означати можливість для суду зробити категоричний висновок, що версія, зазначена в обвинуваченні, є єдиною розумною версією, яка виключає будь-які обґрунтовані сумніви.
Натомість наявні матеріали справи про адміністративне правопорушення та результати судового провадження не дають можливості зробити категоричний висновок щодо наявності у діях ОСОБА_1 всіх обов'язкових ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-28 КУпАП, а саме достовірно та однозначно підтвердити, що саме ОСОБА_1 , як посадова особа уповноваженого органу публічної влади, був зобов'язаний виконати вимогу (припис) № 487 від 02.12.2024 року, тобто має ознаки спеціального суб'єкта правопорушення.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що відповідно до презумпції невинуватості, яка закріплена у ст. 62 Конституції України, недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, то суд доходить до висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-28 КУпАП, недоведений. Тому провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю з підстав відсутності у діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КУпАП судовий збір стягується з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, лише у разі винесення постанови про накладення адміністративного стягнення. Внаслідок цього судовий збір не підлягає стягненню з ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 23, 33, 34, 35, 188-28, 247, 279, 280, 283, 284, 285 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-28 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області на протязі десяти днів.
Суддя О.В. Рукас