Справа № 276/21/25
Провадження по справі № 3/276/57/25
25 лютого 2025 року с-ще Хорошів
Суддя Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області Збаражський А.М., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції №3 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , перебуває в декретній відпустці, паспорт № НОМЕР_1 виданий Орган 1816 від 21.07.2017 року
за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №044612 від 01.01.2025 року, гр. ОСОБА_1 30.12.2024 близько 18 год. 10 хв. в АДРЕСА_1 вчинила насильство в сім'ї, що полягало в умисній позбавленні речі, а саме телефону, та виражалася в бік чоловіка ОСОБА_2 словами нецензурної лайки, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров'ю ОСОБА_2 .
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, про дату та час судового розгляду була повідомлена належним чином, про причину неявки суд не повідомила.
ОСОБА_1 достеменно знала про складення відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд його судом, однак, незважаючи на викладене, у судове засідання не з'явилася, будь-яких заяв та клопотань не подавала, до суду за інформацією щодо стану розгляду справи про притягнення її до адміністративної відповідальності не зверталася.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
З метою недопущення необґрунтованого порушення строків розгляду справ про адміністративні правопорушення, встановлених ст.277 КУпАП, а також строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП, суд визнає причину неявки ОСОБА_1 у судове засідання неповажною і розцінює її неявку як затягування строків розгляду справи, у зв'язку з цим суд розглядає справу у її відсутність.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, яке йому інкримінується, з таких підстав.
Згідно вимог ст.245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Так, частиною 1 ст.173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Разом з тим, із протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, не вбачається, яка шкода заподіяна психічному здоров'ю потерпілого ОСОБА_2 . Не містить таких відомостей щодо заподіяння шкоди здоров'ю і письмове пояснення потерпілого ОСОБА_2 від 31.12.2024 року, що додане до протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема, в якому потерпілий не вказує про заподіяння шкоди його здоров'ю внаслідок вчинення умисних діянь психологічного характеру ОСОБА_1 .
Верховний Суд у постанові від 07.04.2020 по справі №647/1931/19 зазначив, що посилання лише на те, що потерпілим від злочину є член сім'ї обвинуваченого, недостатньо для того аби стверджувати про існування ситуації домашнього насильства у значенні, яке надається цьому терміну Конвенцією Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьби з цими явищами (Стамбульська конвенція) та законом, що ухвалено з метою її імплементації. Для того щоб обгрунтувати наявність домашнього насильства у конкретному випадку, сторона обвинувачення має довести обставини, які свідчать, що потерпілий від інкримінованого злочину особа є у той же час і жертвою домашнього насильства.
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, насильство в яких було зумовлено дискримінаційним ставленням до потерпілого та якими цілеспрямовано і навмисно завдана шкода потерпілому.
Разом з тим, із доданих матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, якими доказами підтверджується завдана шкода психічному здоров'ю потерпілого, тобто доказів того, що діями ОСОБА_1 була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілого, матеріали справи не містять. Крім того, у письмових поясненнях потерпілого ОСОБА_2 також не вказано про факт заподіяння шкоди для його здоров'я.
Слід зауважити, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 р., заява №16347/02 та Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 р., заява №36673/04).
Згідно з ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Таким чином, наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, не підтверджується наявними у справі доказами.
За таких обставин в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Згідно п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю при відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст.62 Конституції України, ст.7, ч.1 ст.173-2, ст.245, п.1 ст.247, ст.ст.283-284 КУпАП, суд,-
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом 10 днів
з дня винесення постанови через Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: А.М.Збаражський