25.02.25
22-ц/812/220/25
Провадження № 22-ц/812/220/25 Суддя першої інстанції Єгорова Н. І.
Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
Іменем України
25 лютого 2025 року м. Миколаїв Справа № 475/900/24
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Царюк Л.М.,
суддів - Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,
при секретарі судового засідання - Колосовій О.М.,
без участі учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 09 грудня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Єгорової Н.І., в залі судового засідання в с-ще Доманівка, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
28 липня 2024 року через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс» звернулось до суду з позовом, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що18 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» (далі - ТОВ «Слон Кредит») укладено договір про надання споживчого кредиту № 730460.
Власноручним підписанням електронним способом договору ОСОБА_1 підтвердила, що вона ознайомлена з умовами публічної пропозиції на укладення договору про надання споживчого кредиту ТОВ «Слон Кредит», в повному обсязі, а також ознайомлена з паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, Тарифами, які у сукупності складають Договір про надання споживчого кредиту, укладання якого підтверджено.
Порядок повернення позики надається у вигляді графіку платежів, таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до договору про надання споживчого кредиту від 18 жовтня 2021 року № 730460 та здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на зазначені у договорі та/або веб-сайті поточні рахунки фінансової компанії. Детальні терміни повернення кредиту, визначені в графіку платежів, що є додатком № 1 до договору.
Таким чином, відповідачка уклала договір від 18 жовтня 2021 року № 730460 з ТОВ «Слон Кредит» та на підставі платіжного документу відповідачці були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 39 500 грн.
Згідно умов договору факторингу від 28 серпня 2023 року № 2808-23, ТОВ «Слон Кредит» відступило право вимоги за кредитним договором від 18 жовтня 2021 року № 730460 на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до відповідачки. Згідно договору факторингу сума боргу перед ТОВ «Діджи Фінанс» становить 101 610.94 грн, із яких; заборгованість за тілом кредиту - 38 768.42 грн; заборгованість за відсотками становить 62 842.52 грн.
Посилаючись на викладене ТОВ «Діджи Фінанс» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором на загальну суму 101 610.94 грн.
Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 09 грудня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 16 квітня 2021 року № 730469 у розмірі 101 610.94 грн, із яких; заборгованість за тілом кредиту - 38 768.42 грн; заборгованість за відсотками становить 62 842.52 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» судові витрати у виді судового збору в розмірі 2 422.40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що враховуючи, що відповідачка ОСОБА_1 18 жовтня 2021 отримала переказ на суму 39 500 грн користувалася коштами, однак не повернула їх за умовами договору, позовні вимоги підлягають задоволенню. Відповідачка заперечувала в письмовій заяві укладення кредитного договору, однак не заперечувала факту надходження коштів, які використала на власний розсуд, не спростувала розмір заборгованості за кредитним договором, а тому доводи позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
Не погодившись з рішення суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не надав доказів на підтвердження своєчасного направлення повідомлення боржнику про відступлення права вимоги та про передачу персональних даних.
Строк кредиту складає 1096 днів. Кінцевий термін його повернення 18 жовтня 2024 року (включно). Таким чином, строк договору станом на день подання позову не закінчився.
Передумовами звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості до закінчення строку дії договору мало бути належне надіслання письмової вимоги ТОВ «Слон Кредит» чи фактором ТОВ «Діджи Фінанс» про сплату заборгованості, яка виникла у споживача і затримання сплати ним частки кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць та невиконання такої вимоги споживачем протягом 30 днів з дня її одержання.
З наданої позивачем досудової вимоги, можна дійти переконання про недостовірність, неналежність і недостатність доказів на підтвердження тієї обставини, що право звернення до суду у позивача виникло і позов не є передчасним.
Позивач не надав копію конверта з номером відправлення та/або опису вкладення до поштового відправлення, які би дали можливість суду з'ясувати, що саме досудова вимога від 15 листопада 2023 року, була направлена відповідачці і що саме відповідачка її отримала.
Матеріали справи не містять доказів того, що досудова вимога, підписана А.В. Міньковською та надіслана ОСОБА_1 15 листопада 2023 року, підписана особою уповноваженою на її підписання.
Зазначене вказує на передчасність подання даного позову.
ТОВ «Діджи Фінанс» надало відзив на апеляційну скаргу.
У відзиві позивач зазначав, що вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Доводи скаржниці про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження направлення позичальнику повідомлення про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних факторові, не заслуговують на увагу суду, оскільки позичальник не був позбавлений можливості виконувати належним чином зобов'язання за кредитним договором на користь первісного кредитора.
Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про ненадання доказів направлення досудової вимоги відповідачу і отримання її особисто нею, оскільки досудове врегулювання спору, є правом, а не обов'язком позивача, який добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Позов про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 не є передчасним, оскільки на момент його подання позичальниця не виконала свої зобов'язання за кредитним договором, а кредитор здійснив всі необхідні дії для реалізації своїх прав.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи, повідомлені належним чином. ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі просила суд розглянути справу за її відсутності, ТОВ «Фіджи Фінанс» у відзиві на апеляційну скаргу просив розглянути справу буз участі його представника. За таких обставин відповідно до приписів частини 2 статті 372 ЦПК України суд розглянув справу без участі учасників справи.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 18 жовтня 2021 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 730460 про надання споживчого кредиту, який власноруч підписаний позивачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором М559 18 жовтня 2021 року о 12.56.44 год.
Згідно пунктам 1.3., 1.4., 1.5. договорувід 18 жовтня 2021року № 730460 встановлено, що сума кредиту (загальний розмір) складає 47 400грн. Тип кредиту - кредит, строк кредиту 1096 днів з кінцевим терміном повернення 18 жовтня 2024 року (включно). Детальні терміни повернення кредиту, визначені в Графіку платежів, що є додатком № 1 до цього договору. Тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду її встановлення та становить: за перший день користування кредитом - 20% в день (73000% річних); за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня й до кінця строку надання кредиту - 100 % річних.
Відповідно до пункту 2.1. договору від 18 жовтня 2021 року № 730460 встановлено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування: у розмірі 39 500 грн на користь споживача на карту НОМЕР_1 ; у розмірі 7 900 грн на користь товариства з метою виконання зобов'язань з оплати процентів за перший день користування кредитом відповідно до пункту 3.5 договору.
Відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» від 27 вересня 2023 року, товариство на підставі укладеного договору на переказ коштів, перерахувало 18 жовтня 2021 року 39 500 грн на карту НОМЕР_1 , номер транзакції 114902407. Даний факт підтверджується випискою банку про рух коштів на рахунку банківської карти ОСОБА_1 за період з 08 жовтня 2021 року по 10 березня 2022 року.
У зв'язку з неналежним виконанням умов договору перед банком у відповідачки виникла заборгованість, яка станом на 28 березня 2023 року склала 101 610.94 грн, з яких - 38 768.42 грн - заборгованість за тілом кредиту та 62 842.52 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
28 серпня 2023 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу № 2808-23, відповідно до якого ТОВ «Слон Кредит» відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, у тому числі за договором № 730460 від 18 жовтня 2021 року, що укладений між ТОВ «Слон Кркди» та ОСОБА_1 .
Відповідно до акту приймання-передачі реєстру прав вимог за договором факторингу від 28 серпня 2023 року № 2808-23 ТОВ «Слон Кредит» передав, а ТОВ «Діджи Фінанс» прийняв Реєстр прав вимоги з Договором.
Згідно з копією платіжної інструкції від 28 серпня 2023 року № 4565 ТОВ «Діджи Фінанс» на рахунок ТОВ «Слон Кредит» згідно договору факторингувід 28 серпня 2023 року № 2808-23 перераховувались грошові кошти на виконання умов цього договору.
Відповідачу було надіслано досудову вимогу від 15 листопада 2023 року вих. № 3487304948-АВ щодо погашення кредитної заборгованості до 30 грудня 2023 року. Між тим зазначена вимога залишилася без відповіді.
За вимогами статей 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи відповідачки, викладені в апеляційній скарзі, звертає увагу на таке.
Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
При цьому, в частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Встановивши обставини справи та визначившись з характером спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність позивачем як факту укладання між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачкою договору про надання споживчого кредиту від 18 жовтня 2021 року № 730460 так і невиконання позичальницею свого обов'язку зі своєчасного повернення заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитними коштами, а тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.
Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо передчасного звернення позивача до позичальника з огляду на те, що строк кредитування за умовами договору не закінчився, а досудова вимога не була отримана відповідачкою.
Як встановлено за умовами пункту 1.4. Договору про надання споживчого кредиту строк кредитування сторонами визначено 1096 днів, з кінцевим терміном повернення 18 жовтня 2024 року (включно). Сторони домовилися , що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичності внесення, здійснюватимуться згідно з графіком платежів.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 ЦК України).
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина 3 статті 1054 ЦК України).
У частині 2 статті 627 ЦК України закріплено, що у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів.
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII, який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц виснувала, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини 10 статті 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10 червня 2017 року), не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а в суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову в частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.
У Рішенні Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року у справі № 1-2/2002 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) вказано, що можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Конституційний Суд України виснував, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
У справі, що переглядається, підтверджені обставини направлення представником ТОВ «Діджи Фінанс» адвокатом Міньковською А.В. на адресу відповідачки, яку остання повідомляла кредитору, вимоги від 15 листопада про дострокове погашення кредиту до 30 грудня 2023 року. Звернення Банку залишилося без відповіді. Документи на підтвердження повноважень представника кредитора були долучені до досудової вимоги. В тексті самої вимоги зазначається, що представник кредитора діє на підставі Договору про надання правничої допомоги від 22 вересня 2023 року № 42649746.
Доводи скарги про те, що Банк порушив вимоги Закону України «Про споживче кредитування» щодо направлення досудової вимоги з огляду на те, що відповідачка не отримувала такої вимоги та вимога підписана не повноваженою особою є неприйнятними.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. ( частина 3 статті 83 ЦПК України).
Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подано в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтовує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (частина 1 статті 84 ЦПК України).
Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
З матеріалів справи встановлено, що під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачка не заперечувала отримання нею досудової вимоги, будь-яких клопотань про витребування доказів у позивача на підтвердження отримання нею зазначеної досудової вимоги та на підтвердження повноважень представника кредитора не заявляла. Доказів про те, що відповідачка змінювала зазначене нею місце поживання та повідомляла про ці обставини кредитора, також ОСОБА_1 не надала.
Крім того, колегія апеляційного суду вважає за необхідне зауважити на тому, що позивач звернувся до суду з зазначеним позовом за три місяці до закінчення строку обумовленого сторонами за договором про надання споживчого кредиту від 18 жовтня 2021 року, рішення судом ухвалено після закінчення цього строку, проте відповідачка за цей час не сплатила позивачу в рахунок погашення заборгованості будь-якої суми грошових коштів на адресу, що свідчить про її не бажання сплачувати таку заборгованість.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Твердження ОСОБА_1 про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права є безпідставними.
З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановивши обставини справи.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких віднесено, зокрема, й витрати на професійну правничу допомогу (частина 1, 3 статті 133 ЦПК України).
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмово ви в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини 1, 2 статті 141 ЦПК України).
Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржницю.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Діджи Фінанс» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь понесені в суді апеляційної інстанції витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції ТОВ «Діджи Фінанс» надано: копію договору від 11 грудня 2023 року № 42649746 про надання правової допомоги; копію додаткової угоди від 27 червня 2024 року № 003487304948 до договору про надання правової допомоги від 11 грудня 2023 року № 42649746; копію детального опису робіт (наданих послуг), копію акту від 14 січня 2025 року про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг.
За змістом вищевказаних документів вбачається, що професійна правнича допомога надана на загальну суму 6 000 грн за наступні послуги: аналіз чинного законодавства та судової практики на предмет виявлення змін і доповнень, аналіз наявних кредитних та платіжних документів, 1 година - 750 грн; правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс», 1.5 години - 1 500 грн; складання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, 3 години - 3 000 грн.
В питанні критеріїв слід врахувати висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідачка будь-яких заперечень щодо вирішення цього питання не надала.
За такого, визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу апеляційний суд вважає, щопри написанні відзиву представник позивача вже був ознайомлений з аналізом чинного законодавства та судової практики при підготовці подачі позовної заяви до суду та при її розгляді, а також з наявними кредитними та платіжними документами, що надавало можливості визначити правове регулювання спірних правовідносин, а тому з урахуванням складності справи, об'єму правової допомоги на стадії апеляційного оскарження судового рішення достатнім для відшкодування таких витрат буде 3 000 грн.
Отже з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, надані в суді апеляційної інстанції, в розмірі 3 000 грн.
Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 09 грудня 2024 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді: Т.М. Базовкіна
Ж.М. Яворська
Повне судове рішення складено 25 лютого 2025 року