65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"20" лютого 2025 р. Справа № 910/11511/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Склезь Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,
за позовом: Приватного підприємства "Прем'єра Групп" (73027, м. Херсон, вул. Філатова, буд. 38; код ЄДРПОУ 42647251),
до: Російської Федерації (Russian Federation код ISORU/RUS 643) в особі Посольства Російської Федерації в Україні (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський 27),
про стягнення 210000,00 грн збитків.
За участю представників сторін:
від позивача - адвокат Грищенкова Ю.Д., довіреність б/н від 02.01.2024;
від відповідача - не з'явився.
Обставини справи.
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства "Прем'єра Групп" до Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643) в особі Посольства Російської Федерації в Україні про стягнення в розмірі 210000,00 грн у рахунок відшкодування збитків, спричинених знищенням зарядного комплексу для одночасного обслуговування чотирьох автомобілів із роз'ємами J1772/CCS/Chademo 60 kBT Kehua/.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 у справі № 910/11511/24 (суддя Головіна К.І.) передано матеріали позовної заяви за підсудністю до Господарського суду Одеської області.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2024 справу № 910/11511/24 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.
Ухвалою суду від 29.10.2024 прийнято позовну заяву Приватного підприємства "Прем'єра Групп" до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11511/24. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 26.11.2024 об 11:30 год. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачу відзив на позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст. 165 ГПК України, протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Копії письмових доказів, які подаються до суду, оформити відповідно до вимог ст. 91 ГПК України та п. 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації", затвердженого Наказом Держспоживстандарту України № 55 від 07.04.2003. Постановлено звернутись до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) (49027, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Яворницького Дмитра, будинок 21А) із запитом для отримання роз'яснень та методичних рекомендацій щодо порядку повідомлення відповідача про розгляд справи в умовах збройної агресії російської федерації. Зобов'язано відповідача повідомити суду офіційну електронну адресу та (або) адресу електронної пошти в порядку ст.ст. 6, 162, 165 ГПК України. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 26.11.2024 об 11:30 год. Повідомлено учасників справи про можливість участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, можливість подати процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".
06 листопада 2024 року до Господарського суду Одеської області від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) надійшов лист.
Вказаний лист суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
25 листопада 2024 року до Господарського суду Одеської області від Приватного підприємства "Прем'єра Групп" надійшла заява з додатком.
Вказану заяву з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 26.11.2024 закрито підготовче провадження у справі № 910/11511/24. Постановлено здійснити розгляд справи № 910/11511/24 по суті впродовж розумного строку. Призначено справу до судового розгляду по суті на 14.01.2025 о 15:30 год. Повідомлено сторін у справі, що судове засідання призначене на 14.01.2025 о 15:30 год.
14 січня 2025 року судове засідання не відбулось, у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.
Ухвалою суду призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 20.02.2025 о 14:10 год.
До повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992 та згідно якої вручення судових документів відбувається шляхом направлення доручення компетентному суду або іншому органу договірної сторони.
У зв'язку з Указом Президента України ,,Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, за зверненням Мін'юсту України, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв'язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов'язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
Листом Міністерства юстиції України ,,Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» від 21.03.2022 № 25814/12.1.1/32-22, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендовано не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.
Крім того, у зв'язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану АТ ,,Укрпошта» з 24.02.2022 припинило обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією.
Міністерство юстиції України листом від 06.10.2022 № 91935/114287-22-22/12.1.1 щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист від 03.10.2022 № 71/14-500-77469) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв'язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території РФ та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.
Листом від 29 жовтня 2024 року суд звернувся до Південного міжрегіонального управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) з запитом про надання роз'яснення та методичних рекомендацій щодо порядку повідомлення про розгляд господарської справи відповідача, яким є російська федерація, тобто країни, яка здійснює широкомасштабну збройну агресію проти України.
Південне міжрегіональне управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) листом від 30.10.2024 № 56768/11.2-21 повідомило суд, що передача/отримання будь-яких документів до/з компетентних органів росії, у тому числі за дипломатичними каналами, неможлива.
Представник відповідача у судове засідання 20.02.2025 не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Представник позивача у судовому засідання 20.02.2025 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених позовній заяві.
У судовому засіданні 20.02.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представника позивача про орієнтовний час складення повного рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд
Матеріали справи свідчать, що Приватне підприємство "Прем'єра Групп" (надалі - позивач) є власником об'єктів рухомого майна: зарядний комплекс для одночасного обслуговування чотирьох автомобілів із роз'ємами J772/ССS/Сhademo 60 кВт Кеhuа, який було придбано 25 лютого 2021 року на підставі Договору купівлі-продажу зарядного комплексу, акту приймання-передачі та видаткової накладної № 21 від 25.02.2021.
20 лютого 2014 року Російська Федерація вчинила збройну агресію проти України, що є загальновизнаним фактом та також підтверджується постановою Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21 квітня 2015 року № 337-VIII.
Позивач зазначає, що 24 лютого 2022 року Російська Федерація розпочала широкомасштабний наступ на територію України. По всій території України розпочалися масові авіаудари, ракетні та артилерійські обстріли військових та цивільних об'єктів.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Так, 08 травня 2024 року приблизьмо о 1:00 годині внаслідок збройної агресії з боку Російської Федерації на Україну, із використанням заборонених міжнародним правом засобів ведення війни, з невстановленого типу зброї, здійснили обстріл на території Корабельного району по цивільній інфраструктурі з РСЗВ «Град». Внаслідок зазначеного обстрілу було знищено майно, що перебуває у власності ПП «Прем'єра Групп», а саме: будівлю майстерні та дві зарядні станції для електромобілів, 3 метою фіксації даного факту та знищення майна, ПП «Прем'єра Групп» звернулося до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення. За фактом вищевказаного обстрілу співробітниками правоохоронних органів відкрито кримінальне провадження (номер кримінального провадження згідно Єдиного реєстру кримінальних проваджень 1202423 і 020000430) із правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України.
З метою визначення можливості подальшого використання зарядного комплексу для одночасного обслуговування чотирьох автомобілів, на яких візуально було виявлено пошкодження, пов'язані з обвалом даху та перекриттів нежитлового приміщення, в якому зберігалося майно, ПП «Прем'єра Групп» звернулося із заявкою на проведення обстеження зазначених об'єктів до ТОВ «Мегаватт Плюс», яке здійснює сервісне обслуговування зарядної станції.
За результатами проведеного огляду та діагностики монокристалічних сонячних панелей, зроблено висновок, що зарядний комплекс для одночасного обслуговування чотирьох автомобілів із роз'ємами J772/ССS/Сhademo 60 кВт Кеhuа на території будівлі за адресою місто Херсон, вул. Філатова, 38, отримали критичні пошкодження та повністю втратили свою працездатність. Для відновлення функціонування необхідне повне оновлення зарядних станцій.
На підтвердження розміру збитків позивачем надається суду акт обстеження № 18 від 22 травня 2024 року зарядного комплексу, в якому викладено висновок щодо того, що зарядний комплекс для одночасного обслуговування чотирьох автомобілів із роз'ємами J772/ССS/Сhademo 60 кВт Кеhuа на території будівлі за адресою місто. Херсон, вулиця Філатова, 38, отримали критичні пошкодження та повністю втратили свою працездатність. Для відновлення функціонування, необхідне повне оновлення зарядних станцій.
Враховуючи вищевикладене, загальна сума збитків, завданих позивачу внаслідок збройної агресії Російської Федерації, заявлена в рамках даного позову складає 210000,00 грн, тобто в сумі, сплаченій позивачем при придбанні знищеного майна.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства "Прем'єра Групп" підлягають задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до положень ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Приписами ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Слід зауважити, що ст. 1166 ЦК України встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди так званої “деліктної шкоди». Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди вказаної статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим).
Загальне правило вказаної статті встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.
Умовами застосування цієї норми є завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача. За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.
Отже, при поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди, на позивача покладається обов'язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.
Відповідно до положень ст. 73 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
При цьому, ст. 75 ГПК України визначено, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Статтею 2 Конституції України встановлено, що суверенітет України поширюється на всю її територію. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Згідно ст. 1 Закону України “Про оборону України» від 06.12.1991 із наступними змінами, збройна агресія це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
Отже, перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав, в даному випадку військових підрозділів Російської Федерації з порушенням процедури, визначеної Конституцією та Законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
В п. 4 ч. 1 ст. 2 Статуту ООН закріплений принцип, згідно з яким всі члени ООН утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з цілями Об'єднаних Націй.
Як вже зазначалось вище, відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти російської федерації) зобов'язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.
Наразі Постановою Верховної Ради України від 14.04.2022 № 2188-ІХ схвалено заяву Верховної Ради України “Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні», якою визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Російської Федерації під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року. Зокрема, доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
Частиною 1 ст. 2 Закону України “Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну", визначено, що РФ є державою-терористом, однією з цілей політичного режиму якої є геноцид Українського народу, фізичне знищення, масові вбивства громадян України, вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення, використання заборонених методів війни, руйнування цивільних об'єктів та об'єктів критичної інфраструктури, штучне створення гуманітарної катастрофи в Україні або окремих її регіонах.
Суд зазначає, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі № 761/9437/15-ц, висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.
Преамбулою Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Частиною 9 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
Отже, протиправність діянь відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні ч. 3 ст. 85 ГПК України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.
Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути встановлений безпосередній причинний зв'язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої. Доведенню також підлягає розмір спричинених збитків, завданої майнової шкоди.
Встановивши обставини справи, судом приймаються та враховуються під час вирішення спору надані позивачем докази, на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, а саме: Договір купівлі-продажу зарядного комплексу від 25.02.2021, Акт приймання-передачі від 25.02.2021, видаткова накладна № 21 від 25.02.2021, платіжні інструкції № 502, № 503 від 25.02.2021, витяг з реєстру досудових розслідувань від 08.05.2024, протокол огляду місця події від 08.05.2024, акт обстеження № 18 від 22.05.2024.
Зазначені докази у своїй сукупності доводять не лише розмір спричиненої Російською Федерацією майнової шкоди позивачу, однак і вказують на самі підстави (з яких причин) Приватне підприємство "Прем'єра Групп" зазнало такої шкоди, тобто підтверджують причинно-наслідковий зв'язок між свавільними та протизаконними діями, які вчиняються Російською Федерацією, та порушенням законних прав позивача, спричинення йому майнової шкоди.
Суд констатує, що сам факт збройної агресії Російської Федерації проти України, окупація території України та знищення майна позивача є підставами з яких Приватне підприємство "Прем'єра Групп" понесло істотні збитки та змушене відстоювати свої порушені відповідачем права в судовому порядку.
Зокрема, незаконними діями з боку Російської Федерації було порушено гарантоване ст. 41 Конституції України право власності позивача, безпосереднім суб'єктом, внаслідок дій якого позивачу завдано шкоди, є Російська Федерація.
Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Аналізуючи обставини справи, суд дійшов висновку, що мало місце також порушення відповідачем ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 № 902/761/18, від 20.08.2020 № 914/1680/18).
Крім того, відповідно до положень ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування “вірогідність доказів», на відміну від “достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Вирішуючи спір у цій справі суд вбачає за можливе звернутись до принципу більшої вірогідності, до якого звертався зокрема Верховний Суд у справах № 921/319/17-г та № 908/1581/17.
В даному випадку принцип більшої вірогідності у сукупності з принципом розумності та з урахуванням поданих позивачем доказів та пояснень надає суду можливість зробити висновок про те, що у зв'язку саме із збройною агресією Російської Федерації проти України, окупацією частини суверенної території України та знищенням майна ПП "Прем'єра Групп", було порушено право власності позивача на наведене нерухоме майно, яке було фактично втрачено останнім оскільки вибуло з його контролю та розпорядження.
Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.
Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 686/10520/15-ц.
На підтвердження розміру збитків позивачем надано акт обстеження № 18 від 22 травня 2024 року зарядного комплексу, в якому викладено висновок щодо того, що зарядний комплекс для одночасного обслуговування чотирьох автомобілів із роз'ємами J772/ССS/Сhademo 60 кВт Кеhuа на території будівлі за адресою місто. Херсон, вулиця Філатова, 38, отримали критичні пошкодження та повністю втратили свою працездатність. Для відновлення функціонування, необхідне повне оновлення зарядних станцій.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що вказані наслідки настали в результаті незаконних дій Російської Федерації, що призвело до знищення майна, а саме зарядного комплексу для одночасного обслуговування чотирьох автомобілів із роз'ємами J772/ССS/Сhademo 60 кВт Кеhuа.
На підставі видаткової накладної № 21 від 25.02.2021, а також платіжних інструкцій № 502 та № 503 від 25.02.2021, судом зроблені висновки про те, що загальна сума збитків, яка завдана позивачеві внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України складає 210000,00 грн.
Отже, позивачу обґрунтовано підлягає відшкодуванню сума збитків в загальному розмірі 210000,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені Приватним підприємством "Прем'єра Групп" позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
При зверненні з позовом позивач не сплатив судовий збір, оскільки звільнений від його сплати в силу приписів п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір» - від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Відповідно до ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, судовий збір у цій справі в розмірі 3150,00 грн підлягає стягненню з відповідача до Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Російської Федерації (Russian Federation код ISO RU/RUS 643) в особі Посольства Російської Федерації в Україні (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський 27) на користь Приватного підприємства "Прем'єра Групп" (73027, м. Херсон, вул. Філатова, буд. 38; код ЄДРПОУ 42647251) 210000,00 грн в рахунок відшкодування збитків, спричинених знищенням зарядного комплексу для одночасного обслуговування чотирьох автомобілів із роз'ємами J1772/CCS/Chademo 60 kBT Kehua.
3. Стягнути з Російської Федерації (Russian Federation код ISO RU/RUS 643) в особі Посольства Російської Федерації в Україні в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3150,00 грн.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено 25.02.2025.
Суддя Нікітенко С.В.