ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
25.02.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/92/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А., секретар судового засідання Попович Л. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів", вул. Сербська, буд. 1, м. Львів, 79008
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Лозинського Назара Володимировича АДРЕСА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 52 357 грн 82 коп.
представники не з"явились
до Господарського суду Івано-Франківської області надійшла позовна заява АТ АКБ «Львів» до ФОП Лозинського Назара Володимировича про стягнення заборгованості. Позов обґрунтовано тим, що 20.01.2023 між позивачем (банк) та відповідачем (позичальник) укладено Кредитний договір №16/В/2023, згідно із яким банк зобов'язався надати грошові кошти в розмірі 100000,00 грн. із процентною ставкою 29.9%, а відповідач зобов'язався повернути їх у строк до 19.01.2026.
Ухвалою від 03.02.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, засідання по суті у справі призначив на 25.02.2025.
В судове засідання 25.02.2025 представники сторін явки не забезпечили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, причин неявки не повідомили.
Ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 03.02.2025 була надіслана за поштовою адресою відповідача: вул. Набережна ім. В. Стефаника, буд. 12, кв. 93, м. Івано-Франківськ, 76010, яка містяться у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.
Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 тощо.
Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 03.02.2025 з дотриманням вимог статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за наступною веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Беручи до уваги належне повідомлення сторін про судовий розгляд справи, достатність доказів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про можливість її вирішення.
Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Обставини справи, встановлені судом.
20.01.2023 між позивачем (банк) та відповідачем (позичальник) укладено Кредитний договір №61/В/2023 (надалі Договір), згідно із п. 1 якого банк зобов'язується надати у власність позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти та комісії за користування ним.
Відповідно до п.п. 2.1.1-2.1.6 Договору банк видає позичальнику кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах:
- розмір та валюта кредиту: 100'000,00 грн.;
- призначення кредиту: поповнення обігових коштів;
- процента ставка: 29,9% річних;
- дата повернення кредиту в повному обсязі: 19.01.2026;
- порядок видачі кредиту: безготівково на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 ;
- графік повернення кредиту: згідно із графіком погашення, оформленого додатком №1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною.
Згідно із п.п. 2.4, 2.5 Договору кредит видається на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання. Датою видачі кредиту вважається день списання коштів з позичкового рахунку (утворення строкової заборгованості по позичковому рахунку).
На виконання умов Договору, позивач надав відповідачу кредит у розмірі 100'000,00 грн., що підтверджується копією меморіального ордеру №722182 від 20.01.2023, а також наявними у матеріалах справи виписками по особовому рахунку.
Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Договору позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього. Повернення кредиту може здійснюватися шляхом безготівкових перерахунків або внесенням готівки у касу банку.
Згідно п.2.7. Кредитного договору - Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту у випадку невиконання/неналежного виконання Позичальником зобов'язань, передбачених цим Договором та/або договорами, якими забезпечується виконання зобов'язань за цим Додатковим договором, а також у випадку несвоєчасної сплати процентів та/або повернення Кредиту або його частини.
Згідно п. 4.8. Кредитного договору Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших платежів за Договором, у разі настання одного (або кількох) з таких випадків: несвоєчасної сплати процентів та/або повернення суми кредиту (частини кредиту); наявності обставин, які свідчать про те, що наданий Позичальникові кредит не буде повернуто у строки, визначені Кредитним договором; іншого істотного порушення умов Кредитного договору.
Пунктом 4.9. Кредитного договору передбачено, що «Позичальник зобов'язаний протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання письмової вимоги банку (п.4.9) достроково повернути Кредити, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим Договором».
На виконання п.4.9. Кредитного Договору, зважаючи на те, що по даному кредитному зобов'язанню є наявна заборгованість і з метою вирішення даного спору у позасудовому порядку, Банком було надіслано лист-вимогу від 27.12.2024р. за вих.№8941/0-05, однак дана вимога повернулась за закінченим терміном зберігання на поштовому відділенні, та залишилась без відповідного реагування зі сторони Позичальника.
З урахуванням того, що позичальник систематично не виконує взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором у визначені Кредитним договором терміни, позивач, на підставі п.2.7. Кредитного договору ст.1050 ЦК України, вимагає дострокове погашенне існуючої заборгованості по Кредитному договору в судовому порядку.
Вказане вище підтверджується наявними у матеріалах справи виписками по банківському рахунку.
У зв'язку із цим, у відповідача утворилась заборгованість за тілом кредиту у розмірі 49313,28 грн.
Крім цього банк нарахував позичальнику відсотки за користування кредитом у розмірі 3044,00грн. Зі змісту наданого АКБ «Львів» розрахунку вбачається, що нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалося ним за період з 20.01.20213 по 19.01.2025.
Як передбачено ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що між позивачем (банк) та відповідачем-1 (позичальник) укладено Кредитний договір №16/В/2023 від20.01.2023.
Предметом позову у цій справі є матеріально-правові вимоги АКБ «Львів» до відповідача про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 49313,28 грн., а також прострочених процентів за користування кредитом у розмірі 3044,54 грн., які нараховані за період по з 20.01.20213 по 19.01.2025
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з п.4.1., п.4.2. Кредитного договору - позичальник зобов'язаний повернути Банку Кредит у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені цим Договором та/або додатками до нього. Повернення Кредиту здійснюється шляхом безготівкових перерахунків або внесенням готівки в касу Банку.
Згідно п.3.2. Кредитного договору - проценти за користування Кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по Кредиту за методом факт/360 (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п.2.1.3. цього Договору з моменту видачі кредиту до терміну, вказаного в п.2.1.4. цього договору.
Підтвердженням отримання відповідачем кредитних коштів від позивача є меморіальний ордер на видачу кредитних коштів №722182 від 20.01.2023 на суму 100 000, 00 грн.
Суд встановив, що відповідачем прострочено виконання зобов'язання за кредитним договором не вносячи належним чином платежів.
Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Водночас слід зазначити, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ч.2 ст.218 ГК України).
Враховуючи вищевикладене, за відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження повернення Фізичною особою-підприємцем Лозинським Н.В. кредиту в строки, встановлені Договором, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором.
З огляду на вищевказані обставини, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю в розмірі 52357,82 грн.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У зв'язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю у розмірі 52357,82 грн.
Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір, відповідно до ст.129 ГПК України, покладається на відповідача.
Відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 3 028,00грн. сплаченого судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 73, 76-78, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд,
позов Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" до Фізичної особи-підприємця Лозинського Назара Володимировича про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 52357,82 грн задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лозинського Назара Володимировича (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства Акціоперію-комерційного банку «Львів» (ЄДРПОУ 09801546, юридична адреса: 79008, м.Львів, вул.Сербська, 1) заборгованість за Кредитним договором №16/В/2023 від 20.01.2023р. в розмірі 52 357,82 грн. (П'ятдесят дві тисячі триста п'ятдесят сім) гривень 82коп. (з яких: заборгованість по основному боргу - 49313,28грн.; заборгованість по відсотках - 3 044,54 грн.) та 3 028,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 25.02.2025
Суддя Шкіндер П.А.