майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"20" лютого 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1214/24
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Сікорської Н.А.
секретар судового засідання: Сорока І.В.
за участю представника позивача: Корзаченко В.М. - адвокат, ордер серія АІ № 1614693,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу
за позовом Приватного підприємства "Автомагістраль"
до Товариства з обмеженою відповідальністю" Грант кар'єр"
про стягнення 621 824,63 грн.
Процесуальні дії по справі.
Приватне підприємство "Автомагістраль" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант кар'єр" 621824,63 грн., з яких: 399999,98 грн. заборгованості за непоставлений товар, 36624,66 грн. 3% річних, 185199,99 грн. інфляційних.
Ухвалою суду від 03.12.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
24.01.2024р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.66-79).
Ухвалою суду від 03.02.2025р. суд перейшов до розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 20 лютого 2025 р.
11.02.2025р. від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.82-88).
19.02.2025р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.96-103).
В судовому засіданні 20.02.2025р. судом підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в період березень-жовтень 2021р. на виконання умов договору поставки №14112019 від 14.11.2019р. позивач сплатив відповідачу 1810218,18 грн., натомість товар отримав лише на суму 1410758,98 грн.
Станом на дату звернення з позовом заборгованість відповідача за непоставлений товар - щебінь становить 399999,98 грн.
Претензією №816 від 17.05.2024р. позивач вимагав повернути сплачені кошти.
В зв'язку з простроченням повернення коштів, позивач нарахував до стягнення з відповідача 36624,66 грн. 3% річних та 185199,99 грн. інфляційних.
Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, вказав, що сплата коштів за договором здійснюється на підставі заявки сторін та рахунку відповідача. У даному випадку заявка подана не була, а позивач перерахував кошти за власною ініціативою.
Зазначив, що оскільки відсутня заява на поставку товару, відповідно не визначені строки виконання зобов'язання, тому безпідставні твердження позивача про прострочення відповідачем поставки товару.
Позивач у відповіді на відзив на наявність різниці між поставленим товаром на суму 1410758,98 грн. та платежами, здійсненими позивачем на суму 1810218,18 грн., пояснив, що за відповідачем рахувалась заборгованість за попередній період в сумі 540,78 грн. Вказав помилковим посилання на акт звірки в призначенні платежу в деяких платіжних документах.
Представник відповідача в засідання суду не з'явився, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із перебуванням директора товариства у відрядженні та відсутністю інших повноважних представників.
Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
У сторін було достатньо часу для висловлення власної правової позиції та подання відповідних доказів, чим вони і скористалися, а відсутність представника ТОВ "Грант кар'єр" в судовому засіданні на стадії розгляду справи по суті не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, враховуючи розумність строків розгляду справи і приписи статей 202 і 216 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи відсутні, а тому суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача.
Враховуючи, що явка представників в судове засідання не визнавалася обов'язковою, суд розглянув справу за відсутності представника та відповідача.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
14.11.2019р. між Приватним підприємством "Автомагістраль" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Грант кар'єр" (постачальник) було укладено договір поставки №14112019 (а.с.6-10), згідно п.1.1 якого постачальник зобов'язується передавати у власність (поставляти), а покупець приймати та оплачувати щебінь, щебеневу суміш та відсів, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати визначено Сторонами в Заявках, які є додатками до цього Договору і становлять його невід'ємну частину (надалі іменується "товар").
Ціна одиниці виміру товару та загальна вартість кожної партії товару визначаються сторонами в заявках до даного договору, які є його невід'ємною частиною (п.2.1 договору).
Відповідно до п.3.1 договору, розрахунки за кожну партію товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат постачальника (у разі поставки товару транспортом постачальника) здійснюються в безготівковому порядку протягом 3 банківських днів з дати фактичного отримання покупцем товару на підставі двосторонньо погодженої заявки, якщо інше не передбачено заявками до даного договору.
Згідно п.4.1 договору поставка товару здійснюється на підставі замовлень (заявок) покупця, форма яких встановлена в додатку №1 до цього договору, погоджених з постачальником, викладених в письмовому вигляді та переданих факсом (з обов'язковим надсиланням оригіналів) або особисто.
В період березень-жовтень 2021р. позивачем було сплачено відповідачу за товар кошти в загальній сумі 1810218,18 грн. (платіжні інструкції на а.с.12-21).
Згідно наявних у справі видаткових накладних в період з 12.03.2021р. по 20.09.2021р. відповідачем поставлено товар на суму 1410758,98 грн. (а.с.22-31).
21.05.2024р. позивач направив відповідачу претензію №816 від 17.05.2024р. з вимогою повернути 399999,98 грн. перерахованих коштів впродовж трьох банківських днів (а.с.32-36). Вказана претензія отримана відповідачем 18.05.2024р.
У зв'язку з неповерненням сплаченої суми, Приватне підприємство "Автомагістраль" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю" Грант кар'єр" 621824,63 грн., з яких: 399999,98 грн. заборгованості за непоставлений товар, 36624,66 грн. 3% річних, 185199,99 грн. інфляційних.
Після відкриття провадження у справі, відповідач надіслав позивачу лист №14/01/2025 від 14.01.2025р., в якому визнав наявність кредиторської заборгованості в сумі 399999,98 грн. та запропонував погодити графік погашення заборгованості (а.с.87).
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Судом встановлено, що правовідносини сторін виникли на підставі договору поставки №14112019 від 14.11.2019р.
Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Матеріали справи свідчать, що в період березень, серпень, вересень 2021р. сторонами було здійснено ряд операцій з оплати-поставки товару (а.с.12-31).
Так, згідно видаткових накладних відповідачем було поставлено позивачу товар - щебінь на загальну суму 1410758,98 грн.
В свою чергу, позивач в період березень-жовтень 2021р. згідно платіжних інструкцій перерахував відповідачу кошти на загальну суму 1810218,18 грн.
Аналіз вищезазначених операцій свідчить, що оплата товару позивачем відбувалась за фактом його поставки. В призначенні платежу платіжних документів позивач вказував рахунок та дату поставки щебеню.
Однак, в платіжних інструкціях від 25.08.2021р. на суму 30001,60 грн., 13.09.2021р. на суму 100000,00 грн., 16.06.2021р. на суму 100000,00 грн.,, 17.09.2021р. на суму 100000,00 грн., та 21.09.2021р. на суму 100000,00 грн., призначення платежу позивач вказав "За щебінь згідно акту звірки від 28.08.2021р.".
Оскільки, докази існування інших договірних правовідносин щодо поставки щебеню в матеріалах справи відсутні і сторони не заперечують, що кошти перераховувались за щебінь, тому суд вважає, що операції зі сплати коштів відбувались в межах договору поставки №14112019 від 14.11.2019р.
Судом встановлено, що різниця між вартістю поставленого відповідачем товару (1410758,98 грн.) та отриманими ним коштами (1810218,18 грн.), становить 399459,20 грн., а не 399999,98 грн., як вказує позивач в позовній заяві.
Водночас, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що сума 540,78 грн. обліковувалась як заборгованість відповідача за недопоставлений товар в попередньому періоді.
Відповідач у відзиві на позов не заперечує факт отримання ним коштів у більшій сумі, ніж потавлено товару, що становить 399999,98 грн., проте вказує, що це було здійснено за власною ініціативою позивача без попереднього замовлення та виставлення рахунку, а тому строк виконання зобов'язання не настав.
Також, в матеріалах справи наявна копія листа відповідача від 14.01.2025р., адресованого позивачу, в якому відповідач визнає, що в процесі виконання договору поставки №14112019 від 14.11.2019р., внаслідок перерахування позивачем попередньої оплати, в нього утворилась кредиторська заборгованість на користь ПП "Автомагістраль" в розмірі 399999,98 грн. (а.с.87).
Враховуючи, що між сторонами мали місце правовідносини лише за договором поставки №14112019 від 14.11.2019р., суд вважає, що за своєю правовою природою сума 399999,98 грн. є передоплатою за товар, яку позивач здійснював на власний ризик, всупереч п.3.1 договору, тому в цьому випадку необхідно керуватись нормами ст.693 ЦК України.
Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Частиною 1 ст.670 ЦК України визначено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Отже, вказаними нормами цивільного права врегульовані правові наслідки невиконання зобов'язання з поставки товару або поставки товару в меншій кількості та право кредитора (покупця) вимагати повернення попередньої оплати.
Враховуючи, що позивачем здійснено розрахунок за товар в порядку попередньої оплати, а відповідач свої зобов'язання в частині поставки товару не виконав, тому позивач, виходячи з норм ст. ст 670, 693 ЦК України, має право вимагати передання товару або повернення суми попередньої оплати.
У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №910/5444/17 зроблено висновок щодо застосування статті 693 ЦК України.
Верховний Суд зазначив, що зі змісту частин першої та другої статті 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Матеріали справи свідчать, що позивач направляв відповідачу претензію від 17.05.2024р. щодо повернення сплачених коштів в сумі 399999,98 грн. (а.с.32-36).
Згідно роздруківки трекінгу з офіційного сайту Укрпошти, поштове відправлення було надіслане 21.05.2024р. з с.Синяки (адреса реєстрації позивача) та вручено особисто адресату в с.Швайківка (місце реєстрації відповідача) 18.06.2024, що спростовує доводи відповідача про неотримання листа.
Оскільки умовами договору сторонами не передбачено проведення розрахунків шляхом здійснення попередньої оплати, в даному випадку слід керуватись нормами ч.2 ст. 530 ГПК України.
Так, ч.2 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У претензії позивач вимагав сплати коштів впродовж трьох банківських днів.
За таких обставин, зважаючи на пред'явлену вимогу, яка отримана відповідачем 18.06.2024р., у останнього виник обов'язок повернути позивачу суму здійсненої оплати в розмірі 399999,98 грн. у строк до 21.06.2024р. включно.
Враховуючи, що відповідач не повернув коштів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 399999,98 грн.
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 185199,99 інфляційних, нарахованих за листопад 2021р.- жовтень 2024р. та 36624,66 грн. 3% річних, нарахованих за період з 27.10.2021 по 13.11.2024, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши виконаний позивачем розрахунок (а.с.37), суд встановив, що ним невірно визначено початок виникнення права на нарахування інфляційних та 3% річних.
Суд звертає увагу, що за приписами ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як вже вказувалось, виходячи з приписів ч.2 ст.530 ЦК України та зважаючи на пред'явлену вимогу, яка отримана відповідачем 18.06.2024р., у останнього виник обов'язок повернути позивачу кошти у строк до 21.06.2024р. включно.
Відповідно прострочення виконання зобов'язання слід рахувати з 22.06.2024р.
За таких обставин, позивач безпідставно здійснив нарахування інфляційних втрат за період листопад 2021р.- жовтень 2024р. та 3% річних за період з 27.10.2021р. по 13.11.2024р.
Виконавши власний розрахунок інфляційних втрат за період липень 2024р.- жовтень 2024р., 3% річних за період з 22.06.2024 по 13.11.2024 на суму боргу 399999,98 грн., суд встановив, що їх розмір становить 15787,85 грн. та 4754,10 грн., і саме ці суми підлягають стягненню з відповідача.
У стягненні 169412,14 грн. інфляційних та 31870,56 грн. 3% річних суд відмовляє, в зв'язку з безпідставністю їх нарахування.
Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 420541,93 грн., з яких: 399999,98 грн. боргу, 15787,85 грн. інфляційних та 4754,10 грн. 3% річних.
У стягненні 169412,14 грн. інфляційних та 31870,56 грн. 3% річних суд відмовляє.
Судові витрати за результатами розгляду справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог в сумі 420541,93 грн., судовий збір в розмірі 6308,13 грн. покладається на відповідача.
Розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу судом не здійснюється, у зв'язку з неподанням доказів їх понесення.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант кар'єр" (13331, Житомирська обл., Бердичівський рн., с.Швайківка, вул.Воїнів Інтернаціоналістів, 24, код ЄДРПОУ 39634195)
на користь Приватного підприємства "Автомагістраль" (07351, Київська обл., Бучанський рн., с.Синяки, вул.Київська, 68, код ЄДРПОУ 31481658):
- 399999,98 грн. заборгованості;
- 15787,85 грн. - інфляційних;
- 4754,10 грн. - 3% річних;
- 6308,13 грн. - судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 25.02.25
Суддя Сікорська Н.А.
1- до справи