Справа №635/5827/24 Головуючий 1-ої інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/300/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.2 ст.286 КК України
Іменем України
19 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
потерпілої - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова кримінальне провадженняза апеляційною скаргою захисника на вирок Харківського районного суду Харківської області від 05.07.2024 року стосовно ОСОБА_9 , -
Вказаним вироком:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харків, громадянин України, маючий середню спеціальну освіту, учасник бойових дій, працюючий в ФОП ОСОБА_10 водієм, одружений, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,
засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування призначеного за даним вироком основного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки з покладення на нього обов'язків.
Крім того, цим же рішенням суду вирішена доля речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно вироку, 30.03.2024 приблизно о 10:20 ОСОБА_9 керував технічно справним автомобілем марки «Lexus» модель «RХ 350», р.н. НОМЕР_1 , який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_11 та рухався зі швидкістю приблизно 140 км./год. в Харківському районі Харківської області по автодорозі «Харків-Сімферополь» зі сторони м. Харків в сторону смт. Високий.
Рухаючись по вказаній дорозі на автомобілі марки «Lexus» модель «RХ 350», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_9 , діючи зі злочинною самовпевненістю, рухався зі швидкістю, при якій, не впоравшись з керуванням, виїхав за межі проїзної частини з подальшим перекиданням автомобіля «Lexus», чим грубо порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху, де вказано: «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».
Унаслідок чого, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 10-12/891-Дм/24 від 06.05.2024 пасажирці автомобіля ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка сиділа на передньому пасажирському сидінні автомобіля «Lexus» та під час перекидання автомобіля випала з салону, внаслідок чого заподіяно наступні тілесні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма (забита рана волосистої частини голови в тім'яних ділянках; синець в правій навколо очній ділянці, крововиливи під оболонки очей; крововиливи у м'які покрови голови в тім'яних та лобній ділянці, вбавлений перелом тім'яних кісток; лінійні переломи лівої тім'яної кістки, лобної кістки, кісток що утворюють праву очницю, основної (клиноподібної кістки), правої скроневої кістки, потиличної кістки; скупчення крові над та під твердою оболонкою; крововиливи у м'які мозкові оболонки та тканину головного мозку)відкритої черепно-мозкової травми, закрита тупа травма тулуба (садно на задній поверхні грудної клітки в проекції 7-12 ребер, в проекції 7-10 остистих виростків грудних хребців, ділянки попереку, проекції крижової кістки та сідницях; синець в ділянці попереку, проекції крижової кістки та сідниць; синець на великій статевій губі справа; крововиливи в м'які покрови спини з утворенням «кишень» заповнених рідкою кров'ю; ділянки забоїв легень; переломи ребер справа по при хребцевій лінії 8-12 ребер, зліва по при хребцевій лінії 1.5-12 ребер; розриви пристінкової плеври в місцях переломів ребер; розриви капсули та тканини печінки; крововиливи у капсули та тканини нирок; розрив стінки сечового міхура; переломи кісток таза; скупчення крові в плевральних порожнинах (гемоторакс), в черевній порожнині та порожнині таза (гемоперетоніум), травма верхніх кінцівок (поверхневі різані рани на тильній поверхні кистей; садна на тильній поверхні кистей; синці на задній поверхні передплічь), травма нижніх кінцівок (синці на передній поверхні стегон, гомілок та стоп); патоморфологічні ознаки гострої крововтрати у вигляді малокрів'я м'яких тканин та органів, крововилив під внутрішню оболонку (ендокард) лівого шлуночка серця (плями Мінакова), «шокова нирка», запустіння судин та порожнин серця, від яких ОСОБА_11 загинула на місці події.
Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/121-24/13360-ІТ від 20.05.2024 дії водія автомобіля «Lexus» модель «RХ 350», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_9 не відповідали вимогам п. 12.1 ПДР України й виразились в тому, що він рухався зі швидкістю, при якій, не впоравшись з керуванням, виїхав за межі проїзної частини з подальшим перекиданням автомобіля, внаслідок чого пасажирка автомобіля «Lexus» ОСОБА_11 загинула на місці події. Тому в діях водія ОСОБА_9 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.1 ПДР України, які, з технічної точки зору, знаходились у причинному зв'язку з ДТП.
В апеляційній скарзі захисник просить вирок змінити та призначити покарання без призначення додаткового у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, думку потерпілої, яка не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Відповідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_9 у скоєнні кримінального злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними в ній доказами, які судом досліджувались в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. Ці обставини ніким не оспорюються, а тому вони не є предметом апеляційного розгляду, відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_9 вчинив кримінальний злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілому.
Як вбачається з апеляційної скарги, сторона захисту не погоджується із вироком суду лише в частині призначення обвинуваченому ОСОБА_9 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Так, згідно вимог ст. 50, 65 КК України суд призначає покарання в межах санкції статті Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини КК України.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Призначення покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 КК України, законодавцем віднесено до кримінальних правопорушень проти безпеки руху.
Санкція частини другої вищезазначеної статті, окрім основного покарання, надає суду можливість як призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи.
Отже, вказане положення закону України про кримінальну відповідальність носить альтернативний характер.
Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.п.20, 21 постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23 грудня 2005 року, при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а і характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, а також обставини, які пом'якшують, обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку при призначенні покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
Питання про доцільність призначення додаткового покарання вирішується з урахуванням обставин справи, даних про особу винного та інших обставин, які суд при вирішенні такого питання визнає необхідними для постановлення законного, справедливого та достатнього покарання.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що призначаючи ОСОБА_9 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, районний суд не в повній мірі врахував документально підтверджені дані про особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, учасник бойових дій, військовослужбовець, займає посаду солдата, з 07.02.2025 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , та приступив до виконання службових обов'язків на посаді водія (на підтвердження цього надав суду копію витягу наказу командира військової частини НОМЕР_2 ), на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває.
Крім того, колегія суддів приймає до уваги позицію потерпілої, яка в суді просила не позбавляти обвинуваченого права керувати транспортними засобами.
Таким чином, оцінивши в сукупності обставини справи, колегія суддів, у даному конкретному випадку, вважає за доцільне, в умовах воєнного стану, з огляду на військову спеціальність обвинуваченого, з метою забезпечення ефективної можливості о ОСОБА_9 виконувати бойові та службові завдання, не застосовувати до останнього додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, а тому вирок в цій частині підлягає зміні.
За таких обставин, апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 408 КПК України, підлягає зміні.
Керуючись ст. 405, 407, 408, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу задовольнити.
Вирок Харківського районного суду Харківської області від 05.07.2024 року стосовно ОСОБА_9 змінити.
Виключити з призначеного покарання додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Врешті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий
Судді