Справа № 347/2076/24
Провадження № 1-кп/347/144/25
"25" лютого 2025 р. м.Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області, в складі:
головуючої - судді: ОСОБА_1 ,
секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косів кримінальне провадження відомості про яке внесено в ЄРДР за № 12024096190000118 від 10.08.2024 року про обвинувачення - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не працюючого, освіта середня, не одруженого, депутатом не обирався, на утриманні має одну малолітню дитину, раніше не судимого, -
- обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст.164 КК України, -
ОСОБА_5 вчинив злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів) за наступних обставин:
ОСОБА_5 згідно рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 29 листопада 2023 року (справа №347/3060/23), зобов'язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_2 , на утримання неповнолітньої дочки - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 по 2500 гривень щомісячно, до досягнення нею повноліття, починаючи з 01 листопада 2023 року.
Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 29 листопада 2023 року (справа №347/3060/23) набрало законної сили 01 січня 2023 року та 12 лютого 2024 року Косівським відділом державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження НОМЕР_2.
Відповідно до статей 18, 27 Конвенції ООН Про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради Української PCP від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року передбачено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, морального і соціального розвитку дитини.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно положень, визначених ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН Про права дитини від 20 листопада 1989 року, частин 7, 8 статті 7 Сімейного кодексу України - при вирішенні будь-яких питань щодо дітей необхідно виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання.
Таке право кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дитину до її повноліття, який закріплений в Основному Законі (ст.51 Конституції України), а також в Сімейному кодексі України (ст. 180) та гарантується Державою, в свою чергу, ст. 15 Сімейного кодексу України чітко регламентовано, що сімейні обов'язки не можуть бути перекладені на іншу особу.
Статтею 51 Конституції України проголошено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 Сімейного Кодексу України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
Обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття закріплений також в ст.180 Сімейного Кодексу України.
Крім того, статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до статті 141 Сімейного Кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Однак, ОСОБА_5 діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про необхідність сплати, аліментів на користь ОСОБА_6 на утримання малолітньої дочки - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2 500 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття - від сплати аліментів злісно ухиляється у визначеному рішенні порядку, грошові кошти на утримання дитини не виплачує, що призвело до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень.
Тобто, ОСОБА_5 злісним ухиленням від сплати коштів на утримання дитини (аліментів), вчинив дії спрямовані на невиконання рішення Косівського районного суду в Івано-Франківській області, які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за три місяці відповідних платежів.
Своїми умисними діями ОСОБА_5 грубо порушує обов'язки, покладені на нього рішенням суду та визначені нормами Конституції України і Сімейного кодексу України, та посягає на нормальний розвиток і здоров'я дитини.
ОСОБА_5 з 01.11.2023, будучи зобов'язаним сплачувати грошові кошти, від сплати аліментів злісно ухиляється.
У визначеному рішенні, порядку грошові кошти на утримання дитини умисно не виплачував.
Заходів щодо працевлаштування з метою погашення заборгованості зі сплати аліментів не вживав, на попередження державного виконавця про необхідність сплачувати аліменти не реагував, тобто злісно ухиляється від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).
В результаті чого, через злісне ухилення ОСОБА_5 від сплати коштів (аліментів) на утримання дитини за період із 01.11.2023 року - заборгованість по сплаті аліментів на користь ОСОБА_6 , станом на 21 серпня 2024 року становить 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів) ОСОБА_5 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.164 Кримінального кодексу України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненому кримінальному проступку визнав повністю та пояснив, що через важке матеріальне становище, оскільки він не має постійної роботи, у нього виникла заборгованість по сплаті аліментів на утримання малолітньої дитини. Протягом січня 2025 він переказав через поштове відділення на рахунок потерпілої 2500 грн на утримання малолітньої дитини, решта суму заборгованості зобов'язується погасити по мірі можливості. У вчиненому щиро розкаюється та просить суворо не карати.
Крім визнання вини самим обвинуваченим, його винність доводиться зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, а зокрема:
Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що через злісне ухилення ОСОБА_5 від сплати коштів (аліментів) на малолітню дитину, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , заборгованість станом на 21 серпня 2024 року становила 25 000 грн. Визнає, що обвинуваченим протягом січня сплачено 2500 грн, однак такі кошти є мізерними та недостатніми для утримання дитини, решта суми заборгованості ОСОБА_8 не погашена. Просить визначити міру покарання в межах санкції ст.164 КК україни
Допитаний судом в якості свідка державний виконавець Косівського РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління МЮ в Івано-Франківській області ОСОБА_9 пояснив, що на виконання рішення Косівського районного суду від 29 листопада 2023 року, яке набрало законної сили 01 січня 2023 року Косівським відділом державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 12.02.2024 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 від 12.02.2024 р.Боржник ОСОБА_5 ухиляється від сплати аліментів в наслідок чого у нього виникла заборгованість станом на 21 серпня 2024 року в сумі 25 000 грн. На час розгляду справи по суті заборгованість боржником не погашена.
Крім визнання вини самим обвинуваченим, його винність доводиться зібраними та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами- матеріалами справи, а саме:
Рішенням Косівського районного суду від 29.11.2023 року яким вирішено стягувати із ОСОБА_5 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 по 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалами суду від 13.07.2024 р про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів матеріалів виконавчого провадження та матеріалів медичної документації.
Протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 22.08.2024 року, матеріалів виконавчого провадження АСВП: НОМЕР_2 від 12.02.2024 р.
Копією заяви ОСОБА_6 про прийняття до виконання виконавчого листа.
Копіями матеріалів виконавчого провадження АСВП: НОМЕР_2 від 12.02.2024 р.
Постановою від 22.08.2024 р. про визнання та приєднання до кримінального провадження речового доказу - копії матеріалів виконавчого провадження АСВП: НОМЕР_2 від 12.02.2024 р.в якому боржником являється ОСОБА_5 , які зберігаються при матеріалах кримінального провадження.
-розрахунком заборгованості із сплати аліментів за рішенням Косівського районного суду від 29.11.2023 р., згідно якого сума коштів, яка підлягає стягненню станом на 21 серпня 2024 року складає 25 000грн.
Довідками КНП «Косівська ЦРЛ» якими передбачено, що ОСОБА_5 на стаціонарному лікуванні не перебував.
Таким чином суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні ним інкримінованого діяння і його умисні дії, що виразились у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), що передбачено ч.1 ст.164 КК України.
При визначенні виду й міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, обставини справи й особу обвинуваченого.
Обставинами які відповідно до ст.66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального проступку.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України не встановлено.
При призначенні виду та міри покарання ОСОБА_5 за вчинений кримінальний проступок передбачений ч.1 ст.164 КК України, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, його наслідки, дані про особу обвинуваченого та його ставлення до скоєного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_5 вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є кримінальним проступком. Відповідно до долучених до матеріалів справи довідок Косівської райполіклініки на обліку в лікаря-нарколога, лікаря-психіатра не перебуває.
Враховуючи позицію прокурора і думку потерпілої, яка бажає для обвинуваченого покарання в межах санкції ст. 164 КК України, суд вважає, що ОСОБА_5 слід обрати покарання у виді громадських робіт, оскільки саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та для запобігання вчиненню ним нових злочинів у майбутньому.
Процесуальні витрати пов'язані із залученням експерта в кримінальному провадженні відсутні.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Цивільний позов потерпілою не заявлявся.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався і підстави для його обрання на цій стадії судового розгляду відсутні.
Керуючись ст. ст. 349, 374, 376 КПК України, суд -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч.1 ст.164 КК України та призначити покарання у виді - 120 ( сто двадцять) годин громадських робіт.
Речові докази: копію виконавчого провадження АСВП: НОМЕР_2 від 12.02.2024 р., яке приєднане до матеріалів кримінального провадження - залишити при матеріалах справи.
Процесуальні витрати в справі відсутні.
Запобіжний захід не обирався.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Косівський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку сторонам вручити негайно.
Суддя: ОСОБА_1