Справа № 523/971/24
Провадження №2/523/442/25
"18" лютого 2025 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси, в складі:
головуючого - судді Малиновського О.М.
за участю секретаря - Березніченко В.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, у місті Одеса, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державного реєстратора Одеської філії Державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравця Олександра Володимировича, за участю третьої особи без самостійних вимог Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Савченко Світлани Володимирівни про визнання договору недійсним, визнання протиправним та скасування рішень,
Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі за текстом АТ «Сенс Банк») звернулось до суду з позовними вимогами в яких просить:
визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Одеської філії Державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравця Олександра Володимировича №32836211 від 07.12.2016 року про припинення іпотеки;
скасувати в Державному реєстрі речових правна на нерухоме майно: запис щодо припинення іпотеки (номер запису про іпотеку 1157746), запис щодо припинення обтяження (реєстраційний номер:1157880) на об'єкт нерухомості, а саме: садовий будинок АДРЕСА_1 , які внесені державним реєстратором Одеської філії Державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравцем Олександром Володимировичем;
внести запис до державного реєстру іпотек про обтяження іпотекою нерухомого майна, а саме: садового будинку АДРЕСА_1 , внести в Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про обтяження вищевказаного майна;
визнати недійсним договір дарування від 10.03.2017 року, №204, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Савченко Світланою Володимирівною, індексний номер рішення:34216689 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер :34216689 від 10.03.2017року прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Савченко Світланою Володимирівною;
поновити право власності на садовий будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Портофранківським ВМ Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області 26.09.2007 року).
Позовні вимоги мотивовані тим, що 13.07.2008 року між АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», та ОСОБА_1 було укладено Генеральний договір про надання кредитних коштів. В той же день було укладено договір про передачу в іпотеку, в якості виконання основного зобов'язання, домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 464,4кв.м.
07.12.2016 року державним реєстратором Одеської філії Державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравцем О.В. було внесено запис про припинення іпотеки на вказаний вище житловий будинок на підставі заочного рішення у справі №2-2065/09, виданого Приморським районним судом м.Одеса, яке відсутнє в ЄДРСР. З метою приховування свого нерухомого майна, для того щоб у ОСОБА_1 не виявилося в наявності ніякого майна та не можливо було звернути стягнення органами державної виконавчої служби 10.03.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір дарування спірного житлового будинку. Фактичні обставини відсутності підстав для погашення запису про іпотеку, незаконності дій державного реєстратора були встановлені рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 29.08.2023р. у справі №523/3827/22. На думку представника позивача неправомірність зняття іпотеки та обтяжень на зазначений предмет іпотеки позбавляє Банк можливості у забезпеченні виконання боржником - ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.
Відповідачі по справі не скористались своїми процесуальними правами, відзиву та/або письмових пояснень з приводу пред'явленого позову суду не надали.
Ухвалою судді від 22.01.2024р. було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 24.06.2024р. судом було закрито підготовче провадження у справі з призначенням розгляду справи за участі сторін.
Представник позивача в судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Дударенко С.В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на недоведеність пред'явленого позову та відсутністю доказів на його обґрунтованість.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася без поважних на те причин. Згідно поштового повідомлення відповідач відсутня за місцем зареєстрованого місця проживання, що вказує на її повідомлення про час та місце розгляду справи належним чином (ст.128 ЦПК України).
Відповідач державний реєстратор Кравець О.В. в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Суд, заслухавши представника позивача та представника відповідача ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, дійшов наступного висновку.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 13.07.2008р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено Генеральний договір про надання кредитних коштів № 08-660/148-302.
Пунктом 8 Генерального договору визначено, що в якості забезпечення позичальником виконання зобов'язань перед кредитором за цим договором та додатковими угодами до нього що до повернення кредиту, оплати нарахованих відсотків, комісій, тд. Кредитор одночасно з укладанням цього договору укладає з позичальником іпотечний договір про передачу в іпотеку в якості виконання основного зобов'язання домоволодіння, а також земельну ділянку, площею 0,0066 гектарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та земельну ділянку, площею 0,405 гектарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
13.07.2008 року в забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором між ОСОБА_1 та Акціонерного - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» укладено Договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Петрушенко Т.А. та зареєстровано в реєстрі за №391.
Відповідно з пунктом 1.1. Договору іпотеки встановлено, що Іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов?язань за Генеральним договором про надання кредитних послуг №08-660/148-302 від 13.07.2008 року, укладеним між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, наступне майно:
- садовий будинок АДРЕСА_3 та належить «Іпотекодавцю» на підставі Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 10.07.2007 року по справі №2-6792/2007, що набрало законної сили 23.07.2007 року та зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об?єктів нерухомості», 09.02.2008 року, запис №18104, в книзі 24с - 194, реєстраційний №22065402, вартістю за згодою сторін складає 1077900 (один мільйон триста сімдесят сім тисяч дев'ятсот) гривень, що еквівалентно сумі рівній 222485,96 (двісті двадцять дві тисячі чотириста вісімдесят п?ять доларів США 96 центів), за офіційним курсом Національного Банку України на дату укладення цього іпотечного договору;
-земельну ділянку, площею 0,0066 гектарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення земельної ділянки - для ведення садівництва, що наложить «Іпотекодавцю» на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, виданого Одеською міською Радою народних депутатів, 21 вересня 2000 року, на під Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В.В., 11.05.2000 року за реєстровим №2496 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №4296, вартістю за згодою сторін складає 100300 гривні (сто тисяч триста) гривень, що еквівалентно сумі рівній 20702,6 (двадцять тисяч сімсот два долара США 60 центів), за офіційним курсом Національного Банку України на дату укладення цього іпотечного договору,
- земельну ділянку, площею 0,0405 гектарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , цільове призначення земельної ділянки - для ведення садівництва, що належить «Іпотекодавцю» на підставі Державного акту на право приватної власно землю, виданого Одеською міською Радою народних депутатів від 29.06.1999 року №165-ХХІІІ та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №2947, вартістю за згодою сторін складає 1578800 гривень (один мільйон п'ятсот сімдесят вісім тисяч вісімсот) гривень, що еквівалентно сумі рівній 325875 (триста двадцять п'ять тисяч вісімсот сімдесят п'ять) доларів США 16 центів) за офіційним курсом Національного Банку України на дату укладення цього іпотечного договору.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна № 296280022 зазначено, що було внесено запис про іпотеку, на підставі договору іпотеки від 13.07.2008р., реєстровий номер 391
Відповідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань правонаступником АТ «Укрсоцбанк» є АТ «Альфа-банк», яке згодом змінило назву на АТ «Сенс Банк».
07.12.2016 року державним реэстратором Одеської філії Державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравцем О.В. було внесено запис про припинення іпотеки, як на садовий будинок, так і на земельні ділянки, на підставі заочного рішення у справі №2-2065/09, виданого Приморським районним судом м. Одеса.
10.03.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір дарування садового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В., індексний номер рішення: 34216689, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 29.08.2023р. у справі №523/3827/22, яке набрало законної сили на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 07.11.2024р., яким були задоволені позовні вимоги АТ «Сенс Банк» в частині земельних ділянок, які були предметом іпотеки, були встановлені наступні обставини, які у даній справі носять для сторін преюдиційний характер:
28.11.2017 року ухвалою Приморського районного суду м.Одеса у справі №522/21828/17 за клопотанням прокурора Одеської місцевої прокуратури №3 Голубкової М.В. було накладено арешт на об'єкти нерухомості за адресами АДРЕСА_2 (кадастровий № 5110137600:21:006:0087); АДРЕСА_2 (кадастровий № 5110137600:21:006:0088); АДРЕСА_2 , які можуть бути речовим доказом, за обставинами кримінального провадження за фактом зловживання службовим становищем державним реєстратором Одеської філії ДП «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравцем Олександром Володимировичем, що призвело до тяжких наслідків;
Вказаною ухвалою встановлено, що згідно даних з Єдиного державного реєстру судових рішень цивільна справа №2-20609 слухалась за позовом ВАТ «Одесаобленерго» до ОСОБА_3 про відшкодування збитків завданих внаслідок порушення правил користування електричною енергією та 20.03.2009 ухвалено рішення яким позов ВАТ ЕК «Обленерго» задоволено.
Отже, судовим рішенням від 29.08.2023р. у справі №523/3827/22 було встановлено, що рішення по справі 2-2065/09 ніяким чином не стосується ОСОБА_1 та зняття обтяження з майна, що перебувало в іпотеці ПАТ «Укрсоцбанк».
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Приписами ч. 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання, відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (перше речення частини першої); звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Таким чином, іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки. Тобто іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Зазначений вид забезпечення виконання зобов'язання передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов'язання та запобігання негативним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст.2 Закону України «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на момент здійснення спірних реєстраційних дій), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з ст.18 Закону України «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Відповідно до п.2,4 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.
Згідно ст.27 цього Закону, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Державна реєстрація обтяжень проводиться, зокрема, на підставі рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили, визначеного законодавством документа, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна.
Відповідно до статті 31-1 цього Закону, реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.
Згідно з ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» від 6 жовтня 2016 року N° 1666-VIII, до запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень, передбаченої Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили, до запровадження відповідної інформаційної взаємодії реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненням заявника.
У разі відсутності рішення суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень державний реєстратор прав на нерухоме майно запитує копію такого рішення суду, засвідчену в установленому порядку, від відповідного суду. Направлення запиту до суду про отримання копії рішення суду є підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Як зазначено вище у рішенні суду, підставою для припинення іпотеки та припинення обтяження забороною, що були зареєстровані державним реєстратором було рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02.06.2009 по справі № 2-2065/09.
В той же час, Приморський районний суд м. Одеси в ухвалі №522/21828/17 від 28.11.2017 року установив, що в ході досудового розслідування 07.12.2016 ОСОБА_4 здійснив реєстрацію припинення Іпотеки на об'єкти обтяження - земельні ділянки № НОМЕР_2 (площею 0,0066), № НОМЕР_3 (площею 0,0405) та будинок АДРЕСА_6 , іпотеко держателем яких був ПАТ «Укрсоцбанк», боржник ОСОБА_1 із сумою основного зобов'язання в 411000 доларів США. Підставою припинення обтяження зазначено рішення суду, заочне серія та номер 2-2065/09, видане 02.06.2009 Приморським районним судом м. Одеси.
Згідно ЄДРСР, яке перебуває у загальному доступі, зазначене рішення суду не значитися, згідно відповіді голови Приморського районного суду м. Одеси Кічмаренко С.М. цивільна справа 2-2065/09 слухалась за позовом ВАТ ЕК «Одесаобленерго» до ОСОБА_3 про відшкодування збитків завданих внаслідок порушення правил користування електричною енергією та 20.03.2009 ухвалено рішення яким позов ВАТ ЕК «Обленерго» задоволено. Таким чином рішення по справі 2-2065/09 ніяким чином не стосується ОСОБА_1 та зняття обтяження з майна що перебувало в іпотеці ПАТ «Укрсоцбанк».
Відповідно до умов договору іпотеки, ОСОБА_1 не мала право розпоряджатись, передавати предмет іпотеки в лізинг, оренду тощо, знищувати, змінювати правовий статус предмета іпотеки, передавати предмет іпотеки в наступну іпотеку без згоди іпотекодержателя.
Як встановлено судом та не спростовано відповідачами, згоди іпотекодержателя на припинення іпотеки не було надано, а законні підстави для припинення іпотеки, з урахуванням ст. 17 Закону України «Про іпотеку» були відсутні.
За змістом ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладання угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України, що за правилами ст.215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст.234 ЦК України.
У постановах від 19 жовтня 2016 року (провадження №6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року у справі №306/2952/14-ц, від 09 вересня 2017 року у справі №359/1654/15-ц Верховний Суд України здійснив розширювальне тлумачення ст.234 ЦК України і кваліфікував договір, укладений з метою уникнути виконання грошового зобов'язання, як фіктивний.
Що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року у справі №369/11268/16-ц (провадження №14-260цс19).
За висновками Верховного Суду, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.
У постанові від 28.11.2019 року у справі №910/8357/18 Верховний Суд зазначив, що правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Поручитель, який став солідарним боржником у зв'язку з невиконанням позичальником свого обов'язку у кредитному зобов'язанні, що виникло первинно з його волі та згідно з його бажанням, не є абсолютно вільним у обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, у якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами (висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.07.2019 року у справі №405/1820/17).
Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов'язані із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов'язання із повернення суми позики діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.
Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом направленим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.
При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.
Серед іншого, Верховний Суд вказав, що в обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають добросовісно виконувати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.
Вказані висновки ґрунтуються на постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі №369/11268/16-ц, провадження №14-260цс19, суть якої зводиться до того, по позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п.6 ст.3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч.3 ст.3 ЦК України) та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена ст.234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена ст.228 ЦК України.
Аналогічні висновки зроблені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.02.2019 року у справі №646/3972/16-ц.
Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в законодавстві України регулюються тільки в певних сферах (зокрема: у банкрутстві (стаття 20 Закону України від 14 травня 1992 року №2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом»); при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-УІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; у виконавчому провадженні (ч.4 ст.9 Закону України від 02 червня 2016 року №04-УІІІ «Про виконавче провадження»).
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно (п.52 Постанови Верховного Суду №910/8357/18 від 28.11.2019 року).
Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди). Про зловживання правом і використання правитно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними їх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних вовідносин).
Відповідач ОСОБА_1 відчужила нерухоме майно у вигляді садового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , маючи значну непогашену заборгованість перед АТ «Сенс Банк». Наявність вказаних обставин свідчить про те, що відповідач ОСОБА_1 діяла недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчудження належного їй майна, яке перебувало в іпотеці, відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на її майно як боржника.
Суд відхиляє заперечення представника ОСОБА_2 в частині того, що позивачем не доведено наявність у ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору, з огляду на те, що зворотного не доведено відповідачами, окрім того спростовується обставинами встановленим у рішенні суду від 29.08.2023р. у справі №523/3827/22.
Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 року у справі №405/1820/17 та у постанові Верховного Суду від 14.07.2020 року у справі №754/2450/18 .
У своїй постанові від 20.05.2020 року у справі №922/1903/18 Верховним Судом зробив наступні висновки. В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов'язаний піклуватися про те, що юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконанні.
Тому усі боржники мають добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання, надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч.ч.1 та 5 ст.203 ЦК України, що за правилами ст.215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст.234 ЦК України.
Саме такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду України від 19.10.2016 року, від 23.08.2017 року у справі №306/2952/14-ц та від 09.09.2017 року у справі №359/1654/15-ц.
Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права i свободи, викладенi в цiй Конвенцiї, порушуються, має право на ефективний засiб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що дiяли як офiцiйнi особи.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини справі ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
На підставі викладеного, з урахуванням фактичних обставин, встановлених судом під час розгляду справи, з метою ефективного захисту інтересів позивача, поряд із задоволенням інших позовних вимог, підлягає задоволенню позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності на майно, з одночасним визнанням права власності відповідача ОСОБА_1 як власника майна у порядку абз.3 ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме :майно та їх обтяжень». При цьому, відповідно до діючих норм права, визнання права власності за відповідачем не є самостійною вимогою, а є невід'ємною складовою вимоги про скасування державної реєстрації права власності на майно задоволення якої дозволить ефективно захистити законний інтерес позивача.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів в рівних частках на користь позивача слід стягнути сплачений позивачем судовий збір у розмірі 12104,00грн., тобто по 4034,67грн. з кожного.
Керуючись ст.ст.12,13,76,259,263-265,268, 279 ЦПК України,
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Одеської філії Державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравця Олександра Володимировича №32836211 від 09.12.2016 року про припинення іпотеки.
Скасувати в Державному реєстрі речових правна на нерухоме майно: запис щодо припинення іпотеки (номер запису про іпотеку 1157746), запис щодо припинення обтяження (реєстраційний номер:1157880) на об'єкт нерухомості, а саме: садовий будинок АДРЕСА_1 , які внесені державним реєстратором Одеської філії Державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравцем Олександром Володимировичем.
Внести запис до державного реєстру іпотек про обтяження іпотекою нерухомого майна, а саме: садового будинку АДРЕСА_1 , внести в Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про обтяження вищевказаного майна.
Визнати недійсним договір дарування від 10.03.2017 року, №204, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Савченко Світланою Володимирівною, індексний номер рішення:34216689 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:34216689 від 10.03.2017року прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Савченко Світланою Володимирівною.
Поновити право власності на садовий будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Портофранківським ВМ Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області 26.09.2007 року).
Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державного реєстратора Одеської філії Державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравця Олександра Володимировича на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» сплачений судовий збір у розмірі 12104,00грн., а саме по 4034,67грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 24 лютого 2025р.
Суддя