Справа № 127/37327/24
Провадження №11-кп/801/310/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
25 лютого 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
засудженого в режимі відеоконференції ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2024 року про часткове задоволення клопотання засудженого про звільнення від покарання чи пом'якшення покарання у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння,
Зміст судового рішення та встановлені судом обставини.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2024 року частково задоволено клопотання засудженого ОСОБА_7 про звільнення від покарання чи пом'якшення покарання, призначеного вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 28 вересня 2021 року у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_7 від призначеного покарання за ч. 2 ст. 185 КК України (за епізодом від 03.02.2020) у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Приймаючи зазначене рішення місцевий суд зазначив, що внаслідок набрання чинності 09 серпня 2024 року Закону України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», змінилось визначення грошового еквіваленту, з якого настає кримінальна відповідальність, у зв'язку з чим вчинене 03.02.2020 засудженим кримінальне правопорушення перестало бути кримінально караним.
Водночас за встановленими вироком суду обставинами, майнова шкода, завдана діями ОСОБА_7 за епізодами злочинів, кваліфікованих за ч. 3 ст. 185 КК України, є більшою за мінімальний розмір, з якого настає кримінальна відповідальність, внаслідок чого відсутні підстави для застосування положень ст. 74 КК України щодо інших кримінальних правопорушень.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.
В апеляційній скарзі засудженого ОСОБА_7 ставиться питання про скасування ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 10.12.2024 через неправильне, на його думку, застосування закону про кримінальну відповідальність.
Апеляційна с карга мотивована тим, що вчинені ним кримінальні правопорушення підпадають під дію Закону України від 18.07.2024 № 3886-IX та суд мав застосувати положення ст. 74 КК України звільнивши його від покарання, або пом'якшити його.
Позиції учасників судового провадження.
Засуджений ОСОБА_7 підтримав доводи своєї апеляційної скарги з підстав, викладених в ній та просив задовольнити.
Прокурор ОСОБА_6 заперечив проти задоволення апеляційної скарги засудженого, вважаючи ухвалу суду законною та обґрунтованою.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга засудженого підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Як убачається з ухвали, суд правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання засудженого.
Установлено, що ОСОБА_7 відбуває покарання у Державній установі «Вінницька виправна колонія № 86» за вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 28 вересня 2021 року.
Цим вироком ОСОБА_7 засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень покарання ОСОБА_7 визначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі. Також на підставі ч. 4 ст. 70 КК України з урахуванням вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 03.06.2020 остаточне покарання ОСОБА_7 визначено шляхом часткового складання покарань у виді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Таким чином засуджений у даний час відбуває покарання за двома вироками - Вінницького міського суду Вінницької області від 03.06.2020 та Вінницького районного суду Вінницької області від 28.09.2021.
У зв'язку з такими обставинами для з'ясування питання про можливість звільнення засудженого від покарання чи його пом'якшення відповідно до ч. 2, 3 ст. 74 КК України суду належить перевірити такі підстави щодо усіх діянь, за які ОСОБА_7 засуджений за двома вироками.
Так, вироком Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_7 засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі за вчинення трьох епізодів таємного викрадення майна:
-09.02.2019 з приміщення Вінницького національного медичного університету імені Миколи Пирогова на суму 11762,98 гривень;
-13.02.2019 з приміщення Державного підприємства «Вінницький експертно-технічний центр «Держпраці» на суму 5384,00 гривень;
-16.02.2029 з приміщення «ВМ-склад» на суму 17070,50 гривень.
За змістом ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
09 серпня 2024 року набув чинності Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна) та передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Зі змісту вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 03.06.2020 вбачається, що три кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 185 КК України ОСОБА_7 вчинив протягом лютого місяця 2019 року.
Станом на 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1921 гривень, а 50 відсотків від його розміру становили 960,50 гривень.
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_7 злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становив 1921 гривень (960,50х2=1921).
Як убачається зі встановлених місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження, діями ОСОБА_7 було заподіяно майнову шкоду потерпілим на суму відповідно 11762,98 гривень, 5384 гривень та 17070,50 гривень.
Ураховуючи те, що вартість таємно викраденого ОСОБА_7 майна в усіх випадках перевищує розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, відсутні підстави для звільнення засудженого від покарання за цими злочинами на підставі ч. 2 ст. 74 КК України.
Стосовно вироку Вінницького районного суду Вінницької області від 28.09.2021, ОСОБА_7 засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України за фактом таємного викрадення майна ОСОБА_8 на суму 793,05 гривень, вчинене 03.02.2020. Крім того засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України за таємне викрадення майна, які мали місце 07.08.19-09.08.2029 на суму 2494,73 гривень, 28.11.2019-29.11.2019 на суму 36045,82 гривень, у грудні місяці 2019 року на суму 4836 гривень, у березні 2020 року на суму 5027,84 гривень та 07.03.2020 на суму 14987,50 гривень.
Станом на 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1921 гривень, а 50 відсотків від його розміру становили 960,50 гривень, а станом на 01 січня 2020 року становив 2270 гривень, а 50 відсотків від його розміру становили 1135 гривень.
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_7 злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України у 2019 році, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становив 1921 гривень (960,50х2=1921), а в 2020 році 2270 гривень (1135х2=2270).
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, був меншим за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, місцевий суд дійшов віроного висновку про звільнення засудженого від призначеного вироком покарання за ч. 2 ст. 185 КК України.
Разом з тим за усіма епізодами кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 1895 КК України розмір вартості викраденого ОСОБА_7 майна є вищим, з якого відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, у звязку з чим відсутні підстави для звільнення засудженого від покарання за цими злочинами на підставі ч. 2 ст. 74 КК України.
Такі висновк місцевого суду відповідають вимогам закону та належним чином умотивовані.
Проте поза увагою місцевого суду залишилось те, що звільняючи засудженого від покарання, призначеного вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 28.09.2021 за ч. 2 ст. 185 КК України, необхідно також виключити з вироку вказівку про призначення покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень.
Таке неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність є підставою для скасування ухвали судом апеляційної інстанції з постановленням нової ухвали.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2024 року про часткове задоволення клопотання засудженого ОСОБА_7 про звільнення від покарання чи пом'якшення покарання, призначеного вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 28 вересня 2021 року у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння скасувати.
Клопотання засудженого ОСОБА_7 задовольнити частково.
Звільнити засудженого ОСОБА_7 від покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі, призначеного вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 28.09.2021 за ч. 2 ст. 185 КК України.
Виключити з вироку призначення покарання ОСОБА_7 за сукупністю кримінальних правопорушень відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України.
Вважати засудженим ОСОБА_7 вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 28.09.2021 за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань, призначеного цим вироком та вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 03.06.2020 вважати засудженим ОСОБА_7 до покарання у виді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Ухвала є остаточною та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Судді: