24 лютого 2025 року справа №200/282/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року про відмову у відкритті провадження (головуючий суддя І інстанції - Олішевська В.В.) у справі № 200/282/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії щодо невиплати заборгованості з пенсії у сумі 124854,32 грн за період з грудня 2019 по квітень 2022 та 32000 грн за період з травня 2022 по серпень 2023, у загальній сумі 156854,32 грн. та стягнути з заборгованість з пенсії за період з грудня 2019 по квітень 2022 та 32000 грн за період з травня 2022 по серпень 2023, у загальній сумі 156854,32 грн.,-
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:
визнання протиправними дії щодо невиплати заборгованості з пенсії у сумі 124854,32 грн за період з грудня 2019 по квітень 2022 та 32000 грн за період з травня 2022 по серпень 2023, у загальній сумі 156854,32 грн.
стягнення з заборгованість з пенсії за період з грудня 2019 по квітень 2022 та 32000 грн за період з травня 2022 по серпень 2023, у загальній сумі 156854,32 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та стягнення заборгованості.
Не погодившись з вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати вищевказану ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.
В обґрунтуванні апеляційної скарги, зазначив, що предмети спору у справі №200/11577/21 та в даній справі не є тотожними, відтак відмова у відкритті провадження є протиправною.
Сторони в судове засідання не з'явились про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.11.2021 року по справі №200/11577/21 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення № 145 від 06.08.2021 та зобов'язання вчинити певні дії, - задоволено в повному обсязі.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 145 від 06.08.2021 «Про відмову в перерахунку пенсії» за вислугу років ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 01.12.2019 перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Донецькій області» № 33/25-1822 від 14.07.2021, відповідно до якої розмір грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського для обчислення пенсії ОСОБА_1 за листопад 2019 року становить 14842,46 грн, у т.ч. посадовий оклад -2500,00 грн.; оклад за спеціальним званням - 2000,00 грн.; надбавка за стаж служби (40 %) - 1800,00 грн.; надбавка за специфічні умови проходження служби (в розмірі 44, 91 % від грошового забезпечення) - 2829,33 грн.; премія (в середньому розмірі за прирівняною посадою у розмірі 62,58 % від грошового забезпечення) - 5713,13 грн.
Рішення суд набрало законної сили 08.20.2022 року.
21.02.2022 року видані виконавчі листи по справі.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.05.2023 року по справі №200/1411/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплати з 01 травня 2022 року доплати до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити з 01 травня 2022 року ОСОБА_1 щомісячну доплату у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суд набрало законної сили 15.08.2023 року.
11.12.2024 року видані виконавчі листи по справі.
Як вбачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.12.2024 № 0500-0202-8/119136 на виконання рішення суду № 200/11577/21 від 15.11.2021 року та № 200/1411/23 від 10.05.2023 року, які набрали законної сили виплата коштів у сумі 124854,32 грн за період з грудня 2019 по квітень 2022 та 32000 грн за період з травня 2022 по серпень 2023, у загальній сумі 156854,32 грн. виплата коштів буде здійснена у межах бюджетних асигнувань виділених на цю мету.
Відтак, спірна заборгованість нарахована позивачу на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду № 200/11577/21 від 15.11.2021 року та № 200/1411/23 від 10.05.2023 року.
Щодо спірної ухвали про відмову у відкритті провадження у справі з позовними вимогами про стягнення суми заборгованості з пенсійних виплат, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно з частинами другою та третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно із положеннями частин першої та другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому ст. 287 цього Кодексу (ч. 8 ст. 382 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що приписами статтей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Вказані правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Відтак, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 у справі № 806/2143/15, від 21 грудня 2020 року у справі №440/1810/19, від 27 липня 2022 у справі № 540/606/20.
Аналіз предмету позову у справі, яка розглядається, свідчить, що однією із фактичних підставою для звернення до суду із даним позовом стала незгода позивача із невиконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду № 200/11577/21 від 15.11.2021 року та № 200/1411/23 від 10.05.2023 року.
Таким чином, проаналізувавши предмет позову у цій справі, суд дійшов висновку, що він фактично спрямований на належне виконання інших судових рішень Донецького окружного адміністративного суду № 200/11577/21 від 15.11.2021 року та № 200/1411/23 від 10.05.2023 року в ході виконання яких вже вирішено питання щодо виплати заборгованості з пенсії за спірний період.
Таким чином, між сторонами у справі № 200/282/25 не виник новий спір, а заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судових рішень у справах№ 200/11577/21 та № 200/1411/23.
Отже, в даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору. Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Наявність спеціальних правових норм КАС України (ст.ст. 382, 383), направлених на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Відтак, висновок суду першої інстанції щодо необхідності відмови у відкритті провадження у справі є правильним.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, оскільки суд першої дійшов вірного висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у справі, у зв'язку з наявністю рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі № 200/282/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 24 лютого 2025 року.
Судді А.В. Гайдар
І.В. Геращенко
Е.Г. Казначеєв