Справа № 755/7218/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3271/2025 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
11 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 , (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу обвинуваченого на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 29 січня 2025 року про продовження строку тримання під вартою,
В провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження №12023100040003774 від 06 листопада 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Під час судового засідання прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в якому прокурор послався на існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які продовжують існувати, можливість обвинуваченого впливати на свідків по справі, продовжувати злочинну діяльність, переховуватись від суду.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29 січня 2025 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 до 29.03.2025 року включно без визначення розміру застави.
Суд, обґрунтовуючи доцільність перебування обвинуваченого під вартою, визнав доведеним, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати, також судом враховано вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 кримінального правопорушення, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зав'язків та його майновий стан, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачуються, також зазначено, що у кримінальному провадженні не досліджені усі матеріали та не допитані свідки сторони обвинувачення, покази яких суд повинен сприймати безпосередньо, крім того зауважено, що ці свідки проживають за адресою, де просить визначити місце відбування покарання у вигляді домашнього арешту обвинувачений та є близькими родичами ОСОБА_7 . Судом також враховано справжні інтереси суспільства та конкретні обставини кримінального провадження та суд прийшов до висновку, що більш м'який запобіжний захід не буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить скасувати ухвалу суду та застосувати до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається наявність процесуальних порушень, які полягають у постійних відкладеннях судового розгляду, що створює умови неможливості звернення його з клопотаннями на свою користь. Також посилається на відсутність доказів вчинення ним кримінального правопорушення.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ч.3 ст.331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
У відповідності до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Суд першої інстанції, розглядаючи питання доцільності перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, фактично дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку його тримання під вартою у зв'язку з продовженням існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , оскільки продовжують існувати обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_7 перебувати на волі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_7 на час судового розгляду.
Як випливає із змісту судового рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів, приймаючи до уваги також дані про обвинуваченого у сукупності з іншими наведеними вище даними, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть на даному етапі розгляду кримінального провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України.
Рішення суду першої інстанції не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Посилання в апеляційній скарзі на відсутність доказової бази його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, інкримінованого ОСОБА_7 , є необґрунтованими, оскільки такі відомості не можуть бути предметом дослідження в суді апеляційної інстанції при перегляді на предмет законності ухвали суду першої інстанції про доцільність перебування під вартою обвинуваченого під час судового розгляду, а вирішення питання доведеності висунутого обвинувачення віднесено до компетенції суду першої інстанції, яке має бути вирішено кінцевим судовим рішенням
Інших доводів незаконності ухвали суду, апеляційна скарга обвинуваченого не містить.
Відтак, колегія суддів вважає, що висновок суду про те, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дію якого продовжено, має забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_7 процесуальних обов'язків у кримінальному провадженні на даній стадії судового розгляду, є вірним.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування судового рішення, не встановлено.
За таких обставин ухвала є законною.
Керуючись ст.ст.404,405,407,419, 422-1 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 29 січня 2025 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Суддя: Суддя: