Справа № 761/44753/24 Слідчий судя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/789/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
11 лютого 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , підозрюваної ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1 КК України у кримінальному провадженні №22024000000000617 від 02.07.2024,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року частково задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про продовження строку тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та продовжено їй строк тримання під вартою до 13 січня 2025 року включно.
Визначено ОСОБА_7 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1 816 800 гривень 00 копійок.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покладено на ОСОБА_7 такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду (в залежності від стадії кримінального провадження) за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд (в залежності від стадії кримінального провадження) про зміну свого місця проживання, місця роботи;
- не відлучатися з населеного пункту, де вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду (в залежності від стадії кримінального провадження);
- здати на зберігання уповноваженому органу свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в?їзд в Україну.
Визначено строк дії обов'язків, покладених на підозрювану ОСОБА_7 , два місяці з моменту звільнення з-під варти, у зв'язку із внесенням застави.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою без визначення розміру застави.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що слідчим суддею при прийнятті рішення проігноровано доводи сторони обвинувачення щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину, а також те, що ризики не зменшились і продовжують існувати.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, підозрювана ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого або обрати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що слідчий суддя не звернув уваги на відсутність будь-яких доказів, які б обґрунтовували ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Крім того, апелянт зазначає, що слідчим суддею жодним чином не доведено та не обґрунтовано, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання ризикам.
Апелянт наголошує на тому, що розмір застави є необґрунтованим та непомірним, що значно перевищує розмір, встановлений ст.182 КПК України, а слідчим суддею не враховано її майновий стан.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що слідчий суддя без дослідження матеріалів провадження безпідставно дійшов висновку щодо існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 тяжкого кримінального правопорушення, доведеності існування всіх ризиків, передбачених ст.177 КПК України та недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання таким ризикам та доведеності обставин того, що заявлені ризики не зменшилися і виправдовують продовження тримання ОСОБА_7 під вартою.
Апелянт наголошує на тому, що в оскаржуваній ухвалі не враховані обставини, визначені статтею 178 КПК України, а саме: міцність соціальних зв'язків підозрюваної, незадовільний стан здоров'я її чоловіка, наявність на утримані двох неповнолітніх дітей, наявність постійного місця проживання, відсутність судимостей, та повної співпраці підозрюваної із органами досудового розслідування.
20 січня 2025 року від прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 до суду надійшла заява про відмову від його апеляційної скарги, у зв'язку з втратою чинності оскаржуваної ухвали.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваної ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_8 , які підтримали свої апеляційні скарги та просили їх задовольнити, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що з урахуванням положень ст. 403 КПК України, необхідно закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року, у зв'язку з його відмовою від апеляційної скарги, та доходить висновку, що клопотання захисника ОСОБА_8 про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, а апеляційні скарги підозрюваної ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_8 не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Як зазначено в апеляційній скарзі та підтверджується матеріалами судового провадження, копію повного тексту оскаржуваної ухвали захисник отримав 19.12.2024, тоді як апеляційну скаргу ним подано до суду 22.19.2024, тобто в межах строку, передбаченого п. 3 ч. 2, абзацом 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, тому колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, слідчими Головного слідчого управління СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024000000000617 від 02.07.2024 за підозрою ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
В рамках даного провадження 13.07.2024 ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
13.07.2024 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
29.08.2024 підозрюваній ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.
15.07.2024 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва стосовно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком до 10.09.2024 включно.
06.09.2024 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Киває строк тримання підозрюваної ОСОБА_7 під вартою продовжено до 13.10.2024 включно, без визначення розміру застави.
10.10.2024 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Киває строк тримання підозрюваної ОСОБА_7 під вартою продовжено до 08.12.2024 включно, без визначення розміру застави.
02.12.2024 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва строк тримання підозрюваної ОСОБА_7 під вартою продовжено до 13.01.2025 року включно.
Визначено ОСОБА_7 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1 816 800 гривень 00 копійок.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покладено на ОСОБА_7 такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду (в залежності від стадії кримінального провадження) за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд (в залежності від стадії кримінального провадження) про зміну свого місця проживання, місця роботи;
- не відлучатися з населеного пункту, де вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду (в залежності від стадії кримінального провадження);
- здати на зберігання уповноваженому органу свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в?їзд в Україну.
Визначено строк дії обов'язків, покладених на підозрювану ОСОБА_7 , два місяці з моменту звільнення з-під варти, у зв'язку із внесенням застави.
Слідчий суддя виходив з того, що слідчим доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, наявність яких встановлена в судовому засіданні, а продовження застосування до підозрюваної такого запобіжного заходу як тримання під вартою, пов'язане з потребами досудового розслідування, оскільки вказані слідчим обставини є такими, що об'єктивно унеможливлюють завершення досудового розслідування до спливу дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Як вбачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає, що продовжуючи строк тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість, на даному етапі досудового розслідування, підозри останньої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними в ухвалі слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Таким чином, на переконання колегії суддів, сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту розгляду справи в суді, є достатньою для продовження застосування щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім цього, колегія суддів вважає, що перевіряючи доводи клопотання на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення; незаконно впливати на інших підозрюваних, свідків, експертів, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінальних проваджень, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 , у разі визнання її вини у інкримінованому кримінальному правопорушенні, а також з огляду на характер та наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
У справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваної, її вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , оскільки слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваної, які вказують на можливість останньої вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, колегія суддів враховує, що згідно вимог ч. 4 ст. 183, ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд має право не визначати розмір застави, натомість застосовується запобіжний захід у виді тримання під вартою.
При цьому, колегія суддів зауважує, що слідчий суддя, у відповідності до вимог ч. 4, 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваної, а саме те, що підозрювана ОСОБА_7 має на утриманні осіб, які потребують постійного догляду та лікування, раніше не судима, заміжня, має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, позитивну характеристику, конкретні обставини інкримінованого кримінального правопорушення, а також те, що вона сприяє слідству шляхом надання викривальних показів щодо інших фігурантів провадження, вчиняє дії, спрямовані на мінімізацію ризиків, задовольнив клопотання слідчого частково та дійшов обґрунтованого висновку про визначення їй альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1 816 800 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді та вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_7 .
Твердження апелянтів про те, що розмір застави є непомірним для підозрюваної, відхиляються колегією суддів як безпідставні, оскільки жодних доказів на підтвердження вказаних обставин стороною захисту не надано, а відтак, підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваної колегія суддів не вбачає.
Як правильно встановлено слідчим суддею, матеріали судового провадження містять докази про продовження існування ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваної, передбачених ст. 177 КПК України, які на момент постановлення оскаржуваної ухвали залишаються існувати та вірогідність настання яких є досить високою.
До того ж, слідчий суддя врахував, що органом досудового розслідування, в обґрунтування клопотання, наведені обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказані доводи є обґрунтованими і вони, у сукупності з існуючими ризиками, виправдовують подальше тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_7 .
Таким чином, дослідивши доводи апеляційної скарги сторони захисту в цій частині, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у справі належних доказів, які б підтверджували, що встановлені слідчим суддею ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на день апеляційного розгляду втратили свою актуальність.
Доводи апеляційної скарги про те, що підозрювана належним чином зможе виконувати всі обов'язки, у випадку застосування відносно неї запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, з огляду на міцність соціальних зв'язків підозрюваної, наявність на утримані двох неповнолітніх дітей, наявність постійного місця проживання, відсутність судимостей, та повної співпраці із органами досудового розслідування, оцінюються колегією суддів критично, оскільки самі по собі не забезпечують впевненості у її подальшій належній процесуальній поведінці та не свідчать про відсутність існування ризиків у кримінальному провадженні, передбачених ст. 177 КПК України.
Доводи апеляційної скарги сторони захисту про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною інкримінованого кримінального правопорушення.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування. Дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту розгляду справи в суді, є достатньою для застосування щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Твердження апелянтів про наявність підстав для застосування відносно підозрюваної ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, оцінюються колегією суддів критично, позаяк слідчим суддею належним чином встановлено, що наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування щодо ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, під час розгляду клопотання слідчого не встановлено.
Інші доводи апеляційних скарг висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно з вимогами ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом. Тобто, законодавцем встановлено певний процесуальний запобіжник, що унеможливлює обмеження прав особи поза межами кримінального провадження.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.05.2019 у справі № 532/308/15-к (провадження № 13-23зво19), скасування такої ухвали про обрання запобіжного заходу, яка вже виконана, в жодному разі не може призвести до відновлення прав особи.
Станом на час розгляду апеляційної скарги оскаржувана ухвала слідчого судді вичерпала свою дію 13 січня 2025 року.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування, а відтак доходить висновку, що апеляційні скарги підозрюваної ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_8 слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 407, 418, 422 КПК України,
постановила:
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року - закрити, у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги.
Поновити захиснику ОСОБА_8 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року.
Апеляційні скарги підозрюваної ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_16
Судді:
ОСОБА_17