05 лютого 2025 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/1427/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів: Писаної Т. О., Гаращенка Д. Р.
при секретарі Гайдаєнко В. С.
за участі представника ОСОБА_1 - адвокат Воротиленко О. С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Воротиленка Олександра Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 ,
на ухвалу Печерського районного суду міста Києва у складі судді Хайнацького Є. С.
від 16 травня 2024 року
у цивільній справі № 757/21251/24-ц Печерського районного суду міста Києва
за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1 ,
Державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області «Центр реєстрації» Бондарчук Юлії Олександрівни,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 ,
про визнання іпотеки припиненою, зняття заборони на нерухоме майно та скасування рішення державного реєстратора,
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , Державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області «Центр реєстрації» Бондарчук Ю. О.
Одночасно з позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири, власником якої є позивач, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 868411980000, мотивуючи свою вимогу тим, що невжиття заходів забезпечення позову, виходячи із предмету позову, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки існує ризик звернення відповідачем ОСОБА_1 стягнення на квартиру, яка є предметом договору іпотеки та належить на праві власності позивачу. Відтак, вважав, що ефективний захист прав позивача за результатами можливого рішення про задоволення позову у даній справі буде неможливим, оскільки у такому разі квартира вибуде з власності позивача і зняття з неї обмежень (іпотеки, заборони) та припинення іпотеки за договором іпотеки вже не матиме наслідком повноцінний захист прав позивача. У такому випадку позивач буде змушений звертатися до суду з додатковими позовами.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 16 травня 2024 року заяву про забезпечення позову задоволено.
Вжито у цивільній справі заходи забезпечення позову шляхом заборони органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, а саме: суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції реєстрації прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до будь-яких реєстрів, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири, власником якої є ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 868411980000.
В апеляційній скарзі адвокат Воротиленко О. С., в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, судові витрати покласти на позивача. Вважає, що оскаржувана ухвала суду не містить жодного аналізу та обґрунтування щодо вмотивованості чи невмотивованості доводів позивача з позиції співмірності застосування заходів забезпечення позову, не відповідає як вимогам процесуального законодавства, так і практиці ЕСПЛ і Верховного Суду. Тобто є незаконною і необґрунтованою, не містить належних підстав її прийняття, не містить достатньою мірою обґрунтування (або містить часткове, неповне обґрунтування) мотивів прийняття/неприйняття тих чи інших доводів наведених як позивачем так і відповідачем.
Вказує, що вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкт нерухомою майна: 868411980000 до скасування ухвал Голосіївського, Печерського районного суду міста Києва є неможливим. Наявність відомостей про арешти нерухомого майна покликано забезпечити унеможливлення переходу права власності до будь-якої особи та є належним інструментом, що вже задіяно з боку судових органів. Однак суд першої інстанції цього не врахував, мотиви прийняття чи не прийняття цих доводів відповідача щодо норм матеріального права в оспорюваній ухвалі не відобразив. Зазначає також, що позивач вказує на абстрактну неможливість захисту своїх прав у разі якогось можливого розвитку подій, що можливо у майбутньому призведе до чогось, і що фактично не здійснюється наразі. При цьому, матеріали заяви про забезпечення позову не містять жодних доказів вчинення чогось реального про що вказує позивач. Все наведене є припущеннями позивача, без жодних ознак реальності певних обставин чи подій.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Пашковський Д. В., заперечив проти її доводів, вважаючи їх необґрунтованим. Зазначає, що застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову має більш широку дію, ніж арешт майна і спрямований на недопущення повторних подібних дій державних реєстраторів. Вказує, що на квартиру, щодо якої судом першої інстанції було вжито заходи забезпечення позову, накладено арешт в рамках кримінального провадження, а також накладено арешт судом в межах справи № 757/47946/19-ц. Разом з тим, арешт, вжитий в рамках кримінального провадження, може бути скасований в будь-який момент за заявою правоохоронних органів у порядку, визначеному КПК України. У свою чергу, арешт як захід забезпечення позову у справі № 757/47946/19-ц було вжито за заявою ОСОБА_1 , який може у будь-який момент звернутися до суду із заявою про скасування цього заходу забезпечення позову. Відтак, вважає, що наявні у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження можуть бути у будь-який момент скасовані з ініціативи правоохоронних органів та/або ОСОБА_1 , попри заперечення та поза волею позивача, як власника майна.
З огляду на вище викладене вважає, що позивачем було доведено існування обґрунтованого ризику, який базувався на очевидних речах - не обмежене право відповідача ОСОБА_1 звернути стягнення на спірну квартиру, як на предмет іпотеки у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку», а вжиття визначених позивачем заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а насамперед спрямоване лише на забезпечення права позивача на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Інші учасники справи правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Воротиленко О. С. апеляційну скаргу підтримав із викладених у ній підстав та доводів.
Інші учасники, що повідомлені про час та місце розгляду справи (а.с. 178-195), в судове засідання на виклик апеляційного суду не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення представника скаржника ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву до неї, колегія суддів виходить з наступного.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є запобігання можливому порушенню в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому ґарантується виконання судових актів (149 ЦПК України). Цим забезпечується можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Тобто, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулася з відповідними вимогами у справі про банкрутство.
При цьому, у разі звернення особи до суду з немайновою позовною вимогою, у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання судового рішення, то має застосуватися та досліджуватися не така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, позаяк позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).
У частині першій статті 150 ЦПК України наведено перелік видів забезпечення позову, серед яких у пункті 1 законодавець вирізняє накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
При дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки воно є предметом перевірки судом під час розгляду справи по суті.
Як вбачається із матеріалів за заявою про забезпечення позову, у подані позовній заяві позивач просив визнати припиненою іпотеку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що виникла на підставі договору іпотеки № 538 від 05.03.2016, зняти заборону на нерухоме майно від 05.03.2016, накладену у зв'язку із вказаним договором, а також скасувати рішення державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області «Центр реєстрації» Бондарук Ю. О., індексний № 42489530 від 10.08.2018.
З матеріалів за заявою про забезпечення вбачається, що сторонами договору іпотеки № 538 від 05.03.2016 є відповідач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_3 . Іпотека укладена у забезпечення виконання договору позики, за яким ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_1 850 000 доларів США.
Обґрунтовуючи позов, заявник зокрема вказує, що між ним та ОСОБА_1 відсутні будь які зобов'язанні правовідносини, а зобов'язання ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 - виконані.
Позивач вважав, що у разі невжиття заходів забезпечення квартира вибуде із його власності й ефективний захист його прав за результатами можливого рішення про задоволення позову у даній справі буде неможливим.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом заборони органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири, власником якої є ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 868411980000), суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами дійсно виник спір щодо припинення іпотеки квартири, власником якої є позивач, яка виникла на підставі договору іпотеки; правомірності дій відповідача- ОСОБА_1 щодо відновлення запису про іпотеку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, щодо зняття заборони відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та дійшов висновку, що обраний позивачем захід забезпечення позову є доцільним, достатнім та співрозмірним позовній вимозі.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають:
1) право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язання на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язання на майбутній об'єкт нерухомості;
1-1) спеціальне майнове право на об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості;
2) речові права на нерухоме майно, похідні від права власності:
право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; право довірчої власності на отриманий в управління об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості;
інші речові права відповідно до закону;
4) обтяження речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості:
заборона відчуження та/або користування; арешт; іпотека; вимога нотаріального посвідчення договору, предметом якого є нерухоме майно, встановлена власником такого майна;
податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості;
обтяження гарантійної частки будівництва об'єкта нерухомого майна (далі - гарантійна частка) відповідно до Закону України «Про гарантування речових прав на об'єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому»;
обтяження спеціального майнового права на неподільний об'єкт незавершеного будівництва/майбутній об'єкт нерухомості на користь особи, яка сплатила частково ціну майбутнього об'єкта нерухомості відповідно до Закону України «Про гарантування речових прав на об'єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому»;
обтяження спеціального майнового права на неподільний об'єкт незавершеного будівництва/майбутній об'єкт нерухомості, спеціальне майнове право на який зареєстровано за особою, яка сплатила частково ціну такого об'єкта, на користь замовника будівництва/девелопера будівництва відповідно до Закону України «Про гарантування речових прав на об'єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому»;
обтяження спеціального майнового права на подільний об'єкт незавершеного будівництва відповідно до частини другої статті 27-2 цього Закону;
обтяження права власності на об'єкт нерухомого майна на користь замовника будівництва/девелопера будівництва відповідно до частини третьої статті 27-3 цього Закону;
інші обтяження відповідно до закону.
Відповідно до ст. 25 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі: 1) судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили; 2) заяви власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об'єкта нерухомого майна.
Зважаючи на те, що позивач вказував на можливість вибуття квартири, яка не є предметом спору, із його власності, суд першої інстанції, встановлюючи заборону на вчинення усіх без винятку реєстраційних дій, не навів мотивів співмірності застосованого заходу та його зв'язку із наслідками припинення іпотеки та її державної реєстрації, у разі задоволення позову; дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову не з'ясував; не звернув уваги на те, що власником квартири щодо якої встановлюється заборона є саме позивач, який відповідно до закону має право самостійно зупинити реєстраційні дії, звернувшись із заявою щодо власного об'єкта нерухомого майна.
На переконання колегії суддів, вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не пов'язанні із гарантіями виконання можливого рішення суду, застосовані за відсутності на те достатніх підстав, з огляду на що, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, ухвала суду підлягає скасуванню, а заява про забезпечення позову залишенню без задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України відсутні, адже апеляційним судом не ухвалюється рішення по суті спору.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Воротиленка Олександра Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 16 травня 2024 року скасувати, у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Пашковського Дмитра Володимировича про забезпечення позову - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складений 21 лютого 2025 року.
Судді: Є. П. Євграфова
Т. О. Писана
Д. Р. Гаращенко