Справа № 752/22256/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/758/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
29 січня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 29 листопада 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024100010002367, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 серпня 2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 361 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 29 листопада 2024 року задоволено клопотання слідчого слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 , про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100010002367 від 07.08.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 361 КК України.
Накладено арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку квартири за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони використання, розпорядження, відчуження, а саме:
- грошові кошти у загальній сумі 40 000 доларів США - номіналом 100 доларів США у кількості 400 штук, які поміщено до спец пакету PSP 2107132;
- ноутбук «Macbook Pro», серійний номер K7C4HR63SD, сірого кольору, який поміщений до коробки від нього білого кольору разом з зарядним пристроєм та до спец пакету SUD 4003905;
- мобільний телефон «Iphone 12» у чохлі синього кольору IMEI: НОМЕР_1 IMEI2: НОМЕР_2 , MEID: НОМЕР_3 з сім-картами НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 поміщено до спец пакету CRI1046648;
- чорнові записи на 3-х арк. паперу А4 поміщено до спец пакету PSP 2107133;
- чек АТ КБ «Приватбанк» від 29.10.2024 UA НОМЕР_19 на суму 100 000 грн. на 1 арк.; квитанція №64780 на суму 2 400 usd (99 504 грн) на 1 арк.; чек АТ КБ «Приватбанк» від 16.102024 на суму 100000 на 1 арк.; квитанція №66716, 2400 usd (99592 грн.) на 1 арк.; чек АТ КБ «Приватбанк» від 22.10.2024 на суму 100000 на 1 арк.; банківська картка АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_6 ; банківська картка АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_7 ; банківська картка АТ КБ «Приватбанк»НОМЕР_13; банківська картка «Монобанк» НОМЕР_8 ; банківська картка «Монобанк» НОМЕР_9 - поміщено до спец пакету CRI 1046649;
- ноутбук «Lenovo» код: D9C73288-6F13-4CDF-8A2E-CDDCC1E0A354, код: 00330-80000-00000-AA736 із зарядним пристроєм, який поміщений до спец пакету EXP 0434018;
- мобільний телефон «Iphone 11» IMEI: НОМЕР_10 з сім-картою НОМЕР_11 поміщений до спец пакету ICR 0016652.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 29 листопада 2024 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
В апеляційній скарзі представник посилається на те, що слідчим суддею під час розгляду клопотання про надання дозволу на проведення обшуку не було надано дозвіл на відшукання та вилучення банківських карток, інших засобів доступу до рахунків, що використовуються для переказу коштів, готівкових коштів в національній та іноземній валюті на які не надано доказів правомірності їх походження.
Зазначає, що підозрюваний ОСОБА_6 перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_10 , що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_12 , виданого 28 липня 2023 року Бучанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Зауважує, що вилучені під час обшуку, проведеного 06.11.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , грошові кошти є сімейними заощадженнями, на праві власності належать ОСОБА_6 , а також його дружині, жодного відношення до інкримінованого ОСОБА_6 злочину не мають.
Звертає увагу, що підозрюваний ОСОБА_6 має стабільний дохід, працює тестувальником, надає послуги щодо створення та виконання тест кейсів для онлайн системи «БЕТ СПТ КОНЕКТ», що підтверджується, зокрема, копією Гіг-контракту №159/гк від 30.11.2023 року, укладеного між ТОФ «Фавбет Тек» та підозрюваним ОСОБА_6 та Додатку А до Гіг-контракту №159/гк від 30.11.2023 року. Отримання ОСОБА_6 доходів за вказаним контрактом підтверджується: Актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №3 від31.03.2024 року на суму 90 973,88 грн; Актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №4 від 30.04.2024 року на суму 92 613,20 грн; Актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №5 від31.05.2024 року 93 435,53 грн; Актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №6 від 30.06.2024 року на суму 95 241,18 грн; Актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №8 від 31.08.2024 року на суму 96 916,24 грн.
Всього за період з 31.03.2024 року по 01.08.2024 року 469 180,06 грн.
Згідно виписки АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (рух коштів по картці від 11.11.2024 року):
07.08.2024 року згідно Гіг контракту №159/гк від 30.11.2023 року ОСОБА_11 отримав 90 178,44 грн.
05.09.2024 року згідно Гіг контракту №159/гк від 30.11.2023 року ОСОБА_11 отримав 90 616,69 грн
07.10.2024 року згідно Гіг контракту №159/гк від 30.11.2023 року ОСОБА_6 отримав 90 744,28 грн.
Всього: 271 539,41 грн.
Таким чином, на виконання умов Гіг контракту №159/гк від 30.11.2023 року в період з 31.03.2024 року по 07.10.2024 року, тобто фактично за 7 місяців, ОСОБА_12 було отримано дохід у розмірі 740 719,47 грн.
Дружина підозрюваного ОСОБА_6 працює веб-дизайнером, має стабільний дохід та власні заощадження, зокрема за період з 06.06.2024 року по 06.11.2024 року ОСОБА_10 , тобто фактично за 5 місяців було отримано 313 379 грн.
Отже, підозрюваний ОСОБА_6 та його дружина ОСОБА_10 мають стабільний офіційний дохід, з якого і було здійснено обмін грошей на долари США, які в подальшому були вилучені під час обшуку, проведеного 06.11.2024 року в їхній квартирі.
Апелянт стверджує, що органом досудового розслідування до матеріалів клопотання про арешт майна не було долучено належних та допустимих доказів, в розумінні положень ст. 84, 85, 86 КПК України які можуть свідчити про те, що вилучені під час проведення обшуку готівкові кошти у сумі 40 000 доларів США були отримані ОСОБА_6 від злочинної діяльності.
Також посилається на те, що слідчий суддя не звернув уваги на той факт, що під час проведення обшуку у квартирі ОСОБА_6 працівниками поліції було вилучено банківські картки, зокрема:
- AT КБ «Приватбанк» НОМЕР_6 ;
- банківська картка АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_7 ;
- банківська картка АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_13 ;
- банківська картка «Монобанк» НОМЕР_8 ;
- банківська картка «Монобанк» НОМЕР_9 .
В той же час, ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2024 року дозволу на вилучення банківських карт ОСОБА_6 та його дружини ОСОБА_10 надано не було.
Звертає увагу на той факт, що повідомлення про підозру від 07.11.2024 року ОСОБА_6 було пред'явлено за підозрою у несанкціонованому втручанні в роботу інформаційно-комунікаційних систем, що спричинило порушення встановленого порядку її маршрутизації, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 361 КК України, а не за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого статтею 209 КК України (Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом).
Також наголошує, що ОСОБА_6 добровільно надав всі паролі від комп'ютерної техніки та телефонів, не приховував жодної інформації, яка на них знаходиться.
Натомість, під час проведення обшуку, підозрюваному ОСОБА_6 не було забезпечено можливості скопіювати інформацію, яка містилась на вилученому ноутбуці «Macbook Pro» та інших пристроях, враховуючи що зазначений ноутбук є робочим, належить ТОВ «ФАВБЕТ ТЕК».
Вилучений ноутбук «Lenovo» код: D9C73288-6F13-4CDF-8A2E-CDDCC1E0A354, код 00330-80000-00000-АА736 із зарядним пристроєм та телефон «Iphone 11» на праві власності належать дружині підозрюваного - ОСОБА_10 яка не має жодного відношення до кримінального провадження.
На переконання апелянта, вилучене у ОСОБА_6 майно, зокрема: грошові кошти номіналом 100 доларів США у кількості 400 штук, що становить загальну суму 40 000 доларів США; ноутбук «Macbook Pro», серійний номер K7C4HR63JD, сірого кольору, який поміщено до коробки від нього білого кольору разом з зарядним пристроєм; мобільний телефон «Iphone 12» у чохлі синього кольору IMEІ 1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_2 , MEID: НОМЕР_3 з сім-картами: НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 ; чорнові записи на 3-х арк. паперу A4; чек АТ КБ «Приватбанк» від 29.10.2024 року на суму 100000 грн на 1 арк; квитанція №64780 на суму 2400 usd (99 504 грн) на 1 арк.; чек АТ КБ «Приватбанк» від 16.10.2024 року на суму 100000 на 1 арк.; квитанція №66716, 2400 usd (99592 грн ) на 1 арк.; чек АТ КБ «Приватбанк» від 22.10.2024 на суму 100000 на 1 арк.; банківська картка АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_6 ; банківська картка АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_7 ; банківська картка АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_13 ; банківська картка «Монобанк» № НОМЕР_8 ; банківська картка «Монобанк» № НОМЕР_9 ; ноутбук «Lenovo» код: D9C73288-6F13-4CDF- 8A2E-CDDCC1E0A354, код 00330-80000-00000-АА736 із зарядним пристроєм; мобільний телефон «Iphone 11» IMEI: НОМЕР_10 з сім-картою НОМЕР_11 не відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, оскільки вказані речі є особистими речами ОСОБА_6 та його дружини - ОСОБА_10 , не можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження або набуті протиправним шляхом.
Як стверджує апелянт, клопотання про арешт майна містить лише перелік норм КПК України, які регламентують порядок, мету та строк накладення арешту на майно. Однак, вказане клопотання не містить жодного обґрунтування мети накладення такого арешту, як це передбачено ч. 2 ст. 170 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 , який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно статей 7, 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02 червня 2016 року кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.
Учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до вимог пункту 3 частини другої статті 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 частини третьої статті 395 КПК України якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
За змістом частини першої статті 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Відповідно до вимог частини другої статті 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
До поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження належать об'єктивні обставини, що перешкодили поданню апеляційної скарги у визначені законом строки.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що розгляд клопотання про арешт майна відбувся 29.11.2024 року за участю представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 .
Апеляційну скаргу подано до суду апеляційної інстанції 09.12.2024 року, разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що копію повного тексту ухвали слідчого судді адвокат ОСОБА_7 отримав 25.12.2024 року.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи представника власника майна про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, відтак пропущений апелянтом процесуальний строк підлягає поновленню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим відділом Голосіївського УП ГУ НП в м. Києві за процесуального керівництва Голосіївської окружної прокуратури міста Києва здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100010002367 від 07.08.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 361 КК України.
08.11.2024 року слідчий слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 , за погодження з прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, виявлене та вилучене в ході проведення обшуку квартири за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- грошові кошти у загальній сумі 40000 доларів США - номіналом 100 доларів США у кількості 400 штук, які поміщено до спец пакету PSP 2107132;
- ноутбук «Macbook Pro», серійний номер K7C4HR63SD, сірого кольору, який поміщений до коробки від нього білого кольору разом з зарядним пристроєм та до спец пакету SUD 4003905;
- мобільний телефон «Iphone 12» у чохлі синього кольору IMEI: НОМЕР_1 IMEI2: НОМЕР_2 , MEID: НОМЕР_3 з сім-картами НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 поміщено до спец пакету CRI1046648;
- чорнові записи на 3-х арк. паперу А4 поміщено до спец пакету PSP 2107133;
- чек АТ КБ «Приватбанк» від 29.10.2024 UA НОМЕР_19 на суму 100000 грн. на 1 арк.; квитанція №64780 на суму 2400 usd (99504 грн) на 1 арк; чек АТ КБ «Приватбанк» від 16.102024 на суму 100000 на 1 арк.; квитанція №66716, 2400 usd (99592 грн.) на 1 арк.; чек АТ КБ «Приватбанк» від 22.10.2024 на суму 100000 на 1 арк.; банківська картка АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_6 ; банківська картка АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_7 ; банківська картка АТ КБ «Приватбанк»НОМЕР_13; банківська картка «Монобанк» НОМЕР_8 ; банківська картка «Монобанк» НОМЕР_9 - поміщено до спец пакету CRI 1046649;
- ноутбук «Lenovo» код: D9C73288-6F13-4CDF-8A2E-CDDCC1E0A354, код: 00330-80000-00000-AA736 із зарядним пристроєм, який поміщений до спец пакету EXP 0434018;
- мобільний телефон «Iphone 11» IMEI: НОМЕР_10 з сім-картою НОМЕР_11 поміщений до спец пакету ICR 0016652.
Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим відділом Голосіївського УП ГУ НП в м. Києві за процесуального керівництва Голосіївської окружної прокуратури міста Києва здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100010002367 від 07 серпня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 361 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлена група осіб, на території Голосіївського району м. Києва, розмістила комп'ютерну техніку, за допомогою якої здійснює несанкціоноване втручання в роботу електронно-комунікаційної системи ГСЦ МВС України «е-запис» для отримання талонів «е-черга», чим блокують отримання талонів іншими громадянами, що спричинило спотворення процесу обробки інформації та порушення встановленого порядку її маршрутизації в умовах воєнного стану.
У ході виконання доручення слідчого у порядку ст. 40, 41 КПК України працівниками ДВБ НПУ встановлено, що невідомі особи, в месенджері «telegram» створили бот з назвою « talon.mreo », де здійснюють продаж згенерованих та доданих до сайту е-запису ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Сайту) талонів.
Дане програмне забезпечення здійснює автоматизований моніторинг Сайту, що створює трафік, який здатний блокувати роботу Сайту (Dos-атака), що спричинює перенавантаження серверних потужностей Сайту та його відмову працездатності і порушення процесу здійснення запису звичайними користувачами, таким чином, що звичайного користувача «викидає» з сесії. Крім того, з використанням даного програмного забезпечення здійснюється «перехват» робочої сесії інших користувачів і виконується автоматизована реєстрація талонів (передача токіну або авторизація через Дію, що спричинює компрометацію е-ключа користувача, а також надає можливість фігурантам кримінального провадження користуватися іншими сервісами від чужого імені, такими як, наприклад, петиції, онлайн-банкінги, списання коштів, тощо.). Це спричинює відсутність талонів для можливості запису іншим користувачам, крім клієнтів в інтересах, яких працюють фігуранти кримінального провадження (не чесна конкуренція в наслідок використання автоматизованих засобів реєстрації).
Також, встановлено, що невідомі особи, розробивши дане програмне забезпечення, яке надає можливість без будь-яких складнощів отримувати талони в територіальних сервісних центрах на території України почали їх реалізовувати фізичним або юридичним особам через мережу «Інтернет», в тому числі, автошколам. Розрахунок здійснюється в безготівковій формі на банківські картки фігурантів кримінального провадження.
У ході супроводження даного кримінального провадження встановлено, що до вказаного кримінального правопорушення причетний ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючий за адресами: АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_1 , користується транспортними засобами: VOLKSWAGEN TIGUAN, д.н.з. НОМЕР_14 , 2012 року випуску, VIN - НОМЕР_15 та NISSAN X-TRAIL, д.н.з. НОМЕР_16 , 2015 року випуску, VIN- НОМЕР_17 .
Крім того, встановлено, що ОСОБА_6 являється фізичною особою-підприємцем, зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 , основний КВЕД діяльності - 62.01 комп'ютерне програмування, інші.
06.11.2024 року у період часу з 07 год 47 хв. по 12 год 13 хв. на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва (справа №752/22256/24, провадження 1-кс/752/8333/24) було проведено обшук приміщення квартири за адресою: АДРЕСА_1 за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , в ході якого виявлено та вилучено наступні документи, речі та грошові кошти:
- грошові кошти номіналом 100 доларів США у кількості 400 штук, що становить загальну суму 40000 доларів США, які поміщено до спец пакету PSP 2107132;
- ноутбук «Macbook Pro», серійний номер K7C4HR63JD, сірого кольору, який поміщений до коробки від нього білого кольору разом з зарядним пристроєм та до спец пакету SUD 4003905;
- мобільний телефон «Iphone 12» у чохлі синього кольору IMEI: НОМЕР_1 IMEI2: НОМЕР_2 , MEID: НОМЕР_18 ; НОМЕР_5 поміщено до спец пакету CRI1046648;
- чорнові записи на 3-х арк. паперу А4 поміщено до спец пакету PSP 2107133;
- чек АТ КБ «Приватбанк» від 29.10.2024 UA НОМЕР_19 на суму 100000 грн. на 1 арк.; квитанція № 64780 на суму 2400 usd (99504 грн) на 1 арк; чек АТ КБ «Приватбанк» від 16.102024 на суму 100000 на 1 арк.; квитанція № 66716, 2400 usd (99592 грн.) на 1 арк.; чек АТ КБ «Приватбанк» від 22.10.2024 на суму 100000 на 1 арк.; банківська картка АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_6 ; банківська картка АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_7 ; банківська картка АТ КБ «Приватбанк»НОМЕР_13; банківська картка «Монобанк» НОМЕР_8 ; банківська картка «Монобанк» НОМЕР_9 - поміщено до спец пакету CRI 1046649;
- ноутбук «Lenovo» код: D9C73288-6F13-4CDF-8A2E-CDDCC1E0A354, код: 00330-80000-00000-AA736 із зарядним пристроєм який поміщений до спец пакету EXP 0434018;
- мобільний телефон «Iphone 11» IMEI: НОМЕР_10 з сім-картою НОМЕР_11 поміщений до спец пакету ICR 0016652.
Постановою слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києва ОСОБА_9 від 06.11.2024 року вилучені речі, документи та грошові кошти визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Таким чином, з метою забезпечення збереження речового доказу, а також запобігання можливості його приховування, знищення або відчуження виникла необхідність у накладенні арешту на вказане майно.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 29 листопада 2024 року задоволено клопотання слідчого слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 , про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100010002367 від 07.08.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5. ст. 361 КК України.
Накладено арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку квартири за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони використання, розпорядження, відчуження, а саме:
- грошові кошти у загальній сумі 40 000 доларів США - номіналом 100 доларів США у кількості 400 штук, які поміщено до спец пакету PSP 2107132;
- ноутбук «Macbook Pro», серійний номер K7C4HR63SD, сірого кольору, який поміщений до коробки від нього білого кольору разом з зарядним пристроєм та до спец пакету SUD 4003905;
- мобільний телефон «Iphone 12» у чохлі синього кольору IMEI: НОМЕР_1 IMEI2: НОМЕР_2 , MEID: НОМЕР_3 з сім-картами НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 поміщено до спец пакету CRI1046648;
- чорнові записи на 3-х арк. паперу А4 поміщено до спец пакету PSP 2107133;
- чек АТ КБ «Приватбанк» від 29.10.2024 UA НОМЕР_19 на суму 100 000 грн. на 1 арк.; квитанція №64780 на суму 2 400 usd (99 504 грн) на 1 арк.; чек АТ КБ «Приватбанк» від 16.102024 на суму 100000 на 1 арк.; квитанція №66716, 2400 usd (99592 грн.) на 1 арк.; чек АТ КБ «Приватбанк» від 22.10.2024 на суму 100000 на 1 арк.; банківська картка АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_6 ; банківська картка АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_7 ; банківська картка АТ КБ «Приватбанк»НОМЕР_13; банківська картка «Монобанк» НОМЕР_8 ; банківська картка «Монобанк» НОМЕР_9 - поміщено до спец пакету CRI 1046649;
- ноутбук «Lenovo» код: D9C73288-6F13-4CDF-8A2E-CDDCC1E0A354, код: 00330-80000-00000-AA736 із зарядним пристроєм, який поміщений до спец пакету EXP 0434018;
- мобільний телефон «Iphone 11» IMEI: НОМЕР_10 з сім-картою НОМЕР_11 поміщений до спец пакету ICR 0016652.
Задовольняючи дане клопотання, подане в межах кримінального провадження №12024100010002367 від 07.08.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 361 КК України, слідчий суддя виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на вказане майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.
З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
На переконання колегії суддів, задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на вилучене майно, оскільки вказане майно в даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України та визнане речовим доказом у даному кримінальному провадженні постановою слідчого від 06.11.2024 року.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні слідчого правові підстави для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та обґрунтовано задоволено клопотання слідчого про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто його власник, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене та враховуючи, що судом першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, та враховано, що для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно.
Тобто, слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводам представника, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
Беззаперечних доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
При цьому, незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізації мету досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбачені ч. 1 ст. 170 КПК України.
Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Слід зауважити і на тому, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, у тому числі усіх причетних до вказаного кримінального правопорушення осіб.
Отже, сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Доводи апелянта про те, що вилучене майно не відповідає критеріям речових доказів, є безпідставними, оскільки встановлені органом досудового розслідування фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вилучені грошові кошти, речі та документи можуть бути набуті кримінально протиправним шляхом та містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідають ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для їх арешту як речового доказу з метою збереження.
Твердження апелянта про те, що суд, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, не дослідив та не взяв до уваги ту обставину, що арештоване майно не має жодного відношення до кримінального провадження, в рамках якого накладався арешт, вилучений ноутбук «Macbook Pro» належить ТОВ «ФАВБЕТ ТЕК», а вилучений ноутбук «Lenovo» із зарядним пристроєм та телефон «Iphone 11» на праві власності належить дружині підозрюваного - ОСОБА_10 , яка жодного відношення до вказаного кримінального провадження не має, колегія суддів не бере до уваги, позаяк ці доводи обґрунтованості висновків слідчого судді про задоволення клопотання прокурора про арешт майна не спростовують, оскільки з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні. Прокурором при розгляді клопотання було доведено, що вилучене під час обшуку майно відповідає критеріям, встановленим ст. 98 КПК України, та є речовим доказом, оскільки зберегло на собі сліди кримінального правопорушення, а також могло бути одержано внаслідок вчинення кримінального правопорушення, відтак, висновок слідчого судді про накладення арешту на дане майно відповідає вимогам кримінального процесуального закону та прав ОСОБА_6 , як власника арештованого майна, не порушує.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що вилучені грошові кошти отримані у законний спосіб та є спільними сімейними заощадженнями ОСОБА_6 та його дружини ОСОБА_10 , колегія суддів оцінює критично, оскільки дані обставини можуть бути підтверджені лише шляхом проведення перевірки під час досудового розслідування для спростування або підтвердження даних доводів.
Досудове розслідування на даний час ще триває і ці обставини також підлягають перевірці при його проведенні, тому в такому випадку, вбачається за можливе застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Посилання апелянта на незаконність проведення обшуку від 06.11.2024 року не свідчать про неправильність висновків, викладених слідчим суддею, оскільки вказані посилання апелянта фактично зведені до оскарження законності проведеного обшуку, що не є предметом даного апеляційного розгляду, натомість оцінка законності проведеної такої слідчої (процесуальної) дії, а також належності та допустимості отриманих унаслідок такої слідчої дії відомостей, може бути надана під час розгляду кримінального провадження по суті.
Доводи апеляційної скарги про те, що ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2024 року дозволу на вилучення банківських карт ОСОБА_6 та його дружини ОСОБА_10 надано не було, не є визначеною законом підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна з підстав збереження речових доказів.
Як убачається з положень ч. 7 ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
У відповідності до ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
З урахуванням наведеного, відсутність майна у переліку, щодо якого прямо було надано дозвіл на відшукання та вилучення в ухвалі слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2024 року, не є перешкодою для тимчасового вилучення такого майна та звернення у подальшому з клопотанням про його арешт, тому доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними.
Порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України колегією суддів не встановлено. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Поновити представнику власника майна ОСОБА_6 - адвокату ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарженняухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 29 листопада 2024 року.
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 29 листопада 2024 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4