24 лютого 2025 року м. Рівне №460/11334/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудими Н.С., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії від 10.06.2024 та зобов'язання призначити і виплачувати з 03.06.2024 пенсію за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 03 червня 2024 року звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, яка працювала (проживала) на територіях радіоактивного забруднення. Втім, отримав відмову у призначенні пенсії, мотивовану відсутністю необхідного періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993. Вважає таку відмову протиправною, оскільки, на його думку, відповідно до поданих матеріалів набув права на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку.
Ухвалою суду від 30.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
14.10.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень вказав, що підстави для скасування спірного рішення відсутні, оскільки період проживання позивача у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 становить 03 роки 01 місяць 21 день.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши заяви по суті, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Сарни Рівненської області. Зареєстроване місце проживання з 23.11.1990 - м.Сарни, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Сарненським РВ УМВС України в Рівненській області 22.05.2014.
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Рівненською облдержадміністрацією 09.03.1993, позивач має статус особи, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 4).
Довідкою від 26.04.2024 №111/01-21, виданою Центром надання адміністративних послуг Сарненської міської ради підтверджено, що зареєстроване місце проживання позивача з 31.10.1985 по 11.11.1987, з 23.11.1990 по даний час є місто Сарни, яке згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106 до 01.01.2015 відносилося до зони посиленого радіоекологічного контролю (4 зона).
03.06.2024 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення йому пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
10.06.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняло рішення №172650008720 про відмову у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку.
У рішенні зазначено, що страховий стаж особи складає 36 років 05 місяців 05 днів, вік заявника становить 55 років. Документами підтверджено, що особа станом на 01.01.1993 проживала у зоні посиленого радіологічного контролю 03 роки 01 місяць 21 день.
Не погоджуючись з такою відмовою органу Пенсійного фонду, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).
Пунктом 2 статті 9 Закону № 796-ХІІ визначено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно з ст.15 Закону № 796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Відповідно до вимог статті 49 Закону № 796-ХІІ, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до абзацу першого статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону №1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Пунктом 2 частини першої статті 55 зазначеного Закону № 796-XII встановлено, зокрема, що:
- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку - 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років;
*Відповідно до примітки початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Із аналізу наведеної правової норми слідує, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали у зоні посиленого радіологічного контролю на 1 січня 1993 роки не менше 4 років. Крім того, пенсійний вік такої особи зменшується на 1 рік за кожні три роки проживання, роботи, але не більше 5 років у вказаній зоні. При цьому, на застосування початкової величини зменшення пенсійного віку на 2 роки мають особи, які проживали або працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року. Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону (ч.ч.2, 3 ст. 55 Закону №796-XII).
Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи обов'язковий період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986. Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом 4 років станом на 01.01.1993, то його необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993. Вказане пов'язане із поняттям виникнення зони посиленого радіологічного контролю, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов'язано із моментом аварії на Чорнобильській АЕС.
За умовами частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Положення Закону №796-ХІІ за дотриманням умов, визначених у ньому, дозволяють зменшувати пенсійний вік особи, але не більше 5 років.
Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Отже, норми спеціального закону - Закону №796-XII застосовуються субсидіарно із нормами загального Закону №1058-ІV, доповнюють і конкретизують їх.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1).
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з абзацом дев'ятим підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи є:
- документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Судом встановлено, що у позивача наявне посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 4) серії НОМЕР_2 , видане Рівненською обласною державною адміністрацією, відповідно до якого пред'явник посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені Законом №796-ХІІ.
Згідно з п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 року №501 "Про Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (яка була чинною на момент видачі позивачу посвідчення) (далі - Порядок №501) передбачено, що громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видається посвідчення коричневого кольору, серія В.
Відповідно до п.2 Порядку №501, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Таким чином, Законом №796-ХІІ та Порядком №501 передбачено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.
Вказані висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 26 липня 2023 року у справі №460/2589/20.
Отже, на підставі викладеного, питання проживання позивачем не менше 4 років у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 вирішувалось при наданні йому статусу потерпілої особи. Саме видача позивачу уповноваженим органом посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» підтверджує факт наявності зазначених обставин.
Доказів скасування або анулювання виданого позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, до суду надано не було.
Серед іншого, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року по справі №569/7589/17 (№14-560цс18) зазначалось: «Право на пенсію відповідно до Закону №796-XII мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Отже наявність посвідчення потерпілого категорії 4 підтверджує той факт, що позивач з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 1 січня 1993 року постійно проживав (працював) у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років.
Довідкою від 26.04.2024 №111/01-21, виданою Центром надання адміністративних послуг Сарненської міської ради підтверджено, що зареєстроване місце проживання позивача з 31.10.1985 по 11.11.1987, з 23.11.1990 по даний час є місто Сарни, яке згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106 до 01.01.2015 відносилося до зони посиленого радіоекологічного контролю (4 зона).
Крім того, з матеріалів справи, суд встановив, що позивач з 01.09.1984 по 17.07.1987 навчався в СПТУ-21 м.Сарни, з 05.08.1987 по 30.10.1987 працював в Сарненському заводі мостових технологічних конструкцій тресту «Містобудіндустрія» (а.с.20-21).
Будь-яких доказів на спростування обставин, як то періоду проживання чи праці у іншому населеному пункті, ніж у м.Сарни у період з (26.04.1986 по 01.01.1993), відповідачем до матеріалів справи не надано.
Наведені обставини, підтверджують період проживання (роботи) позивача у м. Сарни, у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 тривалістю не менше 4 років.
Відтак, твердження відповідача про те, позивач прожив у зазначеній зоні станом на 01.01.1993 менше 4 років є помилковими та не підтверджені належними і допустимими доказами.
Окрім зазначеного суд встановив, що позивач в подальшому також проживає у зоні посиленого радіологічного контролю, а зокрема у період з 23.11.1990 по даний час у м.Сарни, яке до 01.01.2015 було віднесено до зони посиленого радіологічного контролю згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106.
Отже, факт постійного проживання (роботи) позивача у зоні посиленого радіологічного контролю доведений матеріалами справи, що у сукупності дає йому право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на п'ять років.
Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та фактичних обставин справи, суд зазначає, що наявні в позивача документи, які знаходяться в матеріалах справи, містять достатньо даних, які вказують додержання умови надання пенсій за віком особам, які проживали або працювали на територіях радіоактивного забруднення, викладені у ст.55 Закону №796-ХІІ, та наявність права на зменшення пенсійного віку.
Наявність у позивача необхідного страхового стажу на момент звернення з відповідною заявою про призначення пенсії органом Пенсійного фонду не заперечується.
У сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку є протиправним та підлягає скасуванню, у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо заявленої вимоги позивача про зобов'язання здійснити призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку з 03.06.2024, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки позивач досяг 55-річного віку (24.05.2024), а із заявою про призначення пенсії звернувся 03.06.2024 (тобто в межах трьох місяців), то така пенсія підлягає призначенню з 25.05.2024 (з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).
Інші доводи та аргументи учасників справи не мають значення для правильного вирішення спору по суті, не впливають на встановлені в ході розгляду справи обставини і не спростовують викладених висновків суду.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності своєї поведінки та прийнятого ним рішення у спірних правовідносинах. Натомість обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України на користь позивача слід стягнути сплачений при поданні позовної заяви судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 10.06.2024 №172650008720 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити з 25 травня 2024 року ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судовий збір у розмірі 1211,20грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 24 лютого 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд.83,м. Одеса,Одеська обл.,65012, ЄДРПОУ/РНОКПП 20987385)
Суддя Н.С. Гудима