ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"24" лютого 2025 р. справа № 300/9524/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши впорядку письмового повадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 28.06.2024 № 5912-4609/Д-12/8-0900/24 у зарахуванні трудового стажу ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати період роботи з 16.12.1985 по 28.07.1989 в Івано-Франківському проектно-обчислювальному відділі згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 10.08.1979.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при призначенні пенсії за віком позивачу не зараховано періоди роботи з 16.12.1985 по 28.07.1989, оскільки в трудовій книжці наявні виправлення в даті наказу про прийняття на роботу, що суперечить вимогам п. 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Позивач вважає такі дії ГУ ПФУ в Івано-Франківській області протиправними, оскільки всі записи в його трудовій книжці є послідовними, пронумерованими, без пропусків чи вільних місць, які б могли поставити під сумнів достовірність періодів роботи ОСОБА_1 в Івано-Франківському проектно-обчислювальному відділі. Крім того, позивач зазначає, що період його трудової діяльності можуть підтвердити свідки, які з ним разом працювали у спірний період роботи. Відтак, просить суд позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
10.01.2025 на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. Звернув увагу, що позивач із заявою про перерахунок пенсії, передбаченою Порядком №22-1 не звертався. Відповідного рішення про відмову у перерахунку пенсії відповідачем не приймалося. При цьому, вказує, що відповідь ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 28.06.2024 носить інформаційний характер та не є рішенням про відмову в проведенні перерахунку пенсії. Відповідач зауважує, що періоди роботи з 16.12.1985 по 28.07.1989 в Івано-Франківському проектно-обчислювальному відділі відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.08.1979 не зараховано до страхового стажу, оскільки запис у трудовій книжці про даний період роботи заповнено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме виправлено дату наказу про прийняття на роботу. Відтак, записи наданої трудової книжки не підтверджують стаж позивача та не можуть враховуватися при зверненні за призначенням пенсії за віком.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується матеріалами справи.
На звернення позивача щодо зарахування стажу, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 28.06.2024 №5912-4609/Д-02/8-0900/24 повідомило, що період роботи з 16.12.1985 по 28.07.1989 в Івано-Франківському проектно-обчислювальному відділі відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.08.1979 не зараховано до його страхового стажу, оскільки запис у трудовій книжці про даний період роботи заповнено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме наявне виправлення в даті наказу на прийняття на роботу (а.с.15-17).
Позивач, не погоджуючись з даною відмовою відповідача, звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності 01.01.2004.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі також Закон № 1058-IV), виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Згідно вимог ч. 1, 2, 4 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
На підставі ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років,з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
У відповідності до вимог ст. 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок).
Пунктами 1, 3 Порядку визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів.
Згідно із вимогами Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58 (далі - Інструкція) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п.4.1 Інструкції № 58, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
У постанові Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Із аналізу вказаних правових норм вбачається, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому їх неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення періоду роботи до страхового стажу і права на отримання пенсії з його врахуванням.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Судом встановлено, у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 10.08.1979 вчинено запис №14 від 16.12.1985 про прийняття на роботу на посаду електромеханіка до Івано-Франківського базового проектно-обчислювального відділу та запис №15 від 28.07.1989 про звільнення у звязку із переведенням (а.с.9-14).
При цьому, у записі №14 міститься виправлення в даті наказу про прийняття на роботу №87 від 16.12.1985.
Проте, суд враховує, що запис про вказаний період часу роботи, у тому числі, дата прийняття позивача на роботу, зазначена у трудовій книжці, виконані розбірливо, не мають будь-яких виправлень, містяться після проставлення штампу установи, на роботу в яку прийнято позивача та узгоджуються з попередніми та наступними записами.
Крім того, період роботи позивача з 16.12.1985 по 28.07.1989 підтвердив його співробітник ОСОБА_2 заявою від 10.01.2025 (а.с.46). У вказаній заяві свідок зазначив, що він разом із позивачем працював в Івано-Франківському проектно-обчислювальному відділі в період з 16.12.1985 по 28.07.1989, будучи керівником даного підприємства.
Судом встановлено, що відповідно до запису №11 трудової книжки ОСОБА_2 , 30.11.1981 свідок дійсно був обраний завідувачем Івано-Франківського базового відділу, який в подальшому був реорганізований в Івано-Франківський інформаційно обчислювальний центр, даний запис скріплено печаткою зазначеного підприємства (а.с.19-21).
Також суд звертає увагу, що запис №15 від 28.07.1989 про звільнення позивача з роботи засвідчений підписом завідуючого Марциновського І.В. Зазначена обставина не викликає сумнівів, що свідок ОСОБА_2 у період роботи з 16.12.1985 по 28.07.1989 працював разом із позивачем.
Окрім цього, серед матеріалів справи наявна заява співробітниці позивача - ОСОБА_3 , якою підтверджено період роботи ОСОБА_1 з 16.12.1985 по 27.07.1989 в Івано-Франківському проектно-обчислювальному відділі. Вказана заява засвідчена приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Трачуком Л.В та зареєстрована у відповідному реєстрі за №83 (а.с.47).
Відповідно до запису №2-7 трудової книжки серії НОМЕР_2 , у період з 09.08.1982 по 20.09.1989 даний свідок працювала в Івано-Франківсьому базовому проектно-обчислювальному відділі (а.с.28-29).
З вищенаведеного суд дійшов висновку, що період роботи позивача з 16.12.1985 по 28.07.1989 підтверджений належним чином, а виявлені відповідачем неточності у трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 10.08.1979 не спростовують наявність і правове значення запису №14 про прийняття на роботу.
Суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах. Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п'ятої статті 242 КАС України. Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Суд виходить з того, що аналізуючи надані документи, пенсійний орган, перш за все, має виходити з їх змісту, а не лише суто з форми. У цьому випадку, орган Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинен діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 КАС України, з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.
Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Отже, відмова відповідача зарахувати до стажу позивача період роботи з 16.12.1985 по 28.07.1989 в Івано-Франківському проектно-обчислювальному відділі не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України та є протиправною.
Щодо доводів представника Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про те, що заява ОСОБА_1 про перерахунок пенсії не відповідає формі, встановленій Додатком 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то суд вказує на таке.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Згідно з пунктом 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Подання громадянином заяви довільної форми не виключає ймовірності вирішення територіальним органом ПФУ порушених у зверненні питань у порядку Закону України "Про звернення громадян" у спосіб надання відповіді у формі листа без прийняття відповідного рішення, як це передбачено частиною п'ятою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Водночас згідно з правовим висновком Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №748/696/17, якщо зміст звернення очевидно дає змогу оцінити намір заявника та у разі долучення до звернення усіх необхідних документів, то вимога адміністративного органу про форму заяви є надмірним формалізмом.
Такий висновок Верховного Суду також зазначений в постанові від 16.12.2021 у справі № 500/1879/20: "Відмовивши в розгляді заяви по суті з прийняттям відповідного рішення, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивачки, як пенсіонерки (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій)".
Суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли подання заявником звернення довільної форми (але з чітко окресленим питанням та з достатнім обсягом необхідних документів) не звільняє пенсійний орган від виконання обов'язку прийняти рішення по суті питання про призначення пенсії (перерахунок пенсії, перегляд розміру вперше призначеної пенсії).
У даному випадку позивач чітко визначив питання, які підлягали вирішенню пенсійним органом.
До того ж суд звертає увагу, що відповідач не повернув вказану заяву у зв'язку з неналежним її оформленням, а надав у листі №5912-4609/Д-02/8-0900/24 від 28.06.2024 оцінку порушеній у зверненні вимозі позивача щодо зарахування до стажу періоду роботи з 16.12.1985 по 28.07.1989, вказавши, що його трудова книжка заповнена з порушеням вимог Інструкції, що слугувало підставою для такого незарахування.
Виходячи з викладених обставин, суд вважає, що позивачеві протиправно не зараховано оспорюваний період роботи до його стажу.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечитьзаконуі забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Суд наголошує щодо порушення права позивача на зарахування оспорюваного періоду до стажу ще при призначенні пенсії за віком.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Підсумовуючи вищевикладене, з метою належного та ефективного захисту прав позивача, з огляду на норми ч.2 ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у зарахуванні трудового стажу ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 16.12.1985 по 28.07.1989 в Івано-Франківському проектно-обчислювальному відділі згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 10.08.1979 з дати призначення пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, даний позов належить до задоволення.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, до стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 належать судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн, понесення яких підтверджується квитанцією від 06.12.2024, яка міститься серед матеріалів справи.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у зарахуванні трудового стажу (періоду роботи з 16.12.1985 по 28.07.1989) ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) період роботи з 16.12.1985 по 28.07.1989 в Івано-Франківському проектно-обчислювальному відділі згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 10.08.1979 з дати призначення пенсії за віком.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Гомельчук С.В.