Справа № 461/1337/25
Провадження № 1-кс/461/1127/25
17.02.2025 року слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025140000000322 від 15.02.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 286-1, ч. 1 ст. 135 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вовків, Перемишлянського району, Львівської області, українця, громадянина України, не одруженого, маючого на утриманні одну малолітню дитину, військовозобов'язаного, офіційно непрацевлаштованого, з середньою спеціальною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Перемишлянського районного суду Львівської області від 05.06.2024 за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді п'яти років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком два роки, судимість не погашена,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 286-1, ч. 1 ст. 135 КК України, -
До Галицького районного суду м. Львова звернувся з клопотанням старший слідчий відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП у Львівській області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025140000000322 від 15.02.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 286-1, ч. 1 ст. 135 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що 15.02.2025, приблизно о 05:50 год., кермувальник ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ 2108», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним по вул. Зелена у с. Кимир, поблизу будинку №106 вул. Галицька, Львівського р-н., Львівської обл. в напрямку до м. Бібрка порушив чинні вимоги Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, а саме: Р. 1 п. 1.5, 1.10; Р. 2 п. 2.1 а) 2.3 б), д), 2.9 а); Р. 12 п. 12.1, які виразилися в тому, що він будучи не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, керував транспортним засобом не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, будучи в стані алкогольного сп'яніння, не дотримавшись безпечної швидкості руху, без причин технічного характеру допустив виїзд транспортного засобу за межі проїзної частини дороги, на праве по напрямку його руху узбіччя, з подальшим наїздом на бетонну основу моста.
В результаті порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_4 , відбулась ДТП внаслідок якої пасажири його автомобіля ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 отримали тілесні ушкодження, від яких померли на місці події, а пасажири ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 отримали тілесні ушкодження.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у порушенні правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також спричинення тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України.
15.02.2025 відомості за вказаним фактом внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025140000000322, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.286-1 КК України.
Крім цього 15.02.2025, приблизно о 05:50 год., кермувальник ОСОБА_4 здійснивши на вул. Зеленій у с. Кимир, поблизу будинку №106 вул. Галицька, Львівського р-н., Львівської обл. наїзд автомобілем марки «ВАЗ 2108», реєстраційний номер НОМЕР_1 на бетонну основу мосту, в порушення вимоги Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, а саме: Розділу 2.10 а), б), в), г), д), е) завідомо залишив без допомоги потерпілих ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яких він сам поставив у небезпечний для життя стан і які були позбавлені можливості вжити заходів до самозбереження через свій безпорадний стан.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за ознакою завідомого залишення без допомоги потерпілих ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яких він сам поставив у небезпечний для життя стан і які були позбавлені можливості вжити заходів до самозбереження через свій безпорадний стан, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.135 КК України.
15.02.2025 кермувальника ОСОБА_4 затримано в порядку ст.208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.286-1, ч.1 ст.135 КК України.
Слідчий зазначає, що у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Вовків, Перемишлянського району, Львівської області, українець, громадянин України, не одружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий - вироком Перемишлянського районного суду Львівської області від 05.06.2024 засуджений за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді п'яти років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком два роки, судимість не погашена.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 , підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 15.02.2025, допитом свідка ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Слідчий зазначає, що беручи до уваги те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України, санкція статті якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на термін від 7 до 12 років, та у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.135 КК України, вагомість та обґрунтованість наявних доказів про вчинення ним кримінальних правопорушень, є підстави вважати про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Орган досудового слідства вважає, що з метою забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків як підозрюваного, щодо нього необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, без визначення розміру застави, оскільки більш м'які запобіжні заходи, зважаючи на особу підозрюваного, тяжкість вчинення кримінальних правопорушень, а також суспільну небезпеку злочинів та обставини їх вчинення запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного не в силі.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав клопотання за вищевказаними підставами та просив його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні клопотання слідчого заперечили. Підозрюваний визнав свою провину у вчиненні злочину та заявив про готовність співпрацювати з органом досудового розслідування та відшкодувати потерпілим заподіяну шкоду. Захисник просив врахувати, що у підозрюваного на утриманні є малолітня дитина та рідна сестра яка потребує його допомоги. Зазначив, що підозрюваний має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем навчання, має діагностоване захворювання у вигляді епілепсії, що потребує постійного медичного спостереження та відповідного лікування. З урахуванням наведеного, просив застосувати підозрюваному запобіжний захід у вигляді застави.
Слідчий суддя дослідивши зміст клопотанням про застосування запобіжного заходу та додані до нього матеріали, заслухавши доводи сторін, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що слідчим управлінням ГУНП у Львівській області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025140000000322 від 15.02.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.286-1, ч.1 ст.135 КК України.
Процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні здійснюється Львівською обласною прокуратурою.
15.02.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку ст.208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.286-1, ч.1 ст.135 КК України.
Копія клопотання про застосування запобіжного заходу та додатки вручені підозрюваному у встановлений законом термін.
Клопотання подано до суду та судове засідання відбувається у встановлені законом строки.
Мотиви і оцінка слідчого судді щодо клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Щодо обґрунтованості підозри.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді на даному етапі кримінального провадження доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_4 у вчиненні вказаних у клопотанні кримінальних правопорушень, слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише чи є його причетність до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування відносно нього запобіжного заходу.
Враховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру від 15.02.2025, вчинив зазначені кримінальні правопорушення та на даному етапі досудового розслідування є достатні підстави, які поза розумним сумнівом свідчать про обґрунтованість пред'явленої підозри, оскільки в розпорядженні слідчого є зібрані у встановленому законом порядку достатні фактичні данні, які свідчать про наявність ознак кримінальних правопорушень, що інкримінується підозрюваному органом досудового розслідування.
Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_4 вини у вчиненні злочину. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акту, а не під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.
Щодо наявності ризиків та їх обґрунтованість.
Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
Оцінюючи ризик переховування ОСОБА_4 з позиції практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що вивченням даних про особу підозрюваного встановлено, що він раніше судимий, неодружений, має на утриманні малолітню дитину, офіційно непрацевлаштований, має постійне місце проживання.
У разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів ОСОБА_4 загрожує безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на термін від семи до дванадцяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від семи до десяти років, що само по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного до втечі.
Із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Отже, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» та «Бессієв проти Молдови», в яких зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Отже, слідчий суддя вважає, що є достатня вірогідність того, що під важкістю відповідальності підозрюваний може переховуватися від органів слідства та суду, а отже наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КК України.
Також, підозрюваний може незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні шляхом їх переконання, залякування чи схиляння їх до зміни, наданих ними показань, узгодження своїх показань з показаннями вказаних осіб.
Разом з цим, у кримінальному провадженні триває виконання судово-медичних та судових інженерно-транспортних експертиз, а відтак підозрюваний ОСОБА_4 з метою створення перешкод слідству та встановленню об'єктивної істини у справі, з метою подальшого уникнення від передбаченої законом відповідальності, може незаконно впливати на експертів у даному кримінальному провадженні.
Обґрунтованість вказаного ризику відповідає позиції Європейського суду з захисту прав людини, який у справі «Летельє проти Франції» звертає увагу на актуальність реальної загрози чинення тиску на свідків на початкових стадіях досудового розслідування.
Таким чином, в судовому засіданні підтверджується наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України.
Доводи сторони захисту про відсутність ризиків спростовуються стадією кримінального провадження, в якому досудове розслідування не закінчено, свідки не були допитані безпосередньо судом, у зв'язку з чим наявна потреба у застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою.
Щодо наявності підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Метою застосування на стадії досудового розслідування запобіжного заходу відповідно до положень ч.1 ст.177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, про які зазначав прокурор у клопотанні.
Підозрюваний відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України відноситься до осіб, до яких можливо бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує особливу тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , обставини вчинення злочинів та їх наслідки і суспільну небезпеку, особу підозрюваного, а також те, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати про наявність ризиків, зазначених у клопотанні, для запобігання яких слідчий суддя вважає недостатнім застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
У зв'язку з наведеним, слідчий суддя вважає, що у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 - захисника підозрюваного ОСОБА_4 про обрання запобіжного заходу у вигляді застави слід відмовити.
Слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого є обґрунтованим, прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 ЦПК України, та наявність яких встановлена в судовому засіданні.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання сторони обвинувачення про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також, при вирішенні питання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує характер вчинених кримінальних правопорушення, які виразилися у порушенні ОСОБА_4 правил безпеки дорожнього руху, вчинені в стані алкогольного сп'яніння, внаслідок чого настали тяжкі наслідки у вигляді загибелі двох потерпілих та спричинено тілесні ушкодження ще двом потерпілим, а також завідоме залишення без допомоги потерпілих, яких він сам поставив у небезпечний для життя стан і які були позбавлені можливості вжити заходів до самозбереження через свій безпорадний стан.
Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, загибель потерпілого є підставою для не визначення розміру застави у кримінальному провадженні.
Таким чином, враховуючи п.2 ч. 4 ст. 183 КПК України, приходжу до висновку не визначати розміру застави ОСОБА_4 .
Керуючись ст.ст. 131, 132, 176, 177,178, 182, 183 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025140000000322 від 15.02.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 286-1, ч. 1 ст. 135 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 286-1, ч. 1 ст. 135 КК України - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб, з утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)», без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали становить шістдесят днів, тобто до 15.04.2025 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на уповноваженого прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено та підписано 21.02.2024 року.
Cлідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_13