ЄУН справи: 336/6781/24
Номер провадження: 1-кп/336/611/2025
іменем України
24 лютого 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024080100004718 від 10 червня 2024 року), за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Вінниківці Літинського району Вінницької області, громадянина України, який має середню освіту, розлученого, який має на утриманні дитину 2019 року народження, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, який перебуває на посаді старшого кулеметника (бронеавтомобіля) 1 кулеметного відділення кулеметного взводу роти вогневої підтримки 1 батальйону оперативного призначення, у військовому званні «солдат», який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,
за участі:
прокурора - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_3
захисника - адвоката ОСОБА_5
встановив:
10 червня 2024 року о 00-30 год. командир роти вогневої підтримки НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України старший лейтенант ОСОБА_6 , знаходячись в місці тимчасової дислокації підрозділу в населеному пункті АДРЕСА_2 , зачитав ОСОБА_3 бойове розпорядження командира НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України майора ОСОБА_7 щодо ротаційної заміни особового складу в точці «Гондурас 06» (район населеного пункту Роботіно Пологівського району Запорізької області) з завданням ведення оборонного бою, недопущення прориву противника в глибину оборони, вогневого прикриття підрозділів, знищення груп піхоти противника та легкоброньованої техніки противника, та надав наказ про його виконання.
Після цього, солдат ОСОБА_3 , діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом та з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби, з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, вирішив стати на злочинний шлях та у порушення зазначених вище статутних вимог, відкрито відмовитися виконувати наказ начальника.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел солдат ОСОБА_3 , в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України ст.ст. 9, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відкрито, у присутності командира роти вогневої підтримки 1 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України старшого лейтенанта ОСОБА_6 , який відповідно до вимог ст. ст. 29, 31, 32 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України є для нього начальником за службовим становищем та військовим званням та інших військовослужбовців зазначеної військової частини, відкрито відмовився виконувати бойовий наказ командира НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України майора ОСОБА_7 та наказ наданий на його виконання старшого лейтенанта ОСОБА_6 щодо здійснення ротаційної заміни особового складу у точці «Гондурас 06» (район населеного пункту Роботіно Пологівського району Запорізької області) з завданням ведення оборонного бою, недопущення прориву противника в глибину оборони, вогневого прикриття підрозділів, знищення груп піхоти противника та легкоброньованої техніки противника, хоча об'єктивно міг та зобов'язаний був виконати цей наказ.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише щодо особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
В судовому засіданні обвинувачений свою вину в інкримінованому злочині при обставинах викладених в обвинувальному акті визнав повністю, щиро розкаюється у вчиненому, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення. Вказав, що йому дуже соромно, більше такого вчиняти не буде.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, за згодою учасників судового провадження, суд, в силу ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.
При цьому суд роз'яснив наслідки, передбачені ч. 3 ст. 349 КПК України, переконався у добровільності позицій та правильному розумінні учасниками судового провадження наслідків відмови від дослідження інших доказів, що позбавляє їх права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Обвинувачений ОСОБА_3 правильно розуміє зміст обставин провадження і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позиції.
Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 , суд кваліфікує за ч. 4 ст. 402 КК України - непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
Відповідно до статті 1 КК України кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.
Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 КК України визначено, що кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.
Відповідно до ч. 3, 5 ст. 12 КК України злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.
Тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 відноситься до тяжкого злочину.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, передбачені ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
ОСОБА_3 вину визнав повністю, розкаявся у вчиненому, раніше не судимий, має постійне місце проживання, має на утриманні дитину, під наглядом лікарів психіатра та нарколога не перебуває, є військовослужбовцем, за місце служби характеризується задовільно, наразі продовжує проходити військову службу.
Відповідно до ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Відповідно до висновку Верховного суду від 27.04.2021 у справі N 712/4384/20, однією з обов'язкових умов для застосування до винної особи положень ст. 69 КК України є наявність декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання.
Так, щире каяття характеризує суб'єктивне ставлення винного до вчиненого злочину, яке полягає в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалася.
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 22.03.2018 у справі N 759/7784/15-к вказала про те, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправши наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
З матеріалів справи вбачається, що під час судового розгляду ОСОБА_3 свою вину визнав повністю, не ухилявся від суду, надав суду показання, у яких розповів про усі обставини вчинення злочину, щиро розкаявся, критично оцінив свою поведінку.
Активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом'якшує покарання, як зазначив Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі N 263/15605/17 від 07.04.2021 зазначив, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, надання допомоги в їх затриманні, видача знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Тому, беззаперечно, воно має бути активним, тобто певним чином ініціативним.
Пом'якшуючі покарання обставини були зазначені органом досудового розслідування в обвинувальному акті у кримінальному провадженні за № 62024080100004718 від 10 червня 2024 року відносно ОСОБА_3 , який був погоджений прокурором у кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд при призначені покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину має додержуватись принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
За змістом ст. 50 КК України, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню ним нових злочинів.
Вирішуючи питання про призначення покарання, суд відповідно до положень ст. 50, ст. 65 КК України, враховує тяжкість кримінального правопорушення, яке відноситься згідно зі ст. 12 КК України до тяжких злочинів, особу обвинуваченого, обставини вчинення кримінальних правопорушень, наслідки, обставини, які згідно ст. 66 КК України пом'якшують покарання щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Наведені обставини, на думку суду, у їх сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та дають право суду призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 4 ст. 402 КК України, застосувавши положення ст. 69 КК України у виді двох років позбавлення волі.
Відповідно до статті 58 КК України, покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк.
Із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.
Враховуючи, що ОСОБА_3 є військовослужбовцем, і до нього може бути застосовано службове обмеження для військовослужбовців, передбачене статтею 58 КК України, з урахуванням особистості обвинуваченого, конкретних обставини кримінального провадження, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд дійшов до висновку про можливість призначення ОСОБА_3 покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців замість позбавлення волі. Суд вважає за необхідне призначити покарання військовослужбовцю ОСОБА_3 у вигляді 2 (двох) років службового обмеження для військовослужбовців з відрахуванням в дохід держави 20 (двадцяти) відсотків із суми грошового забезпечення обвинуваченого, що буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого.
На думку суду, таке покарання повністю відповідатиме вимогам ст. ст. 50, 65 КК України та у даному випадку буде досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а також враховано інтереси усіх суб'єктів кримінально-правових відносин.
Під час досудового розслідування ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 08 серпня 2024 року.
08 серпня 2024 року строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 закінчився та останнього звільнено з під варти. Прокурор будь-яких клопотань з цього приводу не заявляв.
Попереднє ув'язнення обвинуваченого зараховується за правилами ст. 72 КК України.
Витрати на залучення експертів відсутні.
Керуючись ст.ст. 368-371, 373-376, 392, 395, 532, 615 КПК України, суд -
ухвалив:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 402 КК України та призначити йому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 58 КК України, замість позбавлення волі строком на 2 роки, призначити покарання військовослужбовцю ОСОБА_3 у виді 2 (двох) років службового обмеження для військовослужбовців з відрахуванням в дохід держави 20 (двадцяти) відсотків із суми грошового забезпечення обвинуваченого.
На підставі пункту в) ч. 1 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 15 години 10 хвилин 10 червня 2024 року до 08 серпня 2024 року, з розрахунку три дні службового обмеження для військовослужбовців одному дню позбавлення волі.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня його проголошення.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя: ОСОБА_1