Справа № 650/2575/24
провадження №1-в/650/17/25
20 лютого 2025 року селище Велика Олександрівка
Великоолександрівський районний суд Херсонської області,
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника органу пробації ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Олександрівка подання начальника сектору № 16 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях, про звільнення від призначеного судом покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, маючого на утриманні 5 неповнолітніх дітей, депутатом будь-якого рівня не є, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого вироком Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 01 серпня 2024 року за частиною другою статті 309, частиною четвертою статті 185, статті 70 КК України до п'яти років позбавлення волі, із застосуванням статті 75 КК України з іспитовим строком три роки,
У листопаді 2024 року до суду надійшло зазначене подання, в якому заявник, просить вирішити питання про звільнення засудженого від призначеного судом покарання у зв'язку з декриміналізацією вчиненого ним діяння та приведення вказаного вироку у відповідність до закону.
Заявник обґрунтовує свою позицію тим, що на момент винесення вироку дії засудженого за вчинення крадіжки, яка мала місце у травні 2022 року, кваліфікувалися як кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 185 КК України, однак із набранням чинності Законом України № 3886-ІХ від 09 серпня 2024 року, вартість викраденого майна, яка не перевищує двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, визначається як дрібне викрадення, що підлягає адміністративній, а не кримінальній відповідальності.
Відповідно до положень Конституції України та Кримінального кодексу України, закон, який скасовує кримінальну протиправність діяння або пом'якшує відповідальність, має зворотну дію в часі, що надає право на перегляд вказаного вироку з метою звільнення засудженого від кримінального покарання.
На підставі наведеного заявник просить суд щодо правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України застосувати положення статті 74 КК України та ухвалити рішення про звільнення засудженого від покарання.
Разом з цим, зважаючи на те, що вказаним вироком особу було засуджено і за вчинення іншого кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 309 КК України, яке не підпадає під дію Закону України № 3886-ІХ від 09 серпня 2024 року, заявник просить привести вказаний вирок у відповідність до закону.
На судовому засіданні прокурор заявив про обґрунтованість заявленого подання та просив його задовольнити на підставі частини другої статті 74 КК України, яка передбачає звільнення від покарання у разі усунення караності діяння законом, що має зворотну дію в часі. Також прокурор просив привести вказаний вирок у відповідність до вимог закону, з урахуванням декриміналізації дій засудженої особи за окремим злочином.
На судовому засіданні представник органу пробації просив задовольнити подання з огляду на те, що вчинене засудженим діяння декриміналізоване відповідно до змін у законодавстві, що усувають його караність, а отже, засуджений підлягає негайному звільненню від призначеного покарання згідно з частиною другою статті 74 КК України. В іншій частині вирок суду слід привести у відповідність до закону.
На судове засідання засуджена особа не з'явилася, про час та місце судового розгляду була сповіщена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Зважаючи на такі обставини та враховуючи положення частини п'ятої статті 539 КПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду подання за відсутності засудженого, за наявними матеріалами справи, яких достатньо для встановлення усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення порушеного перед судом питання.
Дослідивши матеріали особової справи засудженої особи та надані до суду докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Вироком Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 01 серпня 2024року ОСОБА_5 засуджено за частиною другою статті 309, частиною четвертою статті 185, статті 70 КК України до п'яти років позбавлення волі, із застосуванням статті 75 КК України з іспитовим строком три роки,
Відповідно до розпорядження про виконання судового рішення, що набрало законної сили, вказаний вирок вступив у законну силу 02 вересня 2024 року та його було звернуто до виконання, у зв'язку з чим наразі він перебуває на виконанні в секторі № 16 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях.
Зі змісту вироку встановлено, що ОСОБА_5 засуджено за вчинення таких кримінальних правопорушень.
ОСОБА_5 у травні 2022 року, більш точної дати та часу в ході проведення досудового розслідування встановити не вдалося, діючи в умовах воєнного стану, введеного із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президенту України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ», який неодноразово продовжувався в установленому законом порядку, знаходячись на відкритій території вулиці Першотравнева в с. Бобровий Кут Бериславського району Херсонської області, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, переслідуючи прямий умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, з метою власного збагачення за рахунок чужого майна, шляхом вільного доступу через незачинену хвіртку проник на територію огородженого по периметру подвір'я домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де з-під навісу, шляхом розбирання на частини та перенесення на територію свого домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , умисно, таємно викрав розкладний диван «Малютка» належний останньому, вартість якого складає 1249,96 гривень, чим завдав потерпілому ОСОБА_6 матеріального збитку на вищевказану суму.
Зазначені дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковано за частиною четвертою статті 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище, вчинене в умовах воєнного стану.
Крім того, ОСОБА_5 протягом квітня 2024 року, більш точної дати та часу в ході проведення досудового розслідування встановити не вдалося, переслідуючи прямий умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів і психотропних речовин для власного вживання, без мети збуту, знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , умисно, незаконно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, за допомогою Інтернет-мережі через чат-боти замовив у невстановленої досудовим розслідуванням особи особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, та особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP.
Після чого, ОСОБА_5 , реалізуючи свій протиправний умисел, порушуючи правовий режим обігу наркотичних засобів в Україні, а саме всупереч положення ст.ст. 2, 7, 12, 25, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», для отримання замовлених речовин попрямував до відділення № 2 ТОВ «НОВА ПОШТА», розташованого за адресою: вул. Центральна, 106, м. Снігурівка Снігурівського району Миколаївської області, де отримав замовлені товари, тим самим придбав особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, та особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, які в подальшому зберігав та періодично вживав за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , до того, як 19.04.2024 працівниками Бериславського РВП ГУНП в Херсонській області, в ході санкціонованого обшуку зазначеного домоволодіння було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, загальною масою в перерахунку на суху речовину 5,582 г, та особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, загальною масою 12,1185 г, що відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.08.2000 № 188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» є великим розміром.
Зазначені дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковано за частиною другою статті 309 КК України, як незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин без мети збуту у великих розмірах.
Таким чином, дії засудженого за подією, яка мала місце у травні 2022 року судом кваліфіковані як крадіжка, із відповідними кваліфікуючими ознаками, виходячи із вартості викраденого ним майна, яка становить 1249,96 грн, що з огляду на втрату чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, на час здійснення судового провадження, свідчить про відсутність підстав для кваліфікації дій засудженої особи як кримінальні правопорушення.
Так, відповідальність за вчинення крадіжки врегульована одночасно положеннями статті 51 КУпАП та статті 185 КК України, розмежування між якими здійснюється з урахуванням вартості викраденого майна.
Якщо відповідно до статті 185 КК України визначаються ознаки суспільно-небезпечного діяння як кримінального правопорушення, то статтею 51 КУпАП визначається вартість викраденого майна, яка дозволяє відмежувати кримінальне правопорушення від адміністративного правопорушення.
Відповідно до частини третьої статті 51 КУпАП, в редакції станом на момент вчинення засудженою особою інкримінованого кримінального правопорушення було визначено, що викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
При цьому, відповідно до пункту 5 підрозділу 1 Розділу XX. Перехідні положення Податкового кодексу України, в якому визначено правило врахування в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, при посиланні на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, саме рівня податкової соціальної пільги, підпункту 169.1.1. статті 169 Податкового кодексу України, в якому визначено рівень соціальної пільги на рівні 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» в якій установлено, що з 1 січня 2022 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2481 грн, неоподатковуваний мінімум доходів громадян для кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень становить 1240,50 грн.
Отже, станом на час вчинення засудженою особою інкримінованого кримінального правопорушення для кваліфікації її дій саме за статтею 185 КК України необхідно було виходити із того, що вартість викраденого майна повинна була перевищувати 248,10 грн.
Тобто за змістом вироку діяння засудженої особи охоплювались складом правопорушення, передбаченого частиною четвертою статтею 185 КК України, в частині вартості викраденого майна.
Водночас, 09 серпня 2024 року набрав законну силу Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX, яким положення статті 51 КУпАП було викладено в новій редакції, відповідно до якої, у її частинах першої та другої установлено, що для віднесення суспіль-небезпечного діяння пов'язаного із викраденням чужого майна до адміністративного правопорушення вартість такого майна на момент його вчинення не повинна перевищувати двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2481 грн, станом на 2022 рік.
Нова редакція статті 51 КУпАП в силу принципу зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі підлягає застосуванню при оцінці дій засудженої особи.
Так, відповідно до частини сьомої статті 42 Закону України «Про правотворчу діяльність» у разі викладення структурного елемента нормативно-правового акта в новій редакції попередня його редакція втрачає чинність з дня набрання чинності новою редакцією цього структурного елемента.
Відповідно до частини першої статті 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до частини шостої статті 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, зважаючи на те, що внаслідок внесення відповідних змін до законодавства України про адміністративні правопорушення фактично втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, яке охоплювало здійснення викрадення майна вартість якого дорівнювала від 0,2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зважаючи на те, що за подією, яка мала місце у травні 2022 року дії засудженої особи вчинені стосовно майна, вартістю 1249,96 грн, на час виконання вироку не містять ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України, подальше відбування нею призначеного покарання не відповідає меті його призначення та суперечить положенням законодавства України, яке встановлює, що особа не може нести кримінальну відповідальність за діяння, які на час їх вчинення чи на час їх виконання перестали бути кримінально караними.
Відповідно до частини другої статті 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питання передбаченого пунктом 13 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Беручи до уваги вищевикладене, зважаючи на те, що під час перебування засудженого під наглядом органу пробації в порядку виконання ним покладених на нього вказаним вироком обов'язків відповідно до статей 75, 76 КК України, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, яке мало місце у травні 2022 року стосовно потерпілого ОСОБА_6 передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України, суд дійшов висновку про необхідність негайного звільнення засудженої особи від призначеного судом покарання за частиною четвертою статті 185 КК України, у зв'язку з чим подання у цій частині підлягає задоволенню.
Разом з цим, зважаючи на те, що звільнення засудженої особи від покарання призначеного за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України, впливає на остаточне покарання засудженого за вказаним вироком, останній слід привести у відповідність до вимог закону наступним чином.
З огляду на те, що суд при ухваленні вироку застосував статтю 70 КК України зважаючи на одночасне притягнення засудженого до відповідальності за частиною другою статті 309 КК України, та за частиною четвертою статті 185 КК України, подальше врахування якої є безпідставним, суд дійшов висновку про відсутність підстав для подальшого застосування статті 70 КК України, у зв'язку з чим її слід виключити, а ОСОБА_5 вважати засудженим лише за частиною другою статті 309 КК України до покарання у виді двох років позбавлення волі, із подальшим застосуванням статті 75 КК України з тим самим іспитовим строком та тими самими обов'язками, які визначені у вироку відповідно до статті 76 КК України.
Підстав переглядати тривалість іспитового строку раніше встановленого у вироку суду, який був визначений з врахуванням частини четвертої статті 185, статті 70 КК України суд не вбачає, зважаючи на те, що не дивлячись на декриміналізацію вказаного правопорушення відповідні дії засудженого все одно містять ознаки правопорушення, але вже адміністративного, що також обумовлює необхідність вжиття судом заходів щодо попередження вчинення ним нових правопорушень.
Крім того, матеріали справи не містять даних, які б свідчили про очевидну невідповідність тривалості іспитового строку обставинам вчиненого засудженим правопорушення, а прокурором та представником органу пробації не за 'являлось про необхідність перегляду відповідного строку в межах притягнення засудженого до відповідальності, передбаченої частиною другою статті 309 КК України.
На підставі викладеного та наведених вище положень КК України та КПК України, суд,-
Подання - задовольнити.
Вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 01 серпня 2024 року привести у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-IX, звільнивши ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі частини другої статті 74 КК України від призначеного вироком суду покарання за частиною четвертою статті 185 КК України у виді п'яти років позбавлення волі за вчинення кримінального правопорушення вчиненого у травні 2022 року стосовно потерпілого ОСОБА_6 , у зв'язку з усуненням караності вчиненого діяння, за яке його було засуджено.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати засудженим за частиною другою статті 309 КК України до покарання у виді двох років позбавлення волі.
На підставі частин першої та третьої статті 75 КК України слід вважати ОСОБА_5 звільненим від відбування призначеного судом покарання з випробуванням із наданням йому іспитового строку тривалістю три роки та покладенням на нього, на підставі частини першої, пункту 2 частини третьої статті 76 КК України, таких обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В іншій частині вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 01 серпня 2024 року суду залишити без змін.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Херсонського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 21 лютого 2025 року.
Суддя __________________ ОСОБА_1