21 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 922/444/24
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду: Бенедисюка І.М (головуючого), Васьковського О.В., Дроботової Т.Б., Кібенко О.Р., Пєскова В.Г., Рогач Л.І., Чумака Ю.Я.,
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»
на рішення Господарського суду Харківської області від 14.05.2024
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2024
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»
до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Кіндрашівської сільської ради
про стягнення 2 116 244,56 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», позивач, скаржник) звернулося до суду з позовом до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Кіндрашівської сільської ради (далі - Відділ освіти, відповідач) про стягнення 2 116 244,56 грн, у тому числі: 1 448 145,34 грн основного боргу, 285 874,20 грн пені, 72 860,10 грн 3 % річних та 309 364,92 грн інфляційних.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу від 10.11.2021 №19-1117/21-БО-Т (далі - договір), нездійснення повної та своєчасної оплати вартості отриманого від позивача природного газу.
2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
2.1. Господарський суд Харківської області рішенням від 14.05.2024 у справі №922/444/24 (суддя - Хотенець П. В.) позов задовольнив частково. Стягнув з Відділу освіти на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» 1 448 145,34 грн основного боргу, 14 293,71 грн пені, 36 430,05 грн 3% річних, 154 682,46 грн інфляційних втрат. У решті позову відмовив.
2.1.1. Рішення суду першої інстанції (в частині часткового задоволення позову) мотивовано тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов'язань за договором, а отже, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим на користь позивача підлягають стягненню пеня, річні та інфляційні втрати.
2.1.2. Суд першої інстанції визнав обґрунтованими та арифметично правильними розрахунки позивача 3 % річних, інфляційних втрат та пені.
2.1.3. Одночасно, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 95 %.
2.2. Східний апеляційний господарський суд постановою від 12.08.2024 у справі №922/444/24 (головуючий суддя - Медуниця О.Є., судді: Істоміна О.А., Радіонова О.О.) рішення Господарського суду Харківської області від 14.05.2024 скасував частково, позовні вимоги задовольнив частково, стягнув з Відділу освіти на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» 1 448 145,34 грн основного боргу, 14 293,71 грн пені, 36 430,05 грн 3% річних, 309 364,92 грн інфляційних. У решті позову відмовив. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 14 травня 2024 року у справі № 922/444/24 залишив без змін.
2.2.1. Суд апеляційної інстанції, враховуючи межі доводів та вимог апеляційної скарги, погодився із висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для зменшення розміру пені та відсотків річних на 95 %. Колегія суддів апеляційного господарського суду погодилася з висновками суду першої інстанції, що фактичні обставини спору, поведінка відповідача у спірних правовідносинах, необхідність урахування інтересів обох сторін та з метою уникнення зупинення роботи установи відповідача, у тому числі і факт окупації Кіндрашівської громади Харківської області, про доцільність зменшення їх розміру на 95 %.
2.2.3. Разом з тим суд апеляційної інстанції зазначив про помилковість висновку суду першої інстанції стосовно можливості зменшення розміру інфляційних втрат, оскільки нарахування інфляційних втрат є відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та їх розмір не підлягає зміні за домовленістю сторін, а порядок їх нарахування є чітко регламентованим.
2.2.4. У вирішенні питання щодо зменшення належних до стягнення з відповідача відсотків річних до 36 430,05 грн, суди мотивували свої висновки із посиланням на позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (щодо можливості за наявності виняткових обставин зменшити заявлений до стягнення розмір відсотків річних).
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погодившись із прийнятими рішеннями, ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені 271 580,49 грн і 3% річних в розмірі 36 430,05 грн та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником визначено пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду:
- з питання щодо зменшення пені (застосування статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України)) постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19;
- з питання щодо зменшення 3% річних (застосування статті 625 ЦК України) постанови Верховного Суду від 18.03.2020 №902/417/18, від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 20.02.2023 у справі №910/15411/21, від 15.06.2023 №921/94/21, від 31.05.2023 у справі №914/2453/21, від 07.03.2023 у справі №910/17556/21, від 03.02.2021 у справі №5023/10655/11 (922/1379/20), від 03.02.2021 у справі №5023/10655/11 (922/474/20), від 07.09.2021 у справі №927/184/13-Г (927/1074/20), від 24.06.2021 у справі №904/3177/20, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17, від 05.07.2019 у справі №905/600/18.
4.2. Скаржник не погоджується з оскаржуваними судовими рішеннями, зокрема, в частині викладення висновку про можливість зменшення встановленого частиною другою статті 625 ЦК України ставки в розмірі 3% річних.
5. Доводи інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу Відділ освіти заперечує проти доводів скаржника, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
6. Підстави передачі на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - об'єднана палата)
6.1. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 17.07.2024, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Харківської області від 14.05.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 у справі №922/444/24.
6.2. Згідно з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2025 (Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кондратова І.Д.), справу №922/444/24 за касаційною скаргою ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Харківської області від 14.05.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 на передано розгляд об'єднаної палати з підстави, передбаченої частиною четвертою статті 302 ГПК України, з огляду на необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у раніше ухваленій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.09.2024 у справі №915/1308/23 щодо застосування приписів статті 625 ЦК України стосовно можливості зменшення судом розміру трьох процентів річних (які встановлені законом), а також можливості застосування до цих правовідносин статті 233 ГК України.
6.2.1. Зокрема, в ухвалі зазначено, що, суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення у справі, що розглядається, у вирішенні питання зменшення встановленого законодавством розміру відсотків річних (на 50 %) виходили із того, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначила про можливість за наявності виняткових обставин зменшити заявлений до стягнення розмір відсотків річних, виходячи з принципів розумності та справедливості.
6.2.2. Суди у цій справі, взяли до уваги встановлені фактичні обставини спору, а також те, що майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань (зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам), тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним для відповідача - бюджетної установи, дотримуючись розумного балансу між інтересами боржника та кредитора, суди дійшли висновків про доцільність зменшення належних до стягнення з відповідача відсотків річних до 36 430,05 грн (тобто 1,5 % річних).
6.2.3. Постановляючи зазначену ухвалу, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила про наявність правових висновків Верховного Суду, якими у подібних (за висновком колегії) правовідносинах вирішувалося питання правомірності зменшення судом встановленої статтею 625 ЦК України ставки у розмірі 3% річних, а також застосування до таких правовідносин правового висновку Великої Палати Верхового Суду, викладеного у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
6.2.4. Так, у постанові від 12.09.2024 у справі №915/1308/23 (судова палата для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов'язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством) у подібних за вказаним вище висновком колегії правовідносинах, зазначено про те, що висновки судів попередніх інстанцій про можливість зменшення судом розміру трьох процентів річних (у цій справі до 1,5 %), заявленого до стягнення на підставі статті 625 ЦК України є такими, що узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у пунктах 8.38, 8.41 постанови 18.03.2020 у справі №902/417/18. За переконанням колегії, суди попередніх інстанцій цілком правомірно врахувавши загальний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, розглянули клопотання товариства про зменшення 3% річних та дійшли висновку про його часткове задоволення з мотивів, викладених у постанові.
6.2.5. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 05.02.2025 вважала, що зменшення встановленої частиною другою статті 625 ЦК України ставки процентів річних є неможливим у разі, якщо відповідний розмір визначений саме законодавцем як такий, що підлягає сплаті, та при цьому сторони у договірному порядку не погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, у сторону збільшення.
6.2.6. На переконання колегії суддів, визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які через інфляційні процеси матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг). Колегія також вважає, що передбачені статтею 625 ЦК України 3% річних не є штрафними санкціями в розумінні статті 230 ГК України.
6.2.7. Натомість у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, з урахуванням критеріїв принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
6.2.8. Зазначений висновок Велика Палата Верховного Суду зробила з урахуванням умов договору, згідно з яким сторони змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений покупцем, та дев'яносто шести відсотків річних від неоплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.
6.2.9. Тобто при розгляді справи №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зменшила погоджений сторонами у договорі розмір відсотків річних, надавши перевагу принципам розумності, справедливості та пропорційності відносно принципу свободи договору, з огляду на конкретні обставини справи. Так, розглядаючи вказану справу, Велика Палата Верховного Суду врахувала конкретні обставини справи, зокрема, той факт, що сума неустойки, штрафу і процентів річних у справі №902/417/18 перевищують майже в два рази суму прострочення та очевидно є неспівмірними, оскільки наслідки невиконання боржником зобов'язань вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, тобто виходила з виняткових обставин, встановлених саме у даній справі.
6.2.10. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що обставини, встановлені у справі №902/417/18, є винятковими (виключними), й таке зменшення розміру відсотків річних, як у справі №902/417/18, здійснено Великою Палатою Верховного Суду за наявності таких виключних обставин саме у зазначеній справі та не може бути застосовано судами як «загальна практика» при розгляді в інших справах питання зменшення розміру відсотків річних, нарахованих на підставі приписів статті 625 ЦК України на рівні мінімально визначеного розміру трьох процентів.
6.2.11. При цьому ні статтею 625 ЦК України, ні іншими нормами ЦК України не передбачено підстав для зменшення індексу інфляції та 3% річних, розрахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
6.2.12. Виходячи з викладеного та враховуючи правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №902/417/18, колегія суддів зазначає про можливість зменшення судами за певних обставин суми нарахованих до стягнення річних за умови, що зменшена сума буде відповідати встановленому частиною другої статті 625 ЦК України та гарантованому законодавством мінімально визначеному розміру на рівні трьох відсотків річних, враховуючи компенсаційний характер зазначених нарахувань.
6.2.13. Крім того колегія суддів також зазначила, що у низці справ Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (№910/15777/23 від 30.01.2025, №921/540/23 від 23.05.2024, №914/2453/21 від 31.05.2023, №921/94/21 від 15.06.2023, №922/567/22 від 03.08.2023), висновки стосувалися стягнення відсотків річних безпосередньо у розмірі передбаченому законом (3% без встановлених обставин їх зміни договором або законом), а також не здійснювалось застосування до цих правовідносин правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у справі №902/417/18 з огляду на неподібність зазначеної справи, справі яка переглядалася і стосувалася заявлення позивачем до стягнення відсотків річних у розмірі передбаченому законом, а саме частиною другою статті 625 ЦК України.
6.2.14. Отже, з метою забезпечення правової визначеності та подолання сумнівів щодо тлумачення вимог чинного законодавства у контексті спірних правовідносин, які залишаються, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12.09.2024 у справі №915/1308/23 щодо застосування приписів статті 625 ЦК України стосовно можливості зменшення судом розміру трьох процентів річних (які встановлені законом), а також не застосування до цих правовідносин статті 233 ГК України шляхом викладення правової позиції щодо неможливості зменшення встановленого законом мінімального розміру річних на рівні трьох процентів відповідно до статті 625 ЦК України.
7. Підстави повернення справи на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
7.1. Об'єднана палата не вбачає підстав для прийняття цієї справи до свого розгляду з огляду на таке.
7.2. У частині другій статті 302 ГПК України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
7.3. Згідно із частиною четвертою статті 303 ГПК України про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
7.4. У постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини» таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
7.5. Суб'єктний і об'єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об'єкт.
7.6. На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
7.7. В ухвалі від 27.09.2024 у справі №922/3929/23 об'єднана палата також звернула увагу, що підставою для передачі для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати, є конкретний висновок, який здійсненний саме Верховним Судом (Верховним Судом України) в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати у подібних правовідносинах про те, як саме повинна застосовуватися норма права, а не будь-якого висновку чи правової оцінки, зробленого судом касаційної інстанції для обґрунтування мотивувальної частини постанови.
7.8. Отже, підставою для передачі для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати, є конкретний висновок, який здійсненний саме Верховним Судом (Верховним Судом України) в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати у подібних правовідносинах про те, як саме повинна застосовуватися норма права, а не будь-якого висновку чи правової оцінки, зробленого судом касаційної інстанції для обґрунтування мотивувальної частини постанови.
7.9. Об'єднана палата виходить з того, що підставою передачі справи на розгляд об'єднаної палати є необхідність відступлення від раніше сформульованого висновку, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати у подібних правовідносинах, саме щодо застосування конкретної норми (норм) матеріального або процесуального права про те, як саме повинна застосовуватися норма права.
7.10. Як убачається з матеріалів цієї справи, ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» у позовній заяві просило стягнути з Відділу освіти, зокрема, 72 860,10 грн 3% річних.
7.11. Суд апеляційної інстанції у постанові від 12.08.2024 року у справі №922/444/24 зазначив, що господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.
7.12. Апеляційний господарський суд, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2020 року у справі №902/417/18 (провадження № 12-79гс19), про можливість за наявності виняткових обставин зменшити заявлений до стягнення розмір відсотків річних, виходячи з принципів розумності та справедливості, з огляду на конкретні обставини розглядуваної справи, беручи до уваги, що майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань (зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам), тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним для відповідача - бюджетної установи, дотримуючись розумного балансу між інтересами боржника та кредитора, погодився з висновками Господарського суду Харківської області про доцільність зменшення належних до стягнення з відповідача відсотків річних до 36 430,05 грн.
7.13. У аспекті порушених перед об'єднаною палатою питань Суд наголошує, що положення статей 233 ГК України та 551 ЦК України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні, що підтверджується сталою та послідовною практикою Верховного Суду.
7.14. Зокрема, об'єднана палата у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 вказала на те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці.
7.15. У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.09.2024 у справі №915/1308/23 зазначено про те, що висновки судів попередніх інстанцій про можливість зменшення судом розміру трьох процентів річних (у цій справі до 1,5 %), заявленого до стягнення на підставі статті 625 ЦК України є такими, що узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у пунктах 8.38, 8.41 постанови 18.03.2020 у справі №902/417/18. За переконанням колегії, суди попередніх інстанцій цілком правомірно врахувавши загальний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, розглянули клопотання товариства про зменшення 3% річних та дійшли висновку про його часткове задоволення з мотивів, викладених у постанові.
7.16. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22 сформувала висновки щодо застосування означених норм права та у розділі «Висновки щодо застосування норм матеріального права», зокрема, в пунктах 213, 214, зазначила:
« 213. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
214. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права».
7.17. У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду у постанові зазначила, зокрема, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання (пункт 8.38 постанови).
7.18. В ухвалах від 18.05.2021 у справі №904/3177/20 та від 28.02.2024 у справі №915/534/22, якими Велика Палата Верховного Суду повертала справи колегії Касаційного суду у складі Верховного Суду для розгляду, наголосила, зокрема, на тому, що: «у справі №902/417/18, від висновків у якій вважає за необхідне відступити Касаційний господарський суд, зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшувати розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку».
7.19. У пункті 8.38 постанови від 15.09.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, вказала, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
7.20. Крім того, у пункті 72 постанови від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу та зазначила, зокрема: «…, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення".
7.21. Тобто у вказаних постановах Великою Палатою Верховного Суду було сформульовано правові висновки щодо застосування приписів статті 625 ЦК України до відносин про стягнення відсотків річних, невиконанням грошових зобов'язань та зроблені загальні висновки про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України. У тому числі і висновки про те, що в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин.
7.22. Крім того, об'єднана палата звертає увагу, що означену справу (922/444/24) колегія суддів ухвалою від 13.11.2024 передавала на розгляд Великій Палаті Верховного Суду у зв'язку з необхідністю уточнити висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 щодо права суду зменшувати розмір відсотків річних, шляхом викладення правової позиції щодо неможливості зменшення встановленого законом мінімального розміру річних на рівні трьох процентів відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
7.23. В ухвалі від 18.12.2024 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність повернення для розгляду справи №922/444/24 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, виходячи з того, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду не обґрунтував, у чому саме є складність тлумачення та застосування статті 625 ЦК України та правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №902/417/18 щодо права суду, враховуючи конкретні обставини справи, зменшити розмір процентів річних. До того ж, як зазначено в ухвалі, сама колегія Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вказує, що така позиція не може бути застосована судами як «загальна практика» при розгляді в інших справах питання зменшення розміру відсотків річних, нарахованих на підставі приписів статті 625 ЦК України на рівні мінімально визначеного розміру трьох процентів.
7.24. Наведене вище переконливо свідчить єдність та сталість правових висновків Великої Палати Верховного Суду в цьому питанні.
7.25. У вирішенні поставлених питань об'єднана палата також звертає увагу, що фактично питання, порушені колегією суддів, стосуються можливості / неможливості зменшення процентів річних, нарахованих за статтею 625 ЦК України. Однак ці питання не можуть бути підставою для відступу від усталеної практики застосування означених норм та не є такими, які потребують узагальнення судової практики.
7.26. Як вже неодноразово наголошував Верховний Суду зменшення розміру штрафних санкцій та/або відсотків річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України обумовлено індивідуальним характером правовідносин. У кожній конкретній справі, де постає питання про зменшення відсотків річних, суд має враховувати унікальні обставини, що супроводжують невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання, а тому питання про зменшення процентів не підлягає узагальненню через свою індивідуальну природу. Для формування єдиної практики зазвичай розглядаються питання, які мають спільні риси в багатьох судових справах. У випадку зі штрафними санкціями та відсотками, кожен спір має унікальні фактичні обставини, що унеможливлює вироблення універсального підходу.
7.27. Суд, керуючись статтею 625 ЦК України, має свободу у визначенні необхідності зменшення відсотків річних, якщо це відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності.
7.28. При цьому у вирішенні питання наявності чи відсутності підстав для зменшення розміру відсотків річних правовідносини у кожному спорі про їх стягнення є відмінними. Кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних фактичних обставин, які встановлені у справі та якими обумовлене таке зменшення і які підлягають дослідженню та оцінці судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
7.29. Втручання об'єднаної палати в такі питання було б недоцільним, оскільки фактичні обставини кожної справи є різними та потребують індивідуального підходу.
7.30. За змістом положень статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
7.31. Водночас згідно з положеннями частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
7.32. Необхідно враховувати, що правовий висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору (подібний висновок міститься в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16- Ц).
7.33. В аспекті порушених у касаційній скарзі питань, підстав відкриття касаційного провадження, предмета спору і підстав позову, поставлених перед об'єднаною палатою Касаційного господарського суду питань, з урахуванням правових висновків, викладених у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду, а також того, що суд касаційної інстанції під час касаційного провадження керується останнім висновком Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає про відсутність у наведеному випадку підстав, передбачених у частині другій статті 302 ГПК України, для розгляду об'єднаною палатою справи №922/444/24, оскільки поставлені скаржником у касаційній скарзі питання щодо правильного / неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції положень статті 625 ЦК України у вирішенні питання щодо зменшення 3 % річних, в межах повноважень, визначених у статті 300 ГПК України, мають бути вирішені колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яка була визначена автоматизованою системою документообігу суду з урахуванням спеціалізації.
7.34. Отже, справа №922/444/24 за касаційною скаргою ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Харківської області від 14.05.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 підлягає поверненню відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Керуючись статтями 234, 235, 301, 302 ГПК України, Верховний Суд
Справу №922/444/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Харківської області від 14.05.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя О. Васьковський
Суддя Т. Дроботова
Суддя О. Кібенко
Суддя В. Пєсков
Суддя Л. Рогач
Суддя Ю. Чумак