18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
13 лютого 2025 року Справа № 925/1278/24
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,
секретар судового засідання - Ільченко Л.В.,
за участі представників сторін:
від Звенигородської окружної прокуратури - Антощук С.В. - прокурор відділу Черкаської обласної прокуратури,
від позивача - представник не з'явився,
від першого відповідача - представник не з'явився,
від другого відповідача - представник не з'явився,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні справу
за позовом Першого заступника керівника Звенигородської окружної
прокуратури, м. Звенигородка, Звенигородського району,
Черкаської області в інтересах держави в особі:
Калинопільської селищної ради, селище Калинопіль,
Звенигородського району, Черкаської області
до 1. комунального некомерційного підприємства “Калинопільська
багатопрофільна лікарня» Калинопільської селищної ради, селище
Калинопіль, Звенигородського району, Черкаської області
2. товариства з обмеженою відповідальністю “Кастум», м. Львів
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 347 755 грн. 05
коп.
До Господарського суду Черкаської області з позовом звернувся перший заступник керівника Звенигородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Катеринопільської селищної ради до комунального некомерційного підприємства “Катеринопільська багатопрофільна лікарня» та товариства з обмеженою відповідальністю “Кастум» про визнання недійсними додаткових угод №2 від 05 січня 2021 року, №3 від 11 січня 2021 року, №4 від 12 січня 2021 року, №5 від 13 січня 2021 року, №6 від 14 січня 2021 року, №7 від 15 січня 2021 року, №8 від 19 січня 2021 року, №9 від 20 січня 2021 року до договору про постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №28-12-2020 від 28 грудня 2020 року та стягнення з другого відповідача грошових коштів у розмірі 347 755 грн. 05 коп.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01 листопада 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10 год. 30 хв. 03 грудня 2024 року.
Проте, судове засідання призначене на 10 год. 30 хв. 03 грудня 2024 року не відбулося, у зв'язку з відсутністю електроенергії в приміщенні суду та оголошенням на території Черкаської області в цей час повітряної тривоги.
Ухвалою суду від 03 грудня 2024 року змінено найменування позивача з Катеринопільської селищної ради на Калинопільську селищну раду та змінено найменування першого відповідача з комунального некомерційного підприємства “Катеринопільська багатопрофільна лікарня» на комунальне некомерційне підприємство “Калинопільська багатопрофільна лікарня» Калинопільської селищної ради.
Продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.
Розгляд справи в підготовчому засіданні призначено на 12 год. 00 хв. 14 січня 2025 року.
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 14 січня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 11 год. 00 хв. 13 лютого 2025 року.
Сторони в судове засідання не з'явилися.
В матеріалах справи міститься клопотання Калинопільської селищної ради про розгляд справи за відсутності її представника.
Позов прокурора позивач підтримує.
Відповідачі про причини неявки суд не повідомили, відзивів на позовну заяву суду не надали.
Ухвалу суду від 14 січня 2025 року було доставлено першому відповідачу до його електронного кабінету 15 січня 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа виготовленої з комп'ютерної програми “Діловодство спеціалізованого суду».
Ухвалу суду від 14 січня 2025 року було направлено другому відповідачу за адресою вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: проспект В. Чорновола, 63, м. Львів, 79019.
Однак вищевказана ухвала повернулася до суду 28 січня 2025 року, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Відповідно до ч. 3 ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Пунктом 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином вважається, що другий відповідач отримав ухвалу суду від 14 січня 2025 року у справі 23 січня 2025 року (день проставлення відповідної відмітки у поштовому повідомленні).
Сторони в розумні інтервали часу зобов'язані вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, як це, зокрема, вказано в п. 41 та п. 27 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Пономарьов проти України» та “Олександр Шевченко проти України».
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.
В судовому засіданні, яке відбулося 13 лютого 2025 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1278/24.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, а також дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор в обґрунтування своїх вимог зазначав, що відповідачами всупереч інтересів держави, без будь-яких належних на те підстав, в порушення норм Закону України “Про публічні закупівлі» та умов договору було укладено спірні додаткові угоди №2-9 згідно умов яких ціну товару (природного газу) було збільшено з 4 070 грн. з ПДВ за 1000 куб.м. до 8 718 грн. 01 коп. з ПДВ за 1000 куб.м., тобто на 114,2% від первісної ціни вказаної в договорі.
Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі не визначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі.
Отже, прокурор вказує, що спірні додаткові угоди до договору про постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №28-12-2020 від 28 грудня 2020 року, суперечать вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі», а тому підлягають визнанню недійсними.
Грошові кошти в сумі 347 755 грн. 05 коп. підлягають стягненню з другого відповідача до міського бюджету на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, згідно відомостей електронної системи публічних закупівель Prozorro, за результатами відкритих торгів №UA-2020-11-24-011153-с між комунальним некомерційним підприємством “Катеринопільська центральна районна лікарня» (у зв'язку з реорганізацією комунальне некомерційне підприємство “Катеринопільська багатопрофільна лікарня» є правонаступником підприємства комунальне некомерційне підприємство “Катеринопільська центральна районна лікарня»; в подальшому у зв?язку з перейменуванням селища Катеринопіль у селище Калинопіль найменування комунального закладу було змінено на комунальне некомерційне підприємство “Калинопільська багатопрофільна лікарня» Калинопільської селищної ради) (споживач) та товариством з обмеженою відповідальністю “Кастум» (постачальник) було укладено договір про постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №28-12-2020 від 28 грудня 2020 року
Відповідно до п. 1.1 вищевказаного договору постачальник зобов'язався передати у власність споживачу у 2020 році товар зазначений у договорі по коду ДК 021:2015:09120000-6: Газове паливо (природний газ), а споживач - прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
Річний плановий обсяг постачання - до 160,0 тис. куб. м. (п. 1.2 договору).
Згідно з п. 1.3. договору планові обсяги постачання газу по місяцях, тис. куб. м:
Місяць Обсяг Місяць Обсяг Місяць Обсяг Місяць Обсяг
Січень 30,0 Квітень 10,0 Липень - Жовтень 10,0
Лютий 28,0 Травень - Серпень - Листопад 27,0
Березень 25,0 Червень - Вересень - Грудень 30,0
На підставі п. 3.1 договору ціна за 1000 куб. м. природного газу за цим договором становить 3 391,67 грн без ПДВ, податок на додану вартість - 678,33 грн, разом з ПДВ 4070,00 грн.
Згідно з п. 3.2 договору загальна вартість цього договору становить 542 666,67 грн, крім того ПДВ - 108 533,33 грн, разом з ПДВ - 651 200,00 грн.
Відповідно до п. 3.3 договору умови цього договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів (у тому числі ціни за одиницю газу) переможця процедури закупівлі. Зміна ціни за одиницю газу може відбуватися відповідно до умов ст. 36 Закону України “Про публічні закупівлі» за умови, що зазначені зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі. Істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
3.3.1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
3.3.2) зміни ціни в бік збільшення за одиницю газу не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі - не частіше ніж один раз на 30 днів з моменту підписання договору про закупівлю;
3.3.3) покращення якості предмета закупівлі (газу) за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;
3.3.4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передачі газу у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке подорожчання, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі;
3.3.5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості газу);
3.3.6) зміни ціни у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;
3.3.7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції, зміни курсу іноземної валюти у разі встановлення в цьому договорі про закупівлі порядку зміни ціни залежно від зміни такого курсу, зміни біржових котирувань, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в цьому договорі, у разі встановлення в цьому договорі порядку зміни ціни.
Згідно з п. 9.2 договору всі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими представниками сторін.
Відповідно до п. 10.1 цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Після укладення договору про закупівлю №28-12-2020 між сторонами укладено ряд додаткових угод, якими в тому числі внесено зміни до істотних умов договору в частині зміни ціни за одиницю товару (у бік збільшення) та зменшення обсягу закупівлі газу.
Так, відповідно до додаткової угоди від 04 січня 2021 року №1 у зв'язку з реорганізацією комунальне некомерційне підприємство “Катеринопільська багатопрофільна лікарня» є правонаступником підприємства комунальне некомерційне підприємство “Катеринопільська центральна районна лікарня».
Також додатковою угодою №1 внесено зміни до договору в частині реквізитів сторін. Додаткова угода №1 відповідно до її умов набирає чинності з 01.01.2021 та діє до 31.12.2021 або до повного виконання фінансових зобов'язань.
Інші умови договору залишено без змін.
Відповідно до додаткової угоди від 05 січня 2021 року №2 сторони дійшли згоди пункти 1.2, 1.3 розділу 1 та п. 3.1 розділу 3 договору викласти в наступній редакції:
“1.2. Річний плановий обсяг постачання газу - до 145,467 тис. куб. м.
1.3. Планові обсяги постачання газу по місяцях, тис. куб. м:
Місяць Обсяг Місяць Обсяг Місяць Обсяг Місяць Обсяг
Січень 30,0 Квітень 10,0 Липень - Жовтень 10,0
Лютий 28,0 Травень - Серпень - Листопад 27,0
Березень 25,0 Червень - Вересень - Грудень 15,467
3.1. Ціна за 1000 куб. м. газу за цим договором становить 3730,49 грн без ПДВ, ПДВ - 746,10 грн, разом з ПДВ 4476,59 грн.“.
Згідно з п. 2 додаткової угоди №2 всі інші умови договору залишаються незмінними та обов'язковими до виконання сторонами.
При цьому, відповідно до п. 4 додаткової угоди №2 ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору про постачання природного газу № 28-12-2020 від 28.12.2020 та набирає чинності з моменту її підписання сторонами та поширює свою дію на період з 01.01.2021.
Таким чином, внаслідок укладання додаткової угоди №2 ціну за одиницю товару сторонами збільшено на 10%.
У подальшому, додатковою угодою від 11 січня 2021 року №3 сторонами знову внесено зміни до пунктів 1.2, 1.3 розділу 1 та п. 3.1 розділу 3 договору та викладено їх в наступній редакції:
“1.2. Річний плановий обсяг постачання газу - до 132,255 тис. куб. м.
1.3. Планові обсяги постачання газу по місяцях, тис. куб. м:
Місяць Обсяг Місяць Обсяг Місяць Обсяг Місяць Обсяг
Січень 30,0 Квітень 10,0 Липень - Жовтень 10,0
Лютий 28,0 Травень - Серпень - Листопад 27,0
Березень 25,0 Червень - Вересень - Грудень 2,255
3.1. Ціна за 1000 куб. м. газу за цим договором становить 4103,17 грн без ПДВ, ПДВ - 820,63 грн, разом з ПДВ 4923,80 грн.».
При цьому, мотивуючи необхідність внесення змін до вищевказаних пунктів договору, у п. 1 додаткової угоди №3 сторонами зазначено, що зміни до договору вносяться “враховуючи зміну ціни за одиницю товару з 01.01.2021», незважаючи на той факт, що додатковою угодою №2 вже було змінено ціну за 1000 м.куб. природного газу на 10% та дія додаткової угоди (як передбачено в її п. 2) поширюється на правовідносини між сторонами саме з 01.01.2021.
Згідно з п. 2 додаткової угоди №3 всі інші умови договору залишаються незмінними та обов'язковими до виконання сторонами.
Відповідно до п. 4 додаткової угоди №3 ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору про постачання природного газу № 28-12-2020 від 28.12.2020 та набирає чинності з моменту її підписання сторонами та поширює свою дію на період з 01.01.2021.
Наступного дня після укладення попередньої додаткової угоди, а саме - 12.01.2021 сторонами укладено додаткову угоду №4, якою знову внесено зміни до пунктів 1.2, 1.3 розділу 1 та п. 3.1 розділу 3 договору та викладено їх в наступній редакції:
“1.2. Річний плановий обсяг постачання газу - до 120,243 тис. куб. м.
1.3. Планові обсяги постачання газу по місяцях, тис. куб. м:
Місяць Обсяг Місяць Обсяг Місяць Обсяг Місяць Обсяг
Січень 30,0 Квітень 10,0 Липень - Жовтень 10,0
Лютий 28,0 Травень - Серпень - Листопад 14,988
Березень 25,0 Червень - Вересень - Грудень 2,255
3.1. Ціна за 1000 куб. м. газу за цим договором становить 4513,07 грн без ПДВ, ПДВ - 902,61 грн, разом з ПДВ 5415,68 грн.“.
Аналогічно попередній додатковій угоді, обґрунтовуючи необхідність внесення змін до вищевказаних пунктів договору, у п. 1 додаткової угоди №4 зазначено, що зміни до договору вносяться “враховуючи зміну ціни за одиницю товару з 01.01.2021».
Згідно з п. 2 додаткової угоди №4 всі інші умови договору залишаються незмінними та обов'язковими до виконання сторонами.
Відповідно до п. 4 додаткової угоди №4 ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору та набирає чинності з моменту її підписання сторонами та поширює свою дію на період з 01.01.2021.
На наступний день - 13.01.2021, додатковою угодою №5 сторонами в чергове внесено зміни до пунктів 1.2, 1.3 розділу 1 та п. 3.1 розділу 3 договору та викладено їх в наступній редакції:
“1.2. Річний плановий обсяг постачання газу - до 109,322 тис. куб. м.
1.3. Планові обсяги постачання газу по місяцях, тис. куб. м:
Місяць Обсяг Місяць Обсяг Місяць Обсяг Місяць Обсяг
Січень 30,0 Квітень 10,0 Липень - Жовтень 10,0
Лютий 28,0 Травень - Серпень - Листопад 4,067
Березень 25,0 Червень - Вересень - Грудень 2,255
3.1. Ціна за 1000 куб. м. газу за цим договором становить 4963,92 грн без ПДВ, ПДВ - 992,78 грн, разом з ПДВ 5956,70 грн.».
Знову ж таки, як і в попередній додатковій угоді, зміни до вищевказаних пунктів договору внесено “враховуючи зміну ціни за одиницю товару з 01.01.2021», а відповідно до п. 4 додаткової угоди №5 ця додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та поширює свою дію на період з 01.01.2021.
Інші умови договору залишаються незмінними та обов'язковими до виконання сторонами (п. 2 додаткової угоди № 5).
Наступного дня - 14.01.2021, “враховуючи зміну ціни за одиницю товару з 01.01.2021» додатковою угодою №6 сторонами внесено зміни до пунктів 1.2, 1.3 розділу 1 та п. 3.1 розділу 3 договору та викладено їх в наступній редакції:
“1.2. Річний плановий обсяг постачання газу - до 99,392 тис. куб. м.
1.3. Планові обсяги постачання газу по місяцях, тис. куб. м:
Місяць Обсяг Місяць Обсяг Місяць Обсяг Місяць Обсяг
Січень 30,0 Квітень 10,0 Липень - Жовтень 0,070
Лютий 28,0 Травень - Серпень - Листопад 4,067
Березень 25,0 Червень - Вересень - Грудень 2,255
3.1. Ціна за 1000 куб. м. газу за цим договором становить 5459,81 грн без ПДВ, ПДВ - 1091,96 грн, разом з ПДВ 6551,77 грн.».
Аналогічно попереднім додатковим угодам, відповідно до п. 4 додаткової угоди №6 ця додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та поширює свою дію на період з 01.01.2021.
Інші умови договору залишаються незмінними та обов'язковими до виконання
сторонами (п. 2 додаткової угоди № 6).
Наступного ж дня після укладення попередньої додаткової угоди - 15.01.2021 “враховуючи зміну ціни за одиницю товару з 01.01.2021» додатковою угодою №7 сторонами внесено зміни до пунктів 1.2, 1.3 розділу 1 та п. 3.1 розділу 3 договору та викладено їх в наступній редакції:
“1.2. Річний плановий обсяг постачання газу - до 90,365 тис. куб. м.
1.3. Планові обсяги постачання газу по місяцях, тис. куб. м:
Місяць Обсяг Місяць Обсяг Місяць Обсяг Місяць Обсяг
Січень 30,0 Квітень 0,973 Липень - Жовтень 0,070
Лютий 28,0 Травень - Серпень - Листопад 4,067
Березень 25,0 Червень - Вересень - Грудень 2,255
3.1. Ціна за 1000 куб. м. газу за цим договором становить 6005,24 грн без ПДВ, ПДВ - 1201,05 грн, разом з ПДВ 7206,29 грн.».
Аналогічно попереднім додатковим угодам, відповідно до п. 4 додаткової угоди №7 ця додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та поширює свою дію на період з 01.01.2021.
Інші умови договору залишаються незмінними та обов'язковими до виконання
сторонами (п. 2 додаткової угоди № 7).
Додатковою угодою від 19.01.2021 №8 сторонами знову внесено зміни до пунктів 1.2, 1.3 розділу 1 та п.3.1 розділу 3 договору та викладено їх в наступній редакції:
“1.2. Річний плановий обсяг постачання газу - до 82,158 тис. куб. м.
1.3. Планові обсяги постачання газу по місяцях, тис. куб. м:
Місяць Обсяг Місяць Обсяг Місяць Обсяг Місяць Обсяг
Січень 30,0 Квітень 0,973 Липень - Жовтень 0,070
Лютий 28,0 Травень - Серпень - Листопад 4,067
Березень 14,793 Червень - Вересень - Грудень 2,255
3.1. Ціна за 1000 куб. м. газу за цим договором становить 6605,16 грн без ПДВ, ПДВ - 1321,03 грн, разом з ПДВ 7926,19 грн.».
Як і в попередніх додаткових угодах, відповідно до п. 4 додаткової угоди № 8 ця додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та поширює
свою дію на період з 01.01.2021.
Інші умови договору залишаються незмінними та обов'язковими до виконання
сторонами (п. 2 додаткової угоди № 8).
Наступного ж дня додатковою угодою від 20.01.2021 №9 сторонами в черговий раз внесено зміни до пунктів 1.2, 1.3 розділу 1 та п. 3.1 розділу 3 договору та викладено їх в наступній редакції:
“1.2. Річний плановий обсяг постачання газу - до 82,158 тис. куб. м.
1.3. Планові обсяги постачання газу по місяцях, тис. куб. м:
Місяць Обсяг Місяць Обсяг Місяць Обсяг Місяць Обсяг
Січень 30,0 Квітень 0,973 Липень - Жовтень 0,070
Лютий 28,0 Травень - Серпень - Листопад 4,067
Березень 14,793 Червень - Вересень - Грудень 2,255
3.1. Ціна за 1000 куб. м. газу за цим договором становить 7265,01 грн без ПДВ, ПДВ - 1453,00 грн, разом з ПДВ 8718,01 грн.».
Відповідно до п. 4 додаткової угоди № 9 ця додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та поширює свою дію на період з 01.01.2021.
Інші умови договору залишаються незмінними та обов'язковими до виконання
сторонами (п. 2 додаткової угоди № 9).
Цього ж дня додатковою угодою від 20.01.2021 № 10 сторонами внесено зміни до договору щодо розрахункового рахунку.
25.01.2021 сторонами укладено додаткову угоду №11, якою п. 1.1. розділу 1 договору викладено в новій редакції: “Постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2021 році товар зазначений у договорі по коду “ДК 021:2015:09120000-6: Газове паливо (природний газ) (далі - газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.».
Інші умови договору залишаються незмінними та обов'язковими до виконання сторонами (п. 2 додаткової угоди №11).
У подальшому сторонами укладено додаткову угоду від 17.05.2021 №12, у п. 1 якої визначено, що з урахуванням потреби приведення у відповідність обсягів закупівлі та зменшення суми договору на 0,07 грн., керуючись Законом України “Про публічні закупівлі», положеннями Закону України “Про ринок природного газу», сторони дійшли згоди викласти п. 3.2. Договору в наступній редакції:
“3.2. Загальна вартість цього договору становить 542 666,61 грн, крім того ПДВ - 108 533,32 грн, разом з ПДВ - 651 199,93 грн.».
Відповідно до п. 4 додаткової угоди №12 ця додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та поширює свою дію на період з 01.05.2021.
Інші умови договору залишаються незмінними та обов'язковими до виконання сторонами (п. 2 додаткової угоди № 12).
Правовідносини в сфері державних закупівель регулюються Законом України “Про публічні закупівлі», метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України “Про публічні закупівлі» замовниками є органи державної влади (органи законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об'єднання територіальних громад.
Відповідно до ст. 5 Закону України “Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури за купівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Відповідно до частини першої статті 41 Закону №922-VIII договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України (далі - ГК України) ціна є істотною умовою господарського договору.
Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону №922-VIII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Отже, сторони помилково в п. 3.3 договору послалися на ст. 36 Закону України “Про публічні закупівлі» щодо підстав для зміна ціни за одиницю газу.
Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону №922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
В іншому випадку не досягається мета Закону №922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Судом було враховано правові висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22.
Відповідно до наданих замовником документів додаткові угоди №№ 2-9 укладено на підставі листа ТОВ “Кастум» від 04.01.2021 №04/01/01, яким товариство запропонувало лікарні внести зміни до договору з урахуванням експертного висновку Харківської торгово-промислової палати від 04.01.2021 № 01/21.
При цьому, в додатках до указаного листа постачальник надав споживачу одночасно з висновком проєкти додаткових угод №№ 2-9 до договору.
Вказаний документ Харківської торгово-промислової палати від 04.01.2021 № 01/21, який додано до листа та має назву “цінова довідка», містить дані щодо коливання ціни на природний газ на ринку на хабі TTF станом на 04.12.2020 та 04.01.2021. У довідці зазначено, що величина зміни приведеної вартості природного газу на хабі TTF до кордону України між зазначеними датами становить + 30,76%, а саме природний газ станом на 04.12.2020 - 7 682, 33 грн, станом на 04.01.2021 року - 10 045,99 грн.
Також у довідці зазначається, що остання носить фактографічно-інформаційний характер та не враховує умов договорів та контрактів.
Судом враховано, що чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).
Виходячи з норм чинного законодавства, до суб'єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Державну службу статистики України, на яку постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року №442 “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство “Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», яке на замовлення суб'єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон'юнктурі певного ринку товарів; Торгово-промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації.
Таким чином, довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку.
Водночас, укладаючи додаткові угоди №№ 2-9, якими збільшено ціну за 1000 метрів кубічних газу, сторони керувалися ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати від 04.01.2021 № 01/21, яка не може достовірно свідчити про рівень цін на дати укладення спірних додаткових угод (05.01.2021, 11.01.2021-15.01.2021, 19.01.2021-20.01.2021).
Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни газу на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів, і до внесення відповідних змін до нього.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №927/491/19 від 18 червня 2021 року у своїй постанові зазначав, що будь-який суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.
Також Верховним Судом у вищезазначеній постанові вказано, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.
Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України “Про публічні закупівлі», нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.
Постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним.
Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Судом встановлено, що середня приведена вартість природного газу на європейських хабах (Day-Ahead) до кордону України з дати укладення договору (28.12.2020) до дати ініціювання укладення додаткової угоди №2 та інших (04.01.2021) збільшилась з 7518,57 грн до 8088,64 грн, а саме - на 570,07 грн, тобто на 7,6%.
Водночас, внаслідок укладення додаткової угоди №2 від 05.01.2021 сторони збільшили ціну за 1000 куб. м природного газу з 4070,00 грн до 4476,59 грн, а саме - на 406,59 грн, тобто на 10% у порівнянні з ціною, погодженою сторонами 28.12.2020 на час укладення договору.
Водночас, у своїй пропозиції про збільшення ціни на товар постачальник лише послався на коливання цін на ринку та не обґрунтував, чому таке підвищення зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні.
Постачальник не навів причини, через які виконання уже укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним.
Постачальник, на момент укладання спірної додаткової угоди, а також під час розгляду даного спору не довів належними та допустимими доказами факту того, що підвищення ціни було непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Як вже зазначалося вище, сторонами договору укладено додаткову угоду №2 умовами якої змінено ціну за 1000 куб.м. з 4 070 грн. до 4 476,59 грн., тобто на 10%.
Статтями 203, 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом і повинен бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З огляду на встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, що за спірною додатковою угодою №2 сторони хоча і збільшили ціну товару лише на 10% від первісної ціни, проте всупереч положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі» внесли зміни в договір без належного документального підтвердження значного та непрогнозованого зростання ціни електроенергії на ринку у відповідний період, що в свою чергу робило для постачальника виконання договору за первісною ціною вочевидь невигідним, збитковим.
Крім того, спірна додаткова угода не відповідає положенням статті 632 ЦК України, оскільки зміна ціни в договорі після його виконання не допускається, проте, сторони 05.01.2021 встановили нову ціну на товар з 01.01.2021 року.
За таких обставин суд вважає позов в цій частині обґрунтованим, а тому визнає додаткову угоду №2 від 05 січня 2021 року до договору про постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №28-12-2020 від 28 грудня 2020 року недійсною, як таку, що суперечить положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі».
Щодо решти вимог про визнання додаткових угод недійсними судом враховано наступне:
Відповідно до цінових показників ринку природного газу за даними ТБ “Українська енергетична біржа» за період з 28.12.2020 (дата укладання договору) до 20.01.2021 (дата укладання додаткової угоди №9) встановлено, що ціни на ринку природного газу коливалися в наступному діапазоні:
Європейські хаби
Подія TTF
(ціна грн/тис. куб. м без ПДВ) CEGH
(ціна грн/тис. куб. м без ПДВ) Gaspool (ціна грн/тис. куб. м без ПДВ) Середня ціна 28.12.2020 - дата укладання договору 7696,69; 7213,58; 7645,45; 7518,57.
04.01.2021 - дата листа про ініціювання укладання додаткових угод №№ 2-9 8394,86; 7612,72; 8258,35; 8088,64.
05.01.2021 - дата укладення додаткової угоди №2 8691,58; 8016,27; 8676,74; 8461,53.
11.01.2021 - дата укладання додаткової угоди №3 8839,07; 8431,26; 8657,41; 8642,58.
12.01.2021 - дата укладання додаткової угоди №4 9520,35; 9105,31; 9192,69; 9272,78.
13.01.2021 - дата укладання додаткової угоди №5 10 918,94; 10 285,58; 10 575,12; 10 593,21.
14.01.2021 - дата укладання додаткової угоди №6 9217,32; 8928,13; 9061,88; 9069,11.
15.01.2021 - дата укладання додаткової угоди №7 9042,58; 8537,24; 8822,40; 8800,74.
19.01.2021 - дата укладання додаткової угоди №8 8205,51; 7869,19; 8002,86; 8025,85.
20.01.2021 - дата укладення додаткової угоди №9 8611,48; 8332,17; 8393,83; 8445,83.
Аналіз наведеної інформації дає підстави для наступних висновків. Приведена вартість природного газу на європейських хабах (Day-Ahead) до кордону України коливалась в цілому синхронно відповідно до кожного з досліджуваних індексів (Gaspool, TTF, CEGH) та у середньому змінилась наступним чином:
- з дати укладення договору (28.12.2020) до дати ініціювання укладення додаткових угод №№ 2-9 (04.01.2021) - збільшилась на 7,6 % (на 570,07 грн);
- з дати укладення додаткової угоди №2 (05.01.2021) до дати укладення додаткової угоди №3 (11.01.2021) - збільшилась на 2,1% (на 181,05 грн);
- з дати укладення додаткової угоди №3 (11.01.2021) до дати укладення додаткової угоди №4 (12.01.2021) - збільшилась на 7,3 % (на 630,20 грн);
- з дати укладення додаткової угоди №4 (12.01.2021) до дати укладення додаткової угоди №5 (13.01.2021) - збільшилась на 14,24 % (на 1320,43 грн);
- з дати укладення додаткової угоди №5 (13.01.2021) до дати укладення додаткової угоди №6 (14.01.2021) - зменшилась на 14,39 % (на 1524,1 грн);
- з дати укладення додаткової угоди №6 (14.01.2021) до дати укладення додаткової угоди №7 (15.01.2021) - зменшилась на 3% (на 268,37 грн);
- з дати укладення додаткової угоди №7 (15.01.2021) до дати укладення додаткової угоди №8 (19.01.2021) - зменшилась на 9% (на 774,89 грн);
- з дати укладення додаткової угоди №8 (19.01.2021) до дати укладення додаткової угоди № 9 (20.01.2021) - збільшилась на 5,2 % (на 419,98 грн).
З проведеного аналізу динаміки цін за 1000 кубічних метрів газу з дати укладення договору (28.12.2020) до дати укладення додаткової угоди №9 (20.01.2021) вбачається, що середня ціна за одиницю товару на європейських хабах (Day-Ahead) до кордону України зросла на 927,26 грн, тобто на 12,3%.
Водночас, укладення сторонами додаткових угод №№2-9 призвело до збільшення ціни за одиницю товару на 114,2 % у порівнянні з первісним договором.
Так, внаслідок укладення додаткової угоди №2 від 05.01.2021 сторони збільшили ціну за 1000 куб. м природного газу до 4476,59 грн, тобто на 10% у порівнянні з ціною, погодженою сторонами 28.12.2020 - у момент укладення договору (4070,00 грн).
Внаслідок укладення додаткової угоди №3 від 11.01.2021 сторони збільшили ціну за 1000 куб. м природного газу до 4923,80 грн, тобто на 21% у порівнянні з ціною, погодженою сторонами 28.12.2020 - у момент укладення договору.
Внаслідок укладення додаткової угоди №4 від 12.01.2021 сторони збільшили ціну за 1000 куб. м природного газу до 5415,68 грн, тобто на 33,1% у порівнянні з ціною, погодженою сторонами 28.12.2020 - у момент укладення договору.
Внаслідок укладення додаткової угоди №5 від 13.01.2021 сторони збільшили ціну за 1000 куб. м природного газу до 5956,70 грн, тобто на 46,4% у порівнянні з ціною, погодженою сторонами 28.12.2020 - у момент укладення договору.
Внаслідок укладення додаткової угоди №6 від 14.01.2020 сторони збільшили ціну за 1000 куб. м природного газу до 6551,77 грн, тобто на 61% у порівнянні з ціною, погодженою сторонами 28.12.2020 - у момент укладення договору.
Внаслідок укладення додаткової угоди №7 від 15.01.2020 сторони збільшили ціну за 1000 куб. м природного газу до 7206,29 грн, тобто на 77,1% у порівнянні з ціною, погодженою сторонами 28.12.2020 - у момент укладення договору.
Внаслідок укладення додаткової угоди №8 від 19.01.2020 сторони збільшили ціну за 1000 куб. м природного газу до 7926,19 грн, тобто на 94,7% у порівнянні з ціною, погодженою сторонами 28.12.2020 - у момент укладення договору.
Внаслідок укладення додаткової угоди №9 від 20.01.2020 сторони збільшили ціну за 1000 куб. м природного газу до 8718,01 грн, тобто на 114,2% у порівнянні з ціною, погодженою сторонами 28.12.2020 - у момент укладення договору.
Водночас, як вже зазначалося вище, відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.
Встановлення судом факту того, що спірними додатковими угодами №3-9 сторони збільшили ціну за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни товару, яка була визначена в договорі за результатами процедури закупівлі є самостійною та достатньою підставою для визнання таких додаткових угод недійсними в судовому порядку.
З урахуванням вищевикладеного, додаткові угоди №3-9, також підлягають визнанню недійсними, як такі, що укладені всупереч п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі».
Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
При цьому судом було враховано відповідний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду наведений у постанові від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22.
Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №755/10947/17 у постанові від 30 січня 2019 року зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.
Оскільки додаткові угоди №2-9 є недійсними та не породжують правових наслідків для сторін, правовідносини між ними щодо ціни природного газу, поставленго за договором мали регулюватись умовами договору про постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №28-12-2020 від 28 грудня 2020 року.
У процесуальному законодавстві діє принцип “jura novit curia» (“суд знає закони»), який полягає в тому, що:
1) суд знає право;
2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін;
3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).
(Велика Палата Верховного Суду у справі №904/5726/19, постанова від 15 червня 2021 року).
Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Позовна заява обов'язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на “норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон.
Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.
Отже, обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.
Таким чином помилкове посилання прокурора на ч.1 ст. 670 ЦК України, в частині вимог про стягнення грошових коштів, не впливає на результати розгляду даної справи.
Відповідно до платіжних доручень та згідно з актами здачі - приймання природного газу комунальне некомерційне підприємство “Калинопільська багатопрофільна лікарня» Калинопільської селищної ради сплатило другому відповідачу грошові кошти в розмірі 651 199 грн. 93 коп. за 74,5565 тис. куб.м. спожитого природного газу.
Оскільки додаткові угоди №2-9 є недійсними, то поставка природного газу мала здійснюватися за ціною з урахуванням умов договору, а саме 4 070 грн. за 1 000 куб.м. з урахуванням ПДВ.
Обсяг природного газу, який замовник міг отримати, якби оплата була здійснена за ціною, визначеною в договорі: 651 199,93 грн : 4070,00 грн = 160,00 тис. куб. м.
Обсяг природного газу, який замовник недоотримав: 160,00 тис. куб. м. - 74,5565 тис. куб. м. = 85,4435 тис. м. куб.
Сума фактично оплаченого, але не отриманого газу становить: 85,4435 тис. куб. м. * 4070,00 грн. = 347 755,05 грн.
Таким чином, за результатами виконання вказаного правочину постачальник внаслідок укладення додаткових угод №№ 2-9 отримав 347 755,05 грн.
Факт сплати комунальним некомерційним підприємством “Калинопільська багатопрофільна лікарня» Калинопільської селищної ради другому відповідачу за постачання природного газу грошових коштів підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.
Таким чином, грошові кошти в сумі 347 755,05 грн. є такими, що були безпідставно одержані другим відповідачем, підстава їх набуття відпала (у зв'язку з визнанням правочинів недійсними), а тому другий відповідач зобов'язаний їх повернути в даному випадку позивачу.
Водночас судом було також враховано, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18 вересня 2024 року зі справи №918/1043/21 вказала, що застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна відчужувачу не відновлює права позивача, то суд може застосувати інший ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.
Також Велика Палата Верховного Суду підтвердила правильність своїх висновків, викладених у пунктах 66-70 постанови від 20 липня 2022 року у справі №923/196/20, зокрема, про те, що за недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов'язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину, однак вважає, що підхід до застосування наслідків недійсності правочину (стаття 216 ЦК України), сформульований у пунктах 72 та 81.2 згаданої постанови, потребує узгодження з наведеним вище висновком про двосторонню реституцію як юридичний обов'язок сторін недійсного правочину.
Для узгодження викладених раніше висновків з механізмом двосторонньої реституції в цілому Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від своїх висновків, викладених у пунктах 72 та 81.2 постанови від 20 липня 2022 року у справі №923/196/20, та виходити з буквального тлумачення змісту статті 216 ЦК України, яке дає підстави для висновку про те, що, якщо законом не встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію. У цьому випадку відповідач є стягувачем у частині рішення про повернення йому переданого ним за недійсним правочином майна або відшкодування вартості.
Ці висновки узгоджуються також з позицією Верховного Суду України, який постановою від 06.09.2017 у справі № 320/4812/15-ц скасував рішення суду першої інстанції в частині повернення ОСОБА_6 того, що він передав державі в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України на виконання укладеного між ними 08.09.2014 договору купівлі-продажу 9/10 часток комплексу будівель та споруд за АДРЕСА_1, у зв'язку з визнанням судом зазначеного договору недійсним, а справу в цій частині передав на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції визнав вказаний договір купівлі-продажу недійсним, проте правила реституції за частиною першою статті 216 ЦК України застосував тільки щодо однієї зі сторін правочину - постановив рішення про зобов'язання ОСОБА_6 повернути державі в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України майно, одержане ним як покупцем за недійсним договором. При цьому суд не вирішив питання про повернення іншій стороні правочину - відповідачу ОСОБА_6 того, що він передав державі в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України на виконання цього ж договору, у зв'язку з визнанням його недійсним.
Судом встановлено, що другий відповідач не поставив першому відповідачу товар (природний газ) в кількості 85,4435 тис. куб.м. на суму 347 755 грн. 05 коп., а тому підстав для зобов'язання споживача повернути цей обсяг товару постачальнику за недійсним правочином (правочинами) в порядку ст.216 ЦК України немає.
Щодо питання представництва прокурором інтересів держави в суді слід зазначити, що стаття 23 Закону України “Про прокуратуру» визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 звернула увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц зазначила, що системне тлумачення абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Судом враховано, що “інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація “інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 26.07.2018 у справі №926/1111/15, від 19.09.2019 у справі №815/724/15, від 28.01.2021 у справі №380/3398/20, від 05.10.2021 у справі №380/2266/21, від 02.12.2021 у справі №320/10736/20.
Верховний Суд у постанові від 04 листопада 2022 року у справі №420/18905/21 зазначав, що громада володіє деякими ознаками суб'єкта публічно-правових відносин, яка може мати власні (публічні) інтереси, що є відмінними від інтересів конкретної (приватної) особи. При цьому Конституцією України (статті 13, 23, 41, 43, 89 та 95) передбачено, що суспільні (публічні) інтереси підлягають самостійному захисту, а також обов'язковому врахуванню при прийнятті найважливіших рішень на рівні держави або відповідної територіальної громади. Хоча у Конституції України не йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить. Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому прокурор може захищати і суспільні інтереси, зокрема, громад з тих самих підстав, що й інтереси держави.
Щодо повноважень у органу місцевого самоврядування, обласних та районних державних адміністрацій, їх структурних підрозділів для звернення до суду з позовними заявами у сфері публічних закупівель, де вони не є стороною договору, судом враховано висновки, наведені у постановах Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №905/1250/18, від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 29.01.2019 у справі №913/176/18, від 28.03.2019 у справі №913/205/18, від 24.07.2018 у справі №905/794/17.
Органи місцевого самоврядування, основною функцією яких є публічне управління, як правило, безпосередньо не вступають у господарські відносини з метою реалізації певних повноважень у відповідних сферах, а делегують владні повноваження з розпорядження і використання бюджетних коштів, уповноважуючи їх на цільове та ефективне використання коштів.
Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України (ч.1 ст.23 БК).
Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (п.8 ч.1 ст.2 БК).
Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження (п.6 ч.1 ст.2 БК).
Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2021 року у справі №907/576/19 зазначив, що замовниками, у розумінні Закону “Про публічні закупівлі» є суб'єкти, які створені державою або територіальною громадою для забезпечення потреб суспільства, яких має забезпечувати держава та які витрачають для здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг публічні фінанси.
Як вже зазначалося вище, наслідком порушення вимог Закону “Про публічні закупівлі» є нераціональне використання бюджетних коштів, що в свою чергу свідчить про наявність саме публічного (державного) інтересу, а не приватного інтересу суб'єкта закупівлі.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС).
Калинопільска селищна рада виступає в якості суб'єкта владних повноважень, яка приймає участь у формуванні бюджету та забезпечує його виконання, а також зобов'язана забезпечити раціональне та максимально ефективне використання бюджетних коштів, приймає рішення про використання виділених коштів, контролює належне і своєчасне відшкодування шкоди, заподіяної державі.
Відповідно до Статуту, затвердженого рішенням Катеринопільської селищної ради від 28.12.2020 № 2-38/VIII (далі - Статут), комунальне некомерційне підприємство “Катеринопільська багатопрофільна лікарня» є закладом охорони здоров'я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги вторинної/ спеціалізованої медичної допомоги та здійснює медичне обслуговування населення Катеринопільської територіальної громади та будь-яких осіб, що звертаються до закладу в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом.
Засновником та власником КНП “Катеринопільська багатопрофільна лікарня» є Катеринопільська селищна рада, яка здійснює свої повноваження від імені Катеринопільської територіальної громади.
Підприємство фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету, має самостійний баланс, рахунки в органах казначейства, круглу печатку зі своїм найменуванням, штампи а також бланки з власними реквізитами.
У зв'язку із проведенням адміністративно-територіальної реформи, відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення території та адміністративних центрів територіальних громад», постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-IX “Про утворення та ліквідацію районів», розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 728-р “Про визначення адміністративних центрів та затвердження територіальних громад Черкаської області», з метою дотримання вимог ст. 89 Бюджетного кодексу України, рішеннями Катеринопільської районної ради від 11.11.2020 № 32-11/VII та Катеринопільської селищної ради від 08.12.2020 № 1-26/VIII проведено передачу-приймання підприємства зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ Катеринопільського району до комунальної власності Катеринопільської територіальної громади.
Цими ж рішеннями визначено, що прийняття підприємства як цілісного майнового комплексу проводиться разом з усіма активами і зобов'язаннями, а юридичну особу “Комунальне некомерційне підприємство “Катеринопільська центральна районна лікарня» перейменовано на “Комунальне некомерційне підприємство “Катеринопільська багатопрофільна лікарня».
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 19 вересня 2024 року №3984-IX “Про перейменування окремих населених пунктів та районів» у Черкаській області населений пункт “селище Катеринопіль Звенигородського району» перейменовано на “селище Калинопіль Звенигородського району».
Рішенням Катеринопільської селищної ради від 17 жовтня 2024 року №45-3/VIII на виконання вищезазначеної постанови Верховної Ради України перейменовано Катеринопільську селищну раду на Калинопільську селищну раду.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлено, що в реєстрі проведено відповідні зміни щодо даних про назву та місцезнаходження позивача. За даними реєстру позивач має назву Калинопільська селищна рада (код ЄДРПОУ 34393423) та юридичну адресу: вул. Соборна, буд. 12, селище Калинопіль, Звенигородський район, Черкаська область, 20501.
З аналогічних причин зміни відбулися й щодо назви та місцязнаходження першого відповідача.
На даний час за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань назву комунального некомерційного підприємства “Катеринопільська багатопрофільна лікарня» (код ЄДРПОУ 02005332) змінено на комунальне некомерційне підприємство “Калинопільська багатопрофільна лікарня» Калинопільської селищної ради.
Відтак, враховуючи, що виконання оспорюваного договору здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, порушення, допущені при його укладенні, призводять до порушення майнових прав територіальної громади Калинопільської селищної ради, за рахунок якої останній і формується.
Згідно ч. 3 ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Відповідно до підпункту 2 пункту “а» частини першої статті 27 вищевказаного Закону до відання виконавчих органів міських, селищних та сільських рад належать повноваження щодо забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів.
Таким чином, саме на Калинопільську селищну раду покладаються функції контролю за ефективністю використання фінансових ресурсів місцевого бюджету, в тому числі про проведення публічних закупівель, а тому остання в даному випадку становитиме собою орган, уповноважений на виконання функцій захисту інтересів держави (місцевого самоврядування) в розумінні Закону України “Про прокуратуру».
Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).
Одночасно, ст. 62 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.
Згідно умов закупівлі розрахунок з виконавцем робіт за цією закупівлею здійснюватиметься в межах виділених бюджетних призначень.
У п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України закріплено принцип ефективності при складанні та виконанні бюджетів, який передбачає, що учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
Ефективне використання бюджетних коштів, зокрема, шляхом проведення процедур закупівель товарів, робіт та послуг у відповідності до вимог чинного законодавства становить безумовний інтерес держави, оскільки безпосередньо впиває на її соціально-економічний розвиток, забезпечення гарантій у сфері охорони здоров'я, освіти, соціального забезпечення найбільш не захищених верств населення.
У даному контексті публічні закупівлі відіграють ключову роль у забезпеченні раціонального, стійкого економічного зростання держави, як один із інструментів для створення умов до найбільш ефективного використання бюджетних коштів.
Отже, правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) про ведення скорочених закупівель та витрачання за їх результатами бюджетних коштів такому суспільному інтересу не відповідає.
Використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підпиває матеріальну і фінансову основу виконавчої влади, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави, яка згідно із ст. 6 Конституції України, здійснює свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Проведення процедури публічних закупівель та укладення додаткових угод, які суперечать вимогам законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 погодилася з тим, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців Черкаської області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету може порушувати економічні інтереси територіальної громади Черкаської області.
Звенигородська окружна прокуратура листами №50- 1795ВИХ-24 від 03 червня 2024 року та №50- 2892ВИХ-24 від 23 вересня 2024 року повідомила Катеринопільську селищну раду про порушення законодавства під час проведення закупівлі UA-2020-11-24-011153-с, укладання та виконання договору про постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №28-12-2020 від 28 грудня 2020 року та додаткових угод до вказаного договору. А також з?ясовувалося питання щодо звернення до суду з позовом про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 347 755 грн. 05 коп.
Згідно наданих відповідей від 07.06.2024 № 02-32/2206 та від 01.10.2024 № 02-
32/3647 Катеринопільська селищна рада не зверталася до суду з позовом про визнання недійсними додаткових угод та про стягнення коштів з ТОВ “Кастум» за постачання природного газу (а.с. 98).
Отже, незважаючи на виявлені прокуратурою порушення вимог законодавства України про публічні закупівлі, які призвели до безпідставного витрачання бюджетних коштів, Калинопільська селищна рада з відповідним позовом до суду не зверталася.
Таким чином, враховуючи нездійснення Калинопільською селищною радою в розумні строки заходів для звернення до суду з позовом стосовно захисту інтересів громади, а також враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов висновку, що прокурор в даному випадку належним чином обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів держави в суді, а тому підстав для залишення позову без розгляду не вбачається.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
Судовий збір за розгляд судом позовних вимог немайнового характеру покладається на кожного з відповідачів порівну, а за розгляд позовних вимог майнового характеру - на другого відповідача.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсними додаткові №2 від 05 січня 2021 року, №3 від 11 січня 2021 року, №4 від 12 січня 2021 року, №5 від 13 січня 2021 року, №6 від 14 січня 2021 року, №7 від 15 січня 2021 року, №8 від 19 січня 2021 року, №9 від 20 січня 2021 року до договору про постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №28-12-2020 від 28 грудня 2020 року, укладені між комунальним некомерційним підприємством “Катеринопільська центральна районна лікарня» та товариством з обмеженою відповідальністю “Кастум».
3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Кастум», проспект Чорновола, 63, м. Львів, ідентифікаційний код 41087491 на користь Калинопільської селищної ради, вул. Соборна, 12, селище Калинопіль, Звенигородського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 34393423 - 347 755 грн. 05 коп. - безпідставно сплачених коштів.
4.Стягнути з комунального некомерційного підприємства “Калинопільська багатопрофільна лікарня» Калинопільської селищної ради, вул. Захисників України, 1, селище Калинопіль, Звенигородського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 02005332 на користь Черкаської обласної прокуратури, бул. Шевченка, 286, м. Черкаси, ідентифікаційний код 02911119, р/р UA138201720343160001000003751 в Державній казначейській службі України в м. Київ - 9 689 грн. 60 коп. судового збору.
5. Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю “Кастум», проспект Чорновола, 63, м. Львів, ідентифікаційний код 41087491 на користь Черкаської обласної прокуратури, бул. Шевченка, 286, м. Черкаси, ідентифікаційний код 02911119, р/р UA138201720343160001000003751 в Державній казначейській службі України в м. Київ - 13 862 грн. 66 коп. судового збору.
Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 24 лютого 2025 року.
Суддя А.В.Васянович