ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
18 лютого 2025 року Справа № 902/800/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В. , суддя Павлюк І.Ю.
секретар судового засідання Дика А.І.
за участю представників сторін:
позивача: Піун С.П.
відповідача: Мазай В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.12.24, повний текст судового рішення складено 19.12.24 у справі №902/800/24 (суддя Міліціанов Р.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
до Об'єднання співласників багатоквартирного будинку "САКУРА-68"
про стягнення 353 655,68 грн
Рішенням Господарського суду Вінницької області у справі №902/800/24 від 09.12.24 відмовлено повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "САКУРА-68" про стягнення 229 029,32 грн основного боргу, 34 294,39 грн пені, 14 948,44 3% річних, 75 383,53 грн інфляційних втрат за спожитий природній газ.
Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням від 09.12.24 у справі №902/800/24 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.12.2024 року у справі №902/800/24 та відкрити апеляційне провадження. Рішення Господарського суду Вінницької області від 09.12.2024 року у справі №902/800/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 229 029,32 грн основного боргу, 14 948,44 грн 3% річних, 34 294,39 грн пені та 75 383,53 грн інфляційних витрат - скасувати. Прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" щодо стягнення 229 029,32 грн основного боргу, 14 948,44 грн 3% річних, 34 294,39 грн пені та 75 383,53 грн інфляційних витрат, у стягненні яких було відмовлено судом, - задовольнити. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача по справі.
Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №902/800/24/101/25 від 08.01.2025 витребувано матеріали справи з Господарського суду Вінницької області. 23.01.2025 матеріали справи надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.12.24р. у справі № 902/800/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 18.02.2025 об 15:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №1.
07.02.25 через підсистему "Електронний Суд" від ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява (клопотання) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.25 заяву (клопотання) ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
17.02.25 від Об'єднання співласників багатоквартирного будинку "САКУРА-68" до Північно-західного апеляційного господарського суду поштовими засобами зв'язку надійшов відзив на апеляційну скаргу. Із підстав висвітлених у відзиві ОСББ "САКУРА-68" просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції без змін.
18.02.25 від ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення у справі. Звернуто увагу на судову практику, а саме правові висновки, висвітлені в постанові Верховного Суду у справі №916/3889/23 від 22.01.25.
18.02.25 у судове засідання з'явився представник ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" адвокат Піун С.П. в режимі відеоконференцзв'язку за допомогою власних технічних засобів та представник ОСББ "САКУРА-68" адвокат Мазай В.М. Сторони надали свої пояснення та заперечення щодо поданої апеляційної скарги та оскаржуваного судового рішення.
Згідно з ст.ст. 269,270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.
Як зазначає позивач у позовній заяві і як вбачається з матеріалів справи у зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого відповідачем в жовтні та грудні 2021 року автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - ТОВ "Газорозподільна компанія "Нафтогаз України", і відповідно, спожитий природній газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" затвердженому постановою НКРЕКГІ від 30 вересня 2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.
Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634. 641, 642 Цивільного кодексу України (ЦК України) шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується: листом оператора ГТС від 07.03.2024 № ТОВВИХ-24-3558 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XQ00018309100Y; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (форма № 10).
Позивач вважає, що ним виконано в повному обсязі взяті на себе зобов'язання, відповідно до договору, у строк та порядок передбачений договором. Всього було поставлено природного газу на загальну суму 302 424,38 грн.
Так, в жовтні 2021 позивач поставив відповідачу природний газ в об'ємі 1,84122 тис.куб.м. на суму 73 395,06 грн, а відповідач здійснив оплату з пропуском строку, але не підписав акт приймання-передачі природного газу №15570.
В грудні 2021 позивач поставив відповідачу природний газ в об'ємі 4,53527 тис.куб.м. на суму 229 029,32 грн, а відповідач не здійснив оплату за поставлений газ згідно рахунку на оплату №2645 та не підписав акт № 32006 приймання-передачі природного газу.
Таким чином, як зазначає позивач, у відповідача обліковується заборгованість за спожитий природній газ на загальну суму 229 029,32 грн.
Відповідачем не здійснено оплату за спожитий природній газ.
З метою захисту своїх прав ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося з позовом до суду про стягнення з ОСББ "САКУРА-68" 229 029,32 грн основного боргу, 34 294,39 грн пені, 14 948,44 3% річних, 75 383,53 грн інфляційних втрат за спожитий природній газ.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень відповідача, згідно рішення Барської міської ради №25 від 04.12.2020 року, договору оренди комунального майна територіальної громади №01-01/2021 від 01.01.2021 року, акта прийому - передачі котельні, довідки №26 від 23.09.2024 року ОСББ "САКУРА-68" орендує котельню, яка використовується виключно з метою забезпечення будинку, 68 по вул. Каштановій міста Бар опаленням. Вказана котельня не використовується для забезпечення будь-яких третіх осіб опаленням чи гарячим водопостачанням, а працює виключно для забезпечення житлового будинку 68, по вулиці Каштановій, міста Бар.
Відповідач стверджує, що Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, які виробляють та використовують теплову енергію для власних цілей (опалення та гаряче водопостачання виключно для членів ОСББ), не отримують ліцензії на господарську діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування та постачання теплової енергії, (зазначене підтверджується листом Держпідприємництва від 11.03.2014 року №2064/0/20-14).
Враховуючи наведене та те, що теплова енергія, в яку перетворює природний газ котельня у будинку відповідача, призначена не для реалізації, а виключно для забезпечення потреб мешканців в опаленні приміщень відповідач вважає, що ОСББ "САКУРА-68" не веде господарську діяльність з виробництва теплової енергії у розумінні Закону України "Про теплопостачання" та не має юридичного статусу виробника теплової енергії, а тому позивачем помилково розраховано тариф оплати за спожитий газ для відповідача і відповідно суму коштів за спожитий ОСББ "САКУРА-68" газ як для юридичної особи, яка має юридичний статус виробника теплової енергії (орендує котельню) і здійснює господарську діяльність з виробництва теплової енергії у розумінні Закону України "Про теплопостачання".
В свою чергу позивач зауважує, що оператор газорозподільної системи присвоює ЕІС-коди всім споживачам, що приєднані до газорозподільної системи відповідного оператора та відповідних ЕІС-кодів їх точок комерційного обліку (за необхідності). Оператор газорозподільної системи після присвоєння ЕІС-кодів, у тому числі споживачам, що приєднані до газорозподільної системи відповідного оператора та відповідних ЕІС-кодів їх точок комерційного обліку (за необхідності), передає їх оператору газотранспортної системи протягом 5 робочих днів з моменту присвоєння за формою оператора газотранспортної системи в електронному вигляді з використанням електронного цифрового підпису уповноваженої особи. Присвоєння ЕІС-коду здійснюється на безоплатній основі (п.п.4, 7 глави 2 розділу IV Кодексу газотранспортної системи).
Таким чином, постачальник "останньої надії" самостійно не вчиняє жодних дій щодо реєстрації в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" споживачів, які не мають укладеного договору із іншим діючим постачальником, а лише по факту такої реєстрації протягом 3 діб отримує інформацію від оператора газотранспортної системи щодо реєстрації таких споживачів у Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії".
Відповідно до норм чинного законодавства, зокрема, Кодексу ГТС, саме на Оператора ГРМ покладена відповідальність щодо присвоєння ознаки належності споживача до певної категорії споживачів (промисловість, бюджет, виробники теплової енергії, побутові споживачі, інші, передбачені законодавством) та внесення відповідної інформації до інформаційної платформи Оператора ГТС.
Також позивач зазначає, що ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" діяло у спірних правовідносинах у рамках покладених на нього спеціальних обов'язків, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236" (Постанова КМУ № 1102).
На постачальника "останньої надії" були покладені обов'язки здійснювати постачання природного газу за пільговою ціною для побутових споживачів, для бюджетних установ, а для усіх інших споживачів (в тому числі виробників теплової енергії) ціна природного газу визначена законодавчо у пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809, і лише для постачальника "останньої надії" за договорами із усіма іншими споживачами.
З 01.10.2021 року ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 року № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102.
З 01.12.2021 року ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача.
Саме за цією ціною позивачем здійснено розрахунок вартості природного газу за спірний період постачання, жовтень та грудень 2021 року, та відповідний розрахунок основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат та пені долучено до матеріалів позовної заяви (додаток №10), як доказ, на підтвердження заявлених позивачем вимог.
В зв'язку з тим, що розрахунок вартості природного газу та розрахунок пені, відсотків річних та інфляційних втрат за прострочення розрахунків за період постачання, жовтень та грудень 2021, зроблено за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 р. № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102 та на підставі відомостей бухгалтерського обліку позивача, то у позивача відсутня технічна можливість виготовити розрахунок вартості природного газу за тарифом для побутових споживачів.
Також позивач зауважує, що реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" здійснюється відповідно до положень Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493 (далі - Кодекс ГТС).
У інформаційній платформі відповідач як споживач з ЕІС-кодом 56XQ00018309100Y був автоматично закріплений в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (ЕІС - код 56X930000008780B) з 07.09.2021 по 31.10.2021 та з 02.11.2021 по 18.12.2021. Дане підтверджується витягом інформації щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56XQ00018309100Y в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії».
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 09.12.25 відмовлено повністю у задоволенні позову ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до ОСББ "САКУРА-68" про стягнення 229 029,32 грн основного боргу, 34 294,39 грн пені, 14 948,44 3% річних, 75 383,53 грн інфляційних втрат за спожитий природній газ у жовтні, грудні 2021 року.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що з урахуванням правової природи створення та діяльності відповідача, ОСББ "САКУРА-68" є колективним споживачем комунальних послуг. Матеріали справи вказують на те, що отриманий газ використовується не в комерційних цілях, а для приготування їжі, опалення, підігріву води. Не внесення окремих відомостей щодо статусу ОСББ, не відображення відомостей щодо статусу побутового споживача або виробника теплової енергії, не змінює такого статусу в юридичній площині, а також обставин використання природного газу виключно для потреб населення (мешканців будинку), відсутності обставин використання у комерційних цілях або з метою отримання прибутку. Тариф на поставлений газ формується не шляхом присвоєння кодів у електронній системі, а залежно від цільової мети споживання: для побутових чи не побутових потреб.
ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" не погоджується з оскаржуваним судовим рішенням та подав апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції. Апелянт вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку, що позивачем на підставі Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" надаються житлово-комунальні послуги з постачання природного газу. Відповідач є юридичною особою приватного права. ОСББ "САКУРА-68" віднесено оператором ГРМ до категорії споживачів, що не є побутовими, самостійно змінювати категорію позивач не може. Визначення умов постачання природного газу постачальником "останньої надії" безпосередньо пов'язане із внесенням відповідних даних про споживача до Інформаційної системи Оператора ГРМ, якими постачальник "останньої надії" керується при виконанні обов'язку щодо постачання природнього газу. ОСББ "САКУРА-68" є виробником теплової енергії для потреб побутових споживачів, а не побутовим споживачем. З огляду на зазначене апелянт просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 ГК України).
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст.ст. 626, 627, 628,629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Щодо не згоди Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" з рішенням Господарського суду Вінницької області від 09.12.24 у справі №902/800/24, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
За приписами ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" виробництво теплової енергії - це господарська діяльність, пов'язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про теплопостачання" до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, належать, зокрема, ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім виробництва теплової енергії на установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), діяльності з виробництва теплової енергії на теплоцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках, транспортування її тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).
В силу дії ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
Згідно зі ст. 22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники зобов'язані разом з іншим забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна.
Колегією суддів також приймається до уваги декларативний документ - Меморандум про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері централізованого постачання теплової енергії та постачання гарячої води, укладеного 09.02.2021 між Кабінетом Міністрів України, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, НАК "Нафтогаз України" і Всеукраїнською асоціацією органів місцевого самоврядування "Асоціація міст України" (далі по тексту - Меморандум). Зазначеним декларативним документом досягнута домовленість щодо недопущення застосування до кінцевих споживачів комунальних послуг (населення) підвищених тарифів.
Аналізуючи вищевказані норми, колегія суддів зауважує, що ОСББ як юридична особа сприяє отриманню співвласниками багатоквартирного будинку комунальних послуг, зокрема газу. Цей газ постачається у багатоквартирний будинок виключно задля функціонування спільного майна співвласників (зокрема як то роботи котельні, тощо) та для задоволення побутових (спільно-побутових) потреб співвласників.
Матеріали справи містять докази, які підтверджують, що ОСББ "САКУРА-68" орендує котельню, яка використовується виключно з метою забезпечення будинку 68 по вул. Каштановій міста Бар опаленням, а саме: рішення Барської міської ради №25 від 04.12.2020 року, договір оренди комунального майна територіальної громади №01-01/2021 від 01.01.2021 року, акт прийому - передачі котельні, довідки №26 від 23.09.2024 року.
Позивач не надав доказів, котрі б свідчили про протилежне, а лише покликається на те, що він самостійно не обирає споживача, не впливає на визначення категорії споживання того чи іншого споживача, не має права припинити постачання природного газу тому чи іншому споживачу. Також останній звертає увагу на те, що завданням постачальника "останньої надії" є страхування побутових та не побутових споживачів на певний період від раптового припинення газопостачання. Постачальник "останньої надії" не конкурує за клієнта, не рекламує свої послуги, не змагається за споживача. Він підтримує клієнтів, які опинилися у скрутному становищі не з власної волі.
Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що вищезазначені пояснення не спростовують тієї обставини, що ОСББ "САКУРА-68" фактично задовольняє потреби побутових споживачів самостійно шляхом самозабезпечення і у відносинах з позивачем (постачальником "останньої надії") виступає колективним побутовим споживачем природного газу для потреб та в інтересах саме мешканців будинку. При цьому здійснення нарахування за завищеною ціною по суті суперечитиме положенням Меморандуму про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері централізованого постачання теплової енергії та постачання гарячої води, укладеного 09.02.2021 з метою недопущення застосування до кінцевих споживачів комунальних послуг (населення) підвищених тарифів та приписам Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", де встановлено, зокрема, що об'єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення.
У пункті 102 постанови Верховного Суду від 08.12.2022 у справі №921/542/20 зазначено, що тлумачачи закон під час його застосування до конкретних правовідносин, суд, керуючись загальними принципами права та засадами господарського судочинства, здійснює оцінку із застосуванням комплексного підходу тлумачення норми (від лат. complexus - поєднання, зв'язок), сутність якого полягає в одночасному пізнанні в процесі тлумачення "букви" та "духу закону". Зазначений підхід включає в себе інтерпретацію норми із застосуванням поєднання буквально-логічного, телеологічного та системного способів її тлумачення.
Також Верховний Суд у постанові від 12.12.2024 у справі №916/4323/23 зауважив наступне:
"Тлумачення законодавства судам слід здійснювати системно, враховувати правову природу спірних відносин, загальну спрямованість законодавства та права України в цілому, а результат тлумачення законодавства має бути розумним та справедливим (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Зокрема, законодавство слід тлумачити відповідно до розумних цілей регулювання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №911/1278/20.
Для досягнення цих цілей суд має широкі повноваження, включаючи повноваження тлумачити закон у виключних випадках contra legem, тобто проти букву закону, але відповідно до духу закону або права загалом.
У контексті цієї справи необхідно зазначити, що принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи.
Цей принцип також часто відомий як "in dubio pro persona" або "in dubio pro homine", що означає "у вагомих сумнівах - на користь людини".
Важливо також відзначити, що принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи".
Враховуючи римські максими та правові висновки, висвітлені у постановах Верховного Суду, правову природу спірних відносин та загальну спрямованість законодавства України в цілому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, що не внесення відомостей щодо ОСББ "САКУРА-68" як побутового споживача, допущення помилок під час відображення інформації на стадії первісного присвоєння ЕІС-коду за наявності такої технічної можливості та обов'язку оператора ГРМ, не може створювати додаткових майнових зобов'язань для ОСББ та фактично кожного мешканця будинку, який використовує природній газ для побутових потреб. Адже в такому випадку тлумачення букви закону не відповідатиме духу закону.
Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що згідно зі ст. 4 ЗУ "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України.
В такому випадку саме жителі ОСББ "САКУРА-68" як кінцеві споживачі матимуть тягар зі сплати підвищеного, а не пільгового тарифу за газ, адже як зазначалось раніше відповідач не веде комерційну діяльність.
Колегія суддів апеляційної інстанції виснує, що діяльність ОСББ "САКУРА-68" спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов його функціонування, а відтак така діяльність є господарчим забезпеченням діяльності не господарюючого суб'єкта, а не комерційною діяльністю з метою отримання прибутку. А отже, теплова енергія, в яку перетворює природний газ котельня у житловому будинку відповідача, призначена не для реалізації, а виключно для забезпечення потреб його мешканців в опаленні приміщень з метою задоволення кінцевих споживачів - мешканців будинку. Дане виробництво теплової енергії котельнею не є господарською діяльністю з виробництва теплової енергії в розумінні ст. 1, 16, 19 Закону України "Про теплопостачання" та не вимагає отримання ліцензії на її ведення.
Додатково під час заслуховування усних пояснень сторін представник відповідача повідомив суд апеляційної інстанції, що наразі ОСББ "САКУРА-68" (з 19.12.2021) сплачує кошти іншому постачальнику з урахуванням пільг як для побутового споживача, при цьому ним не вчинялося жодних дій задля зміни своєї категорії з ЕІС-кодом. Випадок нарахування завищеної суми відбувся лише в спірний період існування правовідносин з постачальником "останньої надії".
З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, що ОСББ "САКУРА-68" сплатило 73 395, 06 грн у спірному періоді. При цьому правомірно визначена вартість поставленого природного газу у жовтні за тарифом 7,96 грн як для побутового споживача (що підтверджено відомостями з веб-сайту позивача) складає 14 656, 11 грн (7,96 грн х 1, 84122); а 36 100, 75 грн - у грудні 2021 року (7,96 х 4,53527), загалом 50 756, 86 грн. А відтак, вимоги позову про стягнення 229 029, 32 грн є необґрунтованими.
Щодо посилання апелянта на правові висновки, котрі сформовані у постанові Верховного Суду від 22.01.25 у справі №916/3889/23, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що постановою не було вирішено спору у справі як такого, а були лише надані вказівки, які необхідно виконати господарському суду при новому розгляді справи задля повного, всебічного та безстороннього дослідження доводів сторін, перевірки здійсненого розрахунку. Отже, спір наразі не вирішений, а справа передана на новий розгляд.
Частиною 3 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
Оцінивши в сукупності докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними та документально необґрунтованими, а тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення.
На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 272, 273, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.12.24, у справі №902/800/24 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
3. Матеріали справи №902/800/24 повернути до Господарського суду Вінницької області.
Повний текст постанови складений "21" лютого 2025 р.
Головуючий суддя Розізнана І.В.
Суддя Грязнов В.В.
Суддя Павлюк І.Ю.