СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2-др/759/49/25
ун. № 759/17821/24
24 лютого 2025 року м. Київ
Суддя Святошинського районного суду м. Києва Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Натальчук А.І., без участі сторін, розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мельниченка Миколи Сергійовича про ухвалення додаткового рішення у межах розгляду цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, -
У провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
13 лютого 2025 року представник позивача - адвокат Мельниченко М.С. за допомогою системи «Електронний суд» звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 гривень.
У відповідності до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 17 лютого 2025 року відкрито провадження за заявою та призначено її розгляд без участі сторін за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Зважаючи на те, що розгляд заяви проводиться без участі сторін за наявними матеріалами справи, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалось.
Від відповідача ОСОБА_2 жодні клопотання та / або заперечення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення не надходили.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди - задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) гривень 00 копійок. Стягнути із ОСОБА_2 на користь Держави судовий збір у розмірі 750 (сімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
13 лютого 2025 року представник позивача за допомогою системи «Електронний суд» звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.
Згідно з п. 3 ч. 1, 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
За положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Представник позивача - адвокат Мельниченко М.С. скористався правом на подання заяви про ухвалення додаткового рішення, направивши до суду відповідну заяву, в якій просив стягнути із відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 гривень.
Крім того, у позовній заяві зазначено про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс і очікує понести у зв'язку із розглядом справи позивач, становить 25 000,00 гривень витрат на правову допомогу.
Як вбачається з положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Конституція України у статті 59 гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У відповідності до ст. 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з положеннями частин першої-п'ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У заяві про ухвалення додаткового рішення представник позивача просить суд покласти витрати, пов'язані із професійною правничою допомогою на загальну суму 25 000 грн. на відповідача.
На обґрунтування вимог про стягнення витрат на професійно правничу допомогу суду було надано:
- належним чином засвідчену копію ордеру на надання правничої допомоги серії ВТ №1051886 від 27 серпня 2024 року відповідно до якого представляти інтереси ОСОБА_1 у Святошинському районному суді м. Києва наділений адвокат Мельниченко Микола Сергійович;
- належним чином засвідчену копію Договору №313/24 про надання правової допомоги від 19 березня 2024 року, що укладений між Адвокатським бюро «Мельниченко та партнери» та ОСОБА_1 щодо надання професійної правничої допомоги;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХС №000146, що видане на ім'я Мельниченко Микола Сергійович.
Жодних інших доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу суду не надано.
У разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).
Крім того, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, згідно якої заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Як встановлено судом, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано лише ордер на надання правничої допомоги, договір по надання правової допомоги та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Суду не надано жодного підтвердження витрат на правову допомогу (квитанцію до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо), не надано розрахунку таких витрат (відсутній акт наданих послуг, акт приймання-передачі наданих послуг, розрахунок витрат тощо), що є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Ордер на надання правничої допомоги, договір про надання правової допомоги та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю не є тими доказами з яких суд міг би встановити суму понесених витрат на отримання послуг адвоката у цій справі.
Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зважаючи на встановлені обставини судом зроблено висновок, що стороною позивача не надано достатніх доказів понесення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 гривень.
Відтак, у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення слід відмовити у повному обсязі за недоведеністю.
Керуючись ст.ст. 133-137, 141, 270 ЦПК України, суд, -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мельниченка Миколи Сергійовича про ухвалення додаткового рішення у межах розгляду цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 24 лютого 2025 року.
Суддя Н.О.Горбенко