СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/24943/24
пр. № 2/759/1486/25
24 лютого 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва, у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Натальчук А.І., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в приміщенні Святошинського районного суду м. Києва за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Дванадцята київська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, -
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позовні вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після його смерті у встановлений законом строк позивач не звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини через тяжку хворобу. Після спливу встановленого законом строку, а саме 30.10.2024 року, позивач звернулася до нотаріуса із завою про прийняття спадщини, проте нотаріус винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії через пропуск шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Позивач вважає, що існували обставини, що не дозволили їй вчасно звернутися до нотаріуса та прийняти спадщину за законом в строк, передбачений чинним законодавством України, після смерті її сина, а саме тривала хвороба, через інсульт погіршився її фізичний стан, вона забуває про деякі речі, у періоди загострення тривалий час не виходить з дому, що впливає на її життєздатність.
З наведених обставин позивач просить визнати причину пропуску встановленого законом строку для прийняття спадщини, а саме - тривалу хворобу - поважною, та встановити їй додатковий строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті її сина строком на три місяці з дня набрання рішенням законної сили.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 27 листопада 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
04.12.2024 року на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Дванадцята київська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку на прийняття спадщини у новій редакції.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 05 грудня 2024 року позовна заява прийнята до розгляду і відкрито провадження за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.
25.12.2024 року на адресу суду від представника Київської міської ради Кузнець Л.І. надійшов відзив на позовну заяву, у якій Київська міська рада заперечила проти заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, вказуючи на їх необґрунтованість. Сторона відповідача вважає, що надані позивачем докази неможливості прийняття нею спадщини у встановлений законом строк не є достатніми, а хвороба, на яку посилається відповідач не підтверджена належними медичними документами.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 20 січня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання позивач не з'явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
У судове засідання Київська міська рада явку представника не забезпечила, про день, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду, пояснення у справі не подала.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Зважаючи на те, що учасники справи належним чином повідомлені про судове засідання, суд прийшов до висновку про можливість про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши зібрані у справі докази, суд дійшов наступного.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Керченського міського управління юстиції АР Крим 07.08.2007 року, актовий запис № 343.
Крім того, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 16.04.2024 року Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №6459.
Згідно дубліката свідоцтва від 08.02.2006 року, виданим Київським квартирно - експлуатаційним управлінням МО України, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Відповідно до витягу про державну реєстрацію права право власності на вказану квартиру було зареєстровано у рівних частках за ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 по 1/3 частки на кожного.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 березня 2012 року державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Губко Ю.В. після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , зазначено спадкоємцями: на частку майна померлого - дружину ОСОБА_1 , на частку майна померлого - сина ОСОБА_2 . Спадщина, на яку видано свідоцтво у вказаних частках складається з 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 . Свідоцтво про право на спадщину на 1/6 частину квартири ОСОБА_2 .
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30.10.2024 року № 685/02/31 державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Щербиною Я.О., позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , через пропуск шестимісячного строку для прийняття спадщини.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. ст. 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Судом встановлено, що спадщина після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не визнавалась відмерлою, після останнього заведено спадкову справу, й позивач є спадкоємцем спадкового майна за законом.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. ст. 1258, 1261 ЦК України).
Судом встановлено, що позивач, як мати ОСОБА_2 , є спадкоємцем першої черги за законом. Наявність інших спадкоємців першої черги в ході розгляду справи не встановлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, що передбачено ч.1 ст. 1270 ЦК України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини, що зазначено у ч. 3 ст. 1272 ЦК України.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 24 постанови від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом.
Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (ч. 2 ст. 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.
Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому ст. 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.
Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Згідно ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.
Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.
Як вбачається з матеріалів справи, у визначений законом строк позивач не прийняла спадщину.
Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Отже, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Звернувшись до нотаріуса, позивач пропустила шестимісячний строк, встановлений чинним законодавством, для прийняття спадщини після смерті сина на 15 днів, і має право на звернення до суду з позовною вимогою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України).
В обґрунтування причин поважності пропуску строку для прийняття спадщини позивач посилалась на тривалу хворобу.
На підтвердження тривалої хвороби позивач надала суду медичну документацію, згідно якої ОСОБА_1 у 2018 року перенесла інсульт. Відповідно до виписки із історії хвороби їй встановлено діагноз: гіпертонічна хвороба 3 ст., кризовий перебіг, церебральний атеросклероз, гостре порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом в вертебо-базиярному басейні у вигляді вираженого бульварного синдрому, легкого лівобічного геміапорезу, дисциркуляторна енцефолапія 3 ст.
Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 у період з лютого 2024 року зверталася до лікарів за медичною допомогою. Згідно проведених оглядів їй встановлено діагноз: гіпертонічна хвороба ІІІ стадія, 2 ступінь, ризик ішемічної хвороби серця, кардіосклероз, СН І. Цереброваскулярна хвороба. Дисциркуляторна гіпертонічна, атеросклеротична енунфалопатя ІІІ ступеня, на фоні наслідків гострого порушення мозкового кровобігу (06.04.2018). Розповсюджений остеохондроз хребта. Девиртикулярна хвороба товстої кишки. Жовчнокам'яна хвороба. Хронічний калькузний холецистит в ст.. ремісії. Хронічний панкреатит в ст. ремісії. Кила стравохідного відділу діафрагми Дуодено-гастральний рефлекс. Хрончний гастродуоденіт в ст. ремісії.
Законодавство України не містить вичерпного переліку поважних причин пропуску строку на прийняття спадщини, а також чітко не вказує, які причини є поважними.
Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд дослідив поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини, які пов'язані з об'єктивними факторами для спадкоємця щодо неможливості вчинення цих дій.
Суд приймає до уваги, що позивач пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що право позивача підлягає судовому захисту.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності держав дотримуватися принципу «якості законів» при їх прийнятті або зміні. Зокрема, у своєму рішенні у справі «Сєрков проти України» ЄСПЛ зазначив, що якість законодавства передбачає доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні законодавство; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводить до його суперечливого тлумачення, в тому числі судом, має наслідком порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону». Крім того, у справі «Новік проти України» ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.
Європейський суд з прав людини в пунктах 33, 34 рішення від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основновоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду.
Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 року при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Судом також враховується рішення ЄСПЛ у справі «Маркс проти Бельгії» від 13.06.1979 року, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які по своїй суті є гарантом права власності, оскільки визнають право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.
У правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 06.09.2017 року у справі № 6-496цс17 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.
Верховний Суд в постанові від 18.01.2023 року у справі № 580/1300/22 сформулював правовий висновок стосовно застосування принципу «легітимних очікувань», що, головним чином, походить від англійського терміну «legitimate expectations» як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування. Зокрема, Суд зазначив, що принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (стаття 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи (статті22,57,58,94та152 Конституції України); реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими; правовим підґрунтям (основою) для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норма права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі безпосередніх приписів щодо певного права, яке, однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, що визначає механізм реалізації такого права, самостійно не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права.
Враховуючи викладене, зважаючи, що спадщина після смерті ОСОБА_2 на час розгляду справи ніким не прийнята, відумерлою у встановленому законом порядку не визнана, встановлення додаткового строку для прийняття спадщини є єдиним шляхом отримання спадкового майна, визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини не порушить прав та інтересів інших осіб, а позивач не змогла з поважних причин звернутися з відповідною заявою до нотаріальної контори, врахувавши конкретні обставини цієї справи, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити.
Також суд звертає увагу на той факт, що власником іншої частки спірної квартири, яка є спадковим майном померлого ОСОБА_2 , є позивач.
При цьому наслідки пропущення позивачем строку для прийняття спадщини будуть непропорційним, оскільки позивач втрачає право на успадкування майна, яке залишилося, після смерті спадкодавця. Спочатку смерть близької людини (сина), а потім і втрата спадкового майна будуть для позивача занадто надмірним тягарем неспіврозмірним з її діями, і при цьому буде порушено «баланс» між інтересами держави та фізичної особи.
З урахуванням викладеного, виходячи з аналізу встановлених судом обставин справи та норм права, що регулюють спірні правовідносини, зважаючи на те, що позивач має хворобу, що впливає на її життєдіяльність, суд дійшов висновку, що позивачем наведено причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї щодо подачі заяви про прийняття спадщини, а тому наявні підстави для встановлення їй додаткового строку для прийняття спадщини після смерті сина і слід визначити строк у межах передбаченого законом загального терміну шести місяців і таким достатнім строком є три місяці, перебіг якого рахується після набрання рішенням законної сили.
Крім того, суд звертає увагу на те, що визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не вирішує питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому ст. 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.
Щодо судових витрат суд зазначає наступне.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір, однак прохальна частина позову не містить вимоги щодо стягнення судових витрат із відповідача.
Відтак, судові витрати слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись: ст. ст. 13, 14, 82, 206, 223, 259, 263-265, 268, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Дванадцята київська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку на прийняття спадщини - задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) додатковий строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , терміном у 3 (три) місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 24 лютого 2025 року.
Суддя Н.О.Горбенко