Справа № 405/6880/24
Номер провадження 1-кс/404/414/25
12 лютого 2025 року м. Кропивницький
Слідчий суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , власника арештованого майна - ОСОБА_4 , розглянувши в залі судових засідань Кіровського районного суду міста Кіровограда матеріали клопотання ОСОБА_4 про скасування заходу забезпечення - арешту майна, застосованого на підставі ухвали слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 16.10.2024 року по кримінальному провадженню 42024120000000175 за ч.2 ст.28, ч.3 ст. 369-2 КК України, -
ОСОБА_4 звернувся з клопотанням до слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда з вимогою скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 16.10.2024 року на майно, вилучене під час проведення обшуку квартири АДРЕСА_1 , та повернути йому майно, а саме: не ідентифіковані чотириста двадцять дві купюри номінальною вартістю 100 доларів США; сімдесят дев'ять купюр номінальною вартістю 1000 гривень кожна з серіями та номерами: ГН9551853, ГН9551852, ГН9551851, ГН9551850, ГН9551849, ГН9551848, ГН9551842, ГН9551846, ГН9551845, ГН9551997, ГН9551974, ГН9551973, ГН9551976, ГН9551977, ГН9551978, ГН9551854, ГН9551979, ГН9551984, ГН9551983, ГН9551981, ГН9551978, ГН9551855, ГН9551966, ГН9551965, ГН9551983, ГН9551962, ГН9551972, ГН9551971, ГН9551975, ГН9551969, ГН9551985, ГН9551829, ГН9551987, ГН9551968, ГН9551967, ГН9551992, ГН9551991, ГН9551990, ГН9551989, ГН9551839, ГН9551986, ГН9551961, ГН9551841, ГН9551840, ГН9551843, ГН9551842, ГН9551998, ГН9551994, ГН9551993, ГН9551856, ГН9551857, ГН9551844, ГН9551860, ГН9551850, ГН9551861, ГН9551863, ГН9551858, ГН9551862, ГН9551864, ГН9551832, ГН9551994, ГН9551998, ГН9551997, ГН9551835, ГН9551836, ГН9551823, ГН9551823, ГН9552000, ГН9551825, ГН9551824, ГН9551830, ГН9551827, ГН9551826, ГН9551832, ГН9551831, ГН9551834, ГН9551833, ГН9551988; одна купюра номінальною вартістю 200 гривень з серією та номером: ЕВ0227823; одна купюра номінальною вартістю 100 гривень з серією та номером: УВ0153408.
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що обшук проведено без ухвали слідчого судді, жодних підстав для проведення невідкладного обшуку не було, а тому проведення обшуку в порядку, передбаченому ч.3 ст.233 КПК України було безпідставним. Вилучене під час обшуку майно не є предметом злочину, здобуте у спосіб передбачений законом, не набуто кримінально-протиправним шляхом, не знаряддя злочину. Тому, просить арешт скасувати, а майно повернути.
Прокурор в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання.
Слідчим відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024120000000175 від 20.09.2024 року.
16 жовтня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда, задоволено клопотання слідчого та застосований захід забезпечення кримінального провадження у виді накладення арешту із забороною відчуження, користування та розпорядження майном, вилучене 07.10.2025 року під час обшуку квартири АДРЕСА_1 .
Крім того, під час розгляду даного клопотання прокурором було зазначено, що ухвала слідчого судді про накладення арешту від 16.10.2024 року була предметом дослідження колегії суддів Кропивницького апеляційного суду та залишена без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.
Положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно були з'ясовані всі обставини, з якими Закон пов'язує можливість (підстави) для накладення арешту на вилучене майно, також перевірено співмірність, мету і завдання цього кримінального провадження.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Виходячи з вищезазначених положень кримінального процесуального кодексу України, обов'язок доведення перед слідчим суддею, що в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна відпала потреба або арешт майна накладено необґрунтовано під час розгляду клопотання слідчим суддею про скасування арешту майна, покладається саме на суб'єкта звернення - підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
Згідно зі ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
Обов'язок доказування перед слідчим суддею наявності підстав скасування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на сторону, яка звертається з клопотанням, у зв'язку з чим він повинен обґрунтувати подане клопотання, однак заявником ні по тексту клопотання, ні під час його розгляду не доведено, що арешт накладено необґрунтовано або у подальшому його застосуванні відпала потреба.
Обставини, про які зазначив власник арештованого майна, обґрунтовуючи своє клопотання, є відомостями які перевіряються і підлягають доказуванню під час судового розгляду. Слідчий суддя не вправі надавати оцінку таким обставинам під час розгляду клопотання, поданого в порядку ст.174 КПК України.
Положення ст.ст. 87-89 КПК України зобов'язують суд, а не слідчого суддю визнавати докази недопустимими, отже завдяки продовженню застосування чинних заборон і арешту на майно, стане можливим збереження речового доказу та досягнення легітимних завдань цього кримінального провадження, до того часу, поки суд не прийме рішення про допустимість доказів.
Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні на теперішній час не завершено, тому існує потреба у подальшому збереженні арешту даного майна, зняття арешту може негативно вплинути на результати досудового розслідування, призвести до втрати доказів, отже в збереженні арешту зазначеного майна є нагальна потреба, а тому на даний час слідчий суддя не вбачає підстав для скасування арешту в порядку ст. 174 КПК України на майно, накладене ухвалою слідчого судді.
На цьому етапі проведення кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси осіб, оскільки невжиття даних заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна призведе до його відчуження, пошкодження, знищення, перетворення, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
У випадку повернення арештованого майна не буде досягнута мета кримінального провадження (ст. 2 КПК України), оскільки представники сторони обвинувачення будуть позбавлені можливості виконати вимоги ст. 290 КПК України та відкрити стороні захисту зібрані ними матеріали досудового розслідування. Внаслідок недодержання цієї вимоги речові докази стануть недопустимими і не будуть використані при доказуванні в суді. За таких умов скасування арешту і повернення майна суперечить закону.
Обмеження прав на мирне володіння арештованим майном є строковим, істотно не впливає на заявленого власника та володільця.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170, 173, 174, 376 КПК України
У задоволенні клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна, застосованого на підставі ухвали слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 16 жовтня 2024 року по кримінальному провадженню 42024120000000175 за ч.2 ст.28, ч.3 ст. 369-2 КК України, відмовити.
Ухвала слідчого судді не оскаржується в апеляційному порядку.
Слідчий суддя Кіровського
районного суду
м.Кіровограда ОСОБА_1