вул. Димитрія Ростовського, 35, смт Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001,
тел/факс (04578) 5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua
"19" лютого 2025 р. Справа № 370/436/25
Провадження № 1-кп/370/22/25
Макарівський районний суд Київської області у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
із секретарем судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду у смт Макарів Київської області кримінальне провадження № 12024111210000272 від 22 грудня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гавронщина Макарівського району Київської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 263, статтею 128 Кримінального кодексу України,
До Макарівського районного суду Київської області надійшли матеріали зазначеного кримінального провадження.
Суддя Макарівського районного суду Київської області ухвалою від 18 лютого 2025 року з розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 263, статтею 128 Кримінального кодексу України у відкритому судовому засіданні в приміщенні Макарівського районного суду Київської області призначила підготовче засідання на 19 лютого 2025 року на 09 год 30 хв.
Разом з обвинувальним актом від прокурора надійшло клопотання про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, зазначаючи про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити із викладених у ньому підстав.
Обвинувачений проти запобіжного заходу у виді тримання під вартою не заперечував. Захисник обвинуваченого твердив про недоведеність прокурором ризиків, передбачених частиною першою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, просив суд застосувати менш суворий запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та долучені матеріали, суд керується таким.
Обвинувачений ОСОБА_4 з 10 листопада 2023 року до цього часу проходить військову службу за контрактом на посаді навідника 2 зенітного кулеметного взводу 3 зенітної кулеметної роти військової частини НОМЕР_1 .
Згідно із статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до статтею 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Згідно із статтею 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.
Статтею 178 Цивільного кодексу України встановлено, що Об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).
Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17 червня 1992 року № 2471-ХІІ зброя та боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї і боєприпасів до неї) не можуть перебувати у власності громадян.
Окрім того, ОСОБА_4 як військовослужбовець, зобов'язаний додержуватися вимог статей 6, 11, 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків.
Однак, ОСОБА_4 під час проходження військової служби в порушення зазначених вимог законодавства вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин.
Так, у порушення додатку № 1, затвердженого постановою Верховної Ради України від 07 червня 1992 року № 2471-ХІІ «Про право власності на окремі види майна», пунктів 1-4, 9, 15 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576, пунктів 2.8, 8.1, 8.9 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, переведення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21 серпня 1998 року № 662 ОСОБА_4 влітку 2023 року під час прогулянки поруч з колишніми бойовими позиціями військ російської федерації на околицях села Гавронщина Бучанського району Київської області відшукав вибуховий пристрій промислового виготовлення, а саме осколкову ручну гранату М67.
Достовірно знав , зазначений предмет є вибуховим пристроєм, того ж дня, ОСОБА_4 усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки та бажав їх настання, з прямим умислом, без дозвільних документів привласним знайдений вибуховий пристрій та приніс його до місця свого помешкання за адресою: АДРЕСА_2 та зберігав до 21 грудня 2024 року.
Так, старший солдат ОСОБА_4 21 грудня 2024 року близько 22 год 50 хв, бажаючи покінчити життя самогубством та не маючи наміру завдати шкоди оточуючим, діючи із кримінальною протиправною самовпевненістю, передбачав настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії у виді заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 та ОСОБА_7 але легковажно розраховував на їх відвернення, кинув приведену у бойову готовність ручну осколкову гранату М67 на підлогу в напрямку вхідних дверей до кімнати, внаслідок чого стався вибух, внаслідок якого ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у виді мінно-вибухової травми, осколкових проникаючих поранень черевної стінки без пошкодження внутрішніх органів, множинних осколкових поранень нижніх кінцівок із наявністю сторонніх металевих тіл, які відносяться до категорії тяжких, за ознакою небезпечні для життя.
Згідно із частиною третьою статті 315 Кримінального процесуального кодексу України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право продовжити заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з частиною першої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать, зокрема, про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні (частина перша статті 194 Кримінального процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 177 Кримінального процесуального кодексу України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати такі заявлені органом досудового розслідування ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Під час розгляду клопотання та дослідження наданих додаткових матеріалів встановлено наявність наступних ризиків, про які зазначив прокурор.
Головуючий суддя вважає, що продовжують існувати ризики, передбачені пунктом 1 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з якими ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 263, що відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України є тяжким злочином, за яке законом передбачене покарання у виді позбавлення волі до 7 років й усвідомлюючи, що він обвинувачується у вчиненні цього злочину та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його судом винуватим, може переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності за вчинене.
За таких обставин та з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , суд погоджується, що існує реальний ризик залишення ним місця проживання в будь-який час з метою переховуватися від суду задля уникнення кримінальної відповідальності.
Суд також вважає наявними ризики, передбачені пунктом 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з яким ОСОБА_4 може незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, який обґрунтований тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за частиною першою статті 263 Кримінального кодексу України та злочину за статтею 128 Кримінального кодексу України проти здоров'я, що може свідчити про схильність підозрюваного до вчинення дій насильницького характеру, зокрема, і до інших учасників кримінального провадження, оскільки серед осіб, які вже допитані та підлягають допиту у кримінальному провадженні як свідки є його знайомими, які мешкають в одному населеному пункті з обвинуваченим, особи з якими він проходив військову службу, які з метою уникнення його відповідальності під тиском можуть змінити показання.
Вплив з боку ОСОБА_4 на свідків у кримінальному провадженні шляхом прохань, залякування, примусу, погроз або застосування насильства з метою зміни або ненадання ними викривальних показів щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень може призвести до неможливості притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності.
Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до статті 23 Кримінального процесуального кодексу України.
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до частини четвертої статті 95 Кримінального процесуального кодексу України. Тобто ризики впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження під час зібрання доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Також, суд погоджується, що у разі не обрання запобіжного заходу у виді триманням під вартою обвинувачений ОСОБА_4 може іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню для того, щоб уникнути кримінальної відповідальності, а тому наявний ризик, передбачений пунктом 4 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Так, суд враховує, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем військової служби за контрактом та під час проходження служби ним було вчинене кримінальне правопорушення, пов'язаного із самовільним залишенням військової частини або місця служби, за вказаним фактом 14 червня 2024 року до Обухівського районного суду Київської області скеровано обвинувальний акт в кримінальному провадженні № 62024100130000352 від 19 лютого 2024 року.
Крім того, відносно ОСОБА_4 21 жовтня 2022 року було скерований обвинувальний акт до Макарівського районного суду Київської області в кримінальному провадженні № 12022111050002799 від 12 вересня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 189 Кримінального кодексу України.
Надані у судовому засіданні стороною захисту поясненнями, не спростовується наявність встановлених вище ризиків, а тому суд не вбачає можливості для обрання більш м'якого запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 , оскільки лише запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе запобігти встановленим ризикам.
Застосування відносно ОСОБА_4 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам статті 183 Кримінального процесуального кодексу України.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що лише винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе запобігти зазначеним ризикам. Застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, не буде достатніми для запобігання встановленим ризикам.
Разом із тим, з огляду на вимоги частини третьої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Порядок внесення застави регулюється постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу» від 11 січня 2012 року № 15.
У разі сплати застави підозрюваному необхідно визначити обов'язки відповідно до частини п'ятої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 176-178, 182, 183, 314-316, 372 Кримінального процесуального кодексу України, суд
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на Гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , строком 60 (шістдесят) днів з 19 лютого 2025 року по 19 квітня 2025 року включно.
Визначити розмір застави достатньої для забезпечення виконання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язків - двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить, 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн, які можуть бути внесені заставодавцем, на депозитний рахунок територіального управління ДСА України у Київській області (отримувач: ТУ ДСА України в Київській області, код отримувача (ЄДРПОУ): 26268119, р/р: UA768201720355259001000018661, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ, МФО: 820172) та надати документ, що це підтверджує суду.
У разі сплати розміру застави визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до частини п'ятої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України такі обов'язки:
- прибувати до суду за викликом у визначений день та час;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню, а її оскарження не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали складений 21 лютого 2025 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1